Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №351/289/26 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 24 червня 2026 р.

Справа: №351/289/26

Суддя: МАРТИНЮК В. І.

Справа №351/289/26

Номер провадження №2/351/680/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Мартинюка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Григоращук В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

06 березня 2026 року представник позивачки адвокат Бойда М.Д. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

В обґрунтування позову представник позивачки зазначила, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 28.08.2012, актовий запис № 86. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. У вересні 2025 року сторони посварилися та з того часу проживають окремо. Позивачка отримує соціальну допомогу у розмірі 860,00 грн щомісяця до досягнення дитиною трьох років. Старший син ОСОБА_7 хворіє на невротичне захворювання. Кілька місяців відповідач дотримувався обіцянок утримувати дітей, надаючи протягом вересня-грудня 2025 року кошти на утримання дітей готівкою та банківськими переказами, самостійно сплачував рахунки за комунальні послуги. Однак, з січня 2026 року відповідач припинив надавати кошти та оплачувати комунальні послуги. Витрати з січня 2026 року позивачка несе самостійно. У січні 2026 року загальна сума витрат становила 9 500,00 грн. Окрему суму становлять витрати на комунальні послуги, які за січень склали 3 400,00 грн. На даний час позивачка здійснює догляд за двома дітьми, одна дитина раннього віку, яка потребує памперсів, якісного харчування, забезпечення розвиваючими іграшками та уваги матері впродовж цілої доби, інша – має неврологічне захворювання і тому також потребує додаткової уваги та спілкування, роботи з психологом тощо. Марко відвідує психолога, вартість 1 години заняття складає 450 грн. Так як дитина через те, що батько залишив сім`ю, перебуває у стресі, це також негативно впливає на стан його психічного здоров`я, а тому можливі додаткові витрати на лікування та реабілітацію. У користуванні відповідача є автомобіль «Fiat Fiorino», який він придбав за спільні кошти з позивачкою але на ім`я свого батька. Також він є власником будинку, що розташований у АДРЕСА_1 . У 2019 році сторони купили гараж, право власності на який оформлене на відповідача. Батько дітей є власником земельних ділянок. Позивачка мусить утримувати себе, вона постійно знаходиться з дітьми, які потребують її постійної уваги, матері потрібні послуги помічниці хоча б на кілька годин на день. Витрати на помічницю позивачка рахує відповідно до половини розміру мінімальної заробітної плати, яка станом на 2026 рік становить 8 647 грн – 4 300,00 грн. Тому позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить щомісячно стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7 000,00 грн та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 8 000,00 грн; стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дитини з інвалідністю ОСОБА_5 у розмірі 8 300,00 грн та стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання дружини ОСОБА_3 у розмірі 3 512,00 грн до досягнення дитиною трирічного віку.

Позивачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася.

Її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився.

Його представник адвокат Петричка О.Є. у судовому засіданні пояснив, що відповідач визнає позов частково, зазначив, що батько дітей взмозі платити аліменти у загальному розмірі 10 000,00 грн на всіх. Відповідач офіційно не працевлаштований, заробітки не стабільні. Щодо наявності майна, то все воно набуте під час шлюбу, яке є спільною сумісною власністю. Тому представник відповідача просить виходити з мінімального прожиткового мінімуму на кожну дитину, а на дружину згідний платити аліменти у розмірі 1 500,00 грн. Щодо наданих суду квитанцій про витрати на потреби дітей, представник відповідача зазначив, що квитанції не містять платника, переліку товарів та послуг, за які здійснювалася оплата, а тому не можуть бути належними доказами у справі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 квітня 2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи та перехід з розгляду справи із спрощеного позовного провадження до загального.

Ухвалою суду від 06.04.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перехід з розгляду справи із спрощеного позовного провадження до загального задоволено. Здійснено перехід до загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.05.2026 підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

02 червня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи.

17 червня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 28.08.2012 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_9 , дружини ОСОБА_9 (а.с. 8).

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 10. Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 247. Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

Із копії акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 24.02.2026 № 334 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно медичного висновку № 64 про дитину з інвалідністю віком до 18 років ОСОБА_5 має діагноз F42. Зі слів ОСОБА_3 батьеко дітей ОСОБА_4 не проживає з ними з вересня 2025 року, останні два місяці нічим не допомагає (а.с. 14-15).

Відповідно до копії медичного висновку № 64 від 23.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє (діагноз F42) (а.с. 16).

У відповідності до копій Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у власності ОСОБА_4 перебувають земельна ділянка площею 0,408 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , набуті 26.07.2019, земельна ділянка площею 0,0095 га для будівництва індивідуальних гаражів і нежитлова будівля, гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , набуті 06.03.2020 (а.с. 71-74).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору, сума доходу ОСОБА_4 , з січня 2024 року по грудень 2025 року склала 39 712,95 грн (а.с. 89-93).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 є відносини, які пов`язані із виконанням обов`язку щодо утримання дітей, а саме щодо стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817гривні; для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

За приписами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отримувати необхідний і достатній розмір аліментів - це право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Правовідносини щодо прав та обов`язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.

Відповідно до положень частин другої, четвертої, шостої статті 84 ЦПК України, дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Тлумачення частини другої статті 84 вказує на те, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №756/82/18, від 02 лютого 2022 року у справі №333/1701/18, від 27 травня 2020 року в справі № 712/4702/19.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 712/4702/19 право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Водночас, подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2012 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні.

З вересня 2025 року сторони фактично припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, що вказується позивачкою та не заперечується відповідачем. Відповідач певний час надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, однак з січня 2026 року таку допомогу припинив, що не заперечувалося стороною відповідача.

Відповідно до статей 180, 181, 182 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього рухомого та нерухомого майна, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує, що старший син сторін має невротичне захворювання та потребує психологічної допомоги, а молодша дитина є малолітньою та потребує постійного догляду.

Щодо твердження позивачки про наявність у відповідача нерухомого майна, земельних ділянок та транспортного засобу, що свідчить про наявність у нього можливості брати участь у матеріальному забезпеченні дітей, суд констатує, що вказане нерухоме майно набуте відповідачем за час шлюбу з позивачкою, а тому в силу вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Більше того, судом встановлено, що позивачка разом з малолітніми дітьми проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме у заявленому розмірі 7 000 грн та 8 000 грн на кожну дитину відповідно. Водночас відповідач визнав обов`язок щодо утримання дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку та погодився сплачувати аліменти у розмірі мінімального прожиткового мінімуму на кожну дитину та 1 500,00 грн на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Надані позивачкою копії квитанцій на забезпечення потреб малолітніх дітей суд оцінює критично, з огляду на те, що вказані квитанції не містять жодної інформації про платника, переліку товарів та послуг, який б свідчив про придбання цих товарів та послуг для забезпечення саме дітей.

З урахуванням потреб дітей, матеріального становища сторін, принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей та вимог розумності і справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, меншій від заявленої позивачем, але достатній для забезпечення належного утримання дітей.

Щодо вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 8 300 грн щомісячно, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів, а також той із батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була пред`явлена, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Проте позивачкою не подано належних доказів на підтвердження фактичного понесення або необхідності понесення додаткових витрат. Відомості про необхідність та відвідування дитиною психолога не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин вимога про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 8 300 грн є недоведеною та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини суд зазначає, що відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років.

Оскільки молодший син сторін народився ІНФОРМАЦІЯ_7 та проживає разом із матір`ю, позивачка має право на отримання утримання від відповідача до досягнення дитиною трирічного віку. Разом з тим, враховуючи матеріальне становище сторін, відсутність у відповідача офіційного працевлаштування та необхідність одночасного виконання ним обов`язку щодо утримання двох дітей, суд вважає заявлений розмір аліментів на утримання дружини завищеним та таким, що підлягає зменшенню до розміру, який відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн, на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4 000,00 грн та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку у розмірі 2 500,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину слід відмовити у зв`язку з її недоведеністю.

Суд вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними, необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини та є об`єктивними з огляду на принцип рівності батьків в утриманні дітей.

При цьому суд звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій, а також заявляти вимогу про участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України стягнення аліментів на малолітніх дітей розпочати з 06 березня 2026 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку розпочати з дня набрання рішенням суду законної сили і проводити до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць належить допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат у справі.

17 червня 2026 року представником позивача адвокатом Бойдою М.Д. заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, понесених у справі, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Договір № 03/2026 про надання правничої допомоги від 05.03.2026, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Бойдою М.Д. (а.с. 80-82), додатокпро розмір та порядок виплати гонорару за надання послуг адвоката до Договору про надання правничої допомоги № 03/2026 від 05.03.2026 (а.с. 83); акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 03/2026 (а.с. 84 а); платіжні інструкції про переаказ власних коштів оплата послуг адвоката № Р24А5714344905D7258 від 02.04.2026 та № Р24А571434913D7953 від 02.04.2026 у розмірі 6 030,15 грн та 2 010,05 грн (а.с. 85-86).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідача на його користь слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 500,00 грн з розрахунку 11 500,00 х 8 000,00 / 26 812,00.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

З огляду на те, що позивачкою заявлено три вимоги, дві з яких задоволено частково, а у задоволенні третьої відмовлено, з ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 798,72 грн із розрахунку 9 000,00 х 1 331,20/15 000,00, за вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , до досягнення малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку у розмірі 947,61 грн із розрахунку 2 500,00 х 1 331,20/3 512,00.

Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, судовий збір в іншій частині слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 209, 258, 280, 281, 352 ЦПК України, статтями 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, на малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн щомісячно.

Стягнення аліментів розпочати з 06 березня 2026 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , у розмірі 2 500,00 грн щомісячно до досягнення малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку .

Стягнення аліментів розпочати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною трирічного віку.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 746,33 грн.

Витрати судового збору в іншій частині слід віднести за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua