Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №754/6933/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/225/26

Справа №754/6933/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, 17 квітня 2026 року у відділенні АТ «Укрпошта» Позивач отримав лист від Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України (поштове відправлення № R067144840434), який містив постанову про відкриття виконавчого провадження № 80726742 від 09 квітня 2026 року. Відповідно до зазначеної постанови з нього підлягає стягненню адміністративний штраф у розмірі 51 000 грн. на користь держави на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 188 від 29 січня 2026 року. Оскільки, Позивач не отримував Постанову, того ж дня він зв`язався з державним виконавцем Вегерою Ольгою Дмитрівною з проханням надати документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження. У відповідь йому було надіслано фотографію Постанови, згідно з якою 29 січня 2026 року, без його участі, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в сумі 25 500 грн. У зв`язку з несплатою штрафу протягом 15 днів із моменту отримання постанови, яка фактично Позивачу не надходила, його розмір було подвоєно до 51 000 грн. Постанова ОСОБА_1 не надходила ані поштовим зв`язком, ані через застосунок «Резерв +». Фактично про її існування він дізнався лише 17 квітня 2026 року від державного виконавця. Крім того, Позивач не був повідомлений про розгляд адміністративної справи 29 січня 2026 року, що позбавило його можливості реалізувати право на захист. У Постанові зазначено, що ОСОБА_1 22 грудня 1993 року був визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби, натомість не пройшов повторний медичний огляд ВЛК у строк до 05 червня 2025 року, чим нібито порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Днем вчинення правопорушення у цій справі є 06 червня 2025 року - наступний день після граничного строку 05.06.2025 року, встановленого п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX. З огляду на те, що обов`язок пройти медичний огляд мав чітко визначений граничний строк, відповідач мав об`єктивну можливість виявити факт його невиконання одразу після його спливу, тобто починаючи з 06 червня 2025 року. Отже, граничний строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив 06 вересня 2025 року. Постанова винесена 29 січня 2026 року, тобто поза межами строків, передбачених ч. 9 ст. 38 КУпАП. Також звертає увагу суду, що санкція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу в межах від однієї тисячі (17 000 грн.) до однієї тисячі п`ятисот (25 500 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, у його випадку застосовано максимальний розмір штрафу. Таким чином, просить суд: Визнати протиправною та скасувати постанову № 188 від 29.01.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в сумі 25 500 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (д.н. ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 справу передано судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22.04.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та поновлено строки для подання позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 80726742 з примусового виконання виконавчого документа - постанови № 188 від 29.01.2026 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Сторонам було роз`яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім того, клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 29.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №1488 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 , який був 22.12.1993 року визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби самостійно не пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією у встановлений законом термін, а саме: в строк до 05.06.2025 року, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. та накладено на ОСОБА_4 штраф у розмірі 25 500 грн.

09.04.2026 державним виконавцем Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Вегерою О.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №80726742 відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі 51 000 грн. згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №188 від 29.01.2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Абзацом 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в силу норм ст. 77 КАС України, у зазначеній категорії справ обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов. Однак відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

До предмету доказування в даній справі входить, зокрема, встановлення порядку сповіщення позивача про необхідність з`явитись до ТЦК (наявність повістки, встановлення адреси, за якою повідомлявся позивач, докази надсилання позивачу повістки, її отримання або причини неотримання). Однак жодного доказу щодо формування повістки про виклик до ТЦК, її своєчасного направлення позивачу та належного сповіщення останнього, відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість, позивач відповідну обставину заперечує.

Окрім того, враховуючи той факт, що згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Днем вчинення правопорушення у цій справі є 06 червня 2025 року - наступний день після граничного строку 05.06.2025 року, встановленого п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX (в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025).

При цьому днем виявлення правопорушення слід вважати момент, коли уповноважений орган дізнався або за об`єктивних обставин повинен був дізнатися про його вчинення. Момент виявлення правопорушення не може ототожнюватися з датою винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на те, що обов`язок пройти медичний огляд мав чітко визначений граничний строк, відповідач мав об`єктивну можливість виявити факт його невиконання одразу після його спливу, тобто починаючи з 06 червня 2025 року.

Отже, граничний строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив 06 вересня 2025 року.

Постанова винесена 29 січня 2026 року, тобто поза межами строків, передбачених ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Згідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, відповідно до п.п. 1-4 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в Порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провалиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно із ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210:, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова № 1480 від 21.04.2025 винесена із порушенням вимог чинного законодавства, отже є протиправною та підлягає скасуванню, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною першою статті 139 КАС України визначено, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 188 від 29.01.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в сумі 25 500 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2026 року

Суддя О.М. Панченко