Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №754/8811/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9983/26

Справа №754/8811/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

14.05.2026 до суду надійшов позов, щоб надісланий засобами поштового звязку 05.05.2026 Позивачка просить розірвати шлюб. Вона пояснила, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, довіра та взаємоповага, мають різні погляди на сімейні ціності. Спілкування зводиться до конфліктів, сварок, які стали систематичними. Позивачка також вказувала, що подружжя фактично припинило спільне проживання та ведення спільного господарства, сторони не мають спільного бюджету та кожен самостійно забезпечує свої потреби. Крім того, Позивачка зазначила, що сторони не досягли згоди щодо підходів до виховання дітей, а наявність постійних конфліктів негативно впливає на їхній емоційний стан та психологічний комфорт, через що збереження шлюбу суперечить інтересам дітей. Подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим.

Відповідач в судове засідання 25.06.2026 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).

25.05.2026 було опубліковане відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Клопотань про надання строку на примирення не надходило.

24.06.2026 Позивачка подала заяву, просила розглядати справу без її участі. Повідомила, що після подання позову про розірвання шлюбу Відповідач вчиняв дії психологічного тиску, пов`язані з поданням позову. Позивачка зазначала, що наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідач у встановлений судом строк (протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі) відзив на позовну заяву не подала, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявила. У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

Суд розглядає спір на підставі наявних матеріалах в справі.

Суд встановив, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 15 жовтня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1507 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

У шлюбі сторони мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 21 СК України).

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (частини третя та четверта статті 56 СК України).

Шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).

Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частини перша та друга статті 112 СК України).

Суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 444/4951/24).

Суд, оцінюючи фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову, бере до уваги, що конфлікт між сторонами має стійкий характер, взаєморозуміння та повага втрачені, а подружні стосунки та ведення спільного господарства фактично припинені. Жодних передумов для відновлення сімейних відносин та примирення судом не встановлено.

Отже, враховуючи, що Суд не може примушувати до збереження шлюбу, якщо хтось один із подружжя не бажає його продовжувати, і, зважаючи на те, що у цій справі воля Позивачки на розірвання шлюбу виражена чітко і недвозначно, подальше збереження шлюбу було б невиправданим та не відповідало б інтересам жодної зі сторін. Крім того, враховуючи наявність у сторін двох малолітніх дітей, Суд погоджується з доводами Позивачки про те, що подальше перебування сторін у шлюбі, який носить формальний характер та супроводжується відсутністю злагоди, не забезпечує належних умов для виховання дітей в атмосфері стабільності та безпеки. Отже, збереження такого шлюбу суперечить інтересам дітей щодо їхнього гармонійного розвитку.

Таким чином, позов про розірвання шлюбу має бути задоволений повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивачки судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивачка просить також відшкодувати 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвокатки визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

24.04.2026 між Позивачкою та адвокаткою Гончаровою Я.А. було укладено договір № 24-04 про надання правничої допомоги та представництво інтересів. За умовами договору адвокатка на умовах платності зобов`язалася надавати правничу допомогу у справі про розірвання шлюбу, зокрема здійснювати консультування клієнтки, підготовку та подання до суду позовної заяви, а також представництво інтересів замовниці у суді першої інстанції.

24.04.2026 між Позивачкою та адвокаткою Гончаровою Я.А. підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору № 24-04 від 24.04.2026, яким сторони підтвердили факт надання адвокаткою послуг. Відповідно до вказаного акта, адвокаткою було надано, а клієнткою прийнято комплекс правничої допомоги у справі про розірвання шлюбу, що включає: правовий аналіз обставин справи, наданих документів та доказів, визначення правової позиції і стратегії захисту; надання усних та письмових консультацій, роз`яснень з питань сімейного та процесуального права; підготовку, складання та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу; підготовку, оформлення та подання процесуальних документів (зокрема заяв, клопотань, пояснень, відзивів, заперечень); збір, підготовку та подання доказів, формування доказової бази у справі; подання адвокатських запитів; представництво інтересів клієнтки у суді першої інстанції під час розгляду справи про розірвання шлюбу (участь у судових засіданнях, надання пояснень, заявлення клопотань, заперечень); ознайомлення з матеріалами справи, зняття копій, подання заяв про отримання копій судових рішень. Сторони підтвердили надання послуг на загальну суму 10 000,00 грн та відсутність претензій.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено рахунок № 5 від 24.04.2026 та квитанцію про підтвердження сплати професійної правничої допомоги адвокатки на суму 10 000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23). Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Зокрема, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу) (постанова Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо (пункт 7.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 911/969/24).

Отже, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 174 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

Оцінюючи заявлений розмір витрат крізь призму критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності, суд враховує, що цей спір про розірвання шлюбу кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження. Позовна заява відповідає типовій формі в однотипних справах, її складання не вимагало значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору № 24-04 від 24.04.2026 до обсягу наданих послуг було включено представництво інтересів клієнтки у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях, надання пояснень, заявлення клопотань, заперечень). Проте справа розглядалась без участі сторін, Позивачка подала відповідне клопотання, а судове засідання у справі фактично не проводилось, що свідчить про відсутність об`єктивної необхідності у безпосередньому представництві інтересів клієнтки у судових засіданнях та фактичне ненадання цієї частини послуг.

Беручи до уваги зазначені обставини, а також значення справи для сторін, Суд дійшов висновку, що заявлені вимоги на відшкодування витрат послуг адвокатки у розмірі 10 000,00 грн є надмірними щодо іншої сторони, не відповідають критеріям реальності та розумності, і їх повне стягнення може створити необґрунтований тягар для Відповідача.

З огляду на ці обставини, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, Суд з власної ініціативи вважає за необхідне частково відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та визначає, що обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвокатки у цій справі становить 5 000,00 грн. Такий розмір є співмірним зі складністю справи, достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат позивачки на складання процесуальних документів, та повністю відповідає принципам пропорційності, справедливості та розумності.

Керуючись статтями 76-83, 141, 258, 259 ЦПК України, статтями 24, 56, 112 СК України, Суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованому 15 жовтня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1507 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ) - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі у розмірі 1331,20 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 7110-2277-4414-4372 від 05.05.2026, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 25.06.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО