Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №953/8146/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №953/8146/25 Головуючий І-ї інстанції – Власова Ю.Ю.

Провадження № 33/818/856/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Стеця М.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Стеця М.Л. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 15 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодоОСОБА_1 ,–

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 28.07.2025 року о 08 год. 49 хв. по вул. Метробудівників, 1, у м. Харкові, керував автомобілем марки Audi 90, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, сповільненість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Стець М.Л. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що з матеріалів судового провадження не убачається, що працівниками поліції було належним чином доведено та задокументовано порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, які давали б їм право здійснити законну зупинку останнього.

Вказує, що згідно відеозапису події, жодних ознак наркотичного сп`яніння у його підзахисного не убачається. Навпаки, його поведінка впевнена, мова чітка.

Зазначає, що ОСОБА_1 був не проти пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак, пояснив поліції, що його чекають клієнти, які приїхали з-за міста, а тому був готовий пройти огляд після того, як відвезе своїх колег на місце роботи.

Крім того, інспектори поліції при складенні протоколу не роз`яснили ОСОБА_1 права та наслідки його відмови від проходження огляду.

Звертає свою увагу, що через тиждень після події, що мала місце 28.07.2025 року, ОСОБА_1 знову був зупинений поліцейськими за аналогічних обставин, та де він пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння. Згідно медичного висновку від 28.08.2025 року, наркотичних речовин у нього виявлено не було, що, на його думку, зважаючи на тривале зберігання залишків наркотичних речовин в організмі людини, свідчить про і про їх відсутність в організмі ОСОБА_1 у день події 28.07.2025 року.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 28.07.2025 року о 08 год. 49 хв. по вул. Метробудівників, 1, у м. Харкові, керував автомобілем марки Audi 90, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, сповільненість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №404860 від 28.07.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 28.07.2025 року о 08 год. 55 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водіяОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння:виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, сповільненість; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом поліцейського роти 5 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Істоміної К. від 28.07.2025 року щодо події з зазначенням обставин та місця зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт в апеляційній скарзі не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Згідно з Правилами дорожнього руху України (п. 31.4.7. "е" ПДР), експлуатація транспортного засобу забороняється, якщо на ньому відсутні передбачені конструкцією брудозахисні фартухи та бризковики.

Як убачається з наявного відеозапису, ОСОБА_1 бу зупинений співробітниками поліції через відсутність у його авто бризговиків, про що йому було повідомлено у якості причини його зупинки. У процесі спілкування з поліцією з`ясувалось, що автомобіль ОСОБА_1 має таку комплектацію з заводу.

Аналогічні обставини зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції викладені і у рапорті поліцейського роти 5 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Істоміної К. від 28.07.2025 року. (а.с.5)

Аргументи захисника про те, що працівниками поліції не було належним чином доведено та задокументовано порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, які давали б їм право здійснити законну зупинку останнього, є безпідставними, оскільки рішення про складення чи не складення постанови за порушення Правил дорожнього руху (ПДР) належить до виключних повноважень поліції. Відповідно до статті 222 та статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), саме уповноважені працівники поліції розглядають такі справи на місці та приймають рішення.

Поліцейський самостійно оцінює докази (наприклад, відеозапис, свідчення), вирішує, чи був факт правопорушення, і обирає міру стягнення (попередження або штраф). Якщо підстав для штрафу немає, він може закрити справу на місці.

Як було встановлено поліцейськими на місці події, порушень вимог ПДР зі сторони ОСОБА_1 , що стосується експлуатація транспортного засобу, виявлено не було, однак сама відсутність бризговиків на його авто стала обгрунтованою причиною для його зупинки та перевірки документів.

При цьому, захисником не спростовуються обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Таким чином, співробітники патрульної поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що узгоджується і з вимогами, встановленими ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 був не проти пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння за умови, що спочатку відвезе своїх колег на місце роботи, також не є слушними.

Як убачається з відеозапису події, після того, як у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, про що йому було повідомлено, інспектор поліції поцікавився щодо вживання ним наркотичних речовин, на що відповідь останнього була негативною. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що вживає лише знеболювальне. На пропозицію поліцейського пройти відповідний огляд у медичній установі ОСОБА_1 відповів відмовою, обумовлюючи це тим, що поспішає, так як о 09 год. 00 хв. його вже будуть очікувати клієнти, на що йому було повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Слід зауважити, що процедура огляду на стан сп`яніння (у даному випадку - наркотичного) є безперервною від моменту вимоги поліцейського та не залежить від сімейних, робочих та інших обставин особи. Водій зобов`язаний залишатися на місці події для проведення такого огляду (на місці зупинки або в медичному закладі). Самовільне залишення місця події розцінюється як відмова від проходження огляду та кваліфікується за статтею 130 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито за допомогою технічних засобів (відеореєстратора Xiomi 70mai та б/к 470004), проти чого ОСОБА_1 не заперечував.

Таким чином, доводи адвоката у цій частині є неспроможними, в той час як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за встановленою законом процедурою.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно медичного висновку КНП ХОР «ОКНЛ» №1828 від 28.08.2025 року, складеного у рамках подій, що мали місце 04.08.2025 року, ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння, що, на думку захисника, зважаючи на тривале зберігання залишків наркотичних речовин у організмі людини, свідчить про і про відсутність наркотичних речовин в організмі ОСОБА_1 у день події 28.07.2025 року, є безпідставними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №404860 від 28.07.2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП був складений щодо ОСОБА_1 саме за порушення ним вимог п.2.5 ПДРУ, а саме – відмову особи, яка керує ТЗ, від проходження на вимогу поліцейського в установленому порядку медичного огляду для встановлення наявності стану наркотичного (у даному випадку) сп`яніння, що, у свою чергу, є самостійними складом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що інспектори поліції при складенні протоколу не роз`яснили ОСОБА_1 права та наслідки його відмови від проходження огляду також є неспроможними, оскільки як зафіксовано відеозаписом з боді-камер поліції, останньому були роз`яснені його права та обов`зки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зазначене підтверджується і особистим підписом ОСОБА_1 у відповідній графі складеного протоколу. (а.с.1)

При цьому, всупереч доводів захисника щодо нероз`яснення ОСОБА_1 наслідків його відмови від проходження огляду, слід зауважити, що до обов`язків поліції входить, зокрема, роз`яснення прав особи перед складанням протоколу, в той час як роз`яснення санкції ч.1 ст.130 КУпАП (у даному випадку) не входить до безпосередніх обов`язків поліцейського, оскільки притягнення до відповідальності та визначення міри покарання належать виключно до компетенції суду.

Разом із цим, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч, без зауважень та без надання будь-яких пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення. (а.с.1)

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, можe бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, матеріали справи таких даних не мітять, не надано таких відомостей стороною захисту і до апеляційного суду. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді апеляційний суд не вбачає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення цілком відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Стеця М.Л. залишити без задоволення.

Постанову суддіКиївського районного суду м.Харкова від 15 січня 2026 року щодоОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик