Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №385/600/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/600/26

Провадження № 2/385/322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2026 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді – Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання – Хмельовської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайворон Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про віиління в натурі1/2 частки земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про віиління в натурі1/2 частки земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,7682 га., кадастровий номер 3521188300:02:000:0324, яка розташовану на території Червоненської сільської ради Голованівського (Гайворонського) району Кіровоградської області.

27 липня 2023 року згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Гайворонською державною нотаріальною конторою за реєстром №1248 за позивачем було визнано право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3521188300:02:000:0324. Згідно цього ж свідоцтва 1/2 частку земельної ділянки успадкувала ОСОБА_2 . На даний час, земельна ділянка належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу у справі. Для вільного володіння, користування, і розпорядження та можливістю в подальшому продати свою частину земельної ділянки, у позивача виникла необхідність її поділу в натурі. Позивач запропонувала відповідачці укласти договір в нотаріальному порядку про поділ земельної ділянки в натурі, однак вона до цього часу так і не виявила бажання це зробити. Позивач замовила варіант поділу земельної ділянки, який зроблено сертифікованими спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю «Альтерра» м. Благовіщенськ Кіровоградської області, щодо виділення в натурі 1/2 частки земельної ділянки, площею 1,3841 га, вважає, що цей поділ є доцільним та рівним і жодним чином не порушує таких самих розмірів 1/2 частки земельної ділянки, яка належить відповідачці ОСОБА_4 .

В даний час бажає документально оформити 1/2 частку земельної ділянки, як окрему частку та розпорядитися нею на свій розсуд і тому просить суд виділити в натурі, належну їй, ОСОБА_1 , на праві власності 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки площею 1,3841 га, вартістю 56193,17 (п`ятдесят шість тисяч сто дев`яносто три) грн. 17 коп. згідно з варіантом визначеним в кадастровому плані розташування земельної ділянки, яка знаходиться на території Кіровоградської області Голованівського (Гайворонського) району Червоненської сільської ради, кадастровий номер 3521188300:02:000:0324, та припинити право спільної часткової власності.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Надала до суду заяву в якій просила провести судове засідання без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про визнання позову, просить судове засідання проводити без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Гайворонською державною нотаріальною конторою 27 липня 2023 року за реєстром №1248 за ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки, кадастровий номер 3521188300:02:000:0324. Згідно цього ж свідоцтва 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки успадкувала ОСОБА_2 (а.с. 7).

ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що стверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку виданим 26.03.2026 р. та Витягом з Державного реєстру речових прав від 27.07.2023 року (а.с.8-12).

Відповідно до варіанту поділу земельної ділянки, який зроблено сертифікованими спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю «Альтерра» м. Благовіщенськ Кіровоградської області щодо виділення мені в натурі 1/2 частки земельної ділянки, площею 1,3841 га, та межі якої на плані позначені справа контурними лініями червоного та чорного кольору, даний поділ є доцільним та рівним і жодним чином не порушує таких самих розмірів 1/2 частки земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 (а.с.13-16).

Норми права та мотиви їх застосування.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, зазначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками, згідно ч. 1 ст. 367 ЦК, за домовленістю між ними.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності у відповідності до положення ч. 1 ст. 364 ЦК.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Тобто, з аналізу вказаних вище правовстановлюючих документів та положень статті 356 ЦК України вбачається, що позивач та відповідач і є суб`єктами спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

У постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 та від 29 червня 2022 року у справі № 466/3008/17 зазначено про необхідність забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Отже, на підставі відповідного варіанту поділу земельної ділянки, який зроблено сертифікованими спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю «Альтерра» м. Благовіщенськ Кіровоградської області щодо виділення в натурі 1/2 частки земельної ділянки, площею 1,3841 га, межі якої на плані позначені справа контурними лініями червоного та чорного кольору, даний поділ є доцільним та рівним та земельна ділянка може бути виділена в натурі.

Враховуючи наведене та визнання відповідачем позовних вимог, що не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що вимоги позивача про поділ земельної ділянки є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі1/2 частки земельної ділянки – задовольнити.

Поділити земельну ділянку, яка знаходиться на території Кіровоградської області Голованівського (Гайворонського) району Червоненської сільської ради, кадастровий номер 3521188300:02:000:0324, виділивши зі спільної часткової власності належну ОСОБА_1 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки площею 1,3841 га, вартістю 56193,17 (п`ятдесят шість тисяч сто дев`яносто три) грн. 17 коп. згідно з варіантом визначеним в кадастровому плані розташування земельної ділянки, припинивши право спільної часткової власності.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2026 року.

Суддя: А. М. ГРИШАК

Дата документу 24.06.2026