Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №320/12214/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Київ справа №320/12214/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у не проведенні розгляду і вирішення питань звернення у строк, встановлений статтею 20 Закону України “Про звернення громадян”;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідь на подані звернення (заяви) за адресою: АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що у зв`язку з отриманням повістки він 08.02.2023 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отримавши направлення на проходження військово-лікарської комісії, він одночасно написав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, як працівник Національної поліції України. Проте, відповіді на вказану заяву позивач не отримав.

23.11.2023 позивач повторно направив на адресу відповідача заяву з аналогічних питань, однак, відповідач на вказану заяву відповіді не надав.

10.01.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача запит про надання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про результати розгляду заяви від 23.11.2023, однак станом на 07.02.2024 відповіді позивач не отримав.

Означена бездіяльність стала підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття справи до провадження був проінформований належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місцезнаходження, однак кореспонденція була повернута до суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Заявою від 23.11.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, як працівник Національної поліції України. До вказаної заяви позивачем було долучено довідку Головного управління Національної поліції в Київській області від 20.11.2023 №472.

Означена заява була направлена поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 23.11.2023.

Не отримавши відповіді на заяву від 23.11.2023, позивач направив на адресу відповідача запит про отримання публічної інформації.

У вказаному запиті позивач просив надати інформацію про результати розгляду заяви від 23.11.2023.

Означений запит був направлений поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.01.2024.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву від 23.11.2023 та запит від 10.01.2024, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із статтею 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З аналізу положень Закону №393/96-ВР випливає, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати розгляду звернення.

Судом встановлено, що 23.11.2023 позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з наданими позивачем доказами поштового направлення, вказане відправлення доставлено відповідачу 27.11.2023 о 16:48.

Отже, відповідач був зобов`язаний розглянути заяву позивача та надати йому обґрунтовану відповідь у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», тобто не пізніше одного місяця від дня надходження звернення, якщо строк його розгляду не був продовжений у встановленому законом порядку.

Доказів продовження строку розгляду заяви або надання позивачу відповіді відповідач суду не подав.

Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до частин першої-другої статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон №2939-VI, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Частиною першою статті 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з положеннями статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як було вказано вище, 10.01.2024 позивач направив відповідачу запит про отримання публічної інформації щодо результатів розгляду заяви від 23.11.2023. Вказаний запит доставлено відповідачу 15.01.2024.

Відтак відповідач мав надати відповідь на цей запит у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», або у встановленому законом порядку продовжити строк його розгляду.

Доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 04.11.2024 було витребувано від відповідача копію заяви позивача від про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та копії відповіді на таку заяву, направлену позивачу.

Проте, відповідач вимоги ухвал суду не виконав витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суду не повідомив.

Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб`єкта владних повноважень у вигляді невиконання без поважних причин вимог суду про надання доказів.

Так, згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами, що звернення позивача були отримані відповідачем, однак не були розглянуті у встановлений строк.

Нерозгляд звернення та запиту позивача та ненадання відповідей у передбачений законом строк свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду та ненадання ОСОБА_1 відповіді на заяву від 23.11.2023 та запит від 10.01.2024.

Крім того, задоволенню також підлягає похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача:

- розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2023 і надати мотивовану відповідь за Законом №393/96-ВР;

- надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 10.01.2024 за Законом №2939-VI.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 07.02.2024 №DK5D-53D8-654E.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду та ненадання ОСОБА_1 відповіді на заяву від 23.11.2023 та запит від 10.01.2024.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 23.11.2023 та надати обґрунтовану письмову відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;

- надати ОСОБА_1 інформацію про результати розгляду його запиту від 10.01.2024 відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.