Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №338/174/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/174/26

Провадження №2/338/440/26

19 червня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Микитюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 42052,50 грн за кредитним договором №578509404, укладеним 10 березня 2024 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 березня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №578509404, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту 8900,00 грн. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Товариство свої зобовязання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідач свої зобовязання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

31 грудня 2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.

Відповідно до Реєстру боржників №284 від 14 травня 2024 року до Договору факторингу №28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №578509404.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №27/0225-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №4 від 04 серпня 2025 року до Договору факторингу №27/0225-01 позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №578509404 на загальну суму 42052,50 грн, з яких: 8900,00 грн — сума заборгованості за основною сумою боргу, 33152,50 грн — сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним договором не погасив, позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 42052,50 грн заборгованості та понесені судові витрати.

Представник позивача на розгляд справи не з`явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У звязку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 березня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №578509404. Договір було укладено в електронній формі в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» шляхом підписання електронним підписом відповідача — одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 8900,00 грн, з дисконтним періодом 30 днів та можливістю продовження строку користування кредитом, зі сплатою процентів за користування кредитом. Позичальник зобовязався повернути кредит та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором, та виконати інші зобовязання в повному обсязі на умовах та в строки, визначені договором.

Кредитні кошти надані відповідачу шляхом переказу на його картковий рахунок, що підтверджується платіжним документом про перерахування 8900,00 грн згідно договору №578509404 від 10.03.2024 року на платіжну картку відповідача.

Відповідач свої зобовязання належним чином не виконував, у звязку з чим у нього утворилася заборгованість за договором.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

31 грудня 2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони погодили викладення тексту договору факторингу у новій редакції.

Відповідно до Реєстру боржників №284 від 14.05.2024 року до Договору факторингу №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №578509404.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №27/0225-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №4 від 04 серпня 2025 року до Договору факторингу №27/0225-01 позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №578509404 на загальну суму 42052,50 грн, з яких: 8900,00 грн — сума заборгованості за основною сумою боргу, 33152,50 грн — сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ст. 1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з положеннями пунктів 12-13 ст. 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.

Статтею 527 ЦК України передбачено зобовязання боржника виконати свій обовязок, а кредитора — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Як слідує зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Оцінюючи доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача на його користь заборгованості за відсотками у сумі 33152,50 грн, суд виходить із таких міркувань.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 ЦПК визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 3.1 договору дисконтний період користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Пунктом 3.2 договору сторони погдили, що встановлений в п.3.1 строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Визначений кредитним договором строк кредитування закінчився 09 квітня 2024 року.

Автоматична пролонгація договору виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно з статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 09 квітня 2024 року. Сам лише факт прострочення повернення кредиту, як і внесення платежів на його погашення не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 09 квітня 2024 року є безпідставним.

Виходячи з наведених норм закону та наданих доказів, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору №578509404 від 10 березня 2024 року, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8900,00 грн, факт порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, а також факт переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за 30 днів у розмірі 1,5 % на день від суми фактично отриманого кредиту, що становить: 8900,00 грн ? 1,5 % ? 30 днів = 4005,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №578509404 від 10 березня 2024 року в загальному розмірі 12905,00 грн, з яких: 8900,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу, 4005,00 грн — заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у більшому розмірі слід відмовити за недоведеністю їх обґрунтованості.

Крім того, у ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України. З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, понесені позивачем судові витрати щодо сплати судового збору необхідно покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути 817,03 грн судового збору.

На підставі наведеного, ст.ст. 11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 12905,00 грн заборгованості за кредитним договором №578509404, від 10 березня 2024 року та 817,03 грн сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Головуючий Л.М. Битківський