Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №260/836/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/836/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2026 № 62-ОС в частині продовження строку дії контракту понад встановлені строки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), з 16 січня 2026 року на період дії воєнного стану;

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 . 17 січня 2023 року між начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу. Вказаний Контракт набрав чинності 17 січня 2023 року на підставі наказу від 17 січня 2023 року № 31-ос та закінчив свою дію 16 січня 2026 року. Позивач вказує, що рапортом від 10 листопада 2025 року завчасно повідомив відповідача про небажання продовжувати військову службу після закінчення строку Контракту та зазначив, що після його спливу проситиме звільнити його з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У подальшому, 21 січня 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до начальника НОМЕР_4 прикордонного загону із рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, однак листом від 27 січня 2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби у зв`язку з тим, що термін дії контракту було продовжено з 16 січня 2026 року на період дії воєнного стану. Таку відмову та наказ про продовження дії контракту понад встановлений термін на період дії воєнного стану від 16.01.2026 № 62-ОС позивач вважає протиправними, оскільки про продовження строку дії контракту його не повідомляли, із відповідним наказом не ознайомили. Крім того, позивач не висловив бажання продовжувати військову службу, про що повідомив командування НОМЕР_4 прикордонного загону завчасно, та до рапорту про звільнення з військової служби надав всі необхідні документи, які вимагаються при звільненні з військової служби відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову у повному обсязі та вказує, що в умовах правового режиму воєнного стану, укладені контракти про проходження військової служби, строк дії яких сплинув, підлягають автоматичному продовженню понад установлену тривалість до завершення воєнного стану або до настання інших визначених законом підстав. Розірвання таких контрактів з підстави спливу строку не допускається, за винятком випадків, прямо передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, що дозволяють припинення контракту під час дії воєнного стану. Умову підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024, але у межах тривалості правового режиму воєнного стану. Звертає увагу суду, що на момент розгляду цієї справи підстави для звільнення позивача відсутні, у зв`язку з тим, що термін дії контакту, наказом начальника загону від 16.01.2026 №62-ОС, було продовжено з 16 січня 2026 року на період дії воєнного стану.

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що до спірних правовідносин належить застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент розгляду Військовою частиною НОМЕР_2 рапорту ОСОБА_1 , на час волевиявлення особи. Крім того, вказує, що командування НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України було належним чином поінформоване про небажання продовжувати військову службу та про намір звільнитися після закінчення строку дії контракту. Відтак твердження відповідача про нібито несвоєчасність звернення позивача є безпідставним. Зауважує, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ним вживалися заходи щодо узгодження з позивачем питання продовження строку дії контракту та досягнення між сторонами відповідної згоди з цього приводу. Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Позивача було належним чином ознайомлено з наказом від 16 січня 2026 року №62-ОС про продовження строку дії контракту ОСОБА_1 з 16 січня 2026 року.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

17 січня 2023 року між ОСОБА_1 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії з 17.01.2023 по 16.01.2026. Контракт набрав чинності 17.01.2023 на підставі наказу від 17.01.2023 № 31-ос.

10.11.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом, яким повідомив командування про небажання продовжувати проходити військову службу після завершення строку дії Контракту. Вказаний рапорт отримано відповідачем 13.11.2025.

21 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. ж п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Листом №08/1383-26-Вих від 27.01.2026 відповідач відмовив ОСОБА_1 в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби у зв`язку з відсутністю підстав та продовженням терміну дії контракту наказом начальника загону від 16.01.2026 №62-ОС.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №62-ОС від 16.01.2026 старшому сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби 1 категорії – оператору (безпілотних авіаційних комплексів) другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип С), продовжено дію контракту з 16 січня 2026 року на період дії воєнного стану.

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби, а також наказ про продовження дії контракту протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною другою цієї статті передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на різних підставах, які розділено на три умови, а саме: у мирний час, під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), а також під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Так, за приписами підпунктів «а» пунктів 1 та 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту лише у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану).

У свою чергу, за приписами пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на момент укладення контракту) визначено наступні підстави за яких контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Між тим, приписи пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232 (в редакції з 18.05.2024) визначали, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (підпункт «ж») у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Вищевказаний пункт був доповнений та стаття викладена у цій редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон № 3633-ІХ), який набув чинності 18.05.2024.

Аналізуючи наведену правову норму, суд приходить до висновку, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ виникає на наявності таких обставин: 1) укладення контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Крім того, зміни внесені до Закону № 2232-ХІІ Законом № 3633-ІХ узгодили між собою положення статті 23 Закону № 2232-ХІІ та підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону № 2232-ХІІ (у редакції чинній станом на час звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби), під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009).

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пункту 26 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Відповідно до пункту 267 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Держприкордонслужби, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною п`ятою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, зокрема з ініціативи військовослужбовця за наявності підстав, передбачених підпунктом ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 288 Положення № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 270 Положення № 1115/2009, звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби здійснюється посадовими особами, визначеними цим Положенням, у межах наданих їм повноважень.

Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.

Наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби з військової служби та перелік документів, які додаються до нього, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України відповідно до пункту 288 Положення № 1115/2009.

Згідно з пунктом 1 Контракту від 17.01.2023, громадянин України ОСОБА_1 , ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, добровільно бере на себе зобов`язання: протягом дії цього контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту, проходити військову службу на посадах осіб сержантського складу.

Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Пунктом 6 контракту визначено, що під час вирішення питань, які безпосередньо не обумовлені цим контрактом, сторони керуються вимогами законодавства, що регулює порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Відповідно до пункту 6 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу.

Отже, під час розгляду рапорту позивача відповідач був зобов`язаний керуватись Законом України Про військовий обов`язок і військову службу, до якого відсилає Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке визначено для вирішення відповідних питань у контракті.

Згідно з пунктом 23 Положення № 1115/2009 строк контракту обчислюється з дня набрання ним чинності.

Перший контракт набирає чинності з дня зарахування до списків особового складу Держприкордонслужби або з дня видання наказу про прийняття військовослужбовця на військову службу за контрактом.

У цьому випадку контракт набрав чинності 17.01.2023, є строковим та укладався на три роки, тобто до 16.01.2026.

Суд враховує, що 10.11.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом, яким повідомив командування про небажання продовжувати проходити військову службу після завершення строку дії Контракту. Вказаний рапорт отримано відповідачем 13.11.2025, що підтверджується матеріалами справи.

21 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. ж п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, що не заперечується відповідачем.

При цьому суть спору зводиться до порядку застосування Закону № 3633-ІХ до контрактів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 вказала, що у разі, якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 в справі № 990/56/24 зазначив, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

Також Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 та у постанові від 19.09.2024 у справі № 120/10413/22 вказав, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду переживаючої (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Адміністративні суди оцінюють законність рішень суб`єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент прийняття таких рішень.

У даному випадку закінчення строку контракту позивача відбулось під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У зв`язку з закінченням строку дії контракту у військовослужбовця (позивача) виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління обов`язок забезпечити його реалізацію.

Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин необхідно застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент подання рапорту про звільнення з військової служби, тобто станом на 21.01.2026 року.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд приходить до висновку, що позивач станом на 21.01.2026 мав право на звільнення зі служби за підпунктом ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він і реалізував, звернувшись до відповідача з відповідним рапортом, а тому дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у звільненні позивача з військової служби є протиправними.

Що стосується винесення відповідачем оскаржуваного наказу №62-ОС від 16.01.2026, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що абзац четвертий пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ не передбачає можливість продовження дії такого контракту на період дії воєнного стану без згоди на це самого військовослужбовця.

Водночас, аналіз пункту 30 та пункту 31 Положення №1115/2009, якими нормативно врегульовано порядок укладення контракту, дає можливість суду дійти висновку, що оскільки контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракт, а один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця, а відтак будь-які зміни, які вносяться у такий контракт, повинні узгоджуватись сторонами укладення такого, підписувати такі зміни повинні сторони, які погодили внести такі, отримавши свій примірник, як доказ погодження волевиявлення.

Як це врегульовано п.31 Положення №1115/2009, оскільки контракт є підставою для видання наказу про прийняття громадянина на військову службу за контрактом, про продовження військової служби за новим контрактом, про залишення військовослужбовця на службі понад граничний вік перебування на військовій службі, відтак і внесення змін у контракт щодо строку дії такого водночас за погодженням сторін контракту, є підставою прийняття наказу, як управлінського документа щодо введення таких змін в дію.

Наведене кореспондує пункту 4 Контракту, підписаного позивачем та відповідачем, де зазначено, що зміни та доповнення до Контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі та не можуть суперечити законодавству.

Між тим, оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 16.01.2026 №62-ОС щодо продовження дії контракту понад встановлені строки без попередньо внесення у контракт від 16.01.2023 змін сторонами контракту, перебував поза межами правового поля.

Більше того, самостійне продовження відповідачем терміну дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану суперечить пункту 2 частини 8 статті 23 Закону №2232-XII та абз.9 пункту 41 Положення №1115/2009 та пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону №2232-XII.

Тобто у даному випадку відповідач не довів, що позивач надавав згоду чи бажання укласти новий контракт з метою продовження військової служби, будь-яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, а також досягнення між сторонами відповідної згоди на продовження дії контракту чи укладення нового, що засвідчується підписами сторін контракту, матеріали справи не містять.

Натомість матеріали справи містять рапорт позивача від 10.11.2025, яким останній повідомив командування про небажання продовжувати проходити військову службу після завершення строку дії Контракту.

У контексті наведеного суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». ЄСПЛ у цій справі зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідачем в односторонньому порядку без узгодження з позивачем протиправно продовжено строк дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 №62-ОС є протиправним, оскільки прийнятий без правових підстав, а відтак є таким, що підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень та приймати рішення про звільнення з військової служби.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги встановлені у даній справі обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби від 21.01.2026, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Решта доводів учасників справи не спростовують висновків суду.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 16.01.2026 №62-ОС «По особовому складу», яким продовжено дію контракту понад встановлені строки ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 21.01.2026, на підставі підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович