Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №390/963/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/963/26

Провадження № 3/390/243/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р.м. Кропивницький

Суддя Кропивницького районного суду Кіровоградської області Квітка О.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

встановив:

До Кропивницького районного суду Кіровоградської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про те, що він о 15 год 42 хв 25.03.2026 на автодорозі Н-14 «Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв» (49 км) здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на легковому авто на замовлення без державної реєстрації та наявної ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності, чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно із ст.268 КУпАП справа розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. З огляду на те, що ОСОБА_1 надсилалися sms-повідомлення на вказаний ним номер та направлялися судові повістки за вказаною ним же адресою, але будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про те, що ця справа буде розглядатися у Кропивницькому районному суді Кіровоградської області, не вжив заходів для явки до суду, суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.

В практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, вказано, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (справа «Пономарьов проти України» 3 квітня 2008 року заява N 3236/03).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Судом досліджені: протокол про адміністративне правопорушення №ПП008551 від 25.03.2026; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія; фотосвітлини автомобіля; CD-диск, відеозапис якого відтворюється без звуку та інші матеріали.

Відповідно до загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов`язковою ознакою складу правопорушення, є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Кваліфікуючою ознакою ст.164 КУпАП є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Такі ознаки згідно зі ст.256 КУпАП мають бути конкретно визначені у протоколі.

Тобто об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164 КУпАП, є здійснення винною особою господарської діяльності.

Під господарською діяльністю в Податковому кодексі України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами ( ст. 14.1.36. ПКУ).

Важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі.

Проте в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність систематично, два і більше разів, тобто здійснював свою діяльність на постійній основі з надання платних послуг з перевезення громадян.

Відповідно до ч. 2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії або бездіяльність.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

За положенням ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).

Аналізуючи дослідженні докази, суд відмічає, що не було встановлено свідків-очевидців цього правопорушення та до матеріалів справи не долучено їх пояснень, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності. Суд критично ставиться до досліджених письмових матеріалів, оскільки вони не відображають всіх обставин порушення ОСОБА_1 правил перевезення пасажи рів.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, враховуючи відсутність доказів, які б вказували на здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, суд вважає, що працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті не доведено належним чином здійснення останнім господарської діяльності без реєстрації як суб`єкта господарювання та одержання ліцензії, а тому справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 283-284 КУпАП,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кропивницький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.О. Квітка