Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №522/9144/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9144/26

Провадження № 1-кп/522/2819/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162470000921 від 04.06.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, громадянина України, українця, військовослужбовця військової служби військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, також будучи обізнаним із положенням Розділу ІХ Кримінального кодексу України, яким передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти громадської безпеки, а також, з тим, що відповідно до додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, вчинив умисний злочин у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.

Незважаючи на вимоги вищевказаних нормативних актів, ОСОБА_3 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, достовірно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного одержання бойових припасів, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у порушення вищевказаних вимог, що порушує правила придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання зброї, маючи протиправний умисел направлений на незаконне зберігання з метою подальшого незаконного збуту для отримання грошової винагороди, незаконно придбав у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 19.06.2025, та у невстановлений спосіб, корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, тим самим, придбав бойові припаси без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи далі свої злочинні дії ОСОБА_3 , незаконно придбаний корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав їх незаконно зберігати, з метою подальшого незаконного збуту за грошову винагороду.

В подальшому ОСОБА_3 , 19.06.2025 у невстановлений час, знаходячись у невстановленому місці попередньо домовився із ОСОБА_6 , щодо збуту останньому корпусу ручної осколкової гранати Ф-1 та запалу УЗРГМ, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпусу ручної осколкової гранати GHO-1 та запалу AF11, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів за грошову винагороду у сумі 14000 грн. НБУ.

Продовжуючи далі свої злочинні дії, 20.06.2025 приблизно о 09 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на території автовокзалу «Запоріжжя 1», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 20, незаконно придбаний корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, з корисливих мотивів, збув шляхом продажу за 14000 грн. НБУ корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з`єднання поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, громадянину ОСОБА_6 .

За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками: придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою провину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України визнав, та пояснив, що він дійсно у вказані у обвинувальному акті час та місці шляхом придбав бойові припаси та в подальшому їх продав за 14000 грн. У вчиненому щиро покаявся.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у скоєні кримінального правопорушення, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає їх доведеними та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 263 КК України за ознаками - придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При призначені покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд відносить те, що він визнав свою вину, щиро покаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, він є військовослужбовцем та має захворювання пов`язані з проходженням військової служби, є інвалідом 3-ої групи, має на утриманні малолітню дитину.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 – судом не встановлені.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та встановлені обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 263 КК України покарання не пов`язане з позбавленням волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.

Суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , до набрання вироку законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання звільнивши його з-під варти у залі суду негайно.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання час перебування його під вартою з 30.12.2025 по 25.06.2026.

Речові докази по справі:

-мобільний термінал марки «OSKAL», моделі «Pilot 1», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл», з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , який поміщено до сейф-пакету №RIC 2011915 – повернути власнику;

-предмет схожий на корпус ручної осколкової гранати Ф-1 (107 33-75Т), предмет схожий на корпус ручної осколкової гранати GHO-1 RDX (GHO-1 RDX 10 02-23), які поміщено до сейф-пакету АВ2018258 та предмет схожий на запал типу УЗРГМ (092-75 УЗРГМ 583) та один предмет схожий на запал типу AF11 з тавруванням (AF11), які поміщено до сейф-пакету WAR1312336 – передати на потреби ЗСУ.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.06.2025, на вилучене майно 20.06.2025 під час добровільної видачі за адресою: м. Одеса, вул. Косівська, 3, а саме: корпус ручної осколкової гранати GHO-1 RDX (GHO-1 RDX 10 02-23), предмет схожий на запал типу УЗРГМ (092-75 УЗРГМ 583) та один предмет зовні схожий на запал типу AF11 з тавруванням (AF11).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 43 111 (сорок три тисячі сто одинадцять) грн. 56 коп.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_7