Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №380/9226/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 рокусправа № 380/9226/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» про визнання протиправним і скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (далі – ТОВ «Компанія Еней», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.11.2025 р. №UA209000/2025/100452/2.

В обґрунтування позову зазначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є випадки, коли використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що до митного оформлення подав усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а виявлені відповідачем «розбіжності» насправді такими не є та були спростовані як на стадії митного контролю, так і додатково в порядку статті 55 Митного кодексу України. Зазначив, що відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них певних розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення за ціною договору (контракту). Вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Зазначив також, що відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості, не навівши порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, ціна якого взята за основу для коригування. Тому вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 13.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

28.05.2026 від відповідача на адресу суду за вх.№ 45777 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією ТОВ "Компанія Еней" від 11.11.2025 №25UA209230107370U6 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявлено, що такі документи не містять усіх відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена за товар. За результатами опрацювання таких документів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей, які перелічені в частині 2 «Щодо обставин справи» відзиву, та відсутність відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, у зв`язку з чим визначила митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) на підставі митної декларації №25UA100440624426U0 від 06.09.2025, де митна вартість товару із схожими характеристиками (посуд столовий із тонкої кераміки) становить 3,86 дол.США за кг та митної декларації № 25UA100320035590U2 від 18.09.2025, де митна вартість товару із схожими характеристиками (чашка керамічна в асортименті) становить 3,86 дол.США за кг. Просив у задоволенні позову відмовити.

03.06.2026 від представника позивача до суду за вх.47452 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача пояснив, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. На переконання представника, митниця була зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали обґрунтовані сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Представник позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні безліч розбіжностей. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» є суб`єктом господарювання, який провадить підприємницьку діяльність на товарному ринку України. Видами економічної діяльності позивача, серед іншого, є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90) та інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19).

Між китайською компанією Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd (місцезнаходження: North of Lijiao Bridge Zichuan/Zibo, China) (далі - продавець), та ТОВ «Компанія Еней» (код ЄДРПОУ 23955204, місцезнаходження: Україна, 80383, Львівська обл., Львівський р-н., с.Малехів, вул. Л.Українки, буд.47, Україна) (далі - покупець), укладено Контракт б/н від 01.06.2017 р., відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах, передбачених таким контрактом, рекламно-сувенірну продукцію, номенклатура, кількість і ціна яких визначається специфікаціями, які є невід`ємною частиною такого контракту.

Згідно з Додатком № 8 від 09.02.2024 р. до Контракту б/н від 01.06.2017 р. між Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd та ТОВ «Компанія Еней» строк дії такого договору продовжено до 31.12.2026. Додаткової угодою №2/11 від 20.11.2018 ТОВ Компанія Еней та Zibo Shuangfeng Ceramics Co збільшили вартість товарів, що може бути поставлена за Контрактом б/н від 01.06.2017 р. до 500000 дол.США.

Згідно зі Специфікацією № 39 від 29.05.2025 р. до Контракту б/н від 01.06.2017 р. та з урахуванням Рахунку-фактури (Commercial invoice) Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd №SF202502 від 02.09.2025 покупець зобов`язався придбати у продавця на умовах безготівкової оплати: 30% передоплати (3684,96 дол.США) протягом 5-ти днів, 70% оплата (8638,92 дол.США) перед відвантаженням, та умовах поставки FOB Qingdao (Китай), продукцію у вигляді різнокольорових керамічних горняток обумовленого артикулу (країна походження Китай) в кількості 29736 штук, загальною вартістю 12323,88 дол.США.

Оплата за товар здійснена ТОВ «Компанія Еней» на користь Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd згідно з платіжною інструкцією № 740JBKLP6 від 03.06.2025 на суму 3684,96 доларів США (30%) та платіжною інструкцією № 766JBKLP9 від 03.09.2025 на суму 8 638,92 доларів США (70%). Усього сплачено покупцем продавцю 12323,88 дол.США.

З метою митного оформлення товарів позивач через уповноважену особу (митного брокера) подав Львівській митниці митну декларацію від 11.11.2025 №25UA209230107370U6, у якій з урахуванням рішення Львівської митниці про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД КТ-UA209000-0020-2024 від 05.02.2024 заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, що зазначені у графі 31 митної декларації, а саме:

товар-1: чашки з тонкої кераміки або фаянсу, покриті глазур`ю, обумовленого артикулу в кількості 4320 штук; ціна товару (за угодою) 1900,80 доларів США (USD) та статистичною вартістю 101423,90 грн.; маса нетто 1320,00 кг; код товару згідно з УКТ ЗЕД – 69120025 00; ставка мита – 5% в сумі 5071,20 грн.; ставка ПДВ - 20% в сумі 21299,02 грн. Усього податків та зборів на суму 26370,22 грн.

товар-2: чашки з кераміки обумовленого артикулу в кількості 25416 штук; ціна товару (за угодою) 10423,08 доларів США (USD) та статистичною вартістю 580200,85 грн.; маса нетто 8787,50 кг; код товару згідно з УКТ ЗЕД – 6912002900; ставка мита – 5% в сумі 29010,04 грн; ставка ПДВ - 20% в сумі 121842,18 грн. Усього податків та зборів на суму 150852,22 грн.

Таким чином, позивач визначив митну вартість товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Одночасно декларантом в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товарів надано митниці наступні документи (їх копії), які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації, зокрема: контракт купівлі-продажу б/н від 01.06.2017 між Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd та ТОВ «Компанія Еней»; додаток № 8 від 31.12.2024 до Контракту б/н від 01.06.2017; специфікація № 39 від 29.05.2025 р. до Контракту б/н від 01.06.2017; пакувальний лист (Packing list) Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd б/н від 02.09.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd №SF202502 від 02.09.2025; коносамент (Bill of lading) Maersk № 258951456 від 09.09.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 22195 від 10.11.2025; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №25PL322080NSXRTZK4 від 07.11.2025; платіжна інструкція ТОВ «Компанія Еней» №740JBKLP6 від 03.06.2025 та №766JBKLP9 від 03.09.2025; Договір транспортного експедирування №16.11.2022/1050 ОД від 16.11.2022 між ТОВ «Таніт Груп» та ТОВ «Компанія Еней»; заявка № 22195 на надання транспортно-експедиторських послуг від 29.10.2025 між ТОВ «Компанія Еней» та ТОВ «Таніт Груп»; рахунок ТОВ «Таніт Груп» про надання транспортно-експедиційних послуг № TG111125004 від 11.11.2025; довідка про транспортні витрати по доставці вантажу ТОВ «Таніт Груп» вих.№22195 від 11.11.2025; контракт про надання послуг б/н від 22.07.2015 між Shanghai Junda Shipping CO., LTD та ТОВ «Компанія Еней», з додатком № 10 до нього від 31.12.2023; рахунок-фактура Shanghal Junda Shipping CO., LTD №SH11716 від 10.09.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг; Договір на перевезення вантажу № 13.01.2025/701 ОД-П від 13.01.2025 між ТОВ «Таніт Груп» та ТОВ «ВіталГлобал Логістикс»; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № C256132904690014 від 05.09.2025; експортна митна декларації країни відправлення (Китай) № 432020250000081942 від 05.09.2025; Договір про надання послуг митного брокера між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія Еней» № 307/25 від 15.04.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця 11.11.2025 надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, на яке представник декларанта (митний брокер) повідомив відповідача про те, що усі документи, які стосуються умов імпорту товару, надані разом з митною декларацією від 11.11.2025 №25UA209230107370U6.

У відповідь, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2025 р. №UA209000/2025/100452/2. У графі 33 цього рішення, серед іншого, зазначено, що: відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

До митного оформлення подано контракт між ТзОВ "Компанія Еней" та Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd б/н від 01.06.2017. Положенням п.4. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати вимогам зазначеним у специфікації. У специфікації відсутні відомості. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи що підтверджують виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;– копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.

Додаток № 8 до Контракту б/н від 01 червня 2017 року, який нібито продовжує термін дії договору, не підписаний представником продавця. Аналогічно, не підписаними продавцем є специфікація №39 від 29.05.2025 до Контракту.

Платіжні документи 740JBKLP6 від 03.06.2025 та 766JBKLP9 від 03.09.2025 , фактично в документі показано лише банк- кореспондент або посередник (CITIBANK N.A. NEW YORK через ПриватБанк), відсутній конкретний рахунок постачальника. Відповідно до п.3ч.2 ст.53МКУ, митна вартість підтверджується платіжними документами, які містять ідентифікацію отримувача, суми, дати та призначення платежу. Оскільки неможливо встановити продавця з наданого документу, він є недостатнім для підтвердження вартості, або таким, що не підтверджує оплату саме за цей контракт.

Відповідно до вимог п.3.1 договору транспортного експедирування від 16.11.2022 №16.11.2022/1050ОД визначено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх виставлення. Дата виставлення рахунку № TG211025022– 21.10.2025. Проте станом на 24.10.2025 банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати транспортно-експедиційних послуг, декларантом не надано митному органу, тобто не підтверджено фактичні витрати на транспортування, та достовірності заявленої складової митної вартості.

Експортна декларація країни відправлення 432020250000081942 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; Також згідно експортної декларації «Країна здійснення торгівлі», «Країна призначення», «порт Призначення» вказано POL (Польща). Тобто товар нібито не експортується, а залишається в межах Польщі.

На підставі викладеного митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, і, застосувавши резервний метод (стаття 64 МК України), визначила митну вартість на підставі митної декларації №25UA100440624426U0 від 06.09.2025, де митна вартість товару із схожими характеристиками (посуд столовий із тонкої кераміки) становить 3,86 дол.США за кг, та митної декларації №25UA100320035590U2 від 18.09.2025, де митна вартість товару із схожими характеристиками (чашка керамічна в асортименті) становить 3,86 дол.США за кг, зазначивши, що коригування на обсяг партії, умови поставки та комерційні рівні не здійснювалося, у зв`язку із відсутністю документально підтвердженої інформації для здійснення такого коригування.

Також відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.11.2025 № UA209230/2025/003187 з посиланням на неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами гр.12, 45, 43, 44, 46, 47В МД відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 11.11.2025 № UA209000/2025/100452/2, та роз`ясненням права подання нової митної декларації із врахуванням такого рішення.

За процедурою, передбаченою статтею 55 Митного кодексу України (митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом), ТОВ «Компанія «Еней» подано нову електронну митну декларацію №25UA209230107824U6 від 12.11.2025, що була оформлена Львівською митницею у митному відношенні, а товари випущені у вільний обіг за умови сплати донарахованих митних платежів у сумі 248 748,37 грн., з яких мито за ставкою 5% в сумі 47 836,22 грн. та ПДВ за ставкою 20% в сумі 200 912,15 грн.

Водночас, декларантом подано до Львівської митниці Заяву № 16/01/2026-1 від 16.01.2026 р. вих.№ 1 (у порядку статті 55 Митного кодексу України), в якій задля прийняття рішення щодо скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.11.2025 р. №UA209000/2025/100452/2 надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. Зокрема, в такій заяві перелічені зауваження, вказані Львівською митницею в оскаржуваному рішенні та наведено відповідне їх спростування. До заяви також долучено: роздруківку із веб-сайту із загальною інформацією щодо продавця товару - Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd.; додаток № 8 від 31.12.2024 до Контракту б/н від 01.06.2017, між Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd та ТОВ «Компанія Еней»; специфікацію № 39 від 29.05.2025 (українською та англійською мовою) до Контракту б/н від 01.06.2017 р., між Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd та ТОВ «Компанія Еней»; платіжну інструкцію ТОВ «Компанія Еней» №8111 від 13.11.2025, яка підтверджує факт оплати послуг ТОВ «Таніт Груп» (експедитора), платіжну інструкцію ТОВ «Компанія Еней» № 784JBKLPA від 31.10.2025 про оплату послуг китайського експедитора Shanghal Junda Shipping CO., LTD.

У вищевказаній заяві, позивач просив Львівську митницю відповідно до п.9 ст. 55 Митного кодексу України винести письмове рішення щодо визнання заявленої у митній декларації від 11.11.2025 №25UA209230107370U6 митної вартості, та як результат скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

У відповідь Львівська митниця листом від 21.01.2026 вих.№ 7.4-2/15-02/13/1543 повідомила заявника про відмову у скасуванні та залишенні без змін рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2025 р. №UA209000/2025/100452/2.

Позивач із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це

необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Ця норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що надані позивачем документи відповідачу у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Львівською митницею розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості придбаного позивачем товару, суд зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, також узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Положення статті 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).

На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд з`ясував, що в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів щодо джерела коригування зазначено лише номер та дату прийняття митних декларацій як джерела-коригування із вказівкою на вартість 1 кг ввезеного товару, а також з посиланням на те, що «коригування на умови поставки, обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалися».

Натомість, оскаржуване рішення не містить пояснень про умови поставки товару, комерційні умови поставки та придбання товару за митними деклараціями - джерелами коригування, а також не містять пояснень про те, що поставлений товар за митними деклараціями - джерелами коригування справді був подібний товар, який постачав позивач.

Відтак Львівська митниця, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митними деклараціями - джерелами коригування, які комерційні умови мали місце, та чи постачався подібний товар, що і в цій ситуації. Наведене є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування відповідних рішень про коригування митної вартості Львівської митниці.

Як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення митний орган покликається на те, що до митного оформлення подано контракт між ТзОВ "Компанія Еней" та Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd б/н від 01.06.2017. Положенням п.4. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати вимогам зазначеним у специфікації. У специфікації відсутні відомості. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи що підтверджують виробника товару та ТМ.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма співвідноситься з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови якості товарів, документи, які підтверджують виробника товару та торгівельну марку, безпосередньо ціни товару не стосуються.

Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів на те, що в специфікації до договору відсутні відомості про якість товару є необґрунтованими; необґрунтованими теж є посилання на відсутність документів, які підтверджують виробника та торгову марку, оскільки такі зауваження не говорять про розбіжності у поданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Щодо покликання відповідача на те, що додаток № 8 до Контракту б/н від 01.06.2017, який нібито продовжує термін дії договору, не підписаний представником продавця, а також аналогічно непідписаними продавцем є специфікація №39 від 29.05.2025. З цього приводу суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Додаток №8 до Контракту б/н від 01.06.2017, який пролонговує термін дії договору, безпосередньо ціни товару не стосується. Окремі недоліки Специфікації №39 від 29.05.2025 до Контракту б/н від 01.06.2017 теж не можуть слугувати підставою для відмови від визнання заявленої митної вартості товару, оскільки числові величини такої специфікації продубльовані в Рахунку-фактурі (Commercial invoice) Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd №SF202502 від 02.09.2025.

Зважаючи на зауваження митного органу, позивач до власної Заяви № 16/01/2026-1 від 16.01.2026 р. вих.№ 1, що подана в порядку ст.55 Митного кодексу, надав відповідачу Додаток № 8 до Контракту б/н від 01.06.2017 та Специфікацію №39 від 29.05.2025 до нього з усіма заповненими даними (підписами), усунувши таким чином сумніви митного органу.

Щодо посилання відповідача на недоліки платіжних документів 740JBKLP6 від 03.06.2025 та 766JBKLP9 від 03.09.2025, в яких фактично показано лише банк-кореспондент або посередник та відсутній конкретний рахунок постачальника, а відповідно до п.3 ч.2 ст.53 МКУ митна вартість повинна підтверджуватись платіжними документами, які містять ідентифікацію отримувача, суми, дати та призначення платежу. Як зазначає відповідач, оскільки неможливо встановити продавця з наданого платіжного документу, то він є недостатнім для підтвердження вартості, або таким, що не підтверджує оплату саме за цей контракт.

Дослідивши зміст платіжних документів 740JBKLP6 від 03.06.2025 та 766JBKLP9 від 03.09.2025 суд дійшов висновку, що відповідач допустився помилки і безпідставно вказав на відсутність у них інформації щодо постачальника (продавця) товару. Платіжна інструкція № 740JBKLP6 від 03.06.2025 на суму 3684,96 дол.США та платіжна інструкція № 766JBKLP9 від 03.09.2025 на суму 8638,92 дол. США містять згадку про CITIBANK N.A. NEW YORK як банк-кореспондент обслуговуючого банка клієнта - ПриватБанк, через який здійснено платіж на користь отримувача платежу – постачальника товару.

Найменування отримувача коштів та його банківські реквізити наведені в графі «призначення платежу», який в обох платіжних документах містить формулювання наступного змісту:

-платіжна інструкція № 740JBKLP6 від 03.06.2025: For 1/ZIBO SHUANGFENG CERAMICS CO., LTD2/NORTH OF LIJIAO BRIDGE ZICHUAN, Z2/IBO3/CN/SHANDONG 9031410020162220001687 for PRPMNT FOR ceramic tableware CNTR NWN DD 01.06.2017, SPEC.39 DD 29.05.25. POL:CN, POD:UA.

-платіжна інструкція № 766JBKLP9 від 03.09.2025: For 1/ZIBO SHUANGFENG CERAMICS CO., LTD2/NORTH OF LIJIAO BRIDGE ZICHUAN, Z2/IBO3/CN/SHANDONG 9031410020162220001687 for PRPMNT FOR ceramic tableware CNTRN WN DD 01.06.2017, SPEC.39, POL:CN, POD:UA,

де, 1/ZIBO SHUANGFENG CERAMICS CO., LTD – найменування отримувача коштів (постачальника); 2/NORTH OF LIJIAO BRIDGE ZICHUAN, Z2/IBO – місцезнаходження (адреса) постачальника, а 3/CN/SHANDONG9031410020162220001687 – вказівка на китайський банк SHANDONG (ZHANGDIAN RURAL COMERCIAL CO., LTD), який обслуговує постачальника та номер рахунку останнього в такому банку - банківський рахунок № 9031410020162220001687.

Така інформація щодо постачальника підтверджується також відомостями, що містяться у відповідному пункті зовнішньоекономічного Контракту від 01.06.2017 між ТОВ «Компанія Еней» та Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd., де зазначено наступні реквізити для оплати товару постачальника (продавця): - Beneficiary: ZIBO SHUANGFENG CERAMIC CO., LTD; - Account: 9031 4100 2016 222 000 1687; - Bank: SHANDONG ZHANGDIAN RURAL COMERCIAL CO., LTD.

Контракт від 01.06.2017 між ТОВ «Компанія Еней» та Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd. подавався декларантом митному органу, відтак відповідач міг співставити інформацію, що міститься в такому контракті, з відомостями в платіжній інструкції № 740JBKLP6 від 03.06.2025 та № 766JBKLP9 від 03.09.2025.

А отже, невірним є твердження відповідача про те, що неможливо встановити продавця з наданого документу, він є недостатнім для підтвердження вартості, або таким, що не підтверджує оплату саме за цей контракт.

Платіжна інструкція № 740JBKLP6 від 03.06.2025 та відповідно № 766JBKLP9 від 03.09.2025 містять ідентифікацію отримувача, суми, дати та призначення платежу, а відтак митна вартість належним чином підтверджується власне такими платіжними документами.

Щодо твердження митного органу про те, що відповідно до вимог п. 3.1 договору транспортного експедирування від 16.11.2022 №16.11.2022/1050ОД визначено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх виставлення. Дата виставлення рахунку № TG211025022– 21.10.2025. Проте станом на 24.10.2025 банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати транспортно-експедиційних послуг, декларантом не надано митному органу, тобто не підтверджено фактичні витрати на транспортування, та достовірності заявленої складової митної вартості.

З цього приводу суд зазначає таке. Між ТОВ «Компанія Еней» (клієнт) та ТОВ «Таніт Груп» (експедитор) укладено Договір транспортного експедирування №16.11.2022/1050 ОД від 16.11.2022, відповідно до якого експедитор за дорученням клієнта та за його рахунок надає або організовує надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів Клієнта та документів до них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з п.1.3. Договору транспортного експедирування №16.11.2022/1050 ОД від 16.11.2022 умови надання послуг при здійсненні конкретного перевезення вантажу погоджуються сторонами у відповідній заявці на надання транспортно-експедиторських послуг.

На виконання вимог п.1.3. договору між ТОВ «Компанія Еней» та ТОВ «Таніт Груп» підписана Заявка № 22195 на надання транспортно-експедиторських послуг від 29.10.2025, за якою експедитор організовує доставку вантажу (керамічних чашок), номер букінга (коносамента)/ контейнера 258951456 / SUDU7868787, відправник Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd, одержувач – ТОВ «Компанія Еней», на умовах перевезення з порту розвантаження – Гданськ (Польща), пункт доставки – Малехів (Україна).

В свою чергу, пунктом 3.1 Договору транспортного експедирування №16.11.2022/1050ОД від 16.11.2022 визначено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора, якщо інший порядок розрахунків не погоджений сторонами в Заявках.

Під час митного оформлення позивачем надано відповідачу Заявку № 22195 від 29.10.2025 до договору транспортного експедирування №16.11.2022/1050 ОД від 16.11.2022, в пункті 14 якої зазначено, що термін оплати протягом 10-ти днів від дня виставлення рахунку. Також, декларантом подано митному органу рахунок ТОВ «Таніт Груп» № TG111125004 від 11.11.2025 на загальну суму 122285,98 грн. за організацію доставки вантажу на маршруті Гданськ (Польща) - Малехів (Україна), номер букінга контейнера SUDU7868787.

ТОВ «Компанія Еней» платіжною інструкцією №8111 від 13.11.2025 оплатила надані експедитором транспортні послуги на суму 122285,98 грн. згідно з рахунком ТОВ «Таніт Груп» № TG111125004 від 11.11.2025.

З огляду на наведене суд зазначає, що строки оплати послуг експедитора за відповідним рахунком позивачем не порушено.

Що стосується зауважень відповідача, викладених в оскаржуваному рішенні про те, що експортна декларація країни відправлення 432020250000081942 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; Також згідно експортної декларації «Країна здійснення торгівлі», «Країна призначення», «порт Призначення» вказано POL (Польща). Тобто товар нібито не експортується, а залишається в межах Польщі.

Суд робить висновок про те, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митному органу в такому вигляді, в якому отримав її від відправника.

Надана декларантом митна декларація країни відправлення № 432020250000081942 має форму електронного документа та містить QR-кодовий ідентифікатор створення цього електронного документу в країні відправлення, що в свою чергу надає митному органу право відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Крім того, в цій частині висновок митного органу не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення.

Також, митний орган не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування.

Декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці (за наявності) в такому вигляді, в якому вона отримана від відправника.

При заповненні експортної митної декларації № 432020250000081942 від 05.09.2025 китайським митним брокером в графу «Країна здійснення торгівлі», «Країна призначення», «порт Призначення» вказано POL (Польща) з огляду на подальше морське перевезення товару за маршрутом Qingdao, Китай (порт відправки) – Gdansk, Польща (порт доставки). Підтвердженням того, що вантаж фактично продавався українському суб`єкту та підлягав доставці в Україну є те, що у графі «Іноземний вантажоодержувач» такої експортної декларації вказана українська компанія - ТОВ «Компанія Еней».

Також позивач у своїй Заяві № 16/01/2026-1 від 16.01.2026 р. вих.№ 1 (подана в порядку ст.55 Митного кодексу) повідомив митний орган про те, що між ТОВ «Компанія Еней» та Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd. існують які-небудь інші відносини по поставці товару окрім тих, що зазначені в Специфікації № 39 від 29.05.2025 до Контракту б/н від 01.06.2017 та в Рахунку-фактурі (iнвойс) Zibo Shuangfeng Ceramics Co., Ltd №SF202502 від 02.09.2025 р., та які лягли в основу митної декларації ТОВ «Компанія Еней» №25UA209230107370U6 від 11.11.2025, а в подальшому ЕМД №25UA209230107824U6 від 12.11.2025.

Відтак, ТОВ «Компанія Еней» як декларант товару за відповідною митною декларацією виконало вимоги Митного кодексу України щодо надання митному органу усіх підтверджуючих зазначені обставини документів у відповідь на ті зауваження, що були висловлені митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Суд звертає увагу, що відповідач, надсилаючи декларанту вимогу про надання додаткових документів, не зазначив конкретних обставин, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також документів, надання яких могло б усунути такі сумніви, чим поставив позивача у невизначене становище та позбавив можливості усунути розбіжності на стадії митного контролю. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини четвертої статті 54 МК України. Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якими митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами. При цьому сама лише інформація з бази даних митного органу про вантажну митну декларацію, яка була взята за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована та що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.

Суд враховує також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17 та від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17, згідно з якими спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність у базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту за відсутності інших законних підстав. Відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, а на ціну товару може впливати безліч обставин (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Джерелом коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом слугували митні декларації №25UA100440624426U0 від 06.09.2025 та №25UA100320035590U2 від 18.09.2025, де митна вартість товару із схожими характеристиками становила 3,86 дол.США за кг. Проте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом, обмежуючись зазначенням лише номера та дати митної декларації і вартості товару «зі схожими характеристиками», що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення. Окрім того, такі митні декларації містять інформацію, що свідчить про відмінність та не співставність кількісних показників товарів та умов їх поставки.

Суд також враховує, що твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних і подібних (аналогічних) товарів з причини відсутності в митного органу інформації про такі товари суперечить наведеному ним же у тому самому рішенні посиланню на наявність митної декларації на товар «зі схожими характеристиками», що свідчить про непослідовність та суперечливість дій митного органу та порушення передбаченої статтею 57 МК України послідовності застосування методів визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2025 р. №UA209000/2025/100452/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 2984,98 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.11.2025 р. №UA209000/2025/100452/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (80383, Львівська область, Львівський район, с.Малехів, вул. Лесі Українки, 47; код ЄДРПОУ 23955204) судовий збір у розмірі 2984 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 98 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 червня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.