Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №520/3832/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 червня 2026 року № 520/3832/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 04.04.2023 року за №7099/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області відновити ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрацію платника єдиного податку (третя група, ставка 5%) за період часу з 31 березня 2023 року по 31 грудня 2024 року.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що він вважає протиправним рішення ГУ ДПС у Харківській області про анулювання його реєстрації платника єдиного податку та виключення з відповідного реєстру, оскільки воно було прийняте на підставі камеральної, а не документальної перевірки, що, на його думку, суперечить вимогам Податкового кодексу України та практиці Верховного Суду. Також позивач стверджує, що податковий борг виник через технічну помилку в податковій декларації, фактично був відсутній, а податковий орган не забезпечив належного повідомлення про результати перевірки та прийняте рішення, через що він дізнався про порушення своїх прав лише у лютому 2026 року.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним вище адміністративним позовом.

Представником Головного управління ДПС у Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Також представником відповідача зазначено, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку було здійснено правомірно на підставі результатів камеральної перевірки, яка встановила наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. На думку ГУ ДПС, проведення саме камеральної перевірки відповідало вимогам Податкового кодексу України, а рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку прийнято в межах наданих законом повноважень. Також відповідач зазначає, що вимога про зобов`язання поновити реєстрацію платника єдиного податку є втручанням суду у дискреційні повноваження податкового органу та не відповідає визначеним законом способам судового захисту.

Ухвалою суду від 23.06.2026 заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - залишено без задоволення.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою – підприємцем 28.04.1998р (Дата запису: 30.08.2005 Номер запису в ЄДР: 24800170000025693, місцезнаходження реєстраційної справи: Департамент реєстрації Харківської міської ради), з 01.01.2016 року перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі ставкою 5%.

ГУ ДПС в Харківській області спрямувало через Кабінет Позивачу лист за №6201/АП/20-40-75-05-08 про відмову в застосуванні спрощеної системи оподаткування, реєстрація платника єдиного податку була анульована контролюючим органом на підстав рішення від 04.04.2023 року за №7099/20-40-24-03-06 з 31 березня 2023 року за наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 8 п.п. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПКУ.

Представником позивача 11.02.2026 року було направлено до ГУ ДПС в Харківській області адвокатський запит стосовно підстав анулювання ФОП ОСОБА_1 реєстрації платника єдиного податку та документального оформлення даної ануляції Відповідачем.

У відповіді від 16.02.2026 за № 7393/6/29-40-24-03-13 на адвокатський запит відповідач зазначив, що підставою виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку є акт камеральної перевірки від 03.04.2023 року №8096/20-40-24-03-06 (далі - Акт); дані інформаційного ресурсу ДПС України «Податковий блок» інтегрованої картки платника єдиного податку-фізичної особи підприємця (далі – ІКП) .

Зокрема, податковим органом вказано, що 08.02.2022 року ФО-П ОСОБА_1 надав податкові декларації платника єдиного податку за 2020, 2021 роки та самостійно розрахував податкові зобов`язання – сума єдиного податку 144699,59 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду - рядок 14, які не сплатив вчасно. Станом на 31.03.2023 в ІКП ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість по єдиному податку за кодом бюджетної класифікації 18050400 становить у сумі 69585,38 грн.

Так, рішення №7099/20-40-24-03-06 від 04.04.2023 р. Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 03.04.2023 року №8096/20-40-24-03-06.

Позивач не погоджуючись з зазначеним рішенням контролюючого органу звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд вирішуючи спірні правовідносини по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно приписів підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу до третьої групи платників єдиного податку відносяться, зокрема, фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку було порушення позивачем вимог п. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів

Положеннями п. 299.10 та абз. 2 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Таким чином, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.

Підставою прийняття відповідачем рішення, що оскаржується, стали висновки акта камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування про здійснення позивачем видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.

В той же час, згідно з п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75. ст.75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а.

Так, перевірка суб`єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).

Відповідно, єдиним правомірним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17.

Судовим розглядом встановлено, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача.

Відповідно до акта перевірки від 03.04.2023 року №8096/20-40-24-03-06 контролюючим органом надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі саме у межах камеральної перевірки.

При цьому, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи мають бути виконані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.

Тому суд вважає за необхідне також звернути увагу на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Суд наголошує на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14.

Разом з тим, акт камеральної перевірки має стислий зміст та не охоплює виклад всіх обставин, що, відповідно до вимог Порядку №727, ставиться у вимогу до акта документальної перевірки.

У свою чергу, неповнота висновків акта перевірки, виключає можливість безумовного ствердження про провадження позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Крім того, суд наголошує на тому, що неповнота висновків акта перевірки, фактично унеможливлює здійснення аналізу правових норм у межах конкретних спірних правовідносин у даній справі.

У контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Відтак, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Вищезазначені висновки суду також узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24.

Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що доказів проведення документальної перевірки позивача матеріали справи не містять, а в акті камеральної перевірки, за результатами якої прийняте спірне рішення, відповідач обмежився лише констатацією факту виявленої за позивачем заборгованості та порушенням умов перебування на спрощені системі оподаткування, при цьому такий акт взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що порушення процедури проведення перевірки, її підстав має наслідком визнання протиправними її результатів, протиправність прийнятих за наслідками її проведення індивідуальних актів.

Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Харківській області рішення від 04.04.2023 року за №7099/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , прийнято з порушенням процедури його прийняття, що є самостійною підставою для скасування.

Окрім того, суд, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та викладені сторонами обставини, зазначає, що ФО-П ОСОБА_1 подано декларацію за три квартали 2020 року від 06.02.2022, де вказав сумарний дохід за 3 квартали та сумарний податок за 3 квартали (сума податку за ставкою 5% (графа 11). Ця сума податку становить 59799,90 грн., із яких 29579,58 грн. за 1-й квартал та 30220,32грн. за 2-й квартал, та в 3-му кварталі 2020р. Також зазначено, про відсутність доходу за цей період.

Як вбачається з пояснень позивача, ним була допущена технічна помилка у вищезазначеній декларації. Так, позивачем зазначено, що окремою графою в декларації за 3-й квартал 2020р. виокремлюється податок, що був сплачений у попередній період (у даному разі у 1-му та 2-му кварталі (нараховано за попередній звітній період, графа 13), де і потрібно було вказати відповідну суму - 59799,90 грн. Але у графі стоїть прочерк, разом з тим, відповідна сума занесена у графу 14 - сума єдиного податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) періоду.

У подальшому 11.11.2025 позивачем подано уточнену податкову декларацію, в якій він скорегував зміст заповнених граф, та за змістом якої вбачається, що спірна заборгованість з єдиного податку за 2020 рік - відсутня.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з п.19-3.1 ст. 19-3 ПК України, до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

З оскаржуваного рішення від 04.04.2023 року за №7099/20-40-24-03-06 слідує, що позивач як платник єдиного податку виключений з реєстру з 01.04.2023 року.

Повторно позивач був зареєстрований на спрощеній системі з 01.01.2025 як платник податків 3 групи за ставкою 5%.

Таким чином, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04.04.2023 року за №7099/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку та виключення його з реєстру платників єдиного податку та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку на 3 групі зі ставкою 5 відсотків та включити до реєстру платників єдиного податку з 01.04.2023.

Такий висновок зокрема узгоджується з позицією Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2026 у справі №520/28018/25 та від 16.06.2026 у справі № 520/16851/25.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.04.2023 року за №7099/20-40-24-03-06 щодо анулювання з 01.04.2023 реєстрації платником єдиного податку 3 групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити з 01.04.2023 реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку 3 групи шляхом включення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКОПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 2662 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.