Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №620/3085/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/3085/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить наступне.

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.03.2026 року № 262940025274, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дня звернення, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1976 року по 16.06.1984 рік відповідно до диплому від 16.06. 1984 року № НОМЕР_2 (з урахуванням вимог законодавства), період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 : з 18.06.1984 року по 29.04.1988 рік; з 21.03.1989 року по 13.10.1989 рік; 15.10.1989 року по 17.01.1991 рік; з 16.07.1991 року по 15.04.1994 рік; з 20.04.1994 року по 09.02.1996 року.

Ухвалою судді від 01.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 06.03.2026 року № 262940025274 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 .

Рішення обґрунтовано тим, що страховий стаж позивачки недостатній для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем визначено страховий стаж ОСОБА_1 -18 років 9 місяців 1 день.

До страхового стажу відповідачем не зараховано наступні періоди :

- період навчання з 01.09.1976 року по 16.06.1984 рік відповідно до диплому від 16.06. 1984 року №091594;

- період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 (копія додається) :

- з 18.06.1984 року по 29.04.1988 рік;

- період роботи з 21.03.1989 року по 13.10.1989 рік;

- період роботи з 15.10.1989 року по 17.01.1991 рік;

- період роботи з 16.07.1991 року по 31.12.1991 рік;

- період роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1994 рік ;

- період роботи з 20.04.1994 року по 09.02.1996 року.

Період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у свідоцтві про народження відсутній штамп про отримання паспорту дитиною.

У рішенні про відмову позивач зазначив, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього СРСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. З огляду на те, що повідомлення про нездійснення іншою державою пенсійних виплат позивачу за зазначені в заяві періоди про призначення пенсії відсутнє, тому вищезазначені період не підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Не погодившись з цим, Позивачка звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини визначаються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами у галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше ЗЗ років.

Як свідчить зміст відмови і не заперечується учасниками справи позивачка звернулась за призначенням пенсії 26.02.2026 року. Відповідно до даних посвідки на проживання формі ID -карти (копія додається) позивачка ІНФОРМАЦІЯ_3 . На дату звернення позивачці виповнилось 59 років 11 місяців 16 днів.

Таким чином, у судовому порядку підлягає з`ясуванню правомірність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів навчання і роботи в Республіці Білорусь, починаючи з 01.09.1976 року по 15.04.1994 рік, періоду роботи в Україні з 20.04.1994 року по 09.02.1996 рік та періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страху вання" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсій унормовувався Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637 від 12.08.93).

І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Спільноти Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та Республіка Білорусь (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держави - учасники цієї Угоди та членів їхніх сімей реалізуються за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ця Угода розширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держави - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).

Згідно ч. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Крім того, Законом України від 25.04.2024 за № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питань нарахування страхового стажу та пенсійного забезпечення» (набрав чинності від 23.06.2024) внесено зміни до Закону № 1058-IV.

Так, Закон № 1058-ІV доповнено статтею 24-1 періоди трудової діяльності за межами України , які зараховуються до страхового стажу.

За змістом ч. 2 ст. 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Припинення участі в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав -учасниць Спільноти Незалежних Держава у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж був набутий до ухвалення відповідних рішень.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Однак, органи пенсійного фонду при прийнятті заяви про призначення пенсії від позивачки не проконсультували її щодо необхідності повідомлення про отримання/неотримання пенсії в інших державах, зокрема в Республіці Білорусь.

Позивачка отримувала пенсію по інвалідності в Білоруській СРСР у період з 29.04.1988 року по 03.06.1989 рік (копія посвідчення додається). Однак, органи пенсійного фонду при прийнятті документів для призначення пенсії за віком, відмовили позивачці у прийнятті вказаного посвідчення як непередбаченого законодавством. При цьому, органами пенсійного фонду при прийнятті документів не було запропоновано надати відповідну заяву про неотримання пенсійних і соціальних виплат в іншій державі та не роз`яснено наслідки неподання такої заяви.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 року № 13-1 визначено принципи здійснення прийому та обслуговування осіб органами Пенсійного фонду одержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки:

- прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг;

- компетентність та ефективність;

- своєчасність та якість;

- нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством;

- орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку);

- інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.

Пунктом 7 зазначеного Положення встановлено, що органи Пенсійного фонду зобов`язані:

- надавати безоплатно будь-якій особі, яка звертається до органу Пенсійного фонду безпосередньо або за допомогою засобів телекомунікації, з питань, що належать до компетенції органів Пенсійного фонду, консультації в усній та письмовій формі щодо застосування законодавства про пенсійне забезпечення, обліку осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, їх прав та обов`язків, порядку сплати страхових внесків, заповнення звітності та інших питань відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; забезпечувати реалізацію передбачених законодавством прав осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду;

Пунктом 3.3. розділу III Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ’’Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає:

- роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;

- у разі необхідності - бланки документів;

- допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії;

- у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Таким чином, обов`язок надати допомогу, та визначити право особи на пенсію покладено саме на орган пенсійного фонду.

Особа, яка звертається за призначенням пенсії може не володіти спеціальними та достатніми знанням у сфері пенсійного забезпечення, пенсіонери відносяться до найбільш уразливих соціальних верств населення і потребують захисту держави .

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок ), у редакції чинній станом на день подання позивачем заяви, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи :

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

За змістом п. 2.23 цього Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається її оригінал або копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Однак, пенсійними органам при прийнятті заяви про призначення пенсії , не вчинено жодних дій з метою спонукання позивачки надати невистачаючі документи у тримісячний термін як встановлено у вказаному пункті Порядку, а саме - якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

Отже , саме на органи пенсійного фонду покладено обв`язок надати допомогу позивачі та повідомити її про необхідність подання додаткових документів у тримісячний строк.

Таким чином, підлягають зарахуванню у судовому порядку періоди навчання позивачки в Республіці Білорусь з 01.09.1976 року по 16.06.1984 рік відповідно до диплому від 16.06. 1984 року №091594(з урахуванням вимог законодавства, оскільки позивачка вступила до хореографічного училища у віці 10 років і закінчила училище у віці 18 років) та періоди роботи в Республіці Білорусь :

- з 18.06.1984 року по 29.04.1988 рік;

- період роботи з 21.03.1989 року по 13.10.1989 рік;

- період роботи з 15.10.1989 року по 17.01.1991 рік;

- період роботи з 16.07.1991 року по 31.12.1991 рік;

- період роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1994 рік та період догляду за дитиною 03 березня 1996 року народження відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 28 березня 1996 року.

Слід зазначити, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року №162.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58, до трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до п. 2.4 Інструкції N 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №58).

Відтак, не зарахування періоду роботи позивачки з 20.04.1994 року по 0902.1996 рік у зв`язку з відсутністю підпису відповідальної особи на записі трудової книжки № 11 є протиправним.

При цьому, а ні Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а ні Порядком №637 не встановлено критерію оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком. Встановлення такого критерію відповідачем у даному випадку не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ст. 19 Конституції України.

З аналізу вказаних норм встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд враховує й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі N 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі N 490/12392/16-а, від 04.07.2023 у справі N 580/4012/19.

Необхідно зазначити, що тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення або неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком .

Отже, період роботи позивачки з 20.04.1994 року по 09.02.1996 рік підлягає зарахуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.03.2026 року № 262940025274, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дня звернення, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1976 року по 16.06.1984 рік відповідно до диплому від 16.06. 1984 року №09159 (з урахуванням вимог законодавства), період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 :

- з 18.06.1984 року по 29.04.1988 рік;

- з 21.03.1989 року по 13.10.1989 рік;

- 15.10.1989 року по 17.01.1991 рік;

- з 16.07.1991 року по 15.04.1994 рік ;

- з 20.04.1994 року по 09.02.1996 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ