Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №300/2639/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. справа № 300/2639/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович, звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час проведення мобілізації" в частині призову на військову службу під час проведення мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2026 позивача незаконно затримано уповноваженими особами ТЦК та СП та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою призову на військову службу в особливий період під час мобілізації. При цьому позивач має законні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме як особа на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 (падчерка), ІНФОРМАЦІЯ_6 . Документи, зокрема свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно ОСОБА_4 , були разом з позивачем для подальшого подання до ЦНАПу. Наразі ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наприкінці 2022 року ОСОБА_1 вже був звільнений з військової служби з підстав утримання трьох дітей віком до 18 років. Обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_7 мав перевірити наявність чи відсутність підстав у позивача для одержання відстрочки від призову за мобілізацією. Внаслідок протиправної мобілізації позивача, наказ начальника військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини також є протиправним і підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі незаконного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487, не надано права військовим частинам перевіряти правильність ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За своєю правовою природою військова частина не є суб`єктом, який безпосередньо здійснює призов громадян по мобілізації з цивільного життя. Її компетенція в цьому процесі зводиться до прийняття вже призваних осіб та зарахування їх до списків особового складу на підставі відповідних наказів ТЦК та СП (направлень та мобілізаційних розпоряджень). Командування військової частини діяло виключно на підставі владних розпорядчих документів органу військового управління вищого рівня і не мало жодних правових підстав чи дискреції для відмови у зарахуванні позивача до лав Збройних Сил. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу (а.с.71-75).

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав. Вказав, що право на відстрочку не реалізується автоматично. Позивач особисто визнає той факт, що станом на день його призову він не подавав жодної заяви до комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 . По-друге, перевірка через ЄДРПВР «Оберіг» спростувала наявність підстав для відстрочки. Результат звернення: "Відсутні дані про 3 чи більше неповнолітніх дітей". Аналогічний результат було отримано і за самозверненням особи. Сам факт того, що позивач був звільнений з військової служби наприкінці 2022 року (за старим законодавством), не звільняв його від обов`язку оновити свої облікові дані та підтвердити право на відстрочку відповідно до нових правил (Порядок № 560), введених у 2024 році. При цьому, згідно зі ст. 268 Сімейного кодексу України (СКУ), обов`язок вітчима утримувати пасинка/падчерку є умовним. Він виникає лише тоді, коли дитина проживає з ним, і в неї немає інших родичів (рідних батьків, дідуся, бабусі чи повнолітніх братів/сестер), які могли б її забезпечувати (а.с.83-89).

У додаткових поясненнях представник позивача вказав, що посилання відповідача на відсутність інформації у ЄДРПВР «Оберіг» не є належним та достатнім доказом відсутності у позивача трьох неповнолітніх дітей, оскільки такі обставини підтверджуються офіційними документами, які позивач надав разом із позовною заявою. ОСОБА_1 повідомляв про наявність підстав для відстрочки та намір подати відповідні документи, відповідач мав забезпечити можливість реалізації такого права, а не здійснювати мобілізаційні заходи без перевірки зазначених обставин. Відповідачем не було надано належних доказів того, що всі передбачені Положенням №402 огляди лікарями-спеціалістами, лабораторні та інструментальні дослідження були фактично проведені у встановленому порядку, а не лише формально відображені у довідці ВЛК (а.с.99-102).

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Як йдеться в позовній заяві, працівниками Івано-Франківського районного управління ГУНП в Івано-Франківській області 23.03.2026 затримано та доставлено ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Далі позивача направлено для проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0324-1100-2590-3 від 24.03.2026, позивач визнаний придатним до військової служби (ас.93). Правомірність вказаної постанови ВЛК у встановленому Положенням № 402 порядку не оскаржувалася і у судовому порядку не визнавалася протиправною.

Згідно з наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2026 №1935 старшого солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 (а.с.93 на звороті).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2026 №84 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини, призначено на посаду курсанта (а.с.76).

Позивач вважає наказ про його призов на військову службу під час мобілізації, а також наказ про зарахування до особового складу військової частини протиправними, у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

За приписами ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ).

За змістом ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних (п.11 Положення №154).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов`язок і військову службу" та цим Порядком.

Відповідно до пунктів 49-51 Порядку №560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).

Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися:

у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби;

за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які (органи ТЦК) забезпечують проведення мобілізації.

У свою чергу, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 56 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з пунктом 57 Порядку № 560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Пунктом 58 Порядку № 560 (в редакції Постанов КМ № 1558 від 31.12.2024, № 1364 від 24.10.2025 - застосовується з 1 листопада 2025 року) передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону.

Військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів подають заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації за формою згідно з додатком 4 особисто на ім`я голови комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі за місцем перебування на військовому обліку.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 року № 1364).

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Відповідно до п. 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов`язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

З наведених норм слідує, що призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не підлягають військовозобов`язані, які у встановленому законом порядку оформили відстрочку від призову на військову службу з підстав, передбачених ст. 23 Закону №3543-ХІІ.

Спірним у цій справі є питання щодо правомірності призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією. Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки має на утриманні трьох дітей. У зв`язку з чим, позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини.

Як уже зазначалося судом вище, призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не підлягають військовозобов`язані, які у встановленому законом порядку оформили/отримали відстрочку від призову на військову службу з підстав, передбачених ст. 23 Закону №3543-ХІІ.

При цьому, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

За змістом ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Стаття 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов`язків військової служби.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

У цій справі, позивач 24.03.2026 був призваний на військову службу по мобілізації. Цього ж дня, позивача зараховано до списків особового складу військової частини з 24.03.2026, де позивач проходить військову службу.

Отже, 24.03.2026 змінився правовий статус позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця.

Разом із тим, вирішуючи цей спір, суд виходить із того, що позивачем не обґрунтовано та не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього на момент призову на військову службу (24.03.2026) діючої відстрочки від призову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII або з інших підстав.

За таких обставин доводи сторони позивача про те, що позивач не підлягав призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII у даному випадку є непідтвердженими та необґрунтованими.

Праву позивача не бути призваним (не підлягати призову) на військову службу під час мобілізації кореспондує його обов`язок з дотримання правил військового обліку.

Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22, де зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Надання позивачу в минулому відстрочки не означає, що надалі така відстрочка позивачу може бути надана автоматично чи безумовно.

Крім того, з дати призову (24.03.2026) на позивача не розповсюджуються положення пункту 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а його правовий статус визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відтак, позовні вимоги, якими позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2026 №1935 про призов на військову службу, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування в списки особового складу частини не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Оскільки позовна вимога про звільнення від проходження військової служби є похідною, то така позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що підстави для виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини прямо пов`язані із припиненням або зміною проходження військової служби та визначаються, зокрема, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби, у т.ч. тих, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачені ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При цьому, процедура звільнення передбачає подання рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення.

Право на звільнення з військової служби з підстав перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей передбачене.

Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, позивач з рапортом про звільнення його з військової служби до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався. За таких обставин, позивачем не доведено наявність підстав для виключення його зі списків особового складу військової частини.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а відтак, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.