Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №201/1833/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

24 червня 2026 року

Справа № 201/1833/26

Провадження № 2/642/1424/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Бочарової Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До суду за підсудністю з Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 75114136 від 31.08.2021 у загальному розмірі 15 865,07 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн, заборгованості за процентами у сумі 10 864,25 грн, трьох відсотків річних у сумі 0,82 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 31.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75114136, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. Вказаний договір укладено дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому договором.

Представник позивача зазначає, що 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 22/02/2022, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги, зокрема за договором позики № 75114136 від 31.08.2021. 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали між собою договір факторингу № 10-01/2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги, з-поміж іншого за договором позики № 75114136 від 31.08.2021.

Представник позивача вказує у позовній заяві, що строк повернення грошових коштів за договором позики наступив, водночас відповідач не виконав своїх зобов`язань за вказаним договором, кошти кредиту та нараховані відсотки за користування кредитними коштами своєчасно не повернув, внаслідок чого розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 865,07 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000 грн, заборгованість за нарахованими процентами у сумі 10 864,25 грн, три відсотки річних у сумі 0,82 грн.

Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали суду.

17.04.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» – адвоката Ткаченко М.М., надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення представником позивача недоліків позовної заяви судом відкрито провадження у цій справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачеві надано строк на подання відзиву на позов.

Позивач не надавав суду клопотань про розгляд справи в загальному порядку або в спрощеному порядку з викликом сторін, в позові зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлена відповідачеві за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.

Відповідачем у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За таких обставин відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору, відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином, відзиву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 75114136 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі – договір позики), відповідно до умов якого за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору позики).

Згідно з п. п. 2.1.-2.3. договору позики сума позики становить 5000 грн, строк позики (договору) – 30 днів, процентна ставка (базова) становить 1,99 відсотків на день (фіксована). Дата надання позики – 31.08.2021; дата повернення позики – 30.09.2021; знижена процентна ставка становить 1 % в день; процентна ставка за понадстрокове користування позики становить 2,70 % в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 2300 %; орієнтовна загальна вартість позики становить 6492,50 грн.

Відповідно до п. 4 договору позики проценти за цим договором нараховуються щоденно, включно із датами отримання та повернення, на залишок позики.

Пунктом 5.2. договору позики передбачено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно з п. 12 договору позики цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до п. 19 договору позики інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід`ємною частиною договору.

У реквізитах позичальника ОСОБА_1 у договорі позики зазначено номер рахунку позичальника, а саме: НОМЕР_1 .

У додатку № 1 до договору позики відображено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а саме: вказано, що дата видачі кредиту – 31.08.2021; кількість платежів за кредитом – 1; сума платежу становить 30.09.2021 грн; загальна вартість кредиту становить 6492,50 грн; реальна річна процентна ставка становить 2300 %.

Вказаний кредитний договір та додаток до нього підписано позичальником електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора cQeO397IPa.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики № 75114136 від 31.08.2021між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням відповідачем електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора cQeO397IPa, який відповідач використав для підписання договору та додатків до нього, що відображено у тексті договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитні договори не були б укладені сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно з копією довідки від 17.11.2025 № КД-000084500/ТНПП, виданої директором ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», ТОВ «ФК «Фінекспрес» повідомило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про те, що ним, відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», прийнято до виконання та завершено платіжну операцію, а саме: про перерахування 31.08.2021 грошових коштів у сумі 5000 грн на ЕПЗ № НОМЕР_1 , номер платежу 85e5dc78-2f90-4936-8ec4-fa324f6b5caf, отримувач – ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 дійсно було укладено договір позики, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним позикодавцем на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок відповідача, відповідно до умов договору.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 22/02/2022 (далі – договір факторингу № 22/02/2022), відповідно до умов якого за цим договором клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 153 662 582,15 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (п. 2.1. договору факторингу № 22/02/2022).

Згідно з п. 6.1.4. договору факторингу № 22/02/2022 право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування за моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до п. 7.1. договору факторингу № 22/02/2022 сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників становить 6 382 999,39 грн.

Пунктом 14.1. договору факторингу № 22/02/2022 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до копії платіжного доручення № 333740001 від 23.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти у сумі 6 382 999,39 грн, призначення платежу – оплата лоту згідно з договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, без ПДВ.

Згідно з копією акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство безпечних кредитів» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло реєстр боржників кількістю 12 130, після чого від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал» переходять права вимоги заборгованості від боржників.

Як вбачається з копії витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 75114136. Сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент переходу права вимоги становить 15 864,25 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн, заборгованості за процентами у сумі 10 864,25 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 (далі – договір про відступлення прав вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, включно права вимоги до правонаступників боржників, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (п. 1.1. договору про відступлення прав вимоги).

Відповідно до п. п. 5.2., 5.4. договору про відступлення прав вимоги права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді. З моменту відступлення первісним кредитором новому кредитору прав вимоги новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

Пунктами 7.1., 7.2. договору про відступлення прав вимоги передбачено, що за відступлення прав вимоги за договорами позики новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором кредитору в будь-який передбачений законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора або зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Згідно з копією додатку № 4 до договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 «Акт прийому передачі реєстру боржників» від 10.01.2023, підписаного представниками ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307.

Відповідно до копії витягу з додатку № 3 до договору відступлення прав вимоги від 10.01.2023 – реєстру боржників, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75114136. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент переходу права вимоги становить 15 865,07 грн та складається з: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн, заборгованості за процентами у сумі 10 864,25 грн, заборгованості за порушення грошового зобов`язання, згідно зі ст. 625 ЦПК України у сумі 0,82 грн.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 75114136 від 31.08.2021від первісного позикодавця ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача ТОВ «Коллект Центр».

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 75114136, складеним директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 22.02.2022, з урахуванням внесених відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості за таким договором, становить 10 864,25 грн та складається з: основної заборгованості у розмірі 10 864,25 грн, заборгованості за процентами в сумі 10 864,25 грн. Проценти за користування кредитним коштами нараховувалися первісним позикодавцем з 31.08.2021 по 14.02.2022 включно.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного генеральним директором представником ТОВ «Вердикт Капітал», відповідачу додатково нараховано три відсотки річних у сумі 0,82 грн за період з 22.02.2022 по 23.02.2022.

Згідно з наданим представником позивача розрахунком заборгованості позивачем не здійснювалося додаткового нарахування заборгованості за вказаним договором позики.

Як вже було встановлено судом, відповідно до умов договору позики № 75114136 від 31.08.2021 позика надається строком на 30 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі кредитних коштів, строк дії договору позики мав сплинути 30.09.2021.

Як на підставу нарахування процентів за користування коштами позики за договором позики № 75114136 від 31.08.2021 представник позивача послався на п. 6.5. правил надання грошових коштів у позику, затверджених наказом директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 12.08.2021 (далі – правила), відповідно до якого у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки за позику за понадстрокове користування.

Водночас матеріали справи не містять відомостей на підтвердження факту того, що саме з цими правилами ознайомився відповідач та погодився із ними, підписуючи договір позики № 75114136 від 31.08.2021.

Наданий представником позивача примірник правил не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У цьому випадку також неможливо застосувати до зазначених правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки позивач мав можливість додати до позовної заяви витяг з правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані позивачем правила, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитором додаткових заходів, які збільшують вартість позики, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені умовами укладеного і підписаного між сторонами договору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Надана позивачем копія правил не підписана ОСОБА_1 , а договір позики № 75114136 від 31.08.2021, укладений між первісним позикодавцем «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, не містить умов щодо можливості пролонгації строку дії договору позики.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника до позикодавця з метою продовження строку користування позикою у будь-який спосіб, визначений договором або законом. Відомостей про те, що між первісним позичальник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди, узгоджено зміни до договору позики № 75114136 від 31.08.2021 тощо представником позивача суду не надано та матеріали справи не містять.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Отже, з огляду на відсутність підстав для нарахування відповідачу процентів за користування позикою після спливу строку дії договору позики № 75114136 від 31.08.2021, тобто після 30.09.2021, суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 підлягала стягненню заборгованість за процентами за вказаним договором у сумі 2985 грн, виходячи з такого розрахунку: у період з 31.08.2021 по 30.09.2021 (тобто з дати укладання договору позики та видачі сумі позики по останній день строку, на який надано позику) розмір заборгованості ОСОБА_1 за процентами за користування позикою становить: 5000 грн (розмір тіла позики) х 0,0199 (фіксована базова денна процентна ставка, передбачена умовами договору) х 30 (кількість днів у періоді), що дорівнює 2985 грн.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором позики № 75114136 від 31.08.2021, складеного первісним позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 було сплачено на користь первісного позикодавця грошові кошти у сумі 3 663 грн в рахунок погашення заборгованості за договором.

Отже, на момент переходу права вимоги за договором позики № 75114136 від 31.08.2021 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал» розмір заборгованості відповідача за таким договором становив: 5000 грн (тіло позики) + 2985 грн (відсотки за користування позикою, нараховані в межах строку дії договору позики) – 3663 грн (сплачені позикодавцем грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором позики), що дорівнює 4322 грн та повністю складається з тіла позики.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 чи 366 (кількість календарних днів у році) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

З урахуванням викладеного ТОВ «Вердикт Капітал», до якого перейшло право вимоги за договором позики № 75114136 від 31.08.2021 від первісного позикодавця, мав право нарахувати три відсотки річних за період з 22.02.2022 по 23.02.2023 за прострочення сплати заборгованості саме на суму боргу у розмірі 4322 грн, виходячи з такого розрахунку: 4322 грн (сума боргу) х 3 (три відсотки річних) х 2 (кількість днів у розрахунковому періоді) : 365 (кількість календарних днів у відповідному році) : 100 (відсотки), що дорівнює 0,71 грн.

Будь-яких додаткових нарахувань заборгованості позивачем з моменту переходу до нього права вимоги за договором позики № 75114136 від 31.08.2021 здійснено не було.

Водночас, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином у повному обсязі було виконано умови договору позики № 75114136 від 31.08.2021, а тому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» слід задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 75114136 від 31.08.2021 у загальному розмірі 4322,71 грн, з яких: заборгованість за тілом позики у розмірі 4322 грн, три відсотки річних у сумі 0,71 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, які підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (27,25 %), що становить 660,10 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи суд також враховує практику Верховного Суду, а саме те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Коллект Центр» (клієнт) в особі директора ОСОБА_3 та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (адвокатське об`єднання) укладено договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 (далі – договір про надання правової допомоги), згідно з умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 2.1. договору про надання правової допомоги адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги.

Пунктами 4.1., 4.3. договору про надання правової допомоги вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги.

Згідно з п. 7.1. договору про надання правової допомоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії.

Розділом 4 договору врегульовано питання в частині сум та строків виплати винагороди адвокату за надання останнім правничої допомоги клієнтові.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копію прайс-листа адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги № 927 від 03.11.2025, копію витягу з акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025, відповідно до яких адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Коллект Центр» правові послуги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 75114136 загальною вартістю 9000 грн, а саме: надання усної консультації вартістю 3000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 6000 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Водночас при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Беручи до уваги рівень складності цієї справи, яка є типовою у своїй категорії, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, ціни позову, відсутності заперечень з боку відповідача, суд доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (27,25 %), що становить 2452,50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 75114136 від 31.08.2021 у загальному розмірі 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) грн 71 коп., з яких: заборгованість за тілом позики у розмірі 4322 грн, три відсотки річних у сумі 0,71 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн 10 коп., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 24.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА