Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №638/16476/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/16476/25

Провадження № 2/638/2656/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Ізюмська міська об`єднана територіальна громада, приватний нотаріус Ізюмського районного Нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просить визначити додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішення законної сили для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_3 . 07.06.2008 року позивач одружилась з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ». Після смерті матері відкрилась спадщина на все її майно, а також нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . 21 серпня 2025 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок. Проте приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропуск строку для прийняття спадщини, оскільки була зареєстрована за іншою адресою, ніж була зареєстрована її мати – ОСОБА_3 .. Згідно змісту постанови приватного нотаріуса спадкова справа не заводилась. Також зазначає, що 24.02.2022 року російські війська вторглись в Україну та почали захоплення та окупацію частини Харківської області, зокрема і м.Ізюм було захоплено російськими військами 08.03.2022 року, розпочавши військову окупацію міста. За час окупації в місті не працювало жодне державне підприємство України, зокрема відділи ДРАЦС, не було жодного приватного або державного нотаріуса, також не було мобільного або інтернет зв`язку. Свідоцтво про смерть матері позивач отримала лише 08.12.2022 року. В силу введення воєнного стану, юридичної необізнаності, жалобі та скрутним матеріальним становищем після смерті матері позивач не мала можливості одразу звернутись із заявою для отримання свідоцтва про право на спадщину. Крім того, з 2022 року Харківська область й безпосередньо Ізюмський район знаходиться в зоні активних бойових дій та входить до оновленого Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Також зазначає, що має сина – ОСОБА_7 , який з 2020 року знаходиться на обліку у лікарів, періодично знаходиться на лікуванні та потребує догляду, що потребує багато часу та унеможливлює її вільне розпорядження своїм часом та місцем знаходження. Крім того, на момент смерті фактично мешкала із мамою, тому вважала, що фактично прийняла спадщину після її смерті і фактично користувалась спадковим майном. Також спадкоємцем першої черги є брат позивача – ОСОБА_2 , який заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавав. Вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. Рішення суду необхідне для прийняття спадщини після смерті матері.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою судді від 08.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 04.12.2025 року, від 28.01.2026 року та від 17.03.2026 року витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позовну заяву задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся, причини невки суду не повідомив.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись, приватний нотаріус просив справу розглянути у його відсутність.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність нез`явившихся осіб за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08.12.2022 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №322.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

Також наданими доказами встановлено, що 21.08.2025 року заведено спадкову справу №256/2025 після смерті ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_1 як спадкоємця за законом, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82276192.

Відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та про посвідчений заповіт у Спадковому реєстрі відсутні, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру №82276155 від 21.08.2025 року та №82276159 від 21.08.2025 року.

Позивач у даній справі – ОСОБА_1 є дочкою померлої, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.09.2023 року, копією свідоцтва про шлюб серії № НОМЕР_3 від 07.06.2008 року.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Позивач є дочкою померлої та спадкоємцем за законом. Іншим спадкоємцем за законом є відповідач у справі – ОСОБА_2 .

При зверненні позивача 21.08.2025 року до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області з приводу прийняття спадщини, останній постановою від 21.08.2025 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253, ч. 3, 5 ст. 254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, шестимісячний строк на подачу позивачем заяви про прийняття спадщини почав свій перебіг 09.03.2022 року та закінчився 09.09.2022 року.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач зазначає, що нею пропущено строк звернення із заявою про прийняття спадщини через введення воєнного стану в Україні, активні бойові дії та окупацією населеного пункту, де проживала померла, а також перебування Харківської області та безпосередньо Ізюмського району в зоні активних бойових дій по теперішній час. Вказує, що державні органи та нотаріальні контори під час окупації не працювали, свідоцтво про смерть позивачем було отримано 08.12.2022 року. Також зазначає, що через юридичну необізнаність вважала себе такою, що фактично прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем без реєстрації. Крім того, вказує, що перебувала у жалобі після смерті матері, доглядала за сином, який за станом здоров`я потребував допомоги, а також у зв`язку із перебуванням у скрутному матеріальному становищі.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 Суд вважає достатнім строк терміном два місяці для подання позивачем заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3-5, 11-13,76-81, 83, 89, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ;

треті особи: Ізюмська міська об`єднана територіальна громада, Харківська область, м.Ізюм, вул.Центральна буд.1; приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович, Харківська область, м.Ізюм, вул.Паромна буд.4/2.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк