Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №953/3425/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа 953/3425/24 Головуючий І –ї інстанції – Бородіна Н.М.

Провадження № 33/818/91/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ч.1 ст.483 МК України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю представника Харківської митниці Тупікової О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Жорника В.І. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України, щодо ОСОБА_1 -

УСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Як визнав суд, 15.02.2024 року до Харківської митниці листом Державної митної служби України від 14.02.2024 року № 26/26-04/7.14/451 надійшла відповідь митних органів Латвійської Республіки на запит Державної митної служби України щодо проведення перевірки законності ввезення на митну територію України товарів «косметичні засоби та харчові добавки» ТОВ «Технокартон» (код ЄДРПОУ 44117240).

В ході опрацювання вказаної інформації встановлено, що для митного оформлення вказаних товарів у митний режим «імпорт» керівником та декларантом ТОВ «Технокартон» громадянином України ОСОБА_1 до Харківської митниці була подана митна декларація типу ІМ40ДЕ від 22.04.2021 року №UA8077200/2021/005993. Відправником товарів виступала латвійська компанія SIA «FORWARDER» (URIEKSTER STR. 8B-8, RIGA, LV-1005, LATVIA). Продавцем товарів виступала ізраїльська компанія «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD (P.O. B 7010 I.Z CANOT 79825 ISRAEL). За результатами аналізу комерційних, товаросупровідних та інших документів, надісланих разом із вищевказаною митною декларацією встановлено, що спочатку дана партія товару була відправлена латвійською компанією SIA «FORWARDER» на адресу українського отримувача ТОВ «МІКРОХІМ СИНТЕЗ» (ЄДРПОУ 43073323), згідно контракту від 14.04.2021 року №14/04/2021-1 за комерційними документами від 14.04.2021 року №009-66-1/04.2021, №009-66/04.2021 виданими ізраїльською компанією «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD. В подальшому, внаслідок причин, викладених в листі ТОВ «МІКРОХІМ СИНТЕЗ» від 22.04.2021 №22/04-1 (тимчасовим припиненням роботи, пов`язаної з зовнішньоекономічною діяльністю) на адресу компанії «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD, українська компанія просить повернути вантажна адресу відправника або перенаправити іншому отримувачу. При цьому ТОВ «Технокартон» в листі від 22.04.2021 року №22-04-1 на адресу компанії «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD повідомляє про готовність прийняти вантаж та сплатити всі митні платежі, передбачені законодавством, згідно укладеному між ними контракту (№14/04/2021-2 від 14.04.2021). Про факт зміни отримувача та укладання нового контракту від 14.04.2021 року №14/04/2021-2 на дану партію товару між ТОВ «Технокартон» та «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD свідчить лист компанії «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD від 22.04.2021 року б/н на адресу директора ТОВ «МІКРОХІМ СИНТЕЗ». Згідно поданих до митного оформлення документів, а саме рахунків – фактур від 14.04.2021 №009-66-1/04.2021, №009-66/04/2021 вартість товару по митній декларації від 22.04.2021 №UA807200/2021/005993 склала 3532,4 ЕUR, що у перерахунку згідно офіційних курсів валют, чинних на дату митного оформлення становило 119036,94 грн. Вказані рахунки були видані компанією «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD для ТОВ «ТЕХНОКАРТОН». Згідно відповіді, наданої митними органами Латвійської республіки, інформація щодо відправлення товарів на адресу ТОВ «ТЕХНОКАРТОН» відсутня, а зазначена партія товарів була відправлена на адресу ТОВ «МІКРОХІМ СИНТЕЗ», що підтверджується рахунками – фактурами від 14.04.2021 №009-66-1/04.2021, №009-66/04.2021 та міжнародною товарно-транспортною накладною СМR від 19.04.2021 №LV-19/04.

В результаті порівняння примірників рахунків – фактур, наданих до митного оформлення у Харківську митницю, з рахунками, наданими до митного оформлення у Латвійській Республіці, було встановлено, що відомості щодо найменування, ваги та кількості товарів співпадають, однак одержувач товарів та вартість товарів, заявлені до митного оформлення у Латвійській Республіці відрізняються. Вартість товарів була вищою, ніж вартість цих товарів при митному оформленні у Харківській митниці. Вартість товарів згідно рахунків – фактур від 14.04.2021 №009-66-1/04.2021, №009-66/04.2021 наданих митними органами Латвійської республіки, складала 49488 ЕUR, що у перерахунку згідно офіційних курсів валют, чинних на дату митного оформлення становить 1667676,32 грн.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається порушення митних правил, а саме переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо митної вартості, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 483 МК України.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товару, що становить 833 838 гривень 16 копійок з конфіскацією цих товарів: «косметичні засоби та харчові добавки», згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ від 22.04.2021 №UA807200/2021/005993 та стягнуто судовий збір.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку посилається на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про судове засідання, був позбавлений можливості скористатись своїм правом на захист. Про оскаржуване рішення він дізнався лише після ознайомлення захисника з матеріалами справи та після цього було подано апеляційну скаргу протягом 10 днів.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 , оскільки саме на продавця, за умовами договору, було покладено обов`язок щодо митного оформлення товару в режимі «експорт» в країні відправлення та передача всіх товаросупровідних документів перевізнику. Саме продавець працював з документами, які були передані як перевізнику так і покупцю – ОСОБА_1 .

Вказує, що при митному декларуванні до митниці були передані всі документи для митного оформлення та визначення митної вартості, рішення про корегування вартості не виносилось.

Вказує, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стали надані стороною- відправником альтернативних інвойсів, однак саме на відправника було покладено обов`язок надання документів перевізнику, які після проходження митного контролю були передані ОСОБА_1 , який у свою чергу будь-яких виправлень до інвойсів не вносив, а тому матеріалами справи не доведено умислу ОСОБА_2 на внесення неправдивих відомостей до документів, а легітимність відповіді та отриманої інформації від компанії- перевізника не підтверджено компетентними органами Латвії.

Мотиви суду

До початку судового розгляду захисник Жорник В.І. подав до суду заяву в якій просив повести судове засідання без його участі та без участі ОСОБА_1 та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Перевіряючи доводи, викладені захисником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Так, під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які об`єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

При цьому про поважність причин для поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом установленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, мали несподіваний характер і не могли бути контрольовані особою, яка звернулася з апеляційною скаргою.

Процесуальний строк є легітимним інструментом забезпечення правової визначеності, однак застосування надмірного формалізму може призвести до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Невчасне отримання повного тексту судового рішення Європейський суд з прав людини визнає легітимною та об`єктивною причиною, яка може виправдовувати поновлення строку. Суд неодноразово зауважував, що надмірний формалізм і непоновлення строку оскарження через помилки суду є порушенням статті 6 Конвенції. Доступ до суду має бути реальним, а не формальним.

Таким чином, враховуючи, що копію оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 та його захисник отримали пізніше, поза межами строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання захисника та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення представника митниці, яка заперечувала щодо задволення вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.

У відповідності до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил, як це передбачено ч. 2 ст. 459 МК України, можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Тобто, при складанні протоколу про порушення митних правил, інспектором митниці повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та описані винні дії особи повинні відповідати диспозиції статті, за якою особа притягується, до відповідальності за порушення митних правил. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні дій, які чітко перелічені у диспозиції ст. 483 МК України:

- заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості;

- та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості;

- або несплата митних платежів у строк, встановлений законом;

- або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів;

- а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Дії особи, кваліфіковані як порушення митних правил за ст. 483 МК України, повинні бути спрямовані на досягнення мети у вигляді неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Для кваліфікації дій за ст. 483 МК України не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи настали від цього шкідливі наслідки.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Так, судовим розглядом встановлено, 15.02.2024 року до Харківської митниці листом Державної митної служби України від 14.02.2024 року № 26/26-04/7.14/451 надійшла відповідь митних органів Латвійської Республіки на запит Державної митної служби України щодо проведення перевірки законності ввезення на митну територію України товарів «косметичні засоби та харчові добавки» ТОВ «Технокартон» (код ЄДРПОУ 44117240). В результаті порівняння примірників рахунків – фактур, наданих до митного оформлення у Харківську митницю, з рахунками, наданими до митного оформлення у Латвійській Республіці, було встановлено, що відомості щодо найменування, ваги та кількості товарів співпадають, однак одержувач товарів та вартість товарів, заявлені до митного оформлення у Латвійській Республіці відрізняються. Вартість товарів була вищою, ніж вартість цих товарів при митному оформленні у Харківській митниці. Вартість товарів згідно рахунків – фактур від 14.04.2021 №009-66-1/04.2021, №009-66/04.2021 наданих митними органами Латвійської республіки, складала 49488 ЕUR, що у перерахунку згідно офіційних курсів валют, чинних на дату митного оформлення становить 1667676,32 грн.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних складено протокол про порушення митних правил № 0011/80700/24 від 20.03.2024 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: висновком заступника начальника управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил – начальника відділу провадження в справах про порушення митних правил ОСОБА_4 , доповідною запискою Заступника начальника відділу аналітичної роботи УБК та ПМП Харківської митниці Єпанчинцева І.; інформацією про платника податків НОМЕР_1 з податкових баз даних (online), копіями листів Харківської митниці №7.14-2/20-0310/1844 від 08.03.2024; №7.14-2/20-03/7/2158 від 26.03.2024; №7.14-3/20-03/26/4/5535 від 04.10.2023; копією листа митного органу Латвійської республіки; копіями інвойсів №009-66-1/04.21, №009-66/04.21 від 14.04.2021 MIKROKHIM SINTEZ LLC; копією СМR LV-19/04; копією ВМД (ІМ40ДЕ) №UA807200/2021/005993 від 22.04.2021; копією контракту №14/04/2021-2 від 14.04.2021; копією специфікації №1 від 14.04.2021 до контракту №14/04/2021-2 від 14.04.21; копіями інвойсів №009-66-1/04.21, №009-66/04.21 від 14.04.2021 TEKHNOCARTON LLC; ФОТОКОПІЯМИ СМR LV-19/04 з відтисками печаток митних органів; фотокопіями листа книжки МДП CARNET TIR з відтисками печаток митних органів; фотокопією сертифікату походження; фотокопією інвойсу №009-66-1/04.2021 від 14.04.2021 (MIKROKHIM SINTEZ LLC) з відтисками печаток митних органів; фотокопією сертифікату походження; фотокопією інвойсу №009-66-1/04.2021 від 14.04.2021 ОСОБА_5 з відтисками печаток митних органів; фотокопією інвойсу №009-66/04.2021 від 14.04.2021 ОСОБА_5 з відтисками печаток митних органів; копією листа ТОВ «МІКРОХІМ СІНТЕЗ» від 22.04.2021 №22/-4-1, копією листа «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD від 22.04.2021; копією листа ТОВ «Технокартон» від 22.04.2021 №22-04-1.

Перевіряючи доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів того, що будь-яку із зазначених дій, здійснював ОСОБА_1 , оскільки саме на відправника було покладено обов`язок надання документів перевізнику, які після проходження митного контролю були передані ОСОБА_1 , який у свою чергу будь-яких виправлень до інвойсів не вносив, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Згідно п.8 та п.63 ст. 4 МК України декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Відповідно до ч. 1ст. 266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Згідно з правилами ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Так, судом встановлено, що для митного оформлення вказаних товарів у митний режим «імпорт» керівником та декларантом ТОВ «Технокартон» ОСОБА_1 до Харківської митниці була подана митна декларація типу ІМ40ДЕ від 22.04.2021 року №UA8077200/2021/005993. Відправником товарів виступала латвійська компанія SIA «FORWARDER» (URIEKSTER STR. 8B-8, RIGA, LV-1005, LATVIA). Продавцем товарів виступала ізраїльська компанія «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD (P.O. B 7010 I.Z CANOT 79825 ISRAEL).

Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України ОСОБА_1 є посадовою особою (директором) підприємства ТОВ «Технокартон» та являється суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Відповідно до ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих /наслідків.

Частина 1 ст. 54 МК України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 даної статті встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України встановлено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску та застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статті 345-354 МК України встановлюють порядок проведення митними органами документальних перевірок та оформлення їх результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Інші форми митного контролю передбачені ст. 336 МК України. Форма митного контролю, яка може застосовуватися до випущених товарів після їх митного оформлення в частині контролю митної вартості це пост-митний контроль у порядку, передбаченому ст. 337-1 МК України та документальна перевірка.

Митним кодексом України також встановлено, що у разі невизнання митної вартості митним органом приймається рішення про коригування митної вартості.

Так, ч. 1 ст. 55 МК України встановлює, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому у разі проведення документальних перевірок відповідно до ч. 14. ст. 354 МК України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Як роз`яснено у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Як убачається з матеріалів справ, а саме у митній декларації в графі 43 зазначено, що митна вартість товару визначалася за резервним (шостим) методом, тобто вартість товару була скорегована.

Крім того, як убачається з копії контракту №14/04/2021-2 від 14.04.2021 року, поданому митному органу, укладеному між ізраїльською компанією «DR. NONA INTERNETIONAL» LTD та ТОВ «ТЕХНОКАРТОН» загальна вартість контракту складає 50 000 доларів США, що відповідає відповіді, наданої митними органами Латвійської республіки про те, що вартість товарів згідно рахунків – фактур від 14.04.2021 №009-66-1/04.2021, №009-66/04.2021 наданих митними органами Латвійської республіки, складала 49 488 ЕUR.

Документи, які надійшли від вказаного іноземного митного органу є офіційними документами, отриманими на запит митних органів України. Суду не надано доказів про те, що ці документи містять недостовірну інформацію, а тому суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вони є неналежними доказами. Водночас, викладені у цих документах відомості дозволяють встановити такі необхідні дані, як найменування відправника та постачальника, виду товару, його кількості та ціни, відомостей про перевізника та транспортного засобу, у якому здійснювалося відповідне перевезення товару, складених експертних декларацій тощо.

При цьому, під час проведення перевірки митним органом, ОСОБА_1 викликався для надання пояснень в рамках проведення митної перевірки, та мав можливість знайомитися з матеріалами справи та заявляти клопотання, а також не позбавлений був можливості особисто та через свого захисника надати суду такі пояснення та спростувати достовірність отриманих від митних органів Латвійської республіки документів , чим у свою чергу не скористався.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції, що всі наявні у справі докази є належними, допустимими та достовірними, та є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

При цьому, вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Посилання захисника на неповноту дослідження усіх доказів, незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови зводяться до його незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, врахувавши обставини справи, характер вчиненого правопорушення, дав належну оцінку наявним у справі доказам, відтак правильно застосував щодо ОСОБА_1 вид та розмір стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 483 МК України, а тому накладене на щодо нього стягнення є таким, що відповідає, як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, є справедливим і таким, що відповідає, передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил буде сприяти досягненню основної мети виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, призначати експертизи, тощо; те, що з метою підтвердження зазначених у апеляційній скарзі доводів стороною захисту не заявлялось клопотань про приєднання або витребування доказів по справі, про призначення експертизи, тощо, і до апеляційної скарги не додано доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про наявність у діях щодо ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Жорника В.І. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Жорника В.І. залишити без задоволення.

Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик