Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №182/2197/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2197/26

Провадження № 2/0182/4215/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.06.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, посилаючись на наступне.

Шлюб між сторонами було зареєстровано 13 червня 2014 року виконкомом Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 2024 року шлюбні відносин були припинені з причини різних поглядів на життя, в результаті чого втратили почуття кохання. На даний час кожен живе своїм життям та поновлювати спільне проживання не бажає.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.15-16).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, при цьому, 18 червня 2026 року на електронну пошту суду надав заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує (а.с.21).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ст.105, 110 СК України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше сумісне життя та збереження сім`ї стали неможливим.

Відповідно до ч.2 та ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони з 13 червня 2014 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі (а.с.14). Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15-16). З липня 2024 року шлюбні відносин були припинені з причини різних поглядів на життя, в результаті чого сторони втратили почуття кохання. На даний час кожна із сторін живе своїм життям та поновлювати спільне проживання не бажає. Оскільки сторони не виявили бажання примиритись, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, а тому шлюб слід розірвати.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на сплаті судового збору та витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Водночас, суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Згідно ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватись правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється, виключно, адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача долучив до матеріалів справи ордер про надання правничої допомоги та свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю. Однак, матеріали справи належних та допустимих доказів понесення вищевказаних витрат не містять, акт виконаних робіт з зазначенням суми понесених витрат в розмірі 2 500 грн. 00 коп., квитанція або копія квитанції до прибуткового касового ордеру в матеріалах справи відсутні, що, в розумінні вимог чинного законодавства, не може бути підставою для задоволення позову в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю.

При цьому, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 064 грн. 96 коп., сплачений при подачі позову до суду.

Керуючись ст.105, 110 СК України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Малишевського Олексія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований виконкомом Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області 13 червня 2014 року, за актовим записом № 02, від якого є доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - розірвати.

Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_8 », громадянину ОСОБА_3 залишити прізвище « ОСОБА_8 ».

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН – НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 1 064 грн. (одна тисяча шістдесят чотири грн.) 96 коп., сплачений останньою при подачі позову до суду.

В іншій частині - позов залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал