Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №754/6944/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8675/26

Справа №754/6944/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши у спрощеному позовну провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 35 113,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем було укладено кредитний договір № 103524070 в подальшому 30.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» то позивачем укладено договір факторингу № 30072024/2 відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 35 113,50 грн., з яких: 9000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 613,50 грн. - сума заборгованості за процентами та 4 500,00 грн. сума заборгованості за неустойкою. У зв`язку з викладеним, Позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 113,50 грн. та судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2026 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін).

11.05.2026 від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

11.05.2026 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року у задоволенні клопотання про витребування оригіналів доказів - відмовлено.

28.05.2026 року від Відповідача надійшли додаткові пояснення по справі в яких просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі тіла кредиту 9 000,00 грн. в іншій частині просив відмовити.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що 04.04.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103524070.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п.1.2-1.3 Кредитного договору Відповідачу було надано кредит в розмірі 9 000 грн., строком на 345 днів.

Згідно п.1.5 Процентна ставка становить 1.89 % в день.

30.07.2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу №30072024/2 у відповідності до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" Права Вимоги, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від №2 від 30.07.2024 до Договору факторингу №30072024/2 від 30.07.2024, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло грошової вимоги до Відповідача в сумі 35 113,50 грн., з яких: 9 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 613,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, та 4 500,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: 1. припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2.зміна умов зобов`язання; 3.сплата неустойки; 4.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільно - правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі^^ договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670Д9, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 |оку №127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного Підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити! істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та поряфк їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №103524070 від 04.04.2024 року, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 35 113,50 грн.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за основною сумою боргу за договором не виконав, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині, а саме у сумі тіла кредиту 9 000,00 грн.

Щодо стягнення з Відповідача відсотків у розмірі 21 613,50 грн., суд приходить до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів у розмірі 9 000,00 грн. встановлено, та не заперечується самим Відповідачем у додаткових поясненнях про часткове визнання позовних вимог. Однак, з урахуванням того, що тіло кредиту складає 9 000,00 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків у розмірі 21 613,50 грн. які також є не спів мірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 21 613,50 грн. перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 9 000,00 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Щодо стягнення із Відповідача заборгованості за неустойкою у розмірі 4 500,00 грн. то суд приходить до такого.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, ОСОБА_1 укладав Кредитний договір №103524070 з ТОВ «МІЛОАН» 04.04.2024 р., тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена до 02.08.2026 р., то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка у розмірі 4 500,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.

А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з ОСОБА_1 на користь Позивача заборгованість в розмірі 18 000 грн. 00 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 000 грн. 00 коп. та процентам в розмірі 9 000 грн. 00 коп.

На підставі ст. 141 ЦПК України оскільки позовні вимоги задоволено частково, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1 552,22 грн. (18 000*3 028/35 113,50).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610,631,629, 1046-1056 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ - 35625014, адреса: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за Кредитним договором №103524070 від 04.04.2024 у розмірі 18 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 552,22 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2026 року.

Суддя О.М. Панченко