Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №611/475/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 611/475/26 Головуючий суддя І інстанції Коптєв Ю. А.

Провадження № 33/818/1322/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника Зал Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Зала Д.О. на постанову судді Барвінківського районного суду Харківської області від 30 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що о 05 березня 2026 року близько 19:10 по вул. Слобожанській в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», результат 1.81 %.

Крім того, 05 березня 2026 року близько 20:20 по вул. Слов`янська в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», результат 1.65 %.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Зал Д.О. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.

Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції взагалі не досліджував відеозаписи, додані до протоколів про адміністративні правопорушення, у зв`язку чим формально розглянув цю справу. Крім того, працівники поліції, на думку сторони захисту, порушили порядок проведення огляду, оскільки формально встановили ознаки сп`яніння у водія транспортного засобу, а також провадили огляд формально не роз`яснивши при цьому право на професійну адвокатську допомогу.

В судовому засідання під час апеляційного розгляду приймав участь захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який повідомив, що ОСОБА_1 не зміг з`явитися з поважних причин, оскільки перебуває на військовій службі, а позиція захисту є узгодженою. В обґрунтування своїх апеляційних доводів захисник надавав аналогічні зазначеним в апеляційній скарзі пояснення.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№607182 від 05.03.2026, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 05 березня 2026 року близько 19:10 по вул. Слобожанській в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», результат 1.81 %.

Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№607182 від 05.03.2026 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «відмовився», що свідчить про те, що ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України ( т.1 а.с.1).

Відомостями протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1№607210 від 05.03.2026 встановлено факт керування ОСОБА_1 05 березня 2026 року близько 20:20 по вул. Слов`янська в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», результат 1.65 %.

Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№607210 від 05.03.2026 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «згоден», що свідчить про те, що ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм, надавши пояснення по суті справи, фактично погодившись з протоколом ( т.2 а.с.1).

Відомостями актів огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданих до них роздруківок результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, (результати проведеного огляду 1,81 та 1,65 проміле відповідно ( т. 1 а.с. 2,7; т. 2 а.с. 3,9).

Відповідно до відомостей направлень на огляд водія транспортного засобу, медичний огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не проводився у зв`язку із згодою водія з результатом огляду проведеного на місці зупинки за допомогою засобів вимірювальної техніки.

Відомостями копії посвідчення водія особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вилученого працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .

З пояснень поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення у цій справі ОСОБА_2 вбачається, що ним було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода. Водій виконав законну вимогу поліцейського та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Відповідно до пояснень працівника поліції ОСОБА_3 , він здійснюючи патрулювання зупинив транспортний засіб у зв`язку із некоректно працюючим освітлювачем номерного знаку. Під час проведення процесуальних дій, у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водій виконав законну вимогу поліцейського та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. Результат позитивний. Крім того, під час проведення процесуальних дій також було встановлено, що водій керує транспортним засобом без чинного полісу цивільного автострахування.

Відомостями відеозапису, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1№607182 встановлено, що 05.03.2026 о 19 год 00 хв було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із некоректно працюючою підсвіткою номерного знаку. Вказана несправність була усунута на місці зупинки. Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 виконав законну вимогу поліцейського та пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Результат з яким особа, яка притягається до адміністративної відповідальності погодилась, склав 1,81 проміле. При цьому, ОСОБА_1 зазначав про вживання лікарських засобів, та відмовився від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я (відеофайл Кришталь 130 КУпАП 05.03.2026 22 хв – 26 хв). Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, а також вилучено посвідчення водія.

Відомостями відеозапису, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1№607210 встановлено, що 05.03.2026 о 20 год 13 хв було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із здійсненням маневру без увімкнення показчика повороту. Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 виконав законну вимогу поліцейського та пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Результат з яким особа, яка притягається до адміністративної відповідальності погодилась, склав 1,65 проміле. Водія було відсторонено від керування.

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.

Щодо виявлення ознак алкогольного сп`яніння працівниками поліції апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) вбачається, що ознаками алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння є виключно його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у протоколах про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст. 252 КУпАП відповідно до яких орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. Доказів тиску на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять. Водночас, з відомостей відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 двічі добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки його транспортного засобу. З результатами погодився, від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я відмовився, зазначаючи про вживання лікарських препаратів, а також про те, що він самостійно розпаковував мундштук та проходив огляд.

Таким чином, оскільки водій з результатами проведеного огляду за допомогою спеціального технічного засобу погодився, то працівники поліції були позбавлені процесуальних підстав направляти ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, що узгоджується з вимогами ч.3 ст. 266 КУпАП. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.

Доводи сторони захисту про те, що у цій справі особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не було забезпечено право на захист є суб`єктивним з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Реалізація превентивної функції права на захист, яка спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, щодо наявності якої зазначає Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009 року, з огляду на певні приписи чинного законодавства щодо проведення медичного огляду на стан сп`яніння не може бути абсолютною у демократичній державі оскільки, відповідно до п. 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 р. № 1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Натомість вимога, передбачена п. 2.5 ПДР щодо проведення огляду на стан сп`яніння для водія є обов`язковою. Порушення цієї вимоги тягне відповідальність за ст. 130 КУпАП з моменту фіксування відмови водія від проведення огляду на стан сп`яніння не залежно від підстав надання такої відмови.

Вимогами ч. 4 ст. 266 КУпАП встановлено обмежений час, який становить дві години з моменту встановлення ознак сп`яніння за який поліцейський зобов`язаний доставити водія до закладу охорони здоров`я. Порушення цієї вимоги призведе до недійсності проведеного огляду, і як наслідок, до уникнення водієм відповідальності за скоєне правопорушення. Факт виїзду захисника на місце зупинки транспортного засобу передбачає втрату у часі на виконання працівниками поліції імперативних вимог чинного законодавства щодо забезпечення проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп`яніння чи перебування під впливом засобів, які знижують увагу водія, що надає особі відносно якої проводиться визначена законом правова процедура створити штучні передумови для уникнення від відповідальності. При цьому використання водієм права на захист не обмежується оскільки кожна особа може скористатись правовою допомогою за допомогою засобів дистанційного зв`язку, а саме: за допомогою телефону або месенджерів, а також викликати професійного захисника до закладу охорони здоров`я де і буде проводитись його огляд.

З відомостей доданих до протоколів відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 виконав законні вимоги працівників поліції та пройшов огляд на місці зупинки його транспортного засобу. При цьому, водій не клопотав про виклик захисника на місце події. Натомість ОСОБА_1 погоджувався з процедурами проведення огляду, а також з результатами проведених оглядів, які склали 1,81 та 1,65 проміле відповідно.

Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Водночас, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності отримувала посвідчення водія, а тому вважається що ОСОБА_1 знає свої права та обов`язки водія.

При цьому слід врахувати, що працівниками поліції лише складається протокол про адміністративне провадження та збираються докази на підтвердження встановлених ним відомостей, а розгляд справи провадиться судом відповідно до ст. 221 КУпАП та переглядається судом апеляційної інстанції відповідно та порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП.

Згідно відомостей матеріалів справи ОСОБА_1 скористався професійною правовою допомогою адвоката Зал Д.О., який приймав участь у судовому розгляді у суді апеляційної інстанції, здійснюючи професійний захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі з можливістю надавати свої пояснення та доводи без обмеження у часі та по суті справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги стосовно порушення права ОСОБА_1 у цій справі на захист є безпідставними, суб`єктивними та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 , а право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі дотриманим.

Стосовно доводів апеляційної скарги про формальність розгляду цієї справи судом першої інстанції належить зазначити наступне.

Правові приписи ст. 283 КУпАП встановлюють основні вимоги змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, зокрема і винесеної судами загальної юрисдикції. Зокрема, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, стосовно якої вона винесена, судового збору.

Статтею 280КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належить врахувати, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України»).

Таким чином, аналізом вищезазначених правових вимог, а також практики ЄСПЛ у їх сукупному взаємозв`язку, не встановлений обов`язок суду деталізувати свої рішення. Від суду вимагається викладати своє рішення таким чином, щоб учасники справи розуміли з яких підстав виходив суд у вирішенні їх справи з огляду на всебічність та достатність наявних у справі доказів. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, оцінка доказів у справі може деталізуватися з метою кращого розуміння мотивів суду, який ухвалив рішення у справі, а також з метою дотримання якості судових рішень, як складової принципу всебічності та повноти судового розгляду. Водночас, відсутність детального викладу мотивів судового рішення не може свідчити про неповноту судового розгляду, а також не може слугувати підґрунтям для скасування оскаржуваного судового рішення.

З відомостей мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції під час оцінки доказів у справі проводив їх оцінку. Зокрема, суд першої інстанції провадив оцінку відомостей, у їх сукупності та взаємозв`язку, зазначеним зокрема у протоколах про адміністративні правопорушення, а також доданим до них відеозаписах.

Такі дії суду першої інстанції свідчать про дотримання у цій справі повноти судового розгляду та спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині.

Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Зала Д.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Барвінківського районного суду Харківської області від 30 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков