Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №280/3740/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2026 року Справа № 280/3740/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з підстав «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК»;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції в Запорізькій області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити органи національної поліції в Запорізькій області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до даних із застосунку "Резерв+" позивач дізнався про порушення ним правил військового обліку. Причиною внесення відомостей зазначено: не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК. У зв`язку з тим, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, не доведено, оскільки відомості про вчинення позивачем правопорушення у відповідача відсутні, протокол не складався, постанова не виносилася, а тому факт притягнення до відповідальності відсутній, а наявність позначки “Порушення правил військового обліку” є таким, що не відповідає дійсності та відповідно, підлягає скасуванню. Позов просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 28 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3740/26, розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання та витребувано у відповідача докази по справі.

Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

14 травня 2026 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року, таким чином, позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, 14 травня 2026 року представником відповідача до суду подано витребувані ухвалою судді від 28 квітня 2026 року.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач, згідно витягу з військово-облікового документа застосунку "Резерв+", є військовозобов`язаним та знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказаний документ має позначку про порушення позивачем правил військового обліку. Причина звернення до національної поліції: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, дата звернення 23 березня 2026 року (а.с.19).

Вважаючи протиправними дії відповідача про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на момент розгляду цієї адміністративної справи строк триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону № 2232-XII).

За приписами частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 8 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону № 2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовано Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року№ 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, до яких віднесено, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX, яким було внесено зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та який набрав чинності з 03 травня 2024 року, виключено такі визначення, як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-IX у первісній редакції установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Законом України № 4235-IX від 12 лютого 2025 року, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX внесено зміни, якими передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до витягу з військово-облікового документа застосунку "Резерв+" позивач вважається «Непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (а.с. 19). При цому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX, 03 травня 2024 року такі визначення, як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» виключені.

Отже, відповідно до вимог пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-IX в редакції Закону України №4235-IX, позивач мав обов`язок самостійно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 або через «Резерв+» для отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року.

Водночас, підставою для внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку стала бездіяльність позивача, щодо непроходження ним медичного огляду ВЛК у встановлений Законом строк.

Як встановлено судом та зазначається відповідачем у його відзиві на позовну заяву, підставою порушення позивачем військового обліку є саме непроходження ним військово-лікарської комісії до 05 червня 2025 року.

Частиною 1 статті 34 Закону № 2232-XII унормовано, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 38 Закону № 2232-XII передбачено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) визначено, що єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).

Згідно з частинами 8 і 9 статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1951-VIII установлено, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

У пункті 11 указаного Положення зазначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487) унормовано, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Згідно з пунктом 56 Порядку № 1487 Національна поліція: за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов`язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 лютого 2025 року № 80, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2025 року за № 455/43861 (далі - Інструкція № 80) передбачено, що підставою для внесення відомостей до ІП «Облік звернень» є звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України.

Також пунктами 5 і 6 розділу ІІ вказаної Інструкції установлено, що підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є: доставлення призовників, військовозобов`язаних, резервістів до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; наявність інформації про перебування призовників, військовозобов`язаних, резервістів в установах виконання покарань, слідчому ізоляторі, ізоляторах тимчасового тримання або місцях із спеціальним режимом тримання; смерть особи або оголошення особи померлою за рішенням суду, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання; проходження служби у складі Збройних Сил України, органів СБУ, розвідувальних органів України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.

Результат виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в електронній формі та надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС (далі ЄІС МВС), автоматично відображається в ІП «Облік звернень».

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі Закон № 3621-IX), у редакції, чинній з 15 лютого 2025 року (у редакції Закону № 4235-IX від 12 лютого 2025 року), установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як зазначено вище, позивач не виконав передбаченого пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX обов`язку щодо проходження до 05 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Слід також зазначити, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтями 210, 210-1 КУпАП, а навпаки передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.

У спірному випадку позивача оголошено в розшук у зв`язку з не проходження повторно ВЛК до 05 червня 2025 року та на підставі автоматично сформованого звернення до органів Національної поліції від 23 березня 2026 року, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.

При цьому, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, та в другу чергу складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Отже, розшук військовозобов`язаного з метою доставлення / адміністративного затримання оголошений у спірному випадку правомірно та у порядку, визначеному законом.

Доставлення військовозобов`язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів сторони позивача про порушення відповідачем порядку винесення протоколу/постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць, є Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2017 року.

За правилами статті 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Сама ж по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.

До того ж, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 травня 2021 року у справі №824/1164/18-а досліджував визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності.

Позиція Верховного Суду полягала у тому, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При обґрунтуванні такого висновку суд послався, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) у якому зазначено, що поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" не тотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність". Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.

У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань, положення чачтини 3 статті 80 Конституції України розтлумачив так:

"1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину".

Таким чином, притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням ст. 284 КУпАП.

У даній справі відповідач, на виконання повноважень, передбачених частиною 1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ, пунктом 79 Порядку №1487 та пунктом 15 Порядку №560, проінформував органи Національної поліції про вчинення позивачем адміністративного правопорушення (порушення військового обліку), що може в майбутньому мати наслідок у вигляді притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, відображення у електронному військово-обліковому документів текстового повідомлення "Порушення правил військового обліку" не вказує на визнання винуватості особи у вчиненні адміністративному правопорушення, адже встановлення наявності чи відсутності вини особи буде вирішуватися з дотриманням процедури, передбаченої КУпАП.

Суд окремо зауважує, що заходи адміністративного забезпечення не повинні розцінюватись як факт встановлення винуватості особи.

Захід забезпечення у вигляді адміністративно затримання направлений виключно на доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналіз частини 3 статті 38 Закону №2232-ХІІ та п. 4 розділу ІІ Інструкції №80 вказує, що на органи Національної поліції покладено імперативний обов`язок щодо реєстрації звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Під час реєстрації звернення не здійснюється перевірка наявності у діях особи ознак адміністративного правопорушення.

Помилковим буде висновок про те, що звернення до органів Національної поліції потребує встановлення факту притягнення до адміністративної відповідальності, адже звернення в жодному разі не констатує притягнення особи до відповідальності, а навпаки - направлене на складання протоколу/постанови про адміністративне правопорушення, за наслідком чого встановлюється винуватість чи невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення (після набрання постановою законної сили).

Водночас позовні вимоги позивача мотивовані відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, попри те, що стадія притягнення до адміністративної відповідальності не розпочиналась.

Суд зауважує, що відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статей 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, буде вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності за КУпАП, з дотриманням гарантій, передбачених ст. ст.251-252, 254-257, 268, 280 КУпАП, зокрема щодо складання протоколу, з`ясування усіх обставин справи, надання особі можливості надати пояснення та заперечення, а також прийняття уповноваженою посадовою особою мотивованої постанови.

Застосування до особи заходів забезпечення у вигляді адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути оскаржено в порядку, визначеному статтею 267 КУпАП.

Суд у даній справі надає правову оцінку діям відповідача виключно щодо внесення відомостей до Реєстру на предмет дотримання визначеної законом адміністративної процедури та в контексті критеріїв, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беззаперечно, наведені позивачем доводи щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності повинні бути враховані уповноваженим на те органом (посадовою особою) при складанні адміністративного протоколу як можлива підстава для закриття провадження відповідно до статті 247 КУпАП. Водночас, пунктом 22 Порядку №560 передбачено, що крім адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) уточненню підлягають також інші персональні дані.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункто 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, особливість провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачена ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ч. 1 вказаної статті, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, у разі притягнення позивача до адміністративної відповідальності та незгоди з таким рішенням, позивач не позбавлений права на оскарження постанови до місцевого загального суду як адміністративного, з дотриманням визначеної законом процедури.

У відповідності до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд вже зазначав, що підставою для внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку слугувала відсутність з його сторони повторного проходження ВЛК до 05 червня 2025 року.

Суд вважає, що внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку належить до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1951-VIII.

Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Суд також зазначає, що позивач не позбавлений можливості особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою вирішення питання для уточнення даних чи проходження ВЛК.

Таким чином, з огляду на правомірність внесення відповідних відомостей до Реєстру, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» даних про порушення позивачем правил військового обліку. Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 червня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов