Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №480/2906/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Справа № 480/2906/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сороки К.О.,

представника третьої особи - Стаценка О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2906/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидка І.І, від 13.03.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 78751982.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 16.04.2026 на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.03.2026 ВП №78751982 про накладення штрафу. При цьому 09.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 у відповідь на запит від 05.09.2025 повідомляла головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидку І.І., про здійснене нарахування ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022-2023 роки та про те, що з метою виконання рішення суду у справі №480/459/24 Військовою частиною НОМЕР_1 до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щомісяця направляються розрахунки потреби в коштах і на теперішній час фінансування видатків за напрямом грошового забезпечення за заявками Військової частини НОМЕР_1 на виконання судового рішення у справі № 480/459/24 від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня не надходило. Інших запитів, окрім запиту від 05.09.2025, від відповідача на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило. Позивач вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки рішення суду не було виконане у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення і дій військової частини та були обумовлені ненадходженням від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня відповідних бюджетних асигнувань.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розгляду термінових адміністративних справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того даною ухвалою залучено до участі у справі № 480/2906/26 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в якості співвідповідача та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 .

Крім того даною ухвалою було витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 78751982, а також докази направлення (вручення) оскаржуваної постанови Військовій частині НОМЕР_1 .

При цьому в даній ухвалі судом було зазначено, що явка сторін у судове засідання не є обов`язковою.

Представником Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було надано суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця відповідають критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку представника відповідача, формальний підхід до виконання судового рішення, як то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання (а.с. 22-25). Також було надано суду, витребувані докази.

Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представником позивача було подано до суду через систему "Електронний суд" заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 81).

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши про пропуск позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Суд, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 78751982 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 14.07.2025 Сумським окружним адміністративним судом по справі № 480/459/24 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022-2023 роки (а.с. 31).

В межах даного виконавчого провадження, 13.03.2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 5100,00 грн, за невиконання рішення суду (а.с. 43).

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок виконання судового рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певні дій врегульовано ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження”, відповідно до частин 1 та 2 якої, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону України “Про виконавче провадження” в контексті цієї справи, слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Однак така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”.

Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.

При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження”, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18, від 03.04.2024 у справі № 620/6019/23, від 17.03.2026 року по справі № 420/15146/24.

Статтею 15 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.1.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі – Правила), ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення, зокрема військових частин.

За приписами п. 1.2 Правил фінансове забезпечення – система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

При цьому, відповідно до п.1.3 Правил, розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники коштів третього рівня реалізують свої функції через фінансові органи військових частин.

Відповідно до пункту 3 Правил №280 фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Отже, фінансове забезпечення військових частин здійснюється за рахунок бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року у справі № 480/459/24, яке набрало законної сили 05.12.2024, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022-2023 роки.

При цьому, як зазначено представником позивача у позовній заяві, Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником третього рівня і отримує фінансування оборонної діяльності, в тому числі, в частині виплати грошового забезпечення військовослужбовцям частини та виконання рішень судів, від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.

З метою виплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання судового рішення від 09.09.2024 року у справі № 480/459/24 компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022-2023 роки, Військовою частиною НОМЕР_1 до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щомісяця направлялися розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин) виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 (а.с. 83-84).

При цьому відповідач, у відповідь на запит державного виконавця від 05.09.2025, листом від 08.09.2025 року №1/1-864 повідомив про здійснене нарахування ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022-2023 роки та про те, що з метою виконання рішення суду у справі №480/459/24 Військовою частиною НОМЕР_1 до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щомісяця направляються розрахунки потреби в коштах і на теперішній час фінансування видатків за напрямом грошового забезпечення за заявками військової частини НОМЕР_1 на виконання судового рішення у справі № 480/459/24 від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня не надходило (а.с.7).

Крім того судом враховано, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року по справі № 480/459/24 було відмовлено у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення від 09.09.2024 у справі №480/459/24 та встановлено Військовій частини НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 09.09.2024 у справі №480/459/24 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 суми перерахованої компенсації за невикористані дні основної відпустки - протягом 90 днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Водночас зазначеною ухвалою було задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення командира від сплати штрафу за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №480/459/24 та звільнено командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу відповідно до ч. 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду 09.09.2024 у справі №480/459/24 (а.с. 85-86).

При цьому судом було враховано, що з метою виконання рішення суду у справі №480/459/24 Військовою частиною НОМЕР_1 до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щомісяця направляються розрахунки потреби в коштах. Однак, на теперішній час фінансування видатків за напрямом грошового забезпечення за заявками військової частини НОМЕР_1 на виконання судового рішення у справі № 480/459/24 від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня не надходило.

Таким чином, суд зазначає, що позивач здійснював всі можливі дії для виконання судового рішення у справі №480/459/24. Однак у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування у розмірі, достатньому для виконання позивачем судового рішення об`єктивно унеможливлює його виконання. Вказана обставина не залежить від волевиявлення боржника та не може бути ним усунута.

Суд вважає, що невиконання судового рішення Військовою частиною НОМЕР_1 в частині виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022-2023 роки за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а та від 31 травня 2022 року по справі № 360/940/20.

В той же час суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, про що у встановлені строки було повідомлено державного виконавця.

Щодо твердження представника третьої особи про пропуск позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу оскаржуваної постанови засобами поштового зв`язку. Натомість, у додаткових поясненнях. представником відповідача зазначено, що засобами поштового зв`язку постанова про накладення штрафу від 13.03.2026 не направлялась (а.с. 87).

Щодо наданого представником відповідача скріншоту з мобільного телефону з смс-листування, суд зазначає, що з нього також не вбачається направлення оскаржуваної постанови відповідачу через смс-повідомлення (а.с. 93).

При цьому відповідно до відмітки на супровідному листі, наданому суду представником позивача, оскаржувана постанова була отримана Військовою частиною НОМЕР_1 16.04.2026 року (а.с. 8). Докази отримання позивачем оскаржуваної постанови раніше, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано.

А відтак, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності підстав для застосування до Військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.03.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 78751982.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.03.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 78751982.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2026 року.

Суддя В.О. Павлічек