Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №320/49133/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року № 320/49133/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департамент Кіберполіції Національної поліції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України №672 від 13.10.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 » в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу протидії різновидам онлайн-шахрайства управління протидії кіберзлочинам в Одеській області ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту кіберполіції Національної поліції України №266 о/с від 17.10.2023 в частині звільнення зі служби в поліції старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу протидії різновидам онлайн-шахрайства управління протидії кіберзлочинам в Одеській області ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Департамент кіберполіції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу протидії різновидам онлайн-шахрайства управління протидії кіберзлочинам в Одеській області;

- стягнути з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.10.2023 по день поновлення на посаді;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу протидії різновидам онлайн-шахрайства управління протидії кіберзлочинам в Одеській області, та в частині стягнення грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за 1 місяць.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що встановлені відповідачем під час службового розслідування обставини, на підставі яких позивача було звільнено зі служби в поліції, є надуманими та не підтверджуються належними доказами. Зокрема, позивач вказує на невідповідність висновків дійсним обставинам справи, відсутність обвинувального вироку суду щодо нього, у зв`язку з чим вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є недоведеною. Також позивач зазначає, що сам факт повідомлення про підозру, застосування запобіжного заходу чи проведення обшуку не доводить вчинення ним дисциплінарного проступку. На його думку, дисциплінарна комісія не мала права кваліфікувати його дії як корупційні або такі, що свідчать про одержання неправомірної вигоди. Позивач стверджує, що висновок службового розслідування ґрунтується переважно на поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, на думку позивача, не можуть бути достатніми і допустимими доказами для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення. Окремо позивач посилається на позитивну службову характеристику, відсутність діючих дисциплінарних стягнень, позитивну оцінку з боку колег і керівників, а також на те, що комісією не було належним чином ураховано обставини, які пом`якшують відповідальність. Також позивач вважає, що застосування звільнення є непропорційним, оскільки відповідач не довів неможливість застосування менш суворого дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Представником позивача подано заяву на виконання вимог ухвали суду, а саме подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що відповідачем тривалий час готувались матеріали на адвокатський запит, у зв`язку з чим, подання позовної заяви було здійснено з порушенням строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі №320/49133/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 25.06.2026 у задоволенні клопотання представника Департаменту кіберполіції Національної поліції України про поновлення строку для подання відзиву по справі відмовлено, відзив повернуто відповідачу без розгляду, долучено докази та надані документи до матеріалів справи 320/49133/23.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.2013 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 — у Національній поліції України. З 01.04.2022 обіймав посаду старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України.

07.09.2023 до керівництва Департаменту кіберполіції з УПК в Одеській області надійшла доповідна записка №4664/38/103-23 щодо затримання позивача працівниками Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Миколаєві в межах кримінального провадження №62023150020000261 від 10.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Цього ж дня позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2023 до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави. Ухвалою слідчого судді від 12.09.2023 позивача тимчасово відсторонено від займаної посади.

Наказом ДКП від 07.09.2023 №576 призначено службове розслідування за фактом зазначеної надзвичайної події. Службове розслідування проводилося дисциплінарною комісією у формі письмового провадження.

За результатами службового розслідування 06.10.2023 затверджено висновок, у якому дисциплінарна комісія встановила, що 03.05.2023 позивач, перебуваючи на виконанні доручення слідчого у кримінальному провадженні №12021163490000566, брав участь у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обшуку було вилучено мобільні телефони, ноутбук та банківські картки.

Після завершення обшуку, близько 09:40, позивач запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сісти до транспортного засобу HONDA ACCORD, номерний знак НОМЕР_1 , та поїхати з ним до УПК в Одеській області для проведення допиту. Під час руху, відповідно до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач повідомив ОСОБА_2 , що тому загрожує кримінальна відповідальність за шахрайські дії, однак за грошову винагороду позивач може сприяти уникненню відповідальності та поверненню вилученого майна.

Далі, у службовий час, позивач разом зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибув на «Книжковий ринок», де, відповідно до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в подальшому були оцінені дисциплінарною комісією у сукупності з іншими матеріалами службового розслідування, ОСОБА_2 передав позивачу грошові кошти в сумі 9200 доларів США та 300 євро. Також у висновку службового розслідування наведено відомості про подальші передачі грошових коштів та висловлення вимоги щодо щомісячної передачі частини доходу.

08.05.2023 позивач викликав ОСОБА_2 до УПК в Одеській області та повернув йому вилучене під час обшуку майно. При цьому службовим розслідуванням установлено, що позивач не забезпечив внесення відомостей про прибуття ОСОБА_2 до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених осіб.

Окрім цього, дисциплінарною комісією встановлено факти несвоєчасного виконання позивачем доручень слідчих у кримінальних провадженнях №12023162480000677 та №12022162250000308. За першим дорученням матеріали направлено 06.06.2023 після спливу контрольного строку, за другим — 07.08.2023 після спливу строку 04.08.2023, без належного вжиття заходів щодо продовження строків виконання.

13.10.2023 Департаментом кіберполіції Національної поліції України видано наказ №672, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

17.10.2023 видано наказ №266 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції з 20.10.2023 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону № 580, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно норм ч. 1 ст. 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 та 2 статті 18 Закону № 580 передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Згідно з частинами першою та третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Приписами ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача стала доповідна записка від 07.09.2023 №4664/38/103-23 щодо затримання майора поліції ОСОБА_1 працівниками Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Миколаєві в межах кримінального провадження №62023150020000261 від 10.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893), у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліцейських слідує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Із зазначеного випливає, що службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що передбачені такими актами. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення. Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.

Аналогічні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №620/3006/21.

Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало встановлення за результатами службового розслідування факту вчинення ним дисциплінарного проступку, який, на думку відповідача, виразився у порушенні вимог пунктів 1, 4, 6, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07 липня 2017 року №575, наказу ДКП від 23 липня 2020 року №231 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня», наказу ДКП від 11 травня 2023 року №295 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських територіальних відокремлених підрозділів Департаменту кіберполіції Національної поліції України на період дії на території України воєнного стану».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а обставини, покладені відповідачем в основу оскаржуваних наказів, фактично зводяться до інформації про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оцінка яким має бути надана відповідними процесуальними особами або судом у межах кримінального провадження.

Позивач також вказує, що притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності можливе лише за умови, якщо за результатами службового розслідування буде встановлено конкретне порушення ним службової дисципліни, норм законодавства, Присяги поліцейського, посадових обов`язків або внутрішніх організаційно-розпорядчих актів, а не сам лише факт повідомлення йому про підозру у кримінальному провадженні. На переконання позивача, факт повідомлення про підозру, застосування запобіжного заходу та посилання на можливе одержання неправомірної вигоди не можуть вважатися доведеними до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає наступне.

Приписами частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції, слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Водночас іншою самостійною підставою припинення служби в поліції є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення поліцейського до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Отже, законодавець розмежовує звільнення поліцейського у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення та звільнення у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, або кримінальне правопорушення. Зазначені підстави не є тотожними, мають різну правову природу та різний предмет доказування.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2023 у справі №520/5143/21 зазначив, що такі підстави для звільнення зі служби в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати з підставами для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №804/4096/17 зазначив, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, як підстава припинення служби в поліції, є окремою підставою звільнення і не пов`язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності шляхом реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави припинення служби, Верховний Суд звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке законом може бути передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить такі види відповідальності у залежність один від одного.

У постанові від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 Верховний Суд також зазначив, що підставою для застосування дисциплінарних стягнень є саме вчинення дисциплінарного проступку, тобто дій чи бездіяльності, що порушують службову дисципліну. Такі обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, встановлюються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для дисциплінарної відповідальності.

Отже, при вирішенні питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд має з`ясувати не те, чи доведено його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а те, чи встановлено у межах службового розслідування фактичні обставини, які свідчать про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, чи дотримано відповідачем процедуру службового розслідування, чи належним чином обґрунтовано оскаржувані накази та чи є застосоване дисциплінарне стягнення співмірним характеру встановленого порушення.

У цій справі суд не надає кримінально-правової оцінки діям позивача, не встановлює факту одержання ним неправомірної вигоди та не вирішує питання його винуватості у кримінальному провадженні.

Предметом оцінки суду є правомірність наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13.10.2023 №672 у частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу від 17.10.2023 №266 о/с у частині реалізації такого дисциплінарного стягнення.

Суд зазначає, що чинним законодавством на поліцейських покладено обов`язок неухильно, сумлінно та відповідально виконувати визначені законом, посадовою інструкцією, наказами керівництва та іншими організаційно-розпорядчими актами завдання і службові обов`язки.

Проходження служби в Національній поліції України, з огляду на її публічно-правовий характер, правоохоронну спрямованість, специфіку покладених на поліцію завдань та підвищений рівень суспільної довіри, який очікується від працівників поліції, вимагає від кожного поліцейського особливої дисциплінованості, доброчесності, відповідальності за свої дії та неухильного дотримання вимог закону, Присяги поліцейського, службової етики та внутрішнього службового порядку.

Поліцейський, вступаючи на службу, добровільно бере на себе обов`язок діяти не лише формально в межах посадових повноважень, а й у спосіб, який не створює сумнівів у його доброчесності, неупередженості, законності поведінки та здатності представляти орган державної влади, наділений правоохоронними функціями. Саме тому поведінка поліцейського оцінюється не лише з погляду наявності чи відсутності кримінально-правової оцінки його дій, а й з позиції дотримання ним службової дисципліни, стандартів професійної етики та вимог, які забезпечують авторитет і довіру до Національної поліції України.

У свою чергу, законодавством та внутрішніми актами Національної поліції України регламентовано особливий режим організації служби, зокрема в умовах дії воєнного стану. За таких умов вимоги до дисципліни, відповідальності, належної організації службової діяльності, своєчасного виконання доручень слідчих, дотримання правил внутрішнього розпорядку, належного обліку відвідувачів та недопущення використання службового часу для цілей, не пов`язаних із виконанням службових обов`язків, є підвищеними.

Особа, яка проходить службу в органах поліції, повинна усвідомлювати, що специфіка такої служби обумовлює підвищені вимоги до її поведінки як під час безпосереднього виконання службових завдань, так і в ситуаціях, які можуть впливати на авторитет поліції та довіру громадян до правоохоронного органу. Поліцейський не може нехтувати такими вимогами, посилаючись лише на відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні, оскільки предметом дисциплінарної оцінки є не кримінальна винуватість особи, а її поведінка з погляду виконання службових обов`язків, дотримання службової дисципліни, Присяги поліцейського та професійної етики.

У цій справі позивач обіймав посаду старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу протидії різновидам онлайн-шахрайства Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, тобто проходив службу у спеціалізованому підрозділі, діяльність якого безпосередньо пов`язана із запобіганням, виявленням та документуванням кримінальних правопорушень, зокрема у сфері онлайн-шахрайства. З огляду на характер займаної посади та функціональне призначення підрозділу, до позивача обґрунтовано ставилися підвищені вимоги щодо доброчесності, дисциплінованості, законності поведінки, належного виконання службових доручень та недопущення будь-яких дій, які можуть поставити під сумнів авторитет Національної поліції України.

Отже, під час перевірки правомірності оскаржуваних наказів суд виходить із того, що дисциплінарна відповідальність поліцейського має оцінюватися з урахуванням особливого статусу служби в поліції, характеру покладених на поліцейського завдань, вимог воєнного стану, змісту займаної посади позивача та того, чи відповідала його поведінка стандартам службової дисципліни, професійної етики, Присяги поліцейського та вимогам до працівника правоохоронного органу.

Матеріалами службового розслідування встановлено, що 07 вересня 2023 року до керівництва Департаменту кіберполіції Національної поліції України з Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області надійшла доповідна записка від 07 вересня 2023 року №4664/38/103-23 щодо затримання майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу протидії різновидам онлайн-шахрайства управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції, працівниками Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Зі змісту матеріалів службового розслідування вбачається, що в межах кримінального провадження №62023150020000261 від 10 травня 2023 року за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України працівниками ТУ ДБР у м. Миколаєві зафіксовано обставини, які, на думку органу досудового розслідування, свідчили про можливу причетність позивача до одержання неправомірної вигоди у великому розмірі за невчинення службовою особою певних дій в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, із використанням наданої влади та службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

Так, у матеріалах службового розслідування зазначено, що 03 травня 2023 року за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у межах іншого кримінального провадження проведено обшук, під час якого було вилучено мобільні телефони, ноутбук та банківські картки. Після проведення обшуку позивач разом зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на транспортному засобі HONDA ACCORD, державний номерний знак НОМЕР_1 , направився до Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області, як зазначено у висновку службового розслідування, під приводом проведення невідкладних слідчих дій та допиту зазначених осіб.

У подальшому, як зазначено у висновку службового розслідування, позивач, перебуваючи у службовий час та використовуючи службове становище, повідомив ОСОБА_2 про можливість сприяння в уникненні останнім кримінальної відповідальності та поверненні вилученого під час обшуку майна за грошову винагороду, після чого, відповідно до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були оцінені дисциплінарною комісією у сукупності з іншими матеріалами службового розслідування, ОСОБА_2 передав позивачу грошові кошти в сумі 9200 доларів США та 300 євро. Крім того, у висновку службового розслідування наведено відомості про подальші передачі грошових коштів, у тому числі через криптовалютні перекази та за посередництва іншої особи.

Також службовим розслідуванням встановлено, що 08 травня 2023 року позивач викликав ОСОБА_2 до приміщення Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області, де повернув йому майно, вилучене під час проведення обшуку 03 травня 2023 року.

При цьому, дисциплінарною комісією зазначено, що позивач, запросивши ОСОБА_2 до свого службового кабінету, не забезпечив внесення відомостей про його прибуття до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених осіб, чим порушив вимоги Інструкції з організації діяльності чергової служби органів підрозділів Національної поліції України.

Крім того, службовим розслідуванням встановлено, що 25 травня 2023 року та 07 липня 2023 року до Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області надходили доручення слідчих у кримінальних провадженнях №12023162480000677 та №12022162250000308, виконання яких було покладено на майора поліції ОСОБА_1 .

Однак, як зазначено у висновку службового розслідування, позивач у визначені керівництвом строки відповідні доручення не виконав, заходів щодо продовження строків їх виконання не вжив, а матеріали виконаних доручень у подальшому направив ініціаторам несвоєчасно.

Так, у межах службового розслідування дисциплінарною комісією було відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_2 , який повідомив обставини проведення 03.05.2023 обшуку за місцем його проживання, подальшого перебування разом із позивачем та ОСОБА_3 у транспортному засобі HONDA ACCORD, поїздки до «Книжкового ринку», передачі грошових коштів, повернення вилученого майна 08.05.2023, а також інших обставин взаємодії з позивачем.

Також дисциплінарною комісією було відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_3 , яка підтвердила обставини спільного проживання зі ОСОБА_2 , свою присутність під час розмови між ОСОБА_2 та позивачем у транспортному засобі HONDA ACCORD 03.05.2023, поїздку до «Книжкового ринку», повернення вилученого майна, а також інші обставини, що стосувалися взаємодії ОСОБА_2 із позивачем.

Крім того, у межах службового розслідування було відібрано пояснення безпосередньо у позивача ОСОБА_1 . При цьому позивач, на підставі статті 63 Конституції України, відмовився надавати пояснення щодо подій, предметів та свідків, які стосуються кримінального провадження №62023150020000261.

Суд враховує, що посилання позивача на статтю 63 Конституції України саме по собі не може розцінюватися як доказ його вини у вчиненні кримінального правопорушення або як самостійна підстава для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим таке посилання не позбавляло дисциплінарну комісію обов`язку оцінити наявні матеріали службового розслідування у сукупності та не перешкоджало встановленню тих обставин, які стосувалися не кримінально-правової оцінки дій позивача, а дотримання ним службової дисципліни, внутрішнього розпорядку, порядку виконання доручень слідчих, посадових обов`язків та стандартів поведінки поліцейського.

При цьому суд зазначає, що право особи не давати пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів є конституційною гарантією та не може мати наслідком автоматичне визнання особи винною. Водночас реалізація такого права не виключає можливості оцінки інших доказів, зібраних у межах службового розслідування, зокрема пояснень інших осіб, службової документації, відомостей щодо виконання доручень слідчих, даних системи «Безпечне місто», журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених осіб, а також інших матеріалів, що характеризують поведінку поліцейського з погляду службової дисципліни.

Водночас, щодо виконання доручень слідчих, позивач зазначив, що такі доручення ним виконані в повному обсязі та надані керівництву УПК в Одеській області, однак своєї вини у несвоєчасному їх виконанні не визнав.

Також дисциплінарною комісією відібрано пояснення у начальника УПК в Одеській області Філя Анатолія Павловича, заступника начальника управління — начальника 2-го відділу ОСОБА_4 , заступника начальника 2-го відділу Толкачова Андрія Валерійовича, а також інших працівників 2-го відділу Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також провідного інспектора 8-го відділу організаційно-аналітичної роботи та документального забезпечення ОСОБА_13 .

Зі змісту наданих пояснень вбачається, що частина опитаних працівників поліції характеризувала позивача позитивно, зазначала про його пунктуальність, відповідальність, належне ставлення до виконання службових обов`язків, готовність надавати допомогу колегам, а також повідомляла, що за час спільної служби не помічала за позивачем ознак незаконного збагачення чи поведінки, яка б прямо свідчила про корупційні дії.

Суд враховує, що позитивні характеристики позивача, відсутність чинних дисциплінарних стягнень та пояснення окремих працівників поліції щодо його відповідальності й належного ставлення до служби є даними, що характеризують особу поліцейського та підлягають врахуванню під час визначення виду дисциплінарного стягнення. Водночас такі обставини не спростовують конкретних фактів, встановлених службовим розслідуванням, щодо порушення позивачем правил внутрішнього розпорядку, порядку обліку відвідувачів, строків виконання доручень слідчих та стандартів поведінки поліцейського. Тому позитивна попередня характеристика особи не виключає можливості застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, якщо характер установленого проступку свідчить про істотне порушення службової дисципліни та підрив авторитету поліції.

Разом з тим, зазначені пояснення були оцінені дисциплінарною комісією у сукупності з іншими матеріалами службового розслідування, зокрема доповідною запискою від 07.09.2023 №4664/38/103-23, матеріалами щодо повідомлення позивачу про підозру, листами старшого слідчого 2-го СВ ТУ ДБР у м. Миколаєві, даними системи «Безпечне місто», відомостями журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених осіб, матеріалами щодо строків виконання доручень слідчих, а також внутрішніми організаційно-розпорядчими актами Департаменту кіберполіції.

Отже, твердження позивача про те, що висновок службового розслідування ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження та факті повідомлення йому про підозру, не відповідає змісту матеріалів службового розслідування.

Наявність у матеріалах службового розслідування пояснень як цивільних осіб, так і працівників поліції, службових документів, даних щодо пересування транспортного засобу, відомостей журналу обліку відвідувачів та матеріалів щодо виконання доручень слідчих свідчить про те, що дисциплінарна комісія не обмежилася формальним відтворенням змісту повідомлення про підозру, а здійснила перевірку поведінки позивача саме з погляду дотримання ним службової дисципліни, внутрішнього службового порядку та вимог, які ставляться до поліцейського.

При цьому у ході службового розслідування відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 , нехтуючи інтересами служби, Присягою поліцейського, свідомо ігноруючи вимоги Закону України "Про Національну поліцію", наказу ДКП від 23 липня 2020 року № 231 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня», наказу ДКП від 11.05.2023 № 295 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту кіберполіції Національної поліції України на період дії на території України воєнного стану», Дисциплінарного статуту, в частині дотримання законодавства та неухильного виконання вимог статутів, порушував внутрішній розпорядок дня, що призвело до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкриття кримінального провадження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, які свідчать про порушення ОСОБА_1 . Присяги поліцейського, що призвело до дискредитації звання працівника поліції та підриву авторитету Національної поліції України.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості оскаржуваних наказів з огляду на відсутність обвинувального вироку суду, суд зазначає, що такі доводи вже оцінені судом крізь призму розмежування дисциплінарної та кримінальної відповідальності поліцейського. У цій справі підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало не саме повідомлення йому про підозру у кримінальному провадженні №62023150020000261, а встановлена дисциплінарною комісією сукупність обставин, зокрема використання службового часу для дій, не пов`язаних із належним виконанням службових обов`язків, порушення порядку обліку відвідувачів, неналежне та несвоєчасне виконання доручень слідчих, а також поведінка, яка за оцінкою відповідача не відповідала вимогам службової дисципліни, Присяги поліцейського та могла негативно вплинути на авторитет Національної поліції України. Тому відсутність на момент прийняття спірних наказів обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні не виключала можливості проведення службового розслідування, оцінки поведінки позивача з позиції службової дисципліни та застосування до нього дисциплінарного стягнення у разі встановлення складу дисциплінарного проступку.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, від 29 жовтня 2018 року у справі №826/17433/16, від 03 квітня 2019 року у справі №816/1218/16, від 20 березня 2019 року у справі №804/676/18, від 07 серпня 2019 року у справі №540/2057/18, від 16 серпня 2019 року у справі №804/2146/18, від 22 листопада 2019 року у справі №826/6107/18, від 22 січня 2020 року у справі №160/1750/19, від 25 червня 2020 року у справі №2240/2329/18, від 30 серпня 2022 року у справі №120/8381/20-а.

Дисциплінарна комісія дослідила як матеріали, отримані від органу досудового розслідування, так і пояснення цивільних осіб, позивача, його безпосередніх керівників та колег, а також службову документацію, що стосувалася виконання позивачем посадових обов`язків, дотримання внутрішнього розпорядку та порядку виконання доручень слідчих.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач, нехтуючи інтересами служби, Присягою поліцейського, вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України та внутрішніх організаційно-розпорядчих актів, допустив порушення службової дисципліни. Встановлені дисциплінарною комісією обставини, у сукупності з іншими матеріалами службового розслідування, були оцінені відповідачем як такі, що створюють обґрунтовані сумніви у дотриманні позивачем вимог, які ставляться до поліцейського, та негативно впливають на авторитет Національної поліції України.

На підставі висновку службового розслідування наказом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13 жовтня 2023 року №672 «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 » до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 17 жовтня 2023 року №266 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 20 жовтня 2023 року у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Отже, суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні унеможливлювала застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Доводи позивача про те, що дисциплінарна комісія фактично підмінила собою орган досудового розслідування та суд у кримінальному провадженні, суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки в межах спірних правовідносин дисциплінарна комісія не встановлювала вину позивача, а лише перевіряла наявність у його поведінці ознак дисциплінарного проступку. Саме така оцінка відповідає завданню службового розслідування, визначеному Дисциплінарним статутом та Порядком №893.

Оцінюючи доводи позивача про непропорційність застосованого до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд виходить з такого.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При цьому застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, однак його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням конкретних обставин справи та не потребує окремого наведення неможливості застосування інших, більш м`яких видів дисциплінарних стягнень.

Отже, сам по собі факт того, що звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення, не свідчить про протиправність його застосування.

Закон не встановлює обов`язку уповноваженого керівника послідовно застосовувати до поліцейського менш суворі дисциплінарні стягнення перед застосуванням звільнення, якщо характер встановленого дисциплінарного проступку, обставини його вчинення та наслідки для авторитету поліції свідчать про несумісність такої поведінки з подальшим проходженням служби.

Оцінюючи співмірність застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, суд враховує, що позивач проходив службу на посаді старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу протидії різновидам онлайн-шахрайства Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України. Така посада за своїм функціональним призначенням пов`язана із запобіганням, виявленням, документуванням та протидією кримінальним правопорушенням у сфері онлайн-шахрайства, що обумовлює підвищені вимоги до доброчесності, дисциплінованості, відповідальності та дотримання правил службової поведінки.

Суд зазначає, що позитивна службова характеристика позивача, відсутність діючих дисциплінарних стягнень, а також пояснення окремих працівників поліції щодо належного виконання ним службових обов`язків у попередній період були враховані дисциплінарною комісією як дані, що характеризують особу поліцейського. Водночас такі обставини не спростовують установлених службовим розслідуванням фактів порушення службової дисципліни та не виключають можливості застосування до поліцейського найсуворішого дисциплінарного стягнення, якщо характер проступку, обставини його вчинення та вплив на авторитет поліції свідчать про несумісність подальшого проходження служби.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що відповідач вийшов за межі наданих йому дискреційних повноважень при обранні виду дисциплінарного стягнення. Застосоване до позивача стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідає меті дисциплінарної відповідальності, а саме забезпеченню службової дисципліни, підтриманню авторитету Національної поліції України та недопущенню проходження служби особами, поведінка яких об`єктивно ставить під сумнів дотримання ними вимог, що пред`являються до поліцейського.

Суд також зазначає, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення застосовано не за сам лише факт повідомлення позивачу про підозру у кримінальному провадженні, а за сукупністю встановлених службовим розслідуванням обставин, які відповідач оцінив як порушення службової дисципліни, Присяги поліцейського, внутрішнього службового порядку та професійних стандартів поведінки поліцейського.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав вважати, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є очевидно непропорційним або таким, що виходить за межі дискреційних повноважень відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали службового розслідування містять достатні фактичні дані для висновку відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб, передбачений законом, та з урахуванням обставин, які мали значення для прийняття рішення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13.10.2023 №672 у частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Оскільки наказ Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 17.10.2023 №266 о/с є похідним від наказу про застосування дисциплінарного стягнення та виданий з метою його реалізації, підстави для його скасування також відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні основних позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів відсутні правові підстави для поновлення позивача на посаді, стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та допущення рішення суду до негайного виконання.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.