Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №304/2853/24 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2853/24 Провадження № 2/304/77/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 з вимогою про стягнення на їх користь по 137 000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивують тим, що 04 січня 2022 року близько 20 години 55 хвилин по вул. Центральній в с. Порошково Ужгородського району Закарпатської області водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження несумісні з життям. При наданні допомоги лікарями, які прибули на місце події, ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер у кареті швидкої допомоги. За фактом дорожньо-транспортної пригоди 05 січня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022070000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Молнара В.К. від 30 грудня 2022 року вказане вище кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_5 , закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Позивачі зазначають, що відповідно до частини п`ятої статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Оскільки в цьому випадку завдання шкоди не пов`язане з непереборною силою або умислом потерпілого, то вони мають право на відшкодування шкоди. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 була застрахована в ТзОВ «Страхова компанія «КРЕДО» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 206495042.

Посилаючись на те, що відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким було завдано шкоду, а виплачене страховиком відшкодування моральної шкоди не покрило її фактичного розміру, позивачі вважають, що різниця між фактичним розміром моральної шкоди та страховою виплатою підлягає стягненню з відповідача. У зв`язку з цим просять стягнути з відповідача на користь кожного з них по 137 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати. Свої вимоги обґрунтовують положеннями статей 23, 1167, 1168, 1187 та 1194 ЦК України.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року було відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22 січня 2025 року.

07 лютого 2025 року представником відповідача, адвокатом Павліченко Т.С., до суду подано відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що після ДТП добровільно передав позивачці 42 000 грн на відшкодування моральної шкоди, про що, на його думку, можуть підтвердити свідки. Також вказав, що загиблий ОСОБА_5 своєю необережною поведінкою сприяв виникненню дорожньо-транспортної пригоди, перебував у стані алкогольного сп`яніння та порушив правила дорожнього руху, у зв`язку з чим при визначенні розміру відшкодування слід врахувати положення ст. 1193 ЦК України. Крім того, відповідач вважав заявлений розмір моральної шкоди завищеним, оскільки позивачами вже отримано страхове відшкодування та грошові кошти від відповідача, а також просив врахувати його скрутне матеріальне становище.

Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року розгляд справи відкладено, оскільки суд визнав необхідним отримати особисті пояснення позивачів у справі.

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач та його представник, адвокат Павліченко Т.С., у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності. З урахуванням положень ст. 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його представника за наявними у справі доказами.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд вважає встановленими такі обставини.

04 січня 2022 року близько 20 години 55 хвилин по вул. Центральній в с. Порошково Ужгородського району Закарпатської області водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження несумісні з життям. При наданні допомоги лікарями, які прибули на місце події, ОСОБА_5 у кареті швидкої допомоги від отриманих тілесних ушкоджень помер, про що видано лікарське свідоцтво про смерть № 10/2022 від 05 січня 2022 року.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди 05 січня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022070000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 була застрахована в ТОВ «Страхова компанія «КРЕДО» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 206495042, який був чинний на дату ДТП.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого пішохода ОСОБА_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_2 є сином померлого пішохода ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Молнара В.К. від 30 грудня 2022 року вказане вище кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_5 , закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

У вище вказаній постанові слідчого зазначено, що згідно з висновком експерта № 8407 від 10 березня 2022 року за результатами судової авто-технічної експертизи встановлено, що на момент огляду і експертного дослідження гальмова система, рульове керування, ходова частина та система освітлення та світлової сигналізації автомобіля марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_4 , знаходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дослідженій крові виявлено: етиловий спирт в концентрації – 5.09 проміле. Дана концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до смертельного отруєння алкоголем.

Рішенням Перечинського районного суду у справі №304/1988/22 від 31 травня 2023 року, яке набрало законної сили 12.09.2024, позов ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, задоволено повністю. Суд стягнув на користь позивачки 234 000 грн страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, 26 000 грн моральної шкоди, а також судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Цим рішенням також встановлено, зокрема, відповідно до висновку експерта від 02 грудня 2022 року за № СЕ-19/107-22/8771-ІТ за результатами інженерно-транспортної (авто-технічної) експертизи: в цій дорожній ситуації водій автомобіля марки «OPEL-Vivaro», номерний знак НОМЕР_5 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України; оцінка дій пішохода, який лежить на проїзній частині, з технічної точки зору не потребує спеціальних знань у галузі авто-техніки і може бути здійснена органами слідства та суду самостійно; в цій дорожній ситуації водій автомобіля марки «OPEL-Vivaro», номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_4 був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на лежачого пішохода, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою до місця наїзду, з моменту виникнення небезпеки для його руху; з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в причинному зв`язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди є обставини, пов`язані з тим, що водій автомобіля марки «OPEL-Vivaro», номерний знак НОМЕР_6 , ОСОБА_4 мав об`єктивну можливість виявити пішохода, який лежав на проїзній частині на смузі руху автомобіля на віддалі, на якій водій вже не мав технічної можливості уникнути наїзду, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для руху.

Згідно з пунктом 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ДТП сталася внаслідок протиправних дій самого ОСОБА_5 , оскільки саме останній своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджується результатами експертних досліджень.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, – також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила – це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, зазначено, що у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

За обставинами цієї справи, в крові трупа громадянина ОСОБА_5 виявлено: етиловий спирт в концентрації – 5.09 проміле; така концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до смертельного отруєння алкоголем; водій вже не мав технічної можливості уникнути наїзду, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування транспортного засобу.

З урахуванням наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи суд виходить із того, що у справах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність настає незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, однак поведінка потерпілого має істотне значення для визначення розміру відшкодування.

Встановивши факт перебування потерпілого у стані смертельного отруєння алкоголем (5,09 проміле), а також перебування у лежачому положенні на проїзній частині в темну пору доби, суд оцінює поведінку потерпілого як грубу необережність, що відповідно до статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує характер та глибину душевних страждань позивачів, їх сімейні відносини із загиблим, непоправність втрати близької людини, а також ступінь грубої необережності самого потерпілого, яка істотно сприяла виникненню дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає співмірним визначити розмір моральної шкоди у сумі 40 000 грн кожному з позивачів.

Аналогічний підхід щодо застосування статті 1193 ЦК України та врахування грубої необережності потерпілого викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2025 року у справі № 943/1608/24, яку суд зобов`язаний враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, врахувавши характер та обсяг моральних страждань позивачів, а також грубу необережність потерпілого, яка відповідно до статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь кожного з позивачів по 40 000 грн моральної шкоди, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1193, 1200 ЦК України, ст. 3, 5, 6, 23, 24, 25, 26, 26-1, 33 Закону України «Про страхування», ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , 40 000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_9 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , 40 000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_9 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуюча:Гевці В. М.