Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №755/4451/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4451/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

провівши відкрите підготовче судове засідання у залі судових засідань Дніпровського районного в суду м. Києва за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000541 від 03.03.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 09.02.2024 року вироком Святошинського районного суду міста Києва, за ч. 1 ст. 205-1 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі 85000 гривень (штраф сплачено), - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 357 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 20 годин 50 хвилин 02.03.2026, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на підроблення посвідчення водія з метою його подальшого використання за попередньою змовою групою осіб.

Так, ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, направлений на підроблення документу, що надає право керування транспортним засобом, в порушення положень ЗУ «Про дорожній рух», посягаючи на встановлений законодавством України порядок отримання та використання офіційних документів, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, а саме, без проходження медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, підготовки відповідно до планів і програм, складення теоретичного іспиту, на знання діючих Правил дорожнього руху України і практичного іспиту, на перевірку навичок керування транспортним засобом, в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС територіальних сервісних центрах МВС, надав невстановленій слідством особі свої анкетні дані та власну фотокартку, разом з тим надав грошові кошти у розмірі 500 гривень, у якості винагороди, з метою підроблення посвідчення водія.

Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, маючи злочинний умисел, направлений на підроблення документу, за грошову винагороду, використовуючи надані ОСОБА_3 анкетні дані та фотокартку - підробила посвідчення водія України серії НОМЕР_1 від 19.03.2011, категорії «В» «В1» «С», видане на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, ОСОБА_3 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19.03.2011, категорії «В» «В1» «С», видане на власне ім`я, та бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, від невстановленої досудовим розслідуванням особи та почав зберігати з метою його подальшого використання при керуванні транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_3 у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 року «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, 02.03.2026 року, близько 20 години 50 хвилин, рухався по проїзній частині дороги на автомобілі «Рено логан», державний номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: м. Київ, проспект Воскресенський 22, де останнім було скоєно порушення Правил дорожнього руху, за що в подальшому за адресою: м. Київ, проспект Воскресенський 22, був зупинений працівниками поліції у складі екіпажу УПП у м. Києві ДПП «Рубін-0302» для перевірки документів.

Під час перевірки документів ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, розуміючи, що не має права на керування транспортними засобами, оскільки у встановленому законом порядку не отримував посвідчення водія, пред`явив на законну вимогу працівників поліції завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19.03.2011, категорії «В» «В1» «С», видане на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, тим самим використав, завідомо підроблений документ: посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19.03.2011, категорії «В» «В1» «С» на власне ім`я.

20.03.2026 року у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000541 від 03.03.2026 року, між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_5 у порядку, передбаченому положеннями ст. 52, 468 - 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до умов угоди, обвинувачений ОСОБА_3 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_5 та прокурор у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , добровільно за ініціативою обвинуваченого уклали угоду між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, в якій відповідно до вимог ст. 471 КПК України, виклали формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , а саме: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; наявність ІІ групи інвалідності; добровільне перерахування коштів на ЗСУ у розмірі 50000 гривень, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень та правову кваліфікацію його дій за . 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинення ним кримінальних правопорушень, а саме: за ч. 3 ст. 358 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень; за ч. 4 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначати обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень.

Крім того, в угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи, у порядку встановленому п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 468-470, 472 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_5 дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просить суд затвердити дану угоду і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та інші, передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив вказану угоду, укладену з прокурором, затвердити та призначити узгоджену в ній міру покарання та інші, передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, при цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов`язання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 повідомив, що підтримує угоду укладену між прокурором та його підзахисним, просив її прийняти та призначити покарання узгоджене і ній.

Крім того, при вирішенні питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, відноситься до нетяжких злочинів; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Разом з тим, суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_5 , є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473, ст. 424, ст. 394 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, ст. 389-1 КК України.

Крім того, перевіряючи угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд приходить до висновку, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, а тому наявні всі правові підстави для затвердження цієї угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним у судовому засіданні, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив підроблення посвідчення, яке видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України; своїми умисними діями вчинив використання завідомо підробленого документа тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (а саме, їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, сприяв органу досудового слідства у розкритті кримінального правопорушення, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, є особою з інвалідністю II групи, добровільно перерахування коштів на ЗСУ у розмірі 50000 гривень.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння органу досудового слідства у розкритті кримінального правопорушення, має інвалідність II групи, добровільно перерахування коштів на ЗСУ.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, - органом досудового розслідування не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання, суд враховує положення ч. 1 ст. 69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (…) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)

Враховуючи встановлені органом досудового слідства та судом обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , а саме: щире каяття обвинуваченого, активне сприяння органу досудового слідства у розкритті кримінального правопорушення, має інвалідність II групи, добровільно перерахування коштів на ЗСУ, враховуючи особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем мешкання, негативно ставиться до вчинених кримінальних правопорушень, те що не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, - суд приходить до висновку, що сукупність цих обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ОСОБА_3 можливо призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за можливе, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначитиузгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання: за ч. 3 ст. 358 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень; за ч. 4 ст. 358 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, із застосуванням ст. 70 КК України.

Після набрання вироком законної сили підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.03.2026 року, а саме: на посвідчення водія серія НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_3 , яке було поміщено до паперового конверту з наліпкою NPU-2253580 та корінець з «Нової Пошти», який було поміщено до паперового конверту та опломбовано наліпкою NPU-2253581.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись вимогами ч. 1 ст. 314 , ст.ст. 373, 374, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20.03.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000541 від 03.03.2026 року, укладену між прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок;

за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 копійок.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.03.2026 року, а саме: на посвідчення водія серія НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_3 , яке було поміщено до паперового конверту з наліпкою NPU-2253580 та корінець з «Нової Пошти», який було поміщено до паперового конверту та опломбовано наліпкою NPU-2253581- після набрання вироком законної сили - скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення судової - технічної експертизи документів № СЕ-19/111-26/11888-ДД від 03.03.2026 суму 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні:

посвідчення водія серія НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_3 , яке після проведення судової - технічної експертизи документів було поміщено до спеціального пакету № 6603400, яке зберігається в матеріалах судового провадження - знищити.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1