Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №185/2289/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 185/2289/25

провадження № 2/208/4955/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р., представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бабенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапчук Зоя Анатоліївна, про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення сплачених грошових коштів, -

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапчук Зоя Анатоліївна, про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення сплачених грошових коштів.

Представник позивача просить суд: розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 16.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук Зоєю Анатоліївною, за яким ОСОБА_2 продав у розстрочку ОСОБА_1 магазин «Кедр» за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4651311,18 гривень, сплачені ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 16.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук Зоєю Анатоліївною.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 2009 року позивач займається підприємницькою діяльністю.

Для розвитку свого бізнесу позивач вирішив придбати магазин «Кедр» у м.Покровськ. Початкова ціна магазину складала еквівалент 140 000 дол.США. Коли позивач повідомив відповідачу (продавцю), що під його магазин жоден банк не хоче надавати йому кредит, відповідач запропонував йому купити магазин у борг – але тоді ціна для позивача буде удвічі більша та складатиме 280 000,00 дол.США. Позивач погодився, щоб не втратити свій завдаток у розмірі 10000 дол.США, які він сплатив раніше ОСОБА_2 ..

У зв`язку з відсутністю у позивача обігових коштів він 12.10.2021 року уклав договір позики, за яким взяв у борг 90000,00 дол.США під 2% щомісячно для першого внеску за оплату в розстрочку покупки ним магазину.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.11.2021 року (з розстрочкою платежів), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А. позивачу належить магазин «Кедр» за адресою: АДРЕСА_1 . Істотною умовою зазначеного договору є загальна вартість магазину, в еквіваленті вона складає 280 000,00 дол.США з яких покупець 100000,00 дол.США сплатив продавцю до підписання цього договору (10000 дол. США задатку та додатково 90000,00 дол.США взятих у борг) та по 6000,00 дол. США покупець повинен сплачувати щомісячно, поки не виплатить продавцю повну вартість магазину до 15.06.2024 року включно.

Додатково до 100000,00 дол. США позивачем за даним договором відповідачу було сплачено на підставі 4-х квитанцій ще додатково 337636,20 грн., що на той час відповідно до офіційного курсу НБУ було еквівалентно 11 832,14 дол.США. Тому загальна сума сплачених позивачем відповідачу коштів на виконання умов вищезазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.11.2021 року складає 111832,14 дол.США.

На той час позивач мав високий стабільний дохід, тому він розраховував, що зможе з доходу від використання вищезазначеного магазину сплачувати чергові платежі за магазин, проценти за договором позики та утримувати свою сім`ю.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України весь бізнес у м.Покровську на даний час є збитковим. Позивач фактично втратив можливість отримувати дохід, пов`язаний з використанням магазину «Кедр», а тому не має можливості на даний час виконувати умови вищезазначеного договору купівлі-продажу; умови договору позики; умови договору купівлі-продажу торгівельного обладнання для ведення бізнесу.

Позивач та його батьки вимушені були залишити своє власне житло у м.Покровську та як біженці переїхати до м.Кам`янське, де вони винаймають квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився ще один син. Тому на даний час на утриманні позивача знаходяться: його дружина; двоє дітей; та двоє хворих батьків пенсіонерів.

Жодного доходу від бізнесу у м.Покровськ позивач вже давно не має.

На даний час позивач фактично втратив можливість отримувати дохід, пов`язаний з використанням магазину «Кедр», а тому не має можливості на даний час виконувати умови вищезазначеного договору купівлі-продажу та інших своїх зобов`язань з об`єктивних незалежних від нього причин.

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бабенко О.А. підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапчук Зоя Анатоліївна не з`явилась, повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

III. Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 26 травня 2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

З 2009 року ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16 листопада 2021 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А., та зареєстрований в реєстрі за № 626.

Відповідно до пункту 1 договору – Продавець продав Покупцю нерухоме майно: магазин «Кедр», загальною площею 1029,00 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі – «Нерухоме майно»), а Покупець купив Нерухоме майно та має сплатити Продавцю за нього ціну у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору – Покупець зобов`язаний сплатити за Нерухоме майно Продавцеві еквівалент 280 000,00 доларів США, що еквівалентно 7 374 388,00 грн. за офіційним курсом гривні до долара США, який встановлено Національним банком України на дату укладення цього Договору.

Порядок здійснення оплати нерухомого майна визначений підпунктами 2.1.1.-2.1.31 договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору – Сторони домовилися, що державна реєстрація права власності Покупця на Нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється в момент укладення цього Договору. Крім того сторонами погоджено, що до моменту повного розрахунку Покупця з Продавцем відповідно до умов цього договору, Покупець, в якості забезпечення виконання свого зобов`язання, передає в іпотеку Продавцю Нерухоме майно. Договір іпотеки між Покупцем та Продавцем укладається одночасно з укладенням цього Договору.

Відповідно до пункту 3.4. договору – Ризик випадкової загибелі та пошкодження Нерухомого майна переходить від Продавця до Покупця з моменту його фактичної передачі Продавцем.

Відповідно до пункту 5.6. договору – Сторонами окремо погоджено, що у випадку прийняття органами державної влади та/чи органами місцевого самоврядування відповідних рішень щодо запобігання поширенню СOVID-19 на території України, що призведе до повної заборони функціонування Нерухомого майна (його фактичного закриття) та, як наслідок, неможливості оплати Покупцем Договірної ціни, графік оплати (за письмовим зверненням Покупця) зміщується відповідно до періоду дії таких обмежень, а пункт 5.5 Договору на цей період не застосовується.

16 листопада 2021 року між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А., та зареєстрований в реєстрі за № 629.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору – Іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , що випливає з Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 16.11.2021 року Потапчук З.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №626, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому Договорі, нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2.1 договору – Предметом іпотеки за цим Догоовром є настпуне майно: магазин «Кедр», загальною площею 1029,00 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації №407052892 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.12.2024 року вбачається, що магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А., серія та номер: 626.

Відповідно до копії розписки від 12.10.2021 рок вбачається, що ОСОБА_1 отримав в борг від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 90 000,00 доларів США на купівлю нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язався повернути всю суму боргу не пізніше 01 вересня 2022 року.

В матеріалах справи містяться платіжні інструкції, відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_1 здійснював платежі на виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.11.2021 року на користь ОСОБА_2 ..

Відповідно до вимоги №1 від 24.01.2025 року, направленої ФОП ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за укладеним договором купівлі-продажу спортивного ігрового дитячого обладнання від 15.02.2022 року у розмірі 3625342,67 грн. та пені у розмірі 1812671,33 грн..

Окрім цього, позивач долучив до матеріалів справи копії пенсійних посвідченнь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , копії довідок відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були зареєстровані у департаменті соціальної політики міської ради 04.05.2022 р. як такі, що переселилися з місця реєстрації до міста Кам`янське у зв`язку з бойовими діями на території України під час збройної агресії російської федерації; копії свідоцтв про народження - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; на підтвердження того, що вищезазначені особи перебувають на його утриманні.

Однак, суд не приймає дані докази до уваги, у зв`язку з тим, що вони не доводять факту того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_1 , також з наданих доказів не вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувають на утриманні ОСОБА_1 .

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. п. 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення (п.4, п.7 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 693 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення ст.629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частинами першою, другою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17 та у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 910/13557/21, від 15 січня 2026 року у cправі № 910/12677/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2023 року по справі № 910/8232/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: «…Верховний Суд враховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема на засадах власного комерційного ризику, вважає, що посилання скаржника на суттєві зміни ведення господарської діяльності, інфляційні процеси та інші наслідки введення на території України воєнного стану не свідчать про одночасну наявність умов, за яких згідно з статтею 652 ЦК України, укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди.».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

З урахуванням наведеного, з огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України вбачається, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання.

Однак, позивачем не здійснювались будь-які дії на досягнення згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання з відповідачем ОСОБА_2 ..

Таким чином, аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення сплачених грошових коштів, є необґрунтованими та недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 16, 509, 526, 530, 610, 629, 651-653, 655, 691, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапчук Зоя Анатоліївна, про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення сплачених грошових коштів, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапчук Зоя Анатоліївна, адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя Похваліта С. М.