Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №202/10386/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Бугера О. В.

Справа № 202/10386/25

Провадження № 2/644/2477/26

24.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №2182201 від 23.03.2020 року в розмірі 49200,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15000,00 грн. та заборгованості за відсотками 34200,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 23.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 2182201, відповідно до умов якого відповідачка отримала 15000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі від 0,95% до 1,90% на день строком на 30 днів та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені зазначеним договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, в зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором, включаючи суму кредиту, відсотки.

Крім того, 07.12.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення права вимоги № ККАУ-07122020. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2182201 від 23.03.2020 року. На підставі наведеного, просить стягнути з відповідача суму заборгованості на свою користь.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 16.02.2026 було відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу для розгляду по суті.

Представник позивача просив проводити розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти заочного розгляду справи.

14.05.2026 року представником відповідача Карлаш І.А. подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції посилався на незаконне нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Як вбачається з п. 1.4 Кредитного договору, строк строк кредиту– 30 днів, тобто до 22.04.2020 р. Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору), термін повернення кредиту та сплати нарахованих процентів встановлено – 22.04.2020 року. Також, відповідно до вказаного Графіку, сума процентів за користування кредитом за 30 днів складає 4 275,00 грн. Таким чином, загальна сума до сплати станом на 22.04.2020 р. складала 19 275,00 грн. (тіло + відсотки). Разом з тим, Позивач просить стягнути 34 200 грн заборгованості по процентам. Згідно з розрахунком заборгованості, наданого Позивачем, нарахування відсотків продовжувалось поза межами строку дії договору, визначеного п. 1.4 Кредитного договору.

Щодо «автопролонгації» строку кредитування зазначав, що відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, строк кредиту може бути продовжений на умовах, викладених в Розділі 4 договору. Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору, пропозиція споживача щодо продовження строку кредитування здійснюється шляхом вчинення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих процентів. Разом з тим, як вбачається з Розрахунку заборгованості, жодного платежу за Кредитним договором здійснено не було, а тому строк кредитування не продовжувався та складає 30 днів. Позивач безпідставно нарахував проценти за весь період до моменту відступлення права вимоги, ігноруючи обмеження строком дії договорів. Оскільки доказів вчинення відповідачкою активних дій щодо акцептування нових умов пролонгації матеріали справи не містять, правомірне нарахування процентів обмежене 30-денним терміном з моменту отримання кожної суми.»

Також вказував, що відсутні докази надання кредиту (переказу кредитних коштів на рахунок Відповідача). Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надає довідку ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 18.07.2025 р. згідно якої Відповідачу, ніби то, було перераховано 15 000 грн. Разом з тим, зазначена Довідка: не містить відомостей щодо одержувача коштів; не містить призначення платежу; не містить повного рахунку одержувача коштів, що позбавляє можливості встановити власника рахунку. з Довідки взагалі незрозуміло хто кому та з якою метою перераховував кошти. Таким чином, Довідка не є доказом надання кредиту.

Посилався на постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц Верховний Суд дійшов до висновку про те, що «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».

Окрім того, просив зменшити витрати на правову допомогу. Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Відповідач вважає таку суму завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи. Зокрема, представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги - як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання. Більшу частину позову складає посилання на норми законодавства, у позовній заяві відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для їх зібрання. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17). Вважає обґрунтованим та співмірним в даному випадку витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у відзиві на позовну заяву просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Представником позивача відповідь на відзви суду не подавалась.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що, 23.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №2182201 , відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 15000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Договір було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора А584431, який було відправлено на номер телефону відповідача, на підтвердження чого суду надано довідку про ідентифікацію.

Відповідно до умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» наддало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. (п.1.3 договору) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п.п.1.4 договору визначено, що строк кредитування складає 30 днів.

Відповідно до п.п 1.5.1, 1.5.2 денна процентна ставка складає: знижена процентна ставка становить 0,95 % від суми Позики за кожен день, Стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми Позики за кожен день.

Також, пунктом 3.1 договору погоджено умову що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не білье 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., про що суду надано лист від 16.12.2025 року ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (підприємство станом на дату переказу коштів було внесено до Державного реєстру фінансових установ свідоцтво №1582 від 02.07.2015 та має Ліцензію НБУ №21/1064-рк від 08.06.2023 на надання платіжних послуг) про здійснення 23.03.2020 року переказу коштів в сумі 15000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладання з відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №2182201 від 23.03.2020 року та надання відповідачу 15000,00 грн. кредитних коштів.

Щодо переходу (відступлення) права вимоги за договором позики №2182201 , суд зазначає наступне.

07.12.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-07122020, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2182201 від 23.03.2020 року.

На підтвердження вказаного факту суду надано копію договору відступлення прав вимоги №ККАУ-07122020 від 07.12.2020 та витяг з реєстру боржників до зазначеного договору.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 49200,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн.; заборгованість за процентами 34200,00 грн.;

На підтвердження чого суду, також, надано розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Суд вважає, що перехід права вимоги за кредитним договором проведено згідно вимог законодавства, про що суду позивачем надано належні та допустимі докази.

Надаючи оцінку зібраним доказам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, що врегульовано положеннями ст. 77 ЦПК України.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Правовідносини даного правочину регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування».

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на день укладення договору) договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку. визначеному законодавством.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання представника відповідача на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 12.06.2023 року у справі 263/3470/20, провадження № 61-7018св21.

Розділом 4 укладеного договору споживчого кредиту визначено, що для його пролонгації позичальник має вчинити певні дії, зокрема здійснити платіж на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що на підставі наданих позивачем доказів було встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за укладеним договором про споживчий кредит не виконав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн.. Що стосується суми відсотків, суд погоджується із позицією сторони відповідача, що розмір відсотків нарахованих за користування кредитом становить в межах погодженого строку кредитування, а саме 30 днів (з урахуванням відсутності підстав для його пролонгації, визначених розділом 4), 4 275,00 грн. Доказів того, що у відповідності до укладеного договору відбулась пролонгація договору стороною позивача надано не було.

У зв`язку із викладентим, суд вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне. Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Клопотань про їх зменшення відповідачем не заявлялось.

Але при цьому, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні докази: копію договору № 0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладений між позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; Актом № 80 від 08.10.2025 року, детальним описом наданих послуг до акту № 80 від 08.10.2025 року.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Відповідно до дослідженого судом детального опису наданих послуг до акту № 80 від 08.10.2026 року, перелік послуг складається з усної консультації Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, кількість годин 0 год. 30 хв., Ознайомлення з матеріалами кредитної справи, кількість годин 2 год. 00 хв., Погодження правової позиції Клієнта у справі, кількість годин 0 год. 30 хв., Складення позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта у справі, кількість годин 3 год. 30 хв., Подання заяви до суду від імені Клієнта, 1 шт., усього год.: 6 год. 30 хв., усього шт.: 1.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що до безпосередніх послуг пов`язаних з розглядом справи слід віднести складення позовної заяви інші послуги, не пов`язані з розглядом справи та оскільки встановити вартість кожної конкретної послугу не є можливим, суд відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, позивачем заявлено вимоги на суму 49200,00 гривень та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., судом задовольняються позовні вимоги позивача на суму 19275,00 гривень, тобто стягненню підлягає судовий збір в сумі 949,01 грн. (19275,00х2422,40/49200,00).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625-629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.10,12,95,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором № 2182201 від 23.03.2020, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн та процентами в сумі 4275,00 грн, а всього розмірі 19275 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір в розмірі 949 (дев`ятсот соро дев`ять) гривень 01 коп.

У стягненні витрат на правову допомогу - відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 24.06.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В. Бугера