Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №460/6690/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2026 року м. Рівне№460/6690/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2026 №172850037948 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника, зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити з 20.03.2026 пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позов обґрунтовано тим, що 12.03.2026 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак рішенням від 20.03.2026 №172850037948 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вважає, що таке рішення відповідача є протиправним, так як позивач у зв`язку зі смертю свого чоловіка має право на призначення спірної пенсії.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не є особою з інвалідністю, її страховий стаж на момент звернення є недостатнім для призначення пенсії по втраті годувальника.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання не повідомив, клопотань щодо продовження строку та інших заяв по суду спору не подавав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги зазначеної статті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив таке.

Позивач перебувала у шлюбі з громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 .

Згідно із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посвідченням серії НОМЕР_3 підтверджено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до цього ж посвідчення ОСОБА_2 мав 3 групу інвалідності.

Згідно з посвідченням № НОМЕР_4 , виданого 25.09.2025, позивач є дружиною померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Експертним висновком виданим на засіданні Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 17.07.2025 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

12.03.2026 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуло вказану заяву та прийняло 20.03.2026 №172850037948 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого у встановленому порядку.

У цьому рішенні зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить 19 років 08 місяців 08 днів. До страхового стажу згідно трудової книжки від 05.06.1985 № НОМЕР_5 не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 11.07.2025, оскільки відсутня дата припинення виплати, необхідно надати уточнюючу довідку, період навчання 01.09.1983-30.07.1984, оскільки відсутні номер та дата диплому.

Не погоджуючись з такою відмовою Пенсійного органу, позивач звернулася до суду з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, відповідно до статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV членами сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналогічно приписами статті 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, окрім інших, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз зазначених норм свідчить, що для набуття статусу «непрацездатного члена сім`ї» дружині померлого годувальника достатньо факту досягнення пенсійного віку (60 років). Закон № 1058-IV пов`язує наявність страхового стажу виключно з особою померлого годувальника, а не з особою заявника. Вимога Пенсійного фонду щодо наявності особистого стажу у дружини для отримання виплат за померлого чоловіка є протиправною та не ґрунтується на законі.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 54 цього Закону).

Таким чином, спеціальне законодавство України взагалі звільняє цей вид пенсії від обов`язкової наявності страхового стажу як у померлого ліквідатора 1 категорії, так і у членів його сім`ї. Єдиними юридичними фактами, з якими закон пов`язує право дружини на таку пенсію, є: перебування у шлюбі з ліквідатором 1 категорії на момент його смерті та непрацездатність самої дружини (за віком або інвалідністю).

Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідно на момент звернення до пенсійного органу – 12.03.2026 досягла 60 річного віку), перебувала у шлюбі громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зазначені обставини підтверджені паспортом громадянина України № НОМЕР_6 , свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , посвідченням серії НОМЕР_3 .

Довідкою Великоомелянської сільської ради від 10.03.2026 №210/02-21 підтверджено, що позивач до смерті чоловіка постійно проживали разом та вели спільне господарство.

Оскільки позивачка досягла 60-річного віку, вона за законом є непрацездатною особою. Будучи вдовою ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорії, позивачка набула безперечне право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Жодних законних підстав для вимагання у неї особистого страхового стажу відповідач не мав.

Правова позиція щодо пріоритетності норм спеціального Закону № 796-XII у подібних правовідносинах є сталою та підтверджена практикою Верховного Суду (зокрема, у зразковій справі № 240/4936/18).

За таких обставин, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивачки — відновленню шляхом зобов`язання відповідача призначити їй пенсію з дати її звернення із відповідною заявою.

В свою чергу, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволенню не підлягають, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, тому саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії.

Така позиція суду ґрунтується на правовому підході, висловленому Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.03.2026 №172850037948.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 12.03.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавська обл.,36014. ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927)

Повний текст рішення складений 25.06.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО