Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №354/2183/24 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/2183/24

Провадження № 1-кп/354/40/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6 ,

потерпілого: ОСОБА_7

представника потерпілого: адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області в залі суду кримінальне провадження за №12024091110000125 від 08.09.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, із вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді водія Автобази управління справами апарату Верховної Ради України, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.09.2024 о 23:47 год на планшетний комп`ютер працівників поліції поступило повідомлення про бійку біля магазину «МДС», що в с. Микуличин по вул. Грушевського Надвірнянського району Івано-Франківської області. Поліцейські сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, перебуваючи у форменому одязі, виконуючи свої службові обов`язки по охороні публічного порядку та нагляду за безпекою дорожнього руху, прибули на місце події та встановили, що ОСОБА_5 під час прогулянки раптово побив ОСОБА_9 , який рухався до свого місця проживання, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження.

В подальшому 08.09.2024 о 00 годині 41 хвилина ОСОБА_5 , будучи у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, на території господарства ОСОБА_10 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і розуміючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, який при цьому був одягнутий у формений одяг із знаками розпізнавання та виконував покладені на нього Законом України «Про Національну поліцію» обов`язки, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції, що знаходився поблизу нього, а саме інспектор СРПП ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано – Франківській області капітан поліції ОСОБА_7 , який перебував при виконанні службових обов`язків, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс йому два удари кулаком правої руки по обличчю, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя у вигляді синців та набряку, які згідно висновку судово-медичного експерта № 189 від 24.09.2024 відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним злочину, зазначивши час, місце, спосіб його вчинення. Розповів, що 08 вересня 2025 відпочивав разом із своєю дружиною у с. Микуличин. Того дня вживав невелику кількість алкоголю від чого перебував у стані алкогольного сп`яніння. Прогулюючись із собакою, зустрів ОСОБА_9 і попросив у нього сигарету, на що останній відповів, що сигарети у нього не має, але знає де можна її взяти. Разом із ОСОБА_9 вони прийшли на подвір`я місцевих жителів, і несподівано ОСОБА_9 розвернувся і накинувся на нього, почав його душити. Захищаючись, обвинувачений взяв збоку цеглину і вдарив останнього по голові. Люди, які вийшли з будинку також почали його шарпати, і бити ногами. Злякавшись за себе, обвинувачений викликав поліцію. По приїзді поліцейських, будучи трохи випившим, втратив самоконтроль та вдарив особу, яка штовхнула його до поліцейської машини. Як виявилось, це був поліцейський – потерпілий у справі ОСОБА_7 . Провину у скоєному визнав, просив суворо не карати. Раніше до кримінальної відповідальності не притягався, пообіцяв, що більше такого не повториться.

Позов визнав частково на суму 20 000 грн, зазначив, що сума моральної шкоди у розмірі 120 000 грн, яку просить стягнути з нього потерпілий, є завищеною. А суму 20 000 грн він уже перерахував потерпілому на його рахунок, про що надав квитанцію.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 розповів, що працює поліцейським у Відділенні поліції м. Яремче. Того для пригадує, що перебував у службовому наряді разом із поліцейським ОСОБА_11 з 20.00 год по 08:00 год ранку наступного дня. Під час чергування на робочий планшет надійшло повідомлення про бійку між чоловіками у с. Микуличині. Приїхавши за місцем вказаним у повідомленні, побачили, що на одному із домоволодінь лежав на землі обвинувачений ОСОБА_5 , який перебував у нетверезому стані, поводив себе неадекватно, кричав, що його всі б`ють та плакав. Потерпілий ОСОБА_9 стояв біля паркану, недалеко від будинку, його обличчя було все в крові. Встаючи на ноги, ОСОБА_5 обзивав полійцейських нецензурними словами. Коли він намагався ОСОБА_5 відвести до поліцейського автомобіля, останній завдав йому два удари кулаком в ділянку носа та правої щоки. Від нанесених ударів він втратив свідомість, після чого був доставлений до лікарні. Внаслідок отриманих травм він до кінця місяця пролежав у лікарні, навколо очей був сильний набряк, не міг нормально дихати ще півроку після події, по даний час відчуває сильні головні болі. Крім того, пояснив суду, що не міг працювати певний період, виконувати домашню роботу. У зв`язку з перебуванням на лікарняному, на роботі йому не нараховувалися премії, надбавки за показники у роботі, від чого заробітна плата була низькою. Крім того, потратив значні кошти на лікування. Тому оцінює розмір моральної шкоди у сумі 120 000 грн.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що з обвинуваченим і потерпілим перебуває в нейтральних відносинах, у судовому засіданні бачить їх вдруге. Того дня пробудився від шуму на вулиці, почув сильні крики біля хати. Одягнувшись у куртку, вийшов на подвір`я і побачив вже як поліцейський лежав у розах, а обвинувачений кричав, що його вбивають і просив про допомогу. Як завдав удар в обличчя поліцейському обвинувачений ОСОБА_5 не бачив.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що з обвинуваченим і потерпілим ОСОБА_7 не знайомий, перебуває в нейтральних відносинах. Пригадує, як 08 вересня 2024 року близько 12 год ночі він спав, як раптом почув сильні крики на подвір`ї свого будинку. Вибігши з будинки, побачив як дві особи б`ються у нього на подвір`ї. Тоді він викликав поліцію. Приїхали два екіпажі поліції, обвинувачений поводив себе неадекватно, то кричав, то плакав, казав, що його б`ють. Самого процесу бійки між обвинуваченим та потерпілим не бачив. Бачив лише як поліцейський лежав з розбитим носом у квітнику.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працює поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 (м. Яремче), Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. 08.09.2024 року заступив на чергування разом із потерпілим ОСОБА_7 . На службовий планшет прийшло повідомлення про бійку у с. Микуличині. Приїхавши на місце, побачили чоловіка, який лежав на землі, плакав, кричав, виражався нецензурною лайкою, погрожував, вів себе агресивно. Заспокоїти його не вдавалося, тому викликали слідчо-оперативну групу. Коли ОСОБА_5 залишився із ОСОБА_7 для встановлення особи, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_7 тілесні ушкодження. Перші удари він не бачив, тільки почув зі спини, а бачив останній удар в ділянку носа, після якого потерпілий впав у квітник, з носа пішла кров. До обвинуваченого було застосовано заходи фізичного впливу. А потерпілого він відвіз до лікарні. ОСОБА_7 не було на роботі 10-15 днів, він перебував у лікарні, проходив лікування.

Також в судовому засіданні були досліджені наступні докази:

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.09.2024 року від ОСОБА_7 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (а. с. 107);

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 08.09.2024 року, згідно з яким 08.09.2024 о 01 год 00 хв затримано ОСОБА_5 в с. Микуличин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України (а. с. 108-111);

Довідка КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я №387 згідно якої ОСОБА_5 станом на 08.09.2024 року перебував у стані алкогольного сп`яніння з позитивним результатом огляду 0,94 % проміле (а. с. 112);

Довідка КНП «ЯЦМЛ» №5 від 08.09.2024, відповідно до якої виявлено факт вживання ОСОБА_5 марихуани (а.с.113);

Наказ ГУНП в Івано-Франківській області від 01.02.2024 року № 39 «По особовому складу», відповідно до якого ОСОБА_7 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області (а. с. 102);

Посадова інструкція інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_7 (а. с. 120-121);

Спеціальний жетон № 0110481 серії ІФП № 009907, виданий на ім`я капітана поліції ОСОБА_7 , інспектора ГУНП в Івано-Франківській області (а. с. 114);

Розстановку відділення поліції № 1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області з 08:00 год «07 вересня 2024 по 08.00 год 08 вересня 2024», відповідно до якого з 20:00-08:00 год чергували працівники поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (а. с. 117);

Повідомлення про нещасний випадок під час затримання правопорушника ОСОБА_7 у період чергування в с. Микуличині (а. с. 118);

Протокол огляду відеозапису із нагрудних відеокамер працівників поліції за 08.09.2024 року та DVD-RW диск з відеозаписами із нагрудних відеокамер працівників поліції де зафіксовано обставини події (а. с. 122-125);

Висновок експерта № 189 від 24.09.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 мало місце забій м`яких тканин обличчя у вигляді синців та набряку, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши та вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши надані стороною кримінального провадження кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновків, що сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, з достатньою повнотою встановлено, що подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України мала місце, вину обвинуваченого ОСОБА_5 доведено дослідженими доказами, а вчинене обвинуваченим діяння вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України), особливості й обставини вчинення: форму вини. А також враховує характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання; позиції щодо покарання прокурора, потерпілого та сторони захисту.

Як підтверджуючі та характеризуючі дані особи обвинуваченого ОСОБА_5 , Судом досліджені вимогу з УІАП ГУНП в Івано-Франківській області, згідно з якою ОСОБА_5 не притягався раніше до кримінальної відповідальності; довідку КНП "Київська міська наркологічна клінічна лікарня "СОЦІОТЕРАПІЯ" від 16.09.2024 № 502211, згідно з якою обвинувачений ОСОБА_5 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває; Довідка Міського закладу з надання психіатричної допомоги від 13.09.2024 № 964 ел, згідно з якою ОСОБА_5 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває; характеристику Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві згідно з якою скарги з приводу способу проживання ОСОБА_5 не надходили.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування моральної шкоди потерпілому у сумі 20 000 грн.

Обставиною, що відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Відповідно до положень абзацу 17 частини першої статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Як вбачається зі змісту досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_5 від 19.02.2025 року, складеної ДУ «Центр пробації» у Івано-Франківській області, Орган пробації за результатами дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання та роботи, умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, результатів оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також імовірної небезпеки для суспільства, дійшов висновку про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання Суд також враховує позицію прокурора, який просив призначити ОСОБА_5 покарання у виді двох років позбавлення волі, думку потерпілого, який поклався на розсуд суду, обвинуваченого та захисника, які просили призначити покарання з випробувальним терміном (а.с. 64).

Враховуючи все викладене вище, Суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_5 покарання у межах санкції частини другої статті 345 КК України у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про можливість застосування у даному випадку положень статті 75 КК України, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до частини першої статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 на час розгляду кримінального провадження відшкодував моральну шкоду у сумі 20 000 грн потерпілому. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Тому, враховуючи те, що останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, інтегрований в суспільство, що підтверджується наявністю місця проживання, вищої освіти та працевлаштування, добровільне відшкодування моральної шкоди потерпілому у сумі 20 000 грн, Суд вважає за можливе у цій справі застосувати частину першу статті 75 КК України та звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, але із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.

Потерпілий обгрунтовує свої моральні страждання тим, що в момент отримання ударів поніс сильний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності. Впродовж відновлення працездатності стан здоров`я потерпілого був поганий. Болі в області обличчя відчуває по даний час. Тривалий час лежав у лікарні, та тривалий час необхідно було відновлюватися. Також зазначив, що чрез відсутність на роботі, він не отримував премії та надбавки до заробітної плати, що суттєво зменшило його дохід та погіршило матеріальне становище сім`ї. Також, змушений був купляти ліки, що є дороговартісними. Підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_5 відшкодував частково йому 20 000 грн моральної шкоди. Просив стягнути з останнього 120 000 грн моральної шкоди. Зазначив, що точний розмір витрат на правову допомогу надасть до суду впродовж п`яти днів.

У судовому засіданні відповідач заявлений цивільний позов визнав частково на суму 20 000 грн, які перерахував потерпілому. Розмір моральної шкоди вважає перебільшеним.

Тож, суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними докази з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, саме на відповідачу лежить тягар доведення того, що шкоду завдано не з його вини, проте в порушення зазначених положень законодавства відповідач належними доказами не довів відсутності своєї вини в заподіянні шкоди, апріорі, судом визнано доведеним, що внаслідок завдання легких тілесних ушкоджень з вини відповідача, позивачу було завдано значну моральну шкоду.

Так, у даному випадку, судом визнано доведеним, що в наслідок дій обвинуваченого потерпілому було завдано легкої тяжкості тілесне ушкодження.

Тож, суд, з урахуванням наданих йому у судовому засіданні сторонами кримінального провадження доказів, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує та пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Поряд з цим, суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди для стягнення з відповідача з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача на користь потерпілого/цивільного позивача моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять) гривень.

Враховуючи те, що обвинувачений перерахував потерпілому у якості відшкодування моральної шкоди 20 000 грн, що підтверджується квитанцією ПН 215600426655 від 26.04.2026, то з обвинуваченого підлягає стягненню ще 10 000 грн.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у рамках вказаного кримінального провадження обирався у вигляді особистого зобов`язання, термін дії якого завершився 09.11.2024 року.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

оптичний DVD+RW диск з відеозаписами із нагрудних відео-бодікамер працівників поліції за 08.09.2024 - зберігати при матеріалах кримінального провадження №12024091110000125 від 08.09.2024.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_13