Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №522/1626/23 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1626/23

Провадження по справі № 1-кп/522/1234/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022182220000065 від 28.08.2022 року, стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шляхове, Бериславського р-ну Херсонської області, громадянина України, із повною вищою освітою, не одруженого, має неповнолітню дитину, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини вчинення кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

Майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді заступника начальника ТЦК та СП - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 2, 6, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 08.06.2022 року, перебуваючи у м. Берислав Херсонської області, діючи з прямим умислом, достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на всій території України введено воєнний стан, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, перейшов на бік ворога - РФ, шляхом зайняття посади начальника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), встановленого представниками окупаційної влади РФ та виконання обов`язків за вказаною посадою щодо загального керівництва відділом поліції та його особовим складом, прийому та розгляду заяв про вчинені правопорушення, охорони тимчасово окупованих територій, виявлення українських військовослужбовців у тимчасово окупованих населених пунктах Бериславського району Херсонської області з метою їх подальшого затримання представниками окупаційних військ РФ, яку обіймав до 21.08.2022 року.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.

Він же, майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді заступника начальника ТЦК та СП - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 2, 6, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 08.06.2022, перебуваючи у м. Берислав Херсонської області, діючи з прямим умислом, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, добровільно зайняв посаду начальника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), встановленого представниками окупаційної влади РФ та виконував обов`язки за вказаною посадою щодо загального керівництва відділом поліції та його особовим складом, прийому та розгляду заяв про вчинені правопорушення, охорони тимчасово окупованих територій, виявлення українських військовослужбовців у тимчасово окупованих населених пунктах Бериславського району Херсонської області з метою їх подальшого затримання представниками окупаційних військ РФ, яку обіймав до 21.08.2022.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Він же, майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді заступника начальника ТЦК та СП - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 2, 6, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 08.06.2022 року, перебуваючи у м. Берислав Херсонської області, діючи з прямим умислом, з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби, не з`явився до місця служби, а саме до місця тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ).

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 408 КК України, за кваліфікуючими ознаками: дезертирство, тобто не з`явлення до місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Досліджені під час судового розгляду докази винуватості ОСОБА_5 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини кримінальних правопорушень, викладенні в обвинувальному акті, та пояснив суду таке. До повномасштабного вторгнення він працював в ТЦК в м. Берислав. Коли почалось повномасштабне вторгнення, вони за наказом начальника ТЦК виїхали в м. Миколаїв. Там знаходились декілька днів. Також був у смт. Велика Олександрівка. Потім оскільки вказівок від командира не було ніяких, тільки усний дозвіл, якого він спитав у начальника, він повернувся на машині додому до міста Берислав в середині березня 2022 року і там перебував решту часу, оскільки там було спокійно. Разом із ним повернулися ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . До того як місто ОСОБА_11 було окуповано, у нього була можливість виїхати, однак оскільки було спокійно і вказівок від командира не було, він залишився. Він разом проживав із сім`єю, а саме співмешканкою та їхньою спільною дитиною. Оскільки він працював в ТЦК, допомагав евакуації людей та вивозив картотеку військових, гербову печатку, військові квитки, ховав зброю. Потім поїхав на місце забрав зброю, яку передавав місцевій самообороні, що може підтвердити свідок ОСОБА_12 . Також під час його проживання в м. Берислав він передавав в месенджері «Viber», розташування російських військових, та пересування колон військової техніки, що може також підтвердити свідок ОСОБА_12 . Кожного вечора він зідзвонювався із начальником. Перший місяць він мав можливість виїхати. Потім окупаційні війська почали заїжджати в м. Берислав та пішли колони військової техніки. В подальшому приблизно в середині-кінці березня 2022 року він був затриманий російськими військовими по місцю його проживання. Зазначив, що його тримали десь три дні на ІНФОРМАЦІЯ_4 . Потім перевели в інше місце на два дні. Загалом тримали 5 днів. Російські військові застосовували фізичне насильство, однак особливого насильства не застосовували, не катували, не били сильно, лише пару тумаків. Потім запропонували співробітництво, знали, що у нього є зброя, яку вимагали віддати, сказали, що будуть судити у випадку відмови. Не одразу, але погодився на співробітництво добровільно, проявив малодушність. Його співмешканка ОСОБА_13 співпрацювала з РФ з квітня 2022 року та його також схиляла на співпрацю з окупаційною владою, казала, що оскільки він погодився на співпрацю з РФ, то в Україні йому дадуть довічний термін ув`язнення, тому іншого виходу нема. Наразі співмешканка перейшла разом з дитиною на інший берег підконтрольний РФ. В перших числах червня 2022 року його поставили перед фактом та запропонували очолювати відділ поліції, якого по факту як такого не було, це була просто будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Він написав заяву на працевлаштування, перед працевлаштуванням особисто зустрічався на співбесіду з ОСОБА_14 . Які у нього будуть обов`язки він не знав. Сказали набрати персонал та організувати роботу. В підпорядкуванні у нього було 6 чоловік. Це все було не офіційно. Не було зброї, форми, виплатили по 10 тисяч російських рублів, що було як гуманітарна допомога. Начальником військової адміністрації був ОСОБА_14 . До обов`язків приступив через декілька днів. До нього звертались жителі міста із заявами побутового характеру щодо крадіжок, а також був випадок, коли російські військові забрали машину у цивільних. Заяви передавав ОСОБА_15 . Злочинних наказів він не видавав, та наказів, які б зашкодили громадянам, він не виконував. Він не брав участь у затриманні українців чи українських військових. ОСОБА_5 щодо свідка ОСОБА_16 зазначив, що він під час окупації цю особу не бачив, однак раніше був із ним знайомий. Потім він зрозумів, що погано закінчиться, шукав як від цього відійти, відтяв собі вказівний палець, у зв`язку із чим поїхав у м. Херсон, а їм сказав, що в лікарню. Там жив у квартирі колеги майора ОСОБА_17 та чекав, коли будуть автобуси на виїзд. Посаду обіймав до 20-х чисел серпня 2022 року. Потім через два тижні у вересні 2022 року йому допомогли виїхати на підконтрольну територію України та він здався спецслужбам. Виїжджав звичайним пасажирським автобусом через Василівку на м. Запоріжжя, де його мали зустріти службові особи СБУ. Домовлявся по телефону з кимось із співробітників, щоб знали, що він виїжджає та не пристрелили і щоб суд розібрався зі справою. Разом із ним на підконтрольну територію України виїхали майор ОСОБА_18 . Зазначив, що він співпрацював із спецслужбами після повернення в Україну, давав показання на співмешканку по відеоконференцзв`язку та щодо інших осіб за обвинуваченням у колабораційній діяльності і державних зрадників, яких знає.

Свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України ОСОБА_5 визнав, у вчиненому щиро розкаявся, готовий понести відповідальність, вказав, що зробив для себе відповідні висновки, готовий для подальшої співпраці зі спецслужбами.

Під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення допитано у якості свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

У судовому засіданні під час допиту свідок ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надав суду такі показання. Вказав, що проживає в с. Зміївка, Бериславський район, Херсонська область. Він знайомий з ОСОБА_5 . Він працював в ІНФОРМАЦІЯ_6 , рахувався за ЖКХ, а ОСОБА_5 працював у військкоматі. Коли запустили програму «Шеріф», яку запустили міський голова і генерал ОСОБА_23 ОСОБА_20 роздавав повістки. Знає ОСОБА_24 добре і знайомий з його батьком. У нього була зустріч з ОСОБА_5 в окупації. Напередодні у нього загинув син в окупації у м. Апостолове, який був поліцейським та три роки воював добровольцем на Донбасі. В період окупації їздив в м. Апостолов через Запоріжжя, забирав тіло сина в с. Зміївка, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після похорону, через день 26 чи 29 липня 2022 року о 06:00 ранку приїхали представники окупаційної влади і разом з ними був ОСОБА_5 . Він побачив через вікна ОСОБА_5 стоїть біля хвіртки на подвір`ї, одягнутий у цивільний одяг темного кольору, не у форму. ОСОБА_5 не представився йому. Їх було близько 16 осіб, які окружили його будинок, спитали прізвище ім`я по-батькові, затягнули йому руки і одягнули мішок на голову. Хто саме він не бачив. Посадили у джип і возили, як він зрозумів, по місту Берислав. Зрозумів, що його везуть в райвідділ поліції. Коли завели до відділку помістили в камеру. ОСОБА_20 не бачив, щоб ОСОБА_5 бив його прикладом автомата разом з іншими особами. Дві доби не годували. Коли вивели, ще один раз нанесли удар. Потім дали корм котячий і 6 шматочків хліба. На третій день зайшов до мене «фсбешник». Сказав, що ОСОБА_20 для них особливо небезпечний, оскільки поховав сина, буде їм мститися та вбивати їх солдат. На наступний день зайшли до нього дві особи з автоматами і ОСОБА_5 , який сказав йому у грубій формі, щоб він виходив, що він тепер начальник нової поліції. Сказав щоб ОСОБА_20 признавався або він повернеться гнити назад в камеру. Потім ОСОБА_5 сказав іншим особам одягати йому мішок на голову, руки назад та виводити його. Він вважає, що це був наказ ОСОБА_5 . Не чув, щоб ОСОБА_5 давав вказівки озброєним людям коли ОСОБА_20 забрали. У кімнаті для затримання перебував три доби. Після цього його вивезли на вул. Леніна і висадили, де він попросив. Після цього інциденту більше зустрічей з ОСОБА_5 не було. Спочатку окупації ОСОБА_20 був в с. Зміївка, яке розташоване за 20 км від м. Берислав, знаходився вдома і не бачив ОСОБА_5 в селі. Він займався своїми справами, вивозив людей. Перший раз побачив ОСОБА_5 , коли він разом з іншими особами приїхав до нього додому. Раніше вдома ОСОБА_5 у нього не був. Він не чув, хто став начальником поліції. Не бачив щоб ОСОБА_5 спілкувався з «фсбешником». Йому невідомо чи давав ОСОБА_5 відомості про військових представникам окупаційної влади, але вони знали все, приїздили до АТО-шників. На думку ОСОБА_16 , оскільки ОСОБА_5 працював у військкоматі, йому було відомо про всіх військових, тому міг повідомити ці відомості. До нього також приїжджали представники окупанти і питали щодо сина, на що він їм повідомив, що той служить.

Під час судового розгляду допитано в якості свідка ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який пояснив, що з початком широкомасштабної агресії РФ, 24.02.2022 року, згідно наказу обласного комісара, всі колективи ІНФОРМАЦІЯ_9 були евакуйовані до м. Миколаїв. Після цього, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 26.02.2022 року відбув до виконання обов`язків до смт. Великоолександрівка, де були в період з 27.02.2022 року по 03.03.2022 року. Перед 03.03.2026 року майор ОСОБА_5 звернувся до нього, в телефонній розмові просив прибути у м. Берислав для здійснення сповіщення мобілізаційних ресурсів, де перебував в м. Берислав з 06.03.2022 року по 23.08.2022 року. По прибуттю до м. Берислав команда з трьох осіб ІНФОРМАЦІЯ_9 , майор ОСОБА_25 , майор ОСОБА_10 , ОСОБА_26 . При прибутті в разі випадку загрози життю та здоров`ю, вони мали негайно здійснити евакуацію. Починаючи з квітня місяця 2022 року, за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 була вказівка усьому особовому складу прибути у м. Миколаїв. Спочатку у квітні місяці 2022 року це було у телефонному режимі, потім в червні був виданий офіційний наказ, створено групу по сповіщенню особового складу, який перебуває поза межами розміщення особового складу з вимогою прибути на місце дислокації. Другий наказ був по організації оповіщення в серпні 2022 року на прибуття в м. Вознесенськ. Всі прибули на місце окрім майора ОСОБА_5 і майора ОСОБА_10 . Наскільки відомо ОСОБА_19 , спроби виїхати з м. Берислав у ОСОБА_5 були, але він так і не виїхав, а виїхав лише у вересні 2022 року, де був затриманий співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_12 . Накази на повернення до м. Миколаїв були безпосередніми: наказ начальника обласного ІНФОРМАЦІЯ_11 та наказу ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_19 робив накази на підставі наказу обласного керівництва. Ці накази доводились до відома наступним чином: було створено робочу групу з 3 осіб, які в телефонному режимі доводили інформацію про необхідність вибути до місця дислокації. Це було здійснено або голосовим повідомленням або смс-повідомленням. До складу комісії входили підполковники ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ._До місця тимчасової дислокації ввіреного ОСОБА_19 підрозділу з 08.06.2022 року ОСОБА_5 не прибув, було проведено службове розслідування по факту неприбуття і припинено йому виплату грошового забезпечення. Невідомо з ким разом намагався евакуюватися ОСОБА_5 та чи стояв він у колоні, чи була загроза його життю. Тільки зі слів підлеглих ОСОБА_19 , які з ним спілкувались, йому відомо, що ОСОБА_5 намагався виїхати в травні 2022 року за межі Бериславського району, його було зупинено на блокпосту і повернуто до м. Берислав. Зі слів інших людей, свідку відомо з травня до серпня 2022 року, ОСОБА_5 виконував обов`язки начальника поліції у м. Берислав при окупаційній владі. Чи виконував ОСОБА_5 злочинні накази органів окупаційної влади - йому невідомо. Про те, що ОСОБА_5 здійснював об`їзд учасників АТО разом з окупаційною владою йому відомо, зі слів інших осіб. Евакуаційні заходи щодо осіб особового складу з окупованої території на підконтрольну територію України неможливо було провести під час окупації. Чи намагався ОСОБА_5 виїхати з м. Берислав після того як здійснив самокалічення свідку не відомо. ОСОБА_5 у серпні 2022 року виїхав з м. Берислава перевізником, транспортом, який здійснював евакуацію населення. Чи спілкувався ОСОБА_5 з правоохоронними органами України під час окупації щодо виїзду з окупаційної території на підконтрольну території України йому невідомо. З ким жив ОСОБА_5 під час окупації свідку також невідомо. Напевно він проживав зі своєю дружиною. Свідку невідомо чи вивозив ОСОБА_5 документи з окупації.

Під час судового розгляду допитано в якості свідка ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який пояснив, що він працював у ІНФОРМАЦІЯ_14 начальником відділення, офіцер в запасі. Знає ОСОБА_5 особисто, вони разом служили в одній організації. Спочатку це був ІНФОРМАЦІЯ_15 , потім ІНФОРМАЦІЯ_16 . ОСОБА_5 теж був офіцером, вони разом служили. Однією з причин чому ОСОБА_5 під вартою це те, що він не вийшов на службу і можливо те, що були деякі фото в Інтернеті, але йому не відомо чи дійсно ОСОБА_5 співпрацював з окупаційною владою чи ні. Свідок дізнався з Інтернету, що є група « ІНФОРМАЦІЯ_17 », де він побачив ОСОБА_5 на фото з окупаційною владою Херсонської області. На 24.02.2022 року свідок передислокувався у м. Херсон за місцем служби, ОСОБА_5 теж був, тоді всі прибули на службу. 24.02.2022 року особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_18 евакуювався до м. Херсон. Коли проводились деякі заходи з начальником, потім вибули до м. Миколаїв 24.02.2022 року, де перебував кожен по різному. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_21 був у м. Миколаїв, але окремо переночували у військкоматі і розійшлись по квартирам. Через певний проміжок часу він з групою осіб вибули до Великої Олександрівки. ОСОБА_21 разом зі своєю групою вибули з м. Миколаєва через декілька днів. У смт. Велика Олександрівка є структурний підрозділ РТЦ та СП. ОСОБА_5 був у складі групи разом з ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_19 та іншими особи, яких свідок не пам`ятає. Підозрює, що туди вибули за наказом начальника, але стверджувати не може. ОСОБА_5 знаходився у смт. Велика Олександрівка, але в який точно період він не пам`ятає, може були декілька днів. У смт. Нововоронцовка ОСОБА_21 вже був разом із ОСОБА_5 . З смт. Нововоронцовка виїжджали до міста ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_26 . Точну дату, коли ОСОБА_5 виїхав до м. Берислава, свідок не пам`ятає, десь на початку березня. Після чого він два рази повертався, але останній раз поїхав і не повертався на службу. Свідок чув розмову, що ОСОБА_5 по телефону просився до м. Берислава, але не знає чи дозволили йому поїхати за власною ініціативою. Свідок не знає чи був у ОСОБА_5 наказ виїжджати у м. Берислав. Він підтримував зв`язок із ОСОБА_5 під час його перебування в окупації. Зідзвонювався та пропонував йому неодноразово покинути окуповану територію та спілкувалися з начальником, доводив ОСОБА_5 інформацію від начальника. Зв`язок не був безперервний по причині того, що пропадав зв`язок через мережу Інтернет, месенджеру чи зв`язку не було. Останній раз спілкувалися з ним через мобільний зв`язок, або месенджер - кінець липня 2022 року, коли побачив ОСОБА_32 в інтернеті. Повідомляв неодноразово протягом березня-вересня 2022 року, що ОСОБА_5 потрібно виїхати, але він казав, що через деякі причини не може це зробити, зокрема його зупинили на блок посту російські військові. Казав, що намагався виїхати, розповідав, що його побили неодноразово. Свідок питав у ОСОБА_5 чого він на фото, відіславши йому скріншот. Він сказав фразу: «Я бачив». Разом з ОСОБА_5 в окупації перебували, працювали в ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_31 та ОСОБА_9 повернулись до розташування ІНФОРМАЦІЯ_16 коли саме не пам`ятав. Під час окупації ОСОБА_5 розповідав інформацію про розташування. Була група, де він скидував фото, де розташовані російські війська колони. Їх евакуйовували маршрутками, у нього був власний транспорт. Їхали на своєму власному транспорті. Сім`ї не евакуйовували у м. Херсон. У м. Херсон керівництво збирало, давало настанови усний наказ, звідти дали наказ завантажити та поїхати як могли до міста Миколаїв. Свідку невідомо чи виконував або віддавав незаконні накази під час роботи ОСОБА_5 будучи керівником поліцейської окупаційної влади. Свідку відомо, що він намагався втекти з нової посади. Він розповідав, що йому погрожували, знущалися і його побили. В месенджері це все розповідав. ОСОБА_5 прислав фото з відрізаним пальцем, намагався потрапити у лікарню для психічно хворих. Він розповідав, що намагався через неї втекти, щоб завершити цю роботу на посаді. Після того, як він виїхав з м. Берислав до м. Херсон, чи намагався зв`язатися з правоохоронними органами України або військовою службою свідку не відомо. Свідок припускає, що з ОСОБА_5 хтось зв`язався із правоохоронних органів, щоб він міг виїхати, але стверджувати він не міг. Чи вивозив з смт. Нова Олександрівка ОСОБА_5 зброю, кулемет з набоями і передавав для потреб місцевої самооборони - свідку не відомо. Можливо ОСОБА_5 вивозив документи військової звітності, документи, квитки, герб, печатки, особові справи, бланки, штампи, але не в присутності свідка. Як розповідав ОСОБА_5 , що він здійснював виїзд і звідти привозив зброю, а кому далі її передавав, йому не відомо. Кузнецова розповідала йому, що в колоні в якій вона виїздила з окупованої території, намагався виїхати і ОСОБА_5 , який також про це розповідав, що був на декілька машин позаду від неї, вона проїхала, а його затримали на блокпосту. Про те, що ОСОБА_5 затримали він дізнався від його цивільної дружини. Під час служби не висловлював проросійські погляди. Допускає, оскільки у ОСОБА_5 була сім`я на окупованій території, то можливо його змусили співпрацювати з окупаційною владою. Крім того, повідомив, що було створено комісію РТЦК щодо необхідності повідомлення майора ОСОБА_5 про повернення на підконтрольну територію України на місце проходження служби там - була. До складу комісії входили ОСОБА_33 , ОСОБА_28 , ОСОБА_34 . Особи з комісії в телефонному режимі повідомили ОСОБА_5 . Мобільного зв`язку не було, тому повідомили у месенджері. За результатами складено акт про доведення цієї інформації до відома ОСОБА_5 і було проведено службове розслідування по факту неприбуття на військову службу. Ця робоча група повинна була довести до відома ОСОБА_5 цю інформацію, а чи доведена така інформація ОСОБА_5 , - йому не відомо. В групі зазначено, що йому довели до відома і свідок також із ним спілкувався, повідомив, в який період треба прибути. ОСОБА_5 казав про неможливість це зробити у визначений період. У ОСОБА_5 були цивільна дружина і дитина. Йому не відомо, де вони зараз.

Під час судового розгляду допитано в якості свідка ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , яка пояснила, що знає ОСОБА_5 , він працював у воєнкоматі у м. Берислав. Свідок працювала на автостостанції, він відвозив на проходження медкомісії призовників, тому вона його неодноразово бачила. Їй відомо, що коли приїхала окупаційна влада до них у місто, ОСОБА_5 призначили начальником поліції у м. Берислав. Було фото у телеграм каналі, де ОСОБА_14 був главою окупаційної адміністрації, ОСОБА_35 , ОСОБА_5 стояв з ними, а позаду нього його дружина ОСОБА_36 . Всі знали, що його призначили на посаду начальника поліції. Але потім він пропав десь, може його забирали на підвали. Потім начальником поліції стала його дружина чи співмешканка. У них був перевізником ОСОБА_37 , який написав заяву, що ОСОБА_22 займається корупцією і вимагає гроші з водіїв. Коли за цією заявою до неї приїхала поліція окупаційної влади, ОСОБА_5 там був, але не приймав участі. З нею спілкувалась ОСОБА_36 та інша жінка. Свідок їм пояснювала щодо заяви, сказали писати пояснення. ОСОБА_5 зайшов і вийшов. Він не давав вказівок. Вона впізнала його, раніше знала його як нормальну людину. ОСОБА_36 представилась як начальник поліції, хоча знала, що ОСОБА_5 призначений на цю посаду. Свідок думає, що керувала всім ОСОБА_38 вона була в окупації із самого початку і до жовтня 2022 року. ОСОБА_32 бачила спочатку війни. Він спочатку був, а потім він пропав. Перший раз побачила коли у телеграм каналі було його фото. Бачила одне фото, на вираз його обличчя не звернула увагу.

Від допиту інших заявлених стороною обвинувачення свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , прокурор під час судового розгляду відмовився.

Під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту допитано в якості свідка ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , який пояснив, що ОСОБА_5 знає давно, вони виросли разом, це його сусід і він його кум, хрестив його сина. ОСОБА_52 був в окупації. На початок повномасштабного вторгнення ОСОБА_52 був у військовому комісаріаті. Всі чекали на військового комісара. Він приїхав о пів на восьму, провів нараду. Він дочекався свою родину і поїхав. Інші працівники комісаріату залишились на своїх робочих місцях. О 09:00 годині ОСОБА_52 поїхав додому, оскільки керівництва військового комісаріату не було на місці і його відправили додому. На початку окупації в районі с. Широка Балка, Бериславського району, адміністрацією м. Берислав було організовано евакуацію тіл наших військових і ОСОБА_24 приймав участь в евакуації. Після евакуації тіл загиблих військових, вони позабирали зброю наших військових, яка там була. Після того, як окупаційні війська заїхали у місто Берислав, «доброзичливі сусіди» повідомили їм місце проживання ОСОБА_24 . Також повідомили, що ОСОБА_24 переховує зброю. Після того, на другий день до нього завітали російські військові, його забрали, вивідували у нього, де знаходиться зброя, яку вилучили, і ОСОБА_24 деякий час не було. Коли він вийшов на зв`язок, повідомив йому, що окупанти тримали його у ямі і весь цей час у нього на голові був мішок, руки були зв`язані. Після того ОСОБА_24 часто змінював місце проживання в м. Берислав. Другий раз він попався на тому, що він знімав окупаційний прапор біля Херсонської адміністрації. Окупанти його забрали і тримали на місцевій станції обслуговування автомобілів, у ямі, будучи зв`язаним і з мішком на голові. Через 1,5-2 тижні він побачив ОСОБА_24 , коліна і ноги були темно синього кольору, його били чимось металевим по колінах і ліктях. Потім ОСОБА_24 з родиною намагались виїхати, він забрав батьків, співмешканку і дитину та хотів виїхати на Запорізьку область, але на ІНФОРМАЦІЯ_4 , на блок пості, військові окупантів забрали ОСОБА_24 , а родині сказали перебувати біля авто. ОСОБА_24 вивели в наручниках і з мішком на голові. На військовій машині забрали його в сторону Каховки, а батькам сказали їхати додому. Після того, зв`язку із ОСОБА_24 не було тижня три. Виходила на зв`язок його співмешканка - ОСОБА_13 . Через три дні вони поїхали у комендатуру у м. Нова Каховка і їй сказали, що вони знають де ОСОБА_24 , і що вони його не випустять поки вона не почне співпрацювати. Вона погодилась і ОСОБА_24 випустили, але за умови, що йому дали тиждень на роздуми чи буде він співпрацювати. Він проживав під наглядом окупантів в м. Нова Каховка. Періодично один раз на два три дні, його вивозили до Нової Каховки . ОСОБА_5 розповідав, що його били струмом, по ліктях і били прикладом по голові. Потім ОСОБА_5 погодився співпрацювати з окупантами, оскільки останній раз вони погрожували, що нанесуть шкоду дитині та співмешканці. Після того, ОСОБА_24 працював в поліції в м. Берислав. На той час ОСОБА_36 вже співпрацювала з ними. ОСОБА_5 під час співпраці із окупаційною владою злочинні накази не виконував, оскільки погодився співпрацювати. Так як в нього були списки людей, яких тримали у підвалах, він забирав людей наче на громадські роботи, однак насправді вивозив їх додому. Були люді, яких окупанти не хотіли віддавати і люди місяцями сиділи у підвалах, їх не могли витягнути звідти. ОСОБА_5 зміг виїхати з окупаційної території та покинути посаду. ОСОБА_52 підтримував із ним зв`язок в соціальних мережах. Він постійно змінював місце проживання і говорив, що за допомогою наших служб і за допомогою перевізників його мають вивезти. Він не говорив, де він знаходиться, але говорив, що постійно змінює місце знаходження. Яким саме чином ОСОБА_5 покинув окупаційну територію, чому виїхав з м. Берислав та перестав співпрацювати з окупаційною владою йому не відомо. Після того як ОСОБА_24 допоміг виїхати ОСОБА_52 з м. Нова Каховка, потім до Польщі, він підтримував з ним зв`язок. Зі слів ОСОБА_5 приїхала його співмешканка з новим чоловіком-окупантом забрала всі гроші, речі, дитину і повідомила щоб ОСОБА_5 чекав, що за ним їдуть. Після цього ОСОБА_5 йому писав, що його забирають на допит. Всі печатки, військові квитки, залишились у комісаріаті. І тоді військові забрали комп`ютери, а всі особові справи знаходились у батьків ОСОБА_24 на горищі. І ОСОБА_24 попросив його про допомогу знищити їх. З дозволу директора ІНФОРМАЦІЯ_22 і тестем ОСОБА_5 і кочегаром школи, вночі вони знищили всі особові справи, що знаходились у нього. Залишились тільки реєстраційні номери зі службових автомобілів військового комісаріату, на горищі у батьків ОСОБА_24 . Тяжко перерахувати скільки разів ОСОБА_24 незаконно утримували окупанти (один раз на тиждень забирали, а то і два рази). Останнім часом співмешканка співпрацювала із окупантами, а ОСОБА_24 залишила вдома з дитиною. До погодження на співпрацю з окупантами, бачив на ОСОБА_5 тілесні ушкодження, були сині та припухлі руки, коліна. ОСОБА_24 не пам`ятав після якого разу він приїхав з пов`язкою до батьків. Ввечері вийшов до нього і сказав, що за допомогою двох пачок цигарок окупанти випалили йому хрест на лівій руці. Після того, як співмешканка приїхала та забрала машину, дитину і гроші, ОСОБА_24 відрізав собі пальця, щоб потрапити до психіатричної лікарні. З якою метою йому не відомо. ОСОБА_24 був затриманий правоохоронними органами України 15.09.2022 року, оскільки йому на повідомлення відповідав вже не ОСОБА_24 . ОСОБА_5 підтримував зв`язок з правоохоронними органами під час окупації. Зі слів ОСОБА_24 у нього був доступ до переміщення по Бериславському району. Він збирав інформацію про переміщення і знаходження техніки і військових окупантів і передавав їх ЗСУ, як він казав. Чи намагався ОСОБА_5 розповісти про свою службу в окупаційній владі та у подальшому продовжити службу в ЗСУ ОСОБА_54 не відомо. Викрадення ОСОБА_5 він особисто не бачив. Усі факти про нанесення ОСОБА_5 представниками окупаційної влади тілесних ушкодження - це ОСОБА_52 бачив особисто. Бачив всі тілесні ушкодження, але як їх наносили працівники окупаційної влади він не бачив особисто. Це йому відомо зі слів ОСОБА_24 . Обвинувачений допоміг ОСОБА_52 виїхати до м. Берислав, потім до Нової Каховки , потім до Польщі. ОСОБА_52 вів переписку із ОСОБА_24 в соціальній мережі. Безпосередньо з ОСОБА_5 спілкувався за цей час також. Після того, як ОСОБА_52 виїхав, ОСОБА_24 виходив на зв`язок рідко. І телефонував рідко, бо змінював місцезнаходження і номери телефонів, десь один, два чи три рази на тиждень. Вся переписка у ОСОБА_55 з ОСОБА_5 зберіглася.

Від допиту свідків сторони захисту ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 в подальшому захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_5 відмовились.

Під час судового розгляду кримінального провадження судом досліджено письмові докази, які також підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, а саме:

- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення №1/48-1144 від 16.09.2022 ОСОБА_5 з додатком - рапортом про виявлені ознаки кримінального правопорушення №1/48-1143 від 16.09.2022 року;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022160690000018 від 19.09.2022 року, згідно якого 19.09.2022 року один із військовослужбовців ЗСУ умисно вчинив дії на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022160690000018 від 19.09.2022 року, згідно якого 19.09.2022 року один із військовослужбовців ЗСУ умисно вчинив дії на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту;

- постанова про визначення складу групи прокурорів від 19.09.2022 року у кримінальному провадженні №42022160690000018 від 19.09.2022 року;

- постанова про визначення підслідності від 19.09.2022 року у кримінальному провадженні №42022160690000018 від 19.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за слідчими ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- доручення про проведення досудового розслідування від 20.09.2022 року старшим слідчим в ОВС СВ УСБУ в Херсонській області за матеріалами кримінального провадження №42022160690000018 від 19.09.2022 року;

- заява ОСОБА_5 від 10.10.2022 року, про визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, ч. 4 ст. 408 КК України;

Суд до уваги не приймає зміст даної заяви як доказ винуватості, оскільки під час судового розгляду обвинуваченого ОСОБА_5 було допитано судом безпосередньо, тому суд враховує надані ним показання відповідно до вимог ст. 23, 94 КПК України у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, наданими сторонами.

- повідомлення про кримінальне правопорушення №76 від 19.08.2022 року за ч. 5 ст.407 КК України начальника ІНФОРМАЦІЯ_23 полковника ОСОБА_60 щодо неприбуття маора ОСОБА_5 станом на 18.08.2022 року до місця проходження військової служби, за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022231270000102 від 01.09.2022 року, згідно якого 09.08.2022 року заступник начальника ТЦК та СП - начальник відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_24 майор ОСОБА_5 не з`явився вчасно до місця зосередження особового складу у м. Вознесенськ Миколаївської області без поважних причин, в умовах воєнного стану;

- постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення та направлення кримінального провадження за підслідністю від 01.09.2022 року у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року за слідчими Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі;

- постанова про визначення органу досудового розслідування та органу процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 01.09.2022 року, а саме доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі;

- постанова про призначення групи прокурорів від 01.09.2022 року у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року;

- постанова про доручення проведення досудового розслідування та визначення групи слідчих у кримінальному провадженні 13.09.2022 року;

- постанова про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування у зв`язку з неефективністю досудового розслідування від 06.10.2022 року, а саме слідчим СВ Управління Служби безпеки України в Херсонській області;

- постанова про визначення складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК Українивід 06.10.2022 року;

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одному провадженні від 07.10.2022 року кримінальних проваджень №42022231270000102 від 01.09.2022 рокута №42022160690000018 від 19.09.2022 року, яке зареєструвати в ЄРДР під №42022231270000102 від 01.09.2022 року;

- постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року з ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 111 КК України змінити на ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 111 КК України;

- доручення про проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження №42022231270000102 від 01.09.2022 року;

- постанова про визначення групи слідчих від 06.10.2022 року у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року;

- рапорт прокурора ІНФОРМАЦІЯ_25 ОСОБА_61 від 28.08.2022 року, згідно якого 28.08.2022 року останнім проведено спілкування із тимчасово переселеними особами, жителями АДРЕСА_1 , ОСОБА_40 та ОСОБА_62 , які на цей час проживають на території АДРЕСА_4 . Вказані особи повідомили, що приблизно в липні 2022 року від місцевих жителів Бериславського району із соцмереж та місцевих груп в месенджері «Вайбер» їм стало відомо, що заступник військового комісара Бериславського району майор ОСОБА_5 , добровільно зайняв посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_26 , створеного окупаційною владою на тимчасово окупованій території м. Берислав Херсонської області;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022182220000065 від 28.08.2022 року про самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення, а саме в період часу з 09.03.2022 року по 28.08.2022 року заступник військового комісара Бериславського району Херсонської області майор ОСОБА_5 самовільно зайняв посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_26 , створеного окупаційною владою на тимчасово окупованій території м. Берислав Херсонської області;

- постанова про визначення прокурора у кримінальному провадженні №42022182220000065 від 28.08.2022 рокувід 29.08.2022 року, згідно якої повноваження визначено за прокурором Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_63 ;

- постанова від 05.0.9.2022 року про визначення підслідності кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42022182220000065 від 28.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, згідно якої підслідність у кримінальному провадженні № 42022182220000065 від 28.08.2022 року визначено за ІНФОРМАЦІЯ_12 , яким доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні;

- постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42022182220000065 від 28.08.2022 рокувід 06.09.2022 року;

- постанова про доручення на здійснення досудове розслідування групі слідчих та визначення старшого слідчої групи від 07.09.2022 року у кримінальному провадженні №42022182220000065 від 28.08.2022 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України;

- постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення від 27.10.2022 року у кримінальному провадженні №42022182220000065 від 28.08.2022 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України за ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- постанова про визначення іншого органу процесуального керівництва від 21.11.2022 року, якою Херсонську Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону України визначено як орган процесуального керівництва у кримінальному провадження №42022182220000065 від 28.08.2022 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України;

- постанова про призначення групи прокурорів від 30.11.2022 року у кримінальному провадженні №42022182220000065 від 28.08.2022 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України;

- постанова про визначення органу прокуратури для здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням від 19.12.2022 року, якою за Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону визначено нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням;

- постанова про призначення групи прокурорів від 19.12.2022 року у кримінальному провадженні №42022182220000065 від 28.08.2022 року за ч. 7 ст. 111-1 КК України;

- постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідувань в одному провадженні від 18.01.2023 року, а саме матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженням №42022231270000102 від 01.09.2022 року та №42022182220000065 від 28.08.2022 року об`єднати в одне провадження, яке зареєструвати в ЄРДР під №42022182220000065 від 28.08.2022 року;

- постанова про продовження строку досудового розслідування від 29.11.2022 року у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року, до трьох місяців - до 10.01.2023 року;

- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 03.01.2023 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022231270000102 від 01.09.2022 року, до п`яти місяців - до 10.03.2023 року;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 09.12.2022 року із додатками: фототаблиця №1, довідка до фототаблиці, DVD-R диск, - згідно якого свідок ОСОБА_20 заявив, що серед осіб на фотокартці №2 фототаблиці №1 зображений ОСОБА_5 , який особисто вказаному свідку представлявся начальником нової поліції. Свідок зазначив, що знав ОСОБА_5 особисто та знав його батька. Впізнав ОСОБА_5 за загальними рисами обличчя;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 15.12.2022 року із додатками: фототаблиця №1, довідка до фототаблиці, DVD-R диск, - згідно якого свідок ОСОБА_22 заявила, що серед осіб на фотокартці №3 фототаблиці №1 впізнала по загальним рисам та очам особу, яка представилась начальником поліції рф м. Берислава - ОСОБА_25;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 16.12.2022 року із додатками: фототаблиця №1, довідка до фототаблиці, DVD-R диск, - згідно якого свідок ОСОБА_64 заявив, що серед осіб на фотокартці №4 фототаблиці №1 впізнав ОСОБА_65 , знає його особисто тривалий час. Він був заступником воєнкома м. Берислав під час окупації та очолював Бариславську поліцію рф;

- рапорт про опитування в режимі телефонної конференції від 06.10.2022 року №71/22/1/53-205 старшим оперуповноваженим в ОВС 2 сектору 1 відділу ГВЗНД УСБУ в Херсонській області майором ОСОБА_66 громадян України, яким відома інформації про співпрацю працівника правоохоронного органу Херсонської області з державою агресора з додатком. Зокрема гр. ОСОБА_67 повідомила, що ОСОБА_68 , працівник ІНФОРМАЦІЯ_28 та працював в органах поліції окупаційної влади, до якого вона зверталась із заявою з приводу того, що в її сина ОСОБА_69 відібрали автомобіль із документами та паспорт ОСОБА_70 ; з додатком у виді фотокопії заяви ОСОБА_69 ;

- протокол огляду від 26.09.2022 року Інтернет сторінки ІНФОРМАЦІЯ_29 , де в ході огляду сторінки «Telegram» - каналу « ОСОБА_71 » з новиною під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_30 » встановлено, що у вказаній статті міститься фотозображення особи схожої на ОСОБА_5 разом із представниками окупаційної влади ОСОБА_72 та ОСОБА_35 від 28.07.2022 року о 17:58 годин; із додатком DVD-R диском;

- протокол огляду мобільного телефону «Xiaomi» IMEI НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 , карта пам`яті відсутня від 04.10.2022 року із додатками (фототаблиця скріншотів, оптичний диск, заява ОСОБА_21 ), в якому міститься переписка ОСОБА_21 з ОСОБА_5 , де в папці «скрін» зображено 9 файлів, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_5 повідомлялося ОСОБА_21 про необхідність прибути до місця дислокації особового складу на підконтрольну територію України останній раз - до 08.08.2022 року;

- протокол огляду інтернет ресурсу від 19.01.2023 року за участі ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_73 , із додатком DVD-R диском, де в ході огляду сторінки «Telegram» - каналу « ІНФОРМАЦІЯ_31 » з новиною під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_30 » встановлено, що у вказаній статті міститься фотозображення особи схожої на ОСОБА_5 . Щодо виявленої публікації ОСОБА_5 пояснив наступне: зазначене фото було зроблене у кінці липня -27-28 липня 2022 року. До районного відділу поліції приїхали: ОСОБА_74 як голова Херсонської області від окупантів та ОСОБА_75 , як голова м. Берислав від окупантів. ОСОБА_5 пояснив, що він присутній на вказаному фото, як начальник відділу поліції, встановленого представниками окупаційної влади рф. Позаду нього стояла його цивільна дружина ОСОБА_76 ;

- постанова про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю від 31.10.2022 року;

- протокол тимчасового доступу до документів та їх вилучення від 22.12.2022 року із описом та додатком (оптичний диск);

- опис речей і документів, які були вилучені на підставі постанови прокурора Херсонської обласної прокуратури від 25.06.2022 року, згідно якого отримано тимчасовий доступ та вилучено копію наявної у ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_32 » інформації в електронному вигляді на електронний носій DVD-R диск; з додатком на DVD-R диску;

- протокол огляду речей від 24.12.2022 року. Об`єктом огляду є оптичний носій інформації CD-R диск із написом: «вх.16606 вих.10381/3/КТ», де встановлені наступні адреси розташування базових станцій роботи: 1) номеру НОМЕР_3 за період 24.02.2022 року по 03.06.2022 року; 2) номеру НОМЕР_4 за період 17.07.2022 року по 20.08.2022 року, якими користувався ОСОБА_5 ;

- накази щодо проходження військової служби майором ОСОБА_5 № 1 від 04.01.2022 року, №9 від 17.01.2022 року, №14 від 25.01.2022 року, №15 від 26.01.2022 року, №26 від 27.02.2022 року на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_33 ; наказ №71 від 09.09.2022 року, яким ОСОБА_5 увільнено від займаної посади та хараховано до у розпорядження командира в/ч НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_34 ;

- копія матеріалів службового розслідування щодо уточнення причин та умов відсутності ОСОБА_5 у зв`язку з його невиходом у визначене місце розташування ІНФОРМАЦІЯ_23 , а також встановлення ступеня його вини, розпочатого 09.08.2022 року та завершеного 19.08.2022 року, проведеного заступником начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_23 майором ОСОБА_77 , які містять в собі: титульний аркуш; опис матеріалів службового розслідування; а також:

1) копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.08.2022 року №24 «Про призначення службового розслідування», яким було призначено службове розслідування за фактом відсутності на службі особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно: заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника відділення рекрутингу та комплектування майора ОСОБА_5 та інших двох осіб;

2) копію рапорту начальника відділення офіцерів запасу і кадрів старшого лейтенанта ОСОБА_21 від 09.08.2022 року №149, який повідомив, що 09.08.2022 року було встановлено факт відсутності на військовій службі ОСОБА_5 . До місця зосередження особового складу м. Вознесенськ, Миколаївської області - не прибув. Фактичне місцезнаходження військовослужбовця не відоме;

3) копію акту службового розслідування від 19.08.2022 року №72, проведеного заступником начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_23 майором ОСОБА_78 , проведеного з метою уточнення причин і умов відсутності військовослужбовця, у зв`язку з його невиходом у визначене місце розташування ІНФОРМАЦІЯ_23 , а також встановлення ступеня вини. В ході якого встановлено, що майор ОСОБА_5 09.08.2022 року не прибув до місця проходження військової служби, та станом на 17.08.2022 року відсутній на військовій службі за місцем її проходження, у зв`язку з чим в діях останнього вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ступінь провини на момент службового розслідування встановити не видалось можливим;

4) копію пояснення водія відділення забезпечення рядового ОСОБА_42 від 02.08.2022 року №145, який повідомив, що перебуваючи у складі робочої групи, 02.08.2022 року о 10:25 провів оповіщення майора ОСОБА_5 , щодо прибуття до м. Вознесенськ до 16:00 год. 08.08.2022 року;

5) копію акту доведення службової інформації від 03.08.20225 року №52, з якого вбачається, що робочою групою через інтернет месенджер «Viber» було направлено повідомлення з вимогами наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 26.07.2022 року №19 «Про організацію виведення особового складу з тимчасово окупованої території до міста зосередження районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки» ОСОБА_5 о 10:25 год. 02.08.2022 року, та визначено термін прибуття до міста дислокації підрозділу до 16:00 08.08.2022 року;

6) копію запиту до ІНФОРМАЦІЯ_35 від 09.08.2022 року №64 стосовно встановлення причин неприбуття зокрема майора ОСОБА_5 до місця зосередження особового складу;

7) копію запиту до ІНФОРМАЦІЯ_36 від 09.08.2022 року №63 стосовно встановлення причин неприбуття зокрема майора ОСОБА_5 до місця зосередження особового складу;

8) копію запиту до державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_37 » від 09.08.2022 року №65 стосовно встановлення причин неприбуття зокрема майора ОСОБА_5 до місця зосередження особового складу;

9) службову характеристику майора ОСОБА_5 надану начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_79 19.08.2022 року, з якої вбачається, що за час проходження військової служби на займаній посаді майор ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивного боку;

10) копію наказу від 19.08.2022 року №30 «Про результати службового розслідування» з якого вбачається, що майор ОСОБА_5 не прибув до місця проходження військової служби, фактичне місцезнаходження майора ОСОБА_5 встановити не можливо, на зв`язок він не виходить. Станом на 18.08.2022 року дії майора ОСОБА_5 набули ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України;

- копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 №1 від 11.05.2022 року про визначення міста зосередження особового складу ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно якого містом дислокації визначено - м. Миколаїв;

- копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 №2 від 09.06.2022 року про доведення до особового складу, який перебуває на тимчасово окупованій території, щодо прибуття до м. Миколаїв - яким зобов`язано начальника відділення офіцерів запасу і кадрів лейтенанту ОСОБА_21 , в присутності 2 чоловік, довести до відома осіб з особового складу ІНФОРМАЦІЯ_9 на тимчасово окупованій території, зокрема серед інших і ОСОБА_5 про необхідність прибути до м. Миколаїв до 01.07.2022 року;

- акт про доведення до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_9 , який перебуває на тимчасово окуповагній території, щодо прибуття до м. Миколаїв від 09.06.2022 року, складений робочою групою у складі 3 осіб: лейтенанта ОСОБА_21 , головного сержанта ОСОБА_43 , рядового ОСОБА_42 , згідно якого 09.06.2022 року о 18:30 годин до майора ОСОБА_5 доведено вказану інформацію до відома;

- витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 №19 від 26.07.2022 року про організацію виведення особового складу з тимчасово окупованої території до міста зосередження РТЦК та СП, яким встановлено термін виходу особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 з тимчасово окупованої території міста Берислав та Херсонської області війська РФ до 16:00 годин 08.08.2022 року;

- витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_38 №20 від 26.07.2022 року про організацію про організацію виведення особового складу з тимчасово окупованої території до міста зосередження обласного та районних ТЦК та СП, яким встановлено термін виходу особового складу обласного та районних ТЦК та СП з тимчасово окупованої території міста Херсон та області війська РФ до 16:00 годин 08.08.2022 року в міста зосередження особового складу;

- акт службового розслідування за фактом знищення документів персонального штатно-посадового та статистичного обліку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_9 від 09.06.2022 року за період з 08.06.2022 року по 13.06.2022 року;

- протокол затримання підозрюваного ОСОБА_5 від 12.10.2022 року, якого затримано 12.10.2022 року о 16 годин 20 хвилин;

- копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 12.10.2022 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_39 , строком на 60 діб;

- копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 08.12.2022 року відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_39 , в межах строку досудового розслідування;

- копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 05.01.2023 року відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_40 », строком на 60 діб;

- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 05.01.2023 року про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , а саме автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т13110, 2007 г.в., р.№ НОМЕР_6 , Тип ЛЕГКОВИЙ, Тип кузова СЕДАН-В, дата реєстрації 22.02.2018, колір зелений;

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_41 ( ІНФОРМАЦІЯ_42 ) від 266.01.2023 № 31/314-14-2023 про внесення відомостей до Єдиного реєстру транспортних засобів щодо накладення арешту на автомобіль, зазначений в ухвалі;

- відповідь Начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 26.09.2022 року №138 на запит щодо надання інформації стосовно ОСОБА_5 про його звання, посаду заохочення/стягнення, місце реєстрації, та іншу інформацію;

- вимога ІНФОРМАЦІЯ_43 стосовно ОСОБА_5 від 23.09.2022 року, згідно якої є раніше не судимою особою;

- службова характеристика від 27.09.2022 року на ОСОБА_5 , згідно якої останній за місцем несення військової служби характеризується позитивно;

- медична характеристика на ОСОБА_5 , щодо стану його здоров`я;

- довідка проведеного медичного огляду ВЛК від 02.11.2022 року №5641 стосовно майора ОСОБА_5 , згідно якої останній обмежено придатний до військової служби;

- копія паспорту громадянина України ОСОБА_5 ;

- копія картки платника податків ОСОБА_5 ;

- вимога ІНФОРМАЦІЯ_44 стосовно ОСОБА_5 , від 14.09.2022 року, згідно якої є раніше не судимою особою;

- відповідь ІНФОРМАЦІЯ_45 від 28.09.2022 року на запит ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо податкового обліку стосовно ОСОБА_5 ; з додатками з на 6 аркушах витягами з Державних реєстрів;

- відповідь ІНФОРМАЦІЯ_46 від 18.10.2022 року №6/2148 стосовно ОСОБА_5 ;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_80 , ІНФОРМАЦІЯ_47 , - сина ОСОБА_5 ;

- копія пенсійного посвідчення ОСОБА_81 , ІНФОРМАЦІЯ_48 , - батька ОСОБА_5 ;

- копія паспорту громадянина України ОСОБА_82 ;

- копія пенсійного посвідчення ОСОБА_83 , ІНФОРМАЦІЯ_49 , - матері ОСОБА_5 ;

- копія паспорту громадянки України ОСОБА_84 ;

Суд вважає за необхідне зазначити, що досліджені і наведені рапорти та витяги з ЄРДР, постанови про призначення груп прокурорів та слідчих, про визначення підслідності, про продовження строку досудового розслідування, супровідні листи, надані прокурором на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_5 є документами та не є процесуальним джерелом доказів в розумінні вимог КПК України, зокрема ст. 84 КПК України, однак ці документи враховуються в сукупності з іншими дослідженими судом доказами.

Наведені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими, враховуючи їх повну узгодженість між собою за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, що доводять вчинені ОСОБА_5 злочини, передбачені ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст.111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Колегія суддів ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Так, вина ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, доводиться дослідженими матеріалами кримінального провадження, показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, та показання самого обвинуваченого ОСОБА_5 , які у своєму взаємозв`язку узгоджуються між собою, є належними та допустими.

Під час судового розгляду колегією суддів встановлено вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України,за таких обставин.

Верховною Радою УРСР 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 зазначено, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнано державами світу, у тому числі Російська Федерація (далі - РФ).

Положеннями Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою (ст. 1), суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою (ст. 2). Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17).

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, в тому числі, Донецька і Херсонська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

У ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.

В порушення умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, з 2014 року вище політичне та військове командування РФ розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України, внаслідок чого РФ здійснено тимчасову окупацію окремих територій України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014.

21.02.2022 року, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, РФ визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

Президент РФ, з метою створення видимості законності дій щодо нападу на Україну, 22.02.2022 року направив до Ради Федерації РФ звернення про використання збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) за межами РФ, яке було задоволено.

24.02.2022 року о 05 год. 00 хв. Президент РФ оголосив про початок військової операції в Україні.

Цього ж дня, військовослужбовці ЗС та інших збройних формувань РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та фактично застосовуючи її, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях, де здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували частину вказаної території, у тому числі частину Херсонської області.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який вподальшому неоднаразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по цей час.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 27.02.2022 року №26 майора ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника ТЦК та СП - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Крім того, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.

Згідно зі ст.ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

В свою чергу, майор ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши, в умовах воєнного стану, військовий злочин та злочини проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із комплектуванням підрозділів Збройних Сил України та проведенням соціальної підтримки, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, до 24.02.2022 підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_9 дислокувалися на території м. Берислав та Бериславського району Херсонської області.

24.02.2022 року за усним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_19 , підпорядкований особовий склад зазначеного центру комплектування та соціальної підтримки, у тому числі майор ОСОБА_5 , з метою евакуації убув до м. Миколаїв.

У подальшому, в період з 27.02.2022 року по 03.03.2022 року майор ОСОБА_5 за усним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_19 , перебував у смт Великоолександрівка Бериславського району Херсонської області, з метою забезпечення проведення мобілізаційної роботи у зазначеному населеному пункті, а в період з 03.03.2022 року по 06.03.2022 року - у смт Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області, з цією ж метою.

Надалі, 06.03.2022 року майор ОСОБА_5 , з власної ініціативи та з усного дозволу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_19 , вибув у м. Берислав Херсонської області, з метою забезпечення проведення мобілізаційної роботи у зазначеному населеному пункті.

У подальшому, під час перебування майора ОСОБА_5 у м. Берислав Херсонської області, військовослужбовці ЗС та інших збройних формувань РФ, шляхом збройної агресії, здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували м. Берислав Херсонської області, в якому майор ОСОБА_5 перебував до 15.09.2022 року.

Відповідно до Наказу ІНФОРМАЦІЯ_50 №75 від 25.04.2022 року, Бериславський район Херсонської області включено в перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації (блокуванні).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1 від 11.05.2022 року, визначено місце тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Під час перебування майора ОСОБА_5 в м. Берислав Херсонської області командуванням ІНФОРМАЦІЯ_2 до останнього неоднаразово доводились накази щодо необхідності покинути тимчасово окуповану територію Херсонської області та прибути за місцем тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ).

З метою встановлення окупаційної влади на території м. Берислав та Бериславського району Херсонської області, представниками РФ були створені незаконні правоохоронні органи та органи влади, в тому числі так звані військово-цивільна адміністрація Бериславського району Херсонської області та так званий ІНФОРМАЦІЯ_51 , функціонування яких контролювалось представниками РФ.

В свою чергу, майор ОСОБА_5 , маючи можливість безперешкодно залишити територію м. Берислав та Бериславського району Херсонської області, до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, правоохоронних органів з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча мав об`єктивну можливість вчинити вказані дії та повернутись до виконання обов`язків з військової служби.

У червні 2022 року, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, в майора ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території - ІНФОРМАЦІЯ_52 ( АДРЕСА_2 ), а також умисел направлений на дезертирство.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 08.06.2022 року майор ОСОБА_5 достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_53 , а співробітники відділу поліції виїхали з м. Берислав Херсонської області та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, подав керівнику незаконної військово-цивільної адміністрації Бериславського району Херсонської області (встановленої представниками окупаційної влади РФ) письмову заяву щодо зайняття ним, ОСОБА_5 , посади начальника в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території - ІНФОРМАЦІЯ_52 та приступив до виконання обов`язків за вказаною посадою, яку обіймав до 21.08.2022.

Після вступу ОСОБА_5 на посаду начальника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території - Бериславського відділу поліції, встановленого представниками окупаційної влади РФ, на якій ОСОБА_5 перебував у період з 08.06.2022 року по 21.08.2022 року, відповідно до своїх функціональних обов`язків останній відповідав за загальне керівництво відділом поліції та його особовим складом, прийом та розгляд заяв про вчинені правопорушення, охорону тимчасово окупованих територій, виявлення українських військовослужбовців у тимчасово окупованих населених пунктах Бериславського району Херсонської області з метою їх подальшого затримання представниками окупаційних військ РФ.

Таким чином, майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді заступника начальника ТЦК та СП - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 2, 6, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 08.06.2022, діючи з прямим умислом, з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби та вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, не з`явився до місця служби, а саме до місця тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) та перейшов на бік ворога шляхом добровільного зайняття посади начальника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), встановленому представниками окупаційної влади РФ та виконання обов`язків за вказаною посадою щодо загального керівництва відділом поліції та його особовим складом, прийому та розгляду заяв про вчинені правопорушення, охорони тимчасово окупованих територій, виявлення українських військовослужбовців у тимчасово окупованих населених пунктах Бериславського району Херсонської області з метою їх подальшого затримання представниками окупаційних військ РФ, яку обіймав до 21.08.2022 року.

Таким чином, винність ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, повністю доведена наданими стороною обвинувачення доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, які було досліджено судом безпосередньо.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, та суд їх кваліфікує за кваліфікуючими ознаками:

- ч. 4 ст. 408 КК України, за кваліфікуючими ознаками: дезертирство, тобто не з`явлення до місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 2 ст. 111 КК України, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 7 ст. 111-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .

Прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 , покарання за ч. 4 ст. 408 КК України у виді 6 років позбавлення волі. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, фактичні обставини кримінального правопорушення, прокурор вважав за можливе при призначені покарання за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України застосувати положення ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років, без конфіскації майна, та за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточно покарання, а саме покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років, з конфіскацією майна.

На підставі ст. 54 КК України, просив суд позбавити ОСОБА_5 військового звання «майор».

Прокурор просив запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили, при цьому в строк відбування покарання зарахувати час перебування його під вартою.

Захисник обвинуваченого просила суд врахувати щире каяття її підзахисного, його співпрацю зі слідством, те, що він детально розповів обставини кримінальних правопорушень викладенні в обвинувальному акті, факт дачі свідчень щодо інших осіб (зокрема співмешканки та другої особи) стосовно яких були відкритті кримінальні провадження, та те, що обвинувачений відмовився від виконання завдань окупованої влади.

Захисник обвинуваченого просила застосувати ч. 3 ст. 111 КК України та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 111 КК України.

Стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, вказала, що норма даної статті набрала законної сили 15.03.2022 року, а кримінальне правопорушення було вчинено 06.03.2022 року, у зв`язку з чим просила закрити провадження за відсутності складу кримінального правопорушення.

Захисник просила призначити обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_5 підтримав захисника, просив суд врахувати усі обставини справи та вказав, що готовий понести будь-яке покарання, призначене судом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Мотивування прийнятого рішення.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2004 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, має повну вищу освіту, є військовослужбовцем, не одружений, має неповнолітню дитину, батьків пенсійного віку, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря психіатра та нарколога не значиться, раніше не судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд враховує те, що він з`явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень; вчинив злочини внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин; а також під впливом погрози і примусу.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Санкцією ч. 2 ст. 111 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Санкцією ч. 4 ст. 408 КК України передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Відповідно до положень ч.1 ст.69 КК на підставі та умовах, визначених у цій статті суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Підстава застосування ст. 69 КК України складається з двох елементів, що характеризують вчинений злочин і особу винного, а саме: а) наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що певним чином характеризують особу винного.

Відповідно до п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.

З підстав, зазначених у ч. 1 ст. 69 КК, суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове.

Щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК .

Крім того, відповідно до висновку суду касаційної інстанції, викладеного у постанові ВС/ККС у справі № 712/4384/20 від 27.04.2021 року, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2004 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Як зазначено у висновку ІНФОРМАЦІЯ_54 , викладене у постанові від 13.11.2024 року по справі № 444/856/23, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Крім того, судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Під час судового розгляду ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, вину визнавав повністю як протягом досудового розслідування так і під час судового розгляду, активно сприяв розкриттю злочинів, надавав викривальні показання відносно інших осіб, на підставі яких було внесено відомості до ЄРДР, що свідчить про дієвість щирого каяття, його посткримінальна поведінка вказує на те, що останній засуджує свою поведінку, зробив для себе належні висновки та готовий понести покарання за вчинені ним злочини. Крім того, суд враховує умови вчинення злочинів, вчинені внаслідок збігу тяжких особистих сімейних та інших обставин, в умовах окупації та побоювання за своє життя та життя своєї сім`ї.

Таким чином, враховуючи факт наявності пом`якшуючих покарання обставин (дієве щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, в ході якого надавав правоохоронним органам викривальні покази стосовно інших осіб; посткримінальна поведінка обвинуваченого; вчинення злочинів внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин), що суттєво знижує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також враховуючи особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем несення військової служби, даних щодо стану його здоров`я, який має дитину та батьків пенсійного віку, з урахуванням наведених обставин кримінальних правопорушень в їх сукупності, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_5 , покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та перейти до покарання, нижче від найнижчої межі, що буде справедливим та відповідатиме принципам та цілям його призначення.

При призначенні покарання за ч. 4 ст. 408 КК України застосування положень ст. 69 КК України не передбачено.

За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді дев`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк десять років, без конфіскації майна;

- за ч. 4 ст. 408 КК України у виді шести років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк десять років з конфіскацією майна.

Призначаючи ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, передбачене санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України, суд враховує, що згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.09.2023 року у справі №404/2081/22, згідно з чинними положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади України та органах місцевого самоврядування.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, який пов`язаний із зайняттям ним посади в незаконно створеному правоохоронному органі, на підставі ст. 54 КК України, суд вважає за необхідне позбавити останнього військового звання - «майор».

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи, що за ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, суд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_5 на праві власності.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Щодо доводів захисника про закриття провадження за ч. 7 ст. 111-1 КК України за відсутності складу кримінального правопорушення, суд вважає їх безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме добровільно зайняв посаду начальника незаконного правоохоронного органу 08.06.2022 року, яку обіймав до 21.08.2022 року.

ЗаконУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», яким внесено зміни до ст. 111-1 КК України та доповнено її частиною сьомою, прийнято 03.03.2022 року, які набрали чинності 15.03.2022 року, тому колегією суддів не встановлено підстав для закриття провадження за ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Щодо доводів захисника про закриття провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК України, на підставі ч. 3 ст. 111 КК України, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КК України, звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв`язок з ними та про отримане завдання.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, шляхом зайняття посади начальника незаконного правоохоронного органу та виконання обов`язків за вказаною посадою у період з 08.06.2022 року, яку обіймав до 21.08.2022 року.

Згідно наданих стороною обвинувачення доказів, до майора ОСОБА_5 неодноразово було доведено до відома про необхідність покинути окуповану територію та прибути на визначене місце розташування особового складу районного та обласного ТЦК та СП, в строк не пізніше 01.07.2022 року та повторно в строк до 08.08.2022 року.

Проте, як вбачається із заяви ОСОБА_5 про вчинення ним кримінальних правопорушень, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, вона датована 10.10.2022 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5 повідомив працівникам правоохоронних органів інформацію про злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК УКраїни, який був вчинений ним за викладених вище обставин, лише після того, як був затриманий співробітниками відділу УСБ України, що спростовує факт невиконання злочинного завдання представників рф, що виразилось в активних діях ОСОБА_5 , у зв`язку із чим підстави для звільнення ОСОБА_5 відповідно до положень ч. 3 ст. 111 КК України, - відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, застосований ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_55 від 14.05.2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою слід залишити в силі до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув`язнення у період із 12.10.2022 року по день набрання вироком законної сили включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.01.2023 року, накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , а саме на автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т13110, 2007 г.в., р.№ НОМЕР_6 , Тип ЛЕГКОВИЙ, Тип кузова СЕДАН-В, дата реєстрації 22.02.2018, колір зелений, який підлягає конфіскації.

Витрати на залучення експерта відсутні, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

У наданих прокурором доказах дані щодо речових доказів у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50, 52, 54, 55, 59, 63, 65, 66, 69, 70, 72, 111, 111-1, 408 КК України, ст. 8, 9, 100, 174, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання за:

- за ч. 2 ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна;

- за ч. 4 ст. 408 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років, з конфіскацією майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військового звання «майора».

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.

Запобіжний захід, продовжений ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_55 від 14.05.2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_56 , у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув`язнення у період із 12.10.2022 року по день набрання вироком законної сили включно.

Строк додаткового покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування слід рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Арештоване ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.01.2023 року, належне на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т13110, 2007 г.в., р.№ НОМЕР_6 , Тип ЛЕГКОВИЙ, Тип кузова СЕДАН-В, дата реєстрації 22.02.2018, колір зелений- конфіскувати у дохід держави.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Судді Приморського районного суду м. Одеси

ОСОБА_85 ОСОБА_86