Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №420/27732/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27732/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної пенсії максимальним розміром та нездійснення перерахунку і виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження її максимальним розміром з 01.09.2024 року, з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 та постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.09.2024 року, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 та постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381, з урахуванням сплачених коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.09.2024 року та отримує пенсію по інвалідності.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з 01.09.2024 року, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду україни від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 та постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381. Листом від 07.07.2025 №18913/17606/К-02/8-1500/25 ГУ ПФУ в Одеській област повідомив, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2025 становить 2361,00 грн., максимальний розмір пенсії становить 23610,00 грн., що відповідає чинному законодавству. Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії по інвалідності максимальним розміром з 01.09.2024, посилаючись на положення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 та постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381.

Ухвалою суду від 19.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.09.2025 до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначає про пропущення 6-місячного строку звернення до суду з даним позовом. також посилається на ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" про те6, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2024 становить 2361 грн, максимальний розмір пенсії з 01.03.2024 становить 23610,00 грн. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2025 становить 2361грн, максимальний розмір пенсії становить 23610,00 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 на 01.07.2025 становить 23610,00грн. КМУ 03.01.2025 ухвалив постанову № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану", якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668-V1, постановою КМУ № 1 від 03.01.2025 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.

30.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що строк звернення до суду з даним позовом обліковується з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права при отриманні відмови ГУ ПФУ в Одеській області у перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром листом від 07.07.2025 №18913/17606/К-02/8-1500/25.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-ХП. У цій справі, на думку позивача, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7 рп/2016, а не норми Закону № 3668-V1. Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Щодо посилання відповідача на постанову Кабміну України №1 від 03.01.2025 , то позивач вважає, що постанови Кабінету Міністрів України або інші підзаконні акти не можуть встановлювати максимальні обмеження пенсій, які суперечать Закону №2262-ХІІ і рішенню КСУ від 20 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 13.05.2026 суд зобов`язав позивача у 5-тиденний строк з дня отримання ухвали надати суду докази обмеження пенсії саме з 01.09.2024 року, оскільки такі докази не були додані до позовної заяви. Суд зобов`язав також Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у 5-тиденний строк з дня отримання ухвали надати суду перерахунок пенсії позивача з 01.09.2024 року.

Відповідач надав суду відомості про розмір пенсії позивача з 01.09.2024.

26.05.2026 до суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить викласти позовні вимоги в наступній редакції:

"Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної пенсії максимальним розміром та нездійснення перерахунку і виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , без обмеження її максимальним розміром з 01.09.2024 року, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7- рп/2016 та постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381, постанови КМУ від 24.02.2023 № 168, застосування понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та обмеження пенсії позивача максимальним розміром,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , без застосування понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.09.2024 року, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381, постанови КМУ від 24.02.2023 №168".

Ч.1 ст. 47 КАС України передбачено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується заявлена позивачем вимога.

Дослідивши зміст поданої заяви та виходячи зі змісту позовних вимог, суд вважає, що слід задовольнити заяву позивача про зміну позовних вимог, оскільки це є є правом позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.09.2024 та отримує пенсію по інвалідності.

З наданих суду перерахунків пенсії позивача вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.09.2024 складає 28428 грн. 18 коп., але був обмежений максимальним розміром 23610 грн. , тобто 10 прожитковими мінімумами доходів непрацездатних громадян.

Пенсія позивача з 01.03.2025, та з 01.07.2025 становить 30303 грн. 18 коп., але обмежений максимальним розміром 23610 грн.

Перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 свідчить, що розмір пенсії становить 33640 грн. 53 коп., але також був обмежений максимальним розміром 25950 грн.

07.07.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з 01.09.2024, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду україни від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 та постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381, на що отримав лист ГУ ПФУ в Одеській області від 07.07.2025 №18913/17606/К-02/8-1500/25, яким зазначено, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2025 становить 2361,00 грн., максимальний розмір пенсії становить 23610,00 грн. , що відповідає чинному законодавству.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.09.2024 року, що протирічить положенням Рішення Конституційного Суду україни від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 та постанови КМУ від 24.02.2023 № 1381. Тому звернувся до суду з даним позовом.

Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Згідно з ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), відповідно до частини першої статті 2 якого максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами абзацу першого пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

На підставі Закону №3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону №2262-ХІІ.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом з тим, частиною сьомою статті 43 Закон №2262-ХІІ згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнана неконституційною.

Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Верховний Суд постановах від 9 вересня 2019 року у справі №463/925/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, від 15 квітня 2019 у справі №127/4270/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 зазначив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

В подальшому аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17.

Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення (20.12.2016 року).

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України Рішення №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.

Ураховуючи наведене суд вважає, що обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Щодо доводів відповідача, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає, що саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які фактично є ідентичними.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Отже, сам факт визнання такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає статті 117 Конституції України свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, посилання на чинність положень Закону №3668-VI, враховуючи те, що вказаний нормативний акт визначає загальні правила щодо заходів реформування пенсійної системи та не спростовує неконституційність частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII з 20.12.2016 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, є необґрунтованими.

В цій справі позивач одержує пенсію перераховану відповідно до Закону №2262-ХІІ та постанови КМУ від 30.08.2017 №704.

Що стосується вимоги позивача про протиправне застосування понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", то суд не встановив факту обчислення пенсії позивача із застосуванням понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів ні в 2026 році, ані в 2025 році. Пенсія позивача була обмежена розміром , який не перевищував десяти прожиткових мінімумів, установленими для осіб, які втратили працездатність, а не внаслідок застосування коефіцієнтів , встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, №1778 від 30.12.2025.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється в зв`язку із звільненням позивача від них.

Керуючись ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.09.2024 року призначеної пенсії максимальним розміром та нездійснення перерахунку і виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , без обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.09.2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА