Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №753/10756/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10756/24

провадження № 2/753/3966/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря Шербак А.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по аліментам та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про припинення стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості по аліментам та зустрічний позов ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , про припинення стягнення аліментів

В обґрунтування позову зазначено, що 27.05.2019 року між сторонами був укладений шлюбний договір. 27.08.2019 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з позивачем та знаходилась на повному її утримані. Відповідач, незважаючи на домовленість, обов`язок щодо сплати аліментів виконував не в повному обсязі, а згодом взагалі перестав надсилати кошти. Оскільки відповідач тривалий час ухиляється від сплати аліментів жодним чином не надає грошового забезпечення дитині, позивач вимушена звернутись до суду з позовом, який було уточнено та просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам станом на 01.06.2024 року у розмірі 290000,00 грн., неустойку (пеню) в розмірі 88500,00 грн., проценти за користування коштами в розмірі 6594,47 грн., пеню за прострочення виплат у розмірі 55162,74 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.06.2024 року було відкрито спрощене провадження по вказаній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

Відповідач звернувся до суду з зустрічної позовною заявою в обґрунтування якої зазначено, що 27.05.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюбний договір. Розділом 6 шлюбного договору передбачено право дитини на утримання. Відповідно до п.6.1. вказаного договору, подружжя домовилося про те, що у разі розлучення дитина буде постійно проживати з дружиною, за її місцем проживання. В свою чергу, дружина з якою буде постійно проживати дитина, зобов`язується надавати чоловіку можливість приймати участь у виховані дитини. Згідно з п.6.2 шлюбного договору, у випадку розірвання шлюбу, чоловік щомісячно зобов`язаний виплачувати дружині аліменти у розмірі 20000,00 грн. Відповідач, відповідно до умов вказаного шлюбного договору сплачував аліменти до тих пір, поки з 2022 року їх син, якому вже виповнилось на той момент 14 років не переїхав жити за межі України, та станом на даний час проживає в Швейцарії. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_5 , в період з грудня 2022 року по червень 2024 рік, поки йому не виповнилося 18 років, не проживав з матір`ю, а перебував та перебуває за межами України. Отже позивачем не було дотримано п.6.1 умов шлюбного договору щодо проживання дитини з матір`ю за її місцем проживання. З огляду на зазначене відповідач хоч і сплачував аліменти з певною затримкою, проте виконав своє зобов`язання допоки ОСОБА_5 , проживав з матір`ю. Відповідач вважає, що зміна місця проживання сина, та з грудня 2022 року подальше його проживання окремо від матері є істотною підставою для припинення стягнення аліментів з позивача. З урахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов та припинити стягнення аліментів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом аналогічним з зустрічним позовом.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що син на користь якого повинні виплачуватись аліменти, виїхав за межі України в грудні 2022 року. Такий виїзд був тимчасовим та пов`язаний з агресією рф. Тому ця обставина на думку позивача не може бути підставою для невиконання відповідачем гл.6 п.6.2 шлюбного договору. У відзиві зазначено, що син не проживає з позивачем після досягнення ним 14-ти років. Ця обставина позивачем заперечується, оскільки до виїзду за кордон син проживав з позивачем та у грудні 2022 року йому виповнилось 16,5 років. Відповідно до поданого розрахунку відповідач перестав взагалі виконувати свої зобов`язання, починаючи з липня 2023 року по теперішній час. В свою чергу позивач надавала та надає сину необхідну матеріальну та іншу допомогу, тобто весь цей час дитина знаходилася фактично на утриманні матері.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.08.2024 року було постановлено розглядати вказану цивільну справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.01.2025 року було залишено без розгляду уточненні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами у розмірі 6594,47 грн., та пені за прострочення виплат у розмірі 55162,74 грн. Прийнято зустрічний позов та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 дитині виповнилося 18 років та відповідно до шлюбного договору виплата аліментів припинена. Пунктом 6.3. шлюбного договору передбачено, що аліменти виплачуються до досягнення дитиною повноліття. Тому вимога зустрічної позовної заяви про припинення стягнення аліментів є необґрунтованою.

Від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності в один рік до вимог заявлених в уточненій позовній заяві щодо стягнення неустойки в розмірі 88500,00 грн., за період з 01.09.2022 року по 31.05.2024 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.08.2025 року було закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.09.2025 року було залучено до участі у вказаній цивільній справі в якості третьої особи ОСОБА_5 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.05.2019 року між ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , було укладено шлюбний договір. Згідно з п.1.1 умов вказаного договору сторони заявляють, що станом на момент нотаріального посвідчення договору, перебувають у зареєстрованому шлюбі. п.1.2. сторони заявляють, що від них походить дитина народжена у шлюбі - ОСОБА_5 . Згідно з п.6 вказаного договору сторони домовились про те, що у разі розлучення, дитина буде постійно проживати з дружиною, за її місцем проживання. В свою чергу дружина, з якою буде постійно проживати дитина, зобов`язується надавати чоловіку можливість приймати участь у виховані дитини. У випадку розірвання шлюбу, чоловік щомісячно зобов`язаний виплачувати дружині аліменти на утримання дитини у розмірі 20000,00 грн. Аліменти виплачуються один раз на місяць кожного місяця до досягнення дитиною повноліття. Чоловік має право сплатити аліменти авансом за певний період часу. Підстави для грошового або натурального утримання повнолітньої дитини визначаються відповідно до законодавства України, чинного на момент досягнення дитиною повноліття. Виплата аліментів здійснюється безготівковим переказом відповідної суми на рахунок дружини, що повідомляється додатково.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 05.08.2006 року, відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2019 року, шлюб між ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , було розірвано.

Згідно з свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_2 від 04.12.2019 року виданого Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_6 , змінила прізвище на ОСОБА_7 .

Згідно з розрахунку заборгованості по аліментам за шлюбним договором від 27.05.2019 року станом на 01.06.2024 року заборгованість ОСОБА_4 , зі сплати аліментів становить 290000,00 грн.

З довідки головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 25.03.2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 , здійснив виїзд з території України 29.12.2022 року через пункт пропуску Мостиська.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У відповідності до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність сплати аліментів, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено та фактично не заперечується відповідачем, що останній припинив сплату аліментів на утримання сина після його виїзду за межі України та припинення проживання разом із матір`ю. Саме цю обставину відповідач покладає в основу своїх заперечень проти первісного позову та зустрічних вимог про припинення стягнення аліментів. Разом з тим суд зазначає, що відповідно до положень сімейного законодавства України аліменти є власністю дитини та призначені для забезпечення її належного утримання, виховання та розвитку. Кошти, які сплачуються як аліменти, мають цільове призначення і повинні використовуватись виключно в інтересах дитини, незалежно від того, де саме вона тимчасово перебуває або проживає. Сам по собі факт зміни місця проживання дитини чи її перебування за межами України не припиняє обов`язку батьків щодо її утримання та не є безумовною підставою для звільнення платника від сплати аліментів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у встановленому законом або договором порядку його обов`язок зі сплати аліментів було припинено чи змінено.

Суд також враховує, що пунктом 6.3 шлюбного договору сторони прямо погодили строк сплати аліментів до досягнення дитиною повноліття. При цьому умовами договору не передбачено припинення аліментного обов`язку у разі тимчасового проживання дитини окремо від матері або за межами України. Отже, посилання відповідача на недотримання позивачем пункту 6.1 шлюбного договору не може бути підставою для одностороннього припинення виконання ним обов`язку зі сплати аліментів. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, який без належних правових підстав припинив виконання взятих на себе зобов`язань щодо утримання дитини. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по аліментах є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а підстави для задоволення зустрічного позову про припинення стягнення аліментів відсутні.

Враховуючи наявність заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на дату звернення до суд з позовом, не була погашена, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені(неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 88500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу. Тобто до вимог, пов`язаних зі сплатою пені за несвоєчасну сплату аліментів, спеціальна позовна давність 1 рік не застосовується, оскільки нарахування і стягнення пені не обмежується позовною давністю. Розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів обчислюється за формулою: заборгованість за місяць множиться на кількість днів та на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Враховуючи наведене суд вважаю заяву представника відповідача про застосування позовної давності необґрунтованою.

Відповідно до вимог п.3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень ст. 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки,

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 02.10.2024 року, додаткова угода № 1 до договору про надання правничих послуг від 25.11.2024 року, якою визначено, що вартість робіт за договором становить 40000,00 грн., незалежно від обсягу витраченого часу на здійснення захисту інтересів замовника.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням викладеного, враховуючи що позов підлягає задоволенню повністю суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 49, 529, 625 ЦК України, ст. 196 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 280, 354-356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по аліментам - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , заборгованість по аліментам в розмірі 290000,00 грн., неустойку (пеню) у розмірі 88500,00 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про припинення стягнення аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В.Кулик