Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №302/309/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/309/26

Провадження № 2/302/257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

19 червня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

представника позивача – адвоката Музики-Дубравського В.А.

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Рішка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у використанні земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Музика-Дубравський Василь Анатолійович звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з цим позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у використанні земельної ділянки. Позов обґрунтований тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,08820 га з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана ділянка межує з належною на праві власності ОСОБА_1 ділянкою площею 0,0720 га з кадастровим номером 2122455100:01:009:0023, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджуючи, що відповідач порушує межі землекористування внаслідок установлення огорожі частково на земельній ділянці позивача ОСОБА_2 звернувся з цим позовом і просив усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 здійснити демонтаж конструктивних елементів побудованого паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га, зовнішня межа якого проходить по точках 1-3-2 із промірами: 2,33 м – 4,27 м та по точках: 4-6-5 із промірами 1,43 м – 0,15 м, зазначеному в рисунку № 10 дослідницької частини висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27.10.2025 № С2233/10-2025.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 12 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Рішко С.І. подав до суду клопотання про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, яке мотивовано тим, що відповідач після отримання позову в добровільному порядку усунув перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом переміщення огорожі до меж належної йому земельної ділянки.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року в задоволенні клопотання про закриття провадження було відмовлено з огляду на стадію підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні за клопотанням сторони відповідача оголошувались перерви для надання сторонам можливості добровільно врегулювати спір.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Музика-Дубравський В.А. заявлений позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Ствердив про доведеність наявними в матеріалах справи доказами факту вчинення відповідачем перешкод позивач у здійсненні права власності на земельну ділянку внаслідок установлення огорожі із заступом на ділянку ОСОБА_2 . Ствердив, що земельний спір між сторонами існує тривалий час, що і спонукало позивача звернутись до суду для його остаточного вирішення. Заявив, що внаслідок тривалих неприязних стосунків через цей спір вирішення його в добровільному порядку позивач уважає неможливим. Зауважив, що відповідач заявив про переміщення металевих конструкцій огорожі з ділянки позивача, що є тільки частковим усуненням перешкод у користуванні земельної ділянки, позаяк ОСОБА_1 не здійснено демонтажу її фундаменту. Наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Рішко С.І. ствердив, що відповідач у повному обсязі усунув позивачу перешкоди в користуванні земельної ділянки шляхом переміщення огорожі на територію своєї ділянки. Заявив, що його довіритель ОСОБА_1 намагався в добровільному порядку врегулювати цей спір та направляв ОСОБА_2 повідомлення про винесення в натурі спірної межі земельних ділянок, проте позивач відмовився від добровільного врегулювання. Поставив під сумнів допустимість висновку експерта оскільки в наданій для проведення експертизи Технічній документації із землеустрою по земельній ділянці ОСОБА_1 з кадастровим номером 2122455100:01:009:0023 відсутні відомості щодо координат точок повороту межі, довжин та дирекцій них кутів сторін земельної ділянки. До експертного висновку не додано документів, які підтверджують факт повірки засобів вимірювальної техніки, які використовувались при проведенні експертизи, а також не долучено свідоцтв і сертифікатів експертів на підтвердження їх повноважень і кваліфікації.

Граб В.В. в судовому засіданні пояснив, що він дійсно є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Тривалий час у його сусідів – сім`ї ОСОБА_2 виникають претензії з приводу спільної межі між земельними ділянками їх сусідніх домоволодінь. Внаслідок цього ОСОБА_1 уже кілька разів зміщував межу в свій бік, проте це не припиняє спорів. Причиною цього спору вважає будівництво сусідом ОСОБА_2 гаража на спільній межі земельних ділянок. Стверджує, що свій паркан він установлював після того як за результатами чергового спору між сторонами, який вирішувався органом місцевого самоврядування було визначено спільну межу земельних ділянок. Саме з врахуванням цієї межі, з відступом у глиб своєї ділянки ОСОБА_1 і побудував паркан.

Заслухавши пояснення представників сторін та відповідача ОСОБА_1 , дослідивши подані учасниками докази, перевіривши їх на відповідність критеріям належності, допустимості й достовірності та достатності у взаємозв`язку для вирішення спору, встановив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0880 га з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями й спорудами, зокрема гаражем, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на цю земельну ділянку було зареєстровано за позивачем 17 травня 2023 року на підставі рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 23.03.2023 № 1045 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Вказані обставини доводяться технічною документацією із землеустрою (а.с. 18-27), рішенням Міжгірської селищної ради (а.с. 28) та витягом з Державного реєстру речових прав (а.с. 19).

Власником сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2122455100:01:009:0023 є ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 49). Характеристики земельної ділянки ОСОБА_1 та її опис міститься в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (а.с. 35-47) та інформацією з Державного земельного кадастру (а.с. 48).

Між сторонами в справі існує триваючий спір щодо спільної межі між земельними ділянками, який зокрема вирішувався 12 червня 2023 року комісією Міжгірської селищної ради з участю відповідача ОСОБА_1 та дружини позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

Сусідні земельні ділянками відмежовані одна від одної, установленими між ними огорожами.

Огорожа ОСОБА_2 установлена раніше по межі належної йому земельної ділянки, конструкція якої складається з стовпчастого бетонного фундамента, металевих стовпів з арматурою між ними із заповненням прольотів металевою сіткою та затемняючою сіткою.

ОСОБА_1 установив огорожу ОСОБА_1 по межі належної йому земельної ділянки, без накладення на огорожу ОСОБА_2 після 12 червня 2023 року.

Зазначені вище обставини встановлені з наданих сторонами доказів, визнані представниками сторін і відповідачем ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , стверджуючи, що паркан ОСОБА_1 частково розміщений на належній позивачу земельній ділянці й створює йому перешкоди в користуванню нею, а також у обслуговуванні будівлі гаража, з метою встановлення обсягів зайняття частини земельної ділянки відповідачем, способів усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою звернувся до експерта для проведення відповідного дослідження з можливістю використання результатів такого при вирішенні судового спору.

За результатами проведення комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи було складено висновок експертів від 27.10.2025 № С2233/10-2025, з якого слідує, що

1. Паркан який побудований ОСОБА_1 між будинковолодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , частково розташований (влаштований) як в межах так і за межами земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0023 площею 0,0720 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зовнішня межа паркану який побудований ОСОБА_1 між будинковолодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 виступає за межі земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0023 площею 0,0720 га на відстань до 0,24 м, як графічно відображено на рисунку № 9 у дослідницькій частині висновку.

2. Паркан який побудований ОСОБА_1 , що розташований між будинковолодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 займає частину території загальною площею 0,17 кв.м (0,000017 га) земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , а саме ділянку площею:

- 0,07 кв.м, що на рисунку № 10 в дослідницькій частині висновку позначена під № 1 (зображена синім кольором), яка проходить по точках: 1-2-3-1 зі сторонами: 6,60 м - 4,27 м - 2,33 м;

- 0,10 кв.м, що на рисунку № 10 в дослідницькій частині висновку позначена під № 2 (зображена синім кольором), яка проходить по точках: 4-5-6-4 зі сторонами: 1,42 м- 0,15 м-1,43 м.

3. Технічно можливим варіантом усунення перешкоди у вигляді побудованого ОСОБА_1 паркану, зовнішня межа якого на рисунку № 10 в дослідницькій частині висновку проходить по точках: 1-3-2 із промірами: 2,33м-4,27м та по точках: 4-6-5 із промірами 1,43м-0,15м, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , є демонтаж конструктивних елементів зазначеного паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га.

4. Частина паркану побудованого ОСОБА_1 зовнішня межа якого на рисунку № 10 в дослідницькій частині висновку проходить по точках: 4-6-5 із промірами 1,43м-0,15м, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , яка також на рисунку № 11 в дослідницькій частині висновку зображена лінією червоного кольору в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080, перешкоджає вільному (безперешкодному) доступу, обслуговування та поточного ремонту гаража (літ. «В») розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га власником якої є ОСОБА_2 . Для забезпечення вільного (безперешкодного) доступу, обслуговування та поточного ремонту гаража (літ. «В») в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га, необхідно демонтувати конструктивні елементи паркану зовнішня межа якого на рисунку № 10 в дослідницькій частині висновку проходить по точках: 4-6-5 із промірами 1,43м-0,15м який побудований ОСОБА_1 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га власником якої є ОСОБА_2 .

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про неналежність і недопустимість висновку експерта з підстав недолучення до нього сертифікатів і документів про повірку засобів вимірювальної техніки, які були використані для проведення експертного дослідження, а також щодо недолучення документів, які підтверджують кваліфікацію експертів.

Вимоги до висновку експерта встановлені ст. 102 ЦПК України. Відповідно до вказаної норми процесуального закону висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Поданий стороною позивача висновок експертів від 27.10.2025 № С2233/10-2025 містить відомості щодо кваліфікації експертів, їх попередження (обізнаність) про те, що висновок підготовлено для подання до суду. Експерти зазначають, що вони обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків (ст. 384 та ст. 385 КК України). У висновку відображені методи проведення експертизи, а також інформація про прилади та обладнання, яке використовувалось для візуально-інструментальних обстежень із наведенням даних про проведення їх повірки з посиланням на відповідні документи.

Висновок відповідає установленим законодавством вимогам до висновку експерта, містить детальний опис проведених досліджень, логічні й послідовні висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені питання є чітким і зрозумілим не містить неясностей або ж суперечностей.

Учасники не заявляли клопотань про виклик у судове засідання експертів в порядку ч. 2 ст. 239 ЦПК України.

Оцінюючи подані представником відповідача – адвокатом Рішком С.І. докази: технічний звіт щодо винесення в натурі на місцевості меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , а також відомість про встановлені межові знаки, схему перенесення в натуру на місцевість поворотних точок меж земельної ділянки та відомість перетворення координат суд зауважує, що наявні в зазначених доказах відомості можуть слугувати належними й допустимими доказами щодо меж земельної ділянки.

Водночас наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи містить відомості, окрім відносно установлення меж сусідніх ділянок і винесення їх в натурі, також і щодо розміщення споруди паркану та накладення її на частину земельної ділянки позивача. При цьому такий висновок є результатом дослідження проведеного експертами, які обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та повідомлені, що висновок готується для подання до суду. Відтак подані документи стороною відповідача не спростовують експертного висновку.

Окрім цього суд зауважує, що відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні було визнано перенесення ним металевих конструкцій паркану та залишення його фундаменту, товщина (ширина) якого є більшою і більш виступаючою в сторони аніж металеві конструкції. Таким чином відповідач визнав часткове усунення перешкод, натомість сторона позивача наполягала на необхідності повного демонтажу всіх конструктивних елементів паркану, розміщених на частині земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Згідно з положеннями частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, в порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 4 статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Статтею 198 Земельного кодексу України встановлено, що кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Суд констатує, що межі земельної ділянки відповідача були чітко визначені при їх геодезичному встановленні та погоджені суміжними землевласниками, що стало умовою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Саме сформована земельна ділянка, яка має ряд необхідних ознак, серед інших і чітко визначені й винесені в натурі межі з установленими координатами, є об`єктом права власності й саме у визначених межах ділянки власник має право повного панування на нею. В питаннях користування належною земельною ділянкою, зокрема при встановленні її огорожі, власник був зобов`язаний керуватись винятково її характеристиками, зокрема межами, винесеними в натурі, відомості про які було внесено до Державного земельного кадастру та утриматись від порушень прав суміжних землевласників.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України).

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав визначені, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

В питаннях обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до яких п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Суд констатує, що дослідженими в судовому засіданні доказами, які відповідають критеріям належності, допустимості й достовірності та у системному зв`язку є достатніми для прийняття рішення доведено, що внаслідок частково розміщення паркану відповідача на земельній ділянці позивача створюються перешкоди останньому у користуванні належною йому земельною ділянкою. Порушення права власності права власності ОСОБА_2 підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 припинити дію, яка його порушує – в спосіб, демонтажу частини об`єкта, побудованого на земельній ділянці позивача. Відтак позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у використанні земельної ділянки слід задовольнити.

За клопотанням представника позивача суд визначає дату судового засідання для вирішення питання розподілу судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст. 259, 263-265 та 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у використанні земельної ділянки – задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою площею 0,0880 га (кадастровий номер 2122455100:01:009:0080), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання суміжного землевласника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснити демонтаж конструктивних елементів побудованого ним паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:009:0080 площею 0,0880 га, зовнішня межа якого проходить по точках: 1-3-2 із промірами: 2,33 м - 4,27 м та по точках: 4-6-5 із промірами 1,43 м - 0,15 м, зазначеному в рисунку № 10 дослідницької частини висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27.10.2025 №С2233/10-2025.

Призначити на 24 червня 2026 року о 16:10 судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити представнику позивача адвокату Музика-Дубравському В.А. строк до 23 червня 2026 року для подання доказів про витрати на професійну правничу допомогу з підтвердженням їх надсилання стороні відповідача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повне судове рішення складено 25.06.2026.

Суддя О. І. Повідайчик