Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №345/5417/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/5417/25

Провадження № 22-ц/4808/1134/26

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Долинки Ореста Антоновича на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Юрчаком Л.Б. 30 березня 2026 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами № 3424111642-137195 від 20.10.2021 та № 9286799 від 26.08.2021 у розмірі 22 776,34 грн, а також 2 422,40 грн, сплаченого судового збору та 13 000 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та відповідачкою укладено кредитний договір № 9286799, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 6 000 грн та зобов`язалася повернути його разом із процентами за користування коштами. Договором також передбачено можливість пролонгації строку користування кредитом, а його дія триває до повного виконання сторонами зобов`язань, але не більше одного року.

20.10.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3424111642-137195, відповідно до якого їй на банківську картку відповідачки було перераховано 2 500 грн строком на 20 діб – до 09.11.2021 включно. Договір укладено в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, а плата за користування кредитом становила 1,95 % за кожен день користування.

29.11.2021 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» відступило право вимоги за договором № 9286799 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке 10.01.2023 за договором № 10-01/2023 передало це право ТОВ «Коллект Центр». Крім того, 07.03.2023 ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договором № 3424111642-137195.

Станом на день подання позову заборгованість за договором № 3424111642-137195 становила 10 301,00 грн, з яких 2 500,00 грн – основний борг та 7 801,00 грн – проценти. Заборгованість за договором № 9286799 становила 12 475,34 грн, з яких 5 990,90 грн – основний борг, 6 281,40 грн – проценти, 174,98 грн – інфляційні втрати та 28,06 грн – три відсотки річних. Загальна сума заборгованості за обома договорами склала 22 776,34 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 3424111642-137195 від 20.10.2021 у розмірі 1 775,00 грн, з яких 800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 975,00 грн - відсотки за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 9286799 від 26.08.2021 у розмірі 12 475,34 грн, з яких 5 990,90 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 6 281,40 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 174,98 грн – інфляційні збитки; 28,06 грн – нараховані 3% річних, а також 1?515,02 грн сплаченого судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з ухваленим рішенням в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №9286799 від 26.08.2021, вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Апелянт вказує, що на підтвердження позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» надав копію кредитного договору №9286799 від 26.08.2021 та паспорт споживчого кредиту. У преамбулі договору зазначено, що ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» діє в особі «Веб Сайт», який нібито уповноважений на підставі доручення. Аналогічно у розділі «Реквізити сторін» та в паспорті споживчого кредиту в графі підпису кредитодавця зазначено «Веб Сайт».

Вказує, що у спірному договорі відсутні будь-які відомості про особу, яка діяла від імені кредитодавця, а також відсутні докази існування доручення, на підставі якого діяв «Веб Сайт».

На думку апелянта, надані докази не дозволяють встановити особу, яка підписала договір від імені кредитодавця, та підтвердити наявність у неї відповідних повноважень. За таких обставин кредитний договір №9286799 від 26.08.2021 не набув завершеного вигляду як укладений договір, оскільки зі сторони кредитодавця відсутні відомості про уповноважену особу та її підпис. Вважає, що отримані відповідачкою кошти не можуть розглядатися як кредит у розумінні спірного договору, а можуть оцінюватися лише як майно, набуте без достатньої правової підстави, вимоги щодо повернення якого можуть належати виключно первісному кредитору — ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС».

Оскільки право вимоги за неукладеним договором не виникло, його подальше відступлення ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а згодом ТОВ «Коллект Центр», не створює для останнього права вимоги до відповідачки.

З огляду на викладене, просить оскаржене рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 12 475,34 грн заборгованості за кредитним договором №9286799 від 26.08.2021 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, а також здійснити розподіл судових витрат.

Представник ТОВ «Коллект Центр» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу заперечила. Зазначає, що спірний кредитний договір № 9286799 від 26.08.2021 підписаний відповідачкою шляхом введення одноразового паролю-ідентифікатора В-103255, що підтверджує факт його укладення. Без отримання SMS або електронного повідомлення та без входу в особистий кабінет укладення договору було б неможливим. Наявність у договорі позначення «веб-сайт» не свідчить про його недійсність, оскільки ключовим є волевиявлення сторін та фактичне виконання зобов`язань. Факт перерахування 6000 грн підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» на підставі договору про переказ коштів, що не заперечується відповідачкою. Отримання коштів та погодження істотних умов свідчать про укладення договору та виникнення правовідносин.

Вважає, що технічне зазначення «веб-сайт» відображає автоматизований процес укладення договору та не впливає на його дійсність. Волевиявлення кредитодавця підтверджується фактичним перерахуванням коштів, прийняттям заявки та виконанням умов договору. Також зазначає, що ОСОБА_1 частково погашала заборгованість за договором, що свідчить про визнання боргу. Представник позивача вказала, що орієнтовні витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції становлять 10 000 грн, докази яких будуть подані у встановлений строк. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

27 травня 2026 року представник позивача подала клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Разом з тим суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина 6 статті 279 ЦПК України).

Апеляційний суд зазначає, що нічим не обґрунтовано, яке виняткове значення дана справа має для позивача.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «Коллект Центр» про розгляд справи з викликом сторін.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 30 березня 2026 року оскаржується в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №9286799 від 26.08.2021, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.

В частині стягнення заборгованості за договором № 3424111642-137195 від 20.10.2021 рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги в оскарженій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що кредитний договір № 9286799 від 26.08.2021 є належним чином укладеним, оскільки відповідачка підписала його одноразовим ідентифікатором, отримала кредитні кошти та погодилася з умовами кредитування. При цьому суд зазначив, що згадка про «веб-сайт» як представника кредитодавця не впливає на дійсність договору, оскільки волевиявлення сторін підтверджується фактичним наданням кредиту, підписанням договору та подальшим виконанням його умов.

Врахувавши наявність доказів отримання кредиту, відступлення права вимоги та відсутність доказів погашення заборгованості, суд визнав вимоги позивача обґрунтованими та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором № 9286799 від 26.08.2021 в розмірі 12 475,34 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, з огляду на таке.

Суд встановив, що 26.08.2021 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 9286799, відповідно до якого сума кредиту становить 6 000 грн, строк кредиту на 15 днів, термін (дата) повернення кредиту 10.09.2021. З 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010%.

Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6 та повернення кредиту у визначений в п. 1.5 термін (після спливу строку А).

Нарахування кредитором процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту. Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами 1.6.-1.8. Кредитного договору.

Сторонами погоджені умови пролонгації строку користування кредитом; - строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно з додатком № 1 до кредитного договору № 9286799 від 26.08.2021 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» складено графік платежів, який підписаний відповідачкою.

Відповідно до заявки на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 та паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 6 000,00 грн, строком на 15 днів, процентна ставка, відсотків річних 0,37, з якими ознайомилась відповідачка, що підтверджується її підписом.

26.08.2021 було здійснено платіж на видачу кредиту за договором №?9286799 від 26.08.2021 у сумі 6?000?грн, що підтверджується довідкою, виданою ТОВ ФК «Елаєнс» ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» на підставі договору №?37615055-1_21/08/18 про надання послуг з переказу грошових коштів та не заперечується стороною відповідача.

29.11.2021 було укладено договір № 29/11-1 відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 9286799.

Відповідно до платіжного доручення № 0316500000 від 29.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» суму у розмірі 1 930 724,06 грн, згідно договору № 29/11-1 від 29.11.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кредитний договір № 9286799 від 26.08.2021) станом на 10.01.2023 складала 12 475,34 грн, з яких заборгованість по основній сумі кредиту 5 990,90 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 6 281,40 грн, нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України 28,06 грн, інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України 174,98 грн.

Відповідно до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр», до позивача перейшло право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 9286799.

Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 26.09.2025 складає 12 475,34 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 990,90 грн, заборгованість за відсотками 6 281,40 грн, нараховані 3% річних 28,06 грн, інфляційні збитки 174,98 грн.

Інфляційні збитки в розмірі 174,98 грн та 3 % річних в розмірі 28,06 грн нараховані до введення в Україні воєнного стану.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, з системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей такого договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 26.08.2021 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 9286799, відповідно до якого сума кредиту становить 6 000 грн, строк кредиту на 15 днів, термін (дата) повернення кредиту 10.09.2021. З 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010%.

Цей договір підписаний позивачкою у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На зазначений рахунок платіжної картки були перераховані кошти відповідно до умов вказаного договору, що підтверджується довідкою, виданою ТОВ ФК «Елаєнс» та не заперечується відповідачкою.

Відтак первісний кредитор свої зобов`язання за договором № 9286799 від 26.08.2021 виконав.

Водночас відповідачкою не надано доказів як на спростування укладання кредитного договору, так і на відсутність факту зарахування на її картковий рахунок 26.08.2021 кредитних коштів в розмірі 6 000 грн.

Апелянт заперечує дійсність укладення кредитного договору, оскільки договір не містить належного підпису кредитодавця: замість уповноваженої особи зазначено «Веб Сайт», при цьому відсутні відомості про особу, яка діяла від імені кредитодавця, та докази її повноважень (доручення).

В цьому контексті колегія суддів звертає увагу на принцип змагальності, який прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПУ України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Зв`язок принципів змагальності та рівності, що, зокрема, досліджений у роботі «Конституційний принцип рівності та його особливості в адміністративному судочинстві», акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах.

Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу. У Постанові ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Враховуючи наведене, на підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» надав копію кредитного договору № 9286799 від 26.08.2021, укладеного між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , додаток № 1 до кредитного договору № 9286799 від 26.08.2021 з графіком платежів, який підписаний відповідачкою, довідку про переказ грошових коштів на рахунок відповідачки від 26.08.2021, видану ТОВ ФК «Елаєнс», договір № 29/11-1 від 29.11.2021 про відступлення первісним кредитором на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальниці, в тому числі за договором № 9286799, а також розрахунки заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та перед ТОВ «Коллект Центр».

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, наданих позивачем доказів, принципу змагальності та розумності, а також відсутністю будь-яких доказів сторони відповідача на спростування позовних вимог, відсутністю судового рішення, яким встановлено недійсність кредитного договору, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення суми заборгованості за договором № 9286799 від 26.08.2021 обгрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що саме по собі зазначення у договорі «Веб Сайт» не свідчить про недійсність правочину, оскільки визначальне значення для встановлення факту укладення договору мають волевиявлення сторін та їхня поведінка щодо виконання його умов. Надані докази підтверджують реальне укладення кредитного договору та прийняття його умов відповідачкою, зокрема шляхом отримання кредитних коштів, підписання додатку до договору та графіка платежів, а також використання одноразового ідентифікатора В-103255 для акцептування умов договору.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 374, 375, 381 – 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Долинки Ореста Антоновича залишити без задоволення, а Калуського міськрайонного суду від 30 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.