Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №755/1249/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1249/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105040000004 від 03 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, із середньою освітою, має на утриманні доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.04.2023 року, ОСОБА_6 засуджена Дніпровським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт. Вирок суду набрав законної сили 26.05.2023 року, 30.08.2023 року ОСОБА_6 поставлена на облік до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

В рамках виконання заходів з відбуття покарання у виді 240 годин громадських годин, 31.08.2023 року, ОСОБА_6 була ознайомлена з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_6 засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, до покарання у виді 240 годин громадських робіт, а також із порядком, умовами відбування покарання та попереджена про правові наслідки у разі ухилення від відбування покарання, передбачені ч .2 ст. 389 КК України, а саме, провідним інспектором Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , ОСОБА_6 роз`яснено положення Кримінально-виконавчого кодексу України: ст. 37 - у відповідності до якої вона зобов`язана додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження уповноваженого органу з питань пробації не виїжджати за межі України, ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу у відповідності до якої ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є систематичне невиконання встановлених обов`язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження, невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 Кримінального кодексу України.

Після вказаних заходів, 03.05.2024 року та 15.11.2024 року, ОСОБА_6 повторно відвідувала Дніпровський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, де в категоричній формі відмовлялася виконувати призначене їй покарання у виді 240 годин громадських робіт. В свою чергу, при останньому візиті до зазначеної установи, ОСОБА_6 оголошене письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за продовження порушення порядку і умов відбування покарання відповідно до ст.389 КК України, про ознайомлення з яким остання поставила свій особистий підпис.

Саме в цей час, 15.11.2024 року, у ОСОБА_6 виник умисел на ухилення від відбування призначеного 24.04.2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва покарання у виді 240 годин.

Так, ОСОБА_6 , в період часу з 15.11.2024 року до 24.04.2025 року, реалізуючи свій протиправний та кримінально-карний умисел, спрямований на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, діючи умисно та цілеспрямовано, грубо та систематично не дотримуючись своїх обов`язків, визначених ст. ст. 37, 40 Кримінально-виконавчого кодексу, як засудженої до покарання у виді громадських робіт, порушила встановлені відповідно до закону порядок і умов відбування покарання, повністю не відпрацьовувала встановлений судом строк громадських робіт, тим самим ухилилася від відбування покарання у виді 240 годин громадських робіт, що призначене їй вироком Дніпровським районним судом м. Києва від 24.04.2023 року.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме в ухиленні засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 389 КК України визнала повністю, підтвердила обставини кримінального правопорушення та показала, що дійсно 24.04.2023 року засуджена вироком Дніпровського районного суду м. Києва, яким визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та їй призначено покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин. Зазначила, що в подальшому була запрошена до відділу пробації, де їй повідомили, що вона має відпрацювати громадські роботи за вироком суду, однак вона відмовилася, оскільки не мала бажання, в подальшому вона була попереджена інспектором відділу пробації про кримінальну відповідальність, у разі відмови відпрацювання громадських робіт.

Розуміє, що її дії були незаконними, у скоєному щиро кається, всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння нею кримінального правопорушення відповідають дійсності.

Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченої ОСОБА_6 повністю підтверджується її показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у тому, що вона своїми діями вчинила кримінальний проступок, а саме ухилення засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт, тому, знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 389 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченої, яка не працює, раніше судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за доцільне призначити їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 59-1 КК України. Таке покарання суд вважає достатнім та необхідним для її виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено їй покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

У той же час, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 не відбула покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2023 року за ст. 126-1 КК України у виді громадських робіт.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_6 , після постановлення вироку, але до повного відбуття призначеного покарання, вчинила нове кримінальне правопорушення, то остаточне покарання ОСОБА_6 слід призначати на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, приєднавши ОСОБА_6 невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду, за правилами ст. 72 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року, за правилами ст. 72 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року 15 (п`ятнадцяти) днів пробаційного нагляду.

Покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Строк відбування покарання ОСОБА_6 відраховувати з дня постановки засудженої на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Головуючий суддя: