Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №240/4660/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/4660/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішенні і картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101090/2025/000007/2 від 24.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2025/000242 від 24.12.2025, прийняті Житомирською митницею Державної митної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано до митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товарів. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 дану справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, відповідач, під час проведення консультації з декларантом вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 16.05.2025 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та компанією «Tianjin Novara international Trading Co. Ltd (China)» (Продавець) було укладено контракт №16/05.

Згідно з п. 1.1. Контракту, предмет даного контракту – меблі ( в подальшому Товар), в асортименті та кількості відповідно до рахунків-фактури /інвойсів, узгоджених між Сторонами, протягом терміну дії даного Контракту і оформлених для кожної окремої партії Товару, що поставляється на основі попереднього замовлення Покупця, здійсненого у письмового вигляді і підтвердженого Продавцем.

Так, до митного оформлення в режимі імпорт відділу митного оформлення № 1 митного поста "Звягель" Житомирської митниці 23.12.2025 подано електронну митну декларацію № 25UA101090013516U8 з метою імпорту меблів для сидіння, які не перетворюються на ліжка, без функції регулювання висоти та обертання, обідні стільці з металевим каркасом, м`які, оббиті тканиною, у роздрібному стані для зручності транспортування, нові, із заявленою митною вартістю 360571,14 грн.

До вище зазначеної ЕМД подані документи:

- Пакувальний лист без номера;

- Invoice № NWL-25008;

- CMR 7964/1;

- Коносамент SAC25090114;

- Банківський платіжний документ № 36;

- Банківський платіжний документ № 21;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 00475;

- Зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2025 № 16/05;

- Технічна характеристика товару;

- Лист № 3 від 03.06.2025;

- Експортна декларація країни відправлення № 020220250000995891.

Розглянувши подані документи, відповідач повідомив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Крім того, відповідач зазначив, що подані документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Житомирською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101090/2025/000007/2 від 24.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2025/000242 від 24.12.2025, яким митну вартість визначено за резервним методом митної вартості, здійснено коригування вартості.

Позивач, не погоджуючись із такими рішенням і карткою, вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України).

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч.2 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У ч. 2 ст. 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.1 Контракту № 16/05 від 16.05.2025 «предмет даного контракту – меблі ( в подальшому Товар), в асортименті та кількості відповідно до рахунків-фактури /інвойсів, узгоджених між Сторонами, протягом терміну дії даного Контракту і оформлених для кожної окремої партії Товару, що поставляється на основі попереднього замовлення Покупця, здійсненого у письмового вигляді і підтвердженого Продавцем». Однак, наданий до митного оформлення документ INVOICE від 03.06.2025 NWL – 25008, не містить будь-яких відміток про те, що він схвалений покупцем, тому вказаний документ не можу бути використаний як належний доказ на підтвердження митної вартості Товару. Також відсутнє попереднє замовлення Покупця.

Згідно з п. 6.1. Контракту, Покупець здійснює передоплату 30% вартості партії Товару після підтвердження замовлення на підставі проформи – інвойсу; - решта 70% загальної вартості Товару підлягає сплаті Покупцем протягом 40-45 календарних днів з дати отримання Постачальником попередньої оплати на підставі наданої копії рахунку – фактури. Так як підтвердження замовлення на підставі проформи – інвойсу відсутнє, а решта 70% проплати була здійснена протягом 97 календарних днів, тобто не було дотримано вимог контракту. Входячи з вищевказаного платіжний документ № 36 від 18.09.2025 не може бути використано як належний доказ підтвердження заявленої митної вартості.

Так, як витрати на транспортування є однією із складових митної вартості (п. 10.5 ст. 58 МКУ), то відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FOB необхідні дані про вартість перевезення, навантаження/розвантаження в транзитному порту.

Ці складові митної вартості, передбачені частиною 10 ст. 58 МК України, повинні підтверджуватись документально (добором, рахунками, товаротранспортними накладними), коносаментом, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо.

Довідка про транспортні-експедиційні витрати морського перевезення від 23.12.2025 № MS00475 видана ТОВ «МАЙ ШИПІНГ». Разом з тим до митного оформлення не надано договорів на перевезення між ТОВ «МАЙ ШИПІНГ» та ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний органи можливості перевірити достовірність декларування витратна транспортування, що відповідно до частини 10 ст. 58 МК України є складовою митної вартості.

Згідно з ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є України, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну викладені у додатково долученій копії митної декларації країни відправлення 020220250000995891 від 15.09.2025 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу. Відповідно до п. 2.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 МК України, засвідчується шляхом вчинення напису «Переклад вірно», проставленням особистого підпису особи, що здійснила переклад та печатки підприємства, співробітником якого згорблено переклад. У разі недотримання вищевказаних вимог нормативного документу, надані під час проведення консультацій переклад митної декларації Китаю від 15.09.2025 не можу бути використаний митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості Товару. Також інвойс від 03.06.2025 не містить посилання на контракту, відомості про умови поставки, підпису та печатки покупця.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: Товар 1 за МД № 25UА209170091690U5 від 24.10.2025 – інші меблі для сидіння: стільці кухонні для сидіння з металевим каркасом оббиті, моделі LCM – 004G сірий 536 шт., LCM – 004W білий 260 шт., LCM – 004В чорний 536 шт. Торгівельна марка HOMART – 4,01 доларів США за кілограм. Товар 2 за МД № 25UА209170109350U9 від 15.12.2025 – меблі для сидіння з дерев`яним каркасом, не оббиті, що не обертаються та не перетворюються на ліжка: dining chair C-173 full kd – 440 шт. в частково розібраному стані для зручності в поліетиленових мішках. Торгівельна марка BONRO. Країна виробництва CN. Виробник Tianjin u-nod international Trad Co. Ltd – 4,02 доларів США за кілограм. Товар 3 за МД № 25UА209170087526U0 від 11.10.2025 – столи з металевим каркасом та пластмасовою стільницею: стіл розкладний модель DS-1802 600 шт. – 4, 01 доларів США за кілограм.

Суд при наданні правової оцінки висновкам відповідача зазначає наступне.

Пунктом 2.1. Контракту визначено, що поставка Товару та його передача від Продавця Покупцю здійснюється партіями на умовах FOB (Free on Board) порт Tianjin Китай ( в редакції Інкотермс 2020), морським транспортом, згідно супровідних документів (інвойс B/L) та інших. За згодою сторін Товар можу бути поставлений іншим способом.

Згідно з п. 3.1. Контракту, ціна на Товар визначена в доларах США згідно інвойсів або рахунку-фактур.

Пунктом 3.3. Контракту визначено, що загальна вартість контракту складає 500 000,00 тисяч доларів США. Дана сума контракту слугує виключно для планування майбутньої співпраці і не можу являтися підставою для будь-яких вимог. Дійсна сума контакту складається з усіх сум рахунків – фактури/інвойсів до кожного з партій Товару, замовлених протягом терміну дії Контракту та в межах його загальної суми.

Відповідно до п. 6.1. Контракту, Покупець здійснює передоплату 30% вартості Товару після підтвердження замовлення на підставі проформи – інвойсу; решта 70% загальної вартості Товару підлягає сплаті Покупцем протягом 40-45 календарних днів з дати отримання Постачальником попередньої оплати на підставі наданої копії рахунку – фактури.

Пунктом 6.2. Контракту визначено, що розрахунки проводяться у безготівковій формі.

На виконання вимог п. 1.1 Контракту, 30.05.2025 між сторонами було складено попереднє замовлення № 1, в якому визначено найменування Товару, що має бути поставлений, артикул товару, та кількість і загальну орієнтовну вартість. Загальна орієнтовна вартість замовлення 17 468,60 доларів США.

На підставі вказаного замовлення 03.06.2025 компанією Tianjin Novara international Trading Co. Ltd було складено Інвойс № NWL – 25008, де відображено повний перелік Товару за його найменуванням та кількістю і вартістю, яка повністю співпадає із попереднім замовленням від 30.05.2025 на загальну суму 17 458,60 доларів США.

03.06.2025 між Покупцем та Продавцем також було укладено лист-погодження до комерційного інвойсу № NWL – 25008, яким сторони підтвердили та погодили наступну поставку:

- Сторони погодили ціну на одиницю та загальну вартість товару, зазначеного в інвойсі NWL – 25008, у сумі 17468,60 доларів США. Сторони підтвердили, що ці ціни відповідають домовленостям та ринковим умовам.

- Сторони підтверджують, що асортимент та кількість товару, перелічених в інвойсі NWL – 25008, відповідають замовленню від 30.05.2025.

- Сторони визнали, що інвойс NWL – 25008 є невід`ємною частиною Контракту.

Викладене спростовує доводи митного органу про те, що надані при декларуванні документи містять суперечливі відомості та не надають можливість визначити митну вартість товару, оскільки з вищевказаних документів чітко вбачається, що сторони визначили ринкову вартість товару в сумі 17 468,60 доларів США та погодили її.

14.06.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 16/05 від 16.05.2025, згідно якої сторони вирішили викласти п. 6.1. контракту викласти в наступній редакції: «6.1. Покупець здійснює передоплату 30% від вартості Товару. Решта 70% загальної вартості Товару підлягає сплаті Покупцем протягом 100 календарних днів з дати отримання Продавцем попередньої оплати. Сторони допускають можливість оплати частинами в залежності від фактичної дати відвантаження».

12.06.2025 позивачем було здійснено передоплату за поставку Товару в розмірі 6005,25 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 2 від 12.06.2025, де в призначені платежу зазначено, що це передоплата в розмірі 30%, яка здійснюється на підставі Контракту № 16/05 від 16.05.2025 та інвойса № NWL – 25008.

18.09.2025 позивачем перераховано на рахунок контрагента 11463,35 доларів США, тобто здійснено повний розрахунок, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 36 від 18.09.2025, де в призначенні платежу зазначено, що оплата за стільці та столи по контракту № 16/05 від 16.05.2025 та інвойс № NWL – 25008.

Вказаний платіж здійснено в межах 100 календарних днів, згідно з умовами Контракту.

Щодо документів на транспортування, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

15.08.2025 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ ШИПІНГ» було укладено договір транспортного експедирування № 202342 від 15.08.2025.

Згідно з п. 1.1. Договору перевезення, Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта здійснити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із організацією та забезпеченим перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також за додаткову плату, необхідних для доставки вантажу, в т.ч. надання митно-брокерських послуг.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Експедитор надає Клієнту послуги при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, при внутрішніх перевезеннях територією України відповідно до законодавства України та держави, територією яких транспортуються вантажі.

Відповідно до п. 3.1. Договору, заявка на виконання транспортно-експедиційних послуг та /або митно-брокерських послуг надається Клієнтом не пізніше, ніж за 5 робочих днів до зазначеної дати готовності вантажу до відправлення / прийому (у випадку експедируванням залізничним транспортом за 14 календарних днів), із зазначенням повного переліку транспортно-експедиційних послуг, які Клієнт замовляє у Експедитора.

Підпунктом 4.2.1. п. 4 Договору перевезення, визначено, що Експедитор має право укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями/ її агентами, експедиторськими та іншими підприємствами, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх зобов`язань по даному Договору.

Згідно з пп. 7.1.3. п. 7 Договору, остаточна вартість послуг Експедитора можу уточнятися Актом прийому–передачі наданих послуг і розрахунками – фактурами Експедитора, у яких зазначається фактичний обсяг наданих послуг.

Підпунктом 7.1.6 п. 7 Договору визначено, що вартість послуг має бути фіксованою у гривнях на момент підписання Заявки/Додатку. Якщо ж послуги визначаються в іноземній валюті, то курс для розрахунків має бути зафіксований на дату укладення Заявки.

18.12.2025 ФОП ОСОБА_1 було подано заявку до Перевізника № 1131, в якій, зокрема, зазначено:

Маршрут: TIANJIN- CHORNOMORSK- Novohrad Volynskyi; Порт завантаження: TIANJIN, XINGANG; Порт розвантаження: CHORNOMORSK, UKRAINE; Орієнтована дата судозаходу: 18.12.2025; узгоджена Сторонами вартість послуг: 4753 доларів США, що сплачується у гривні за курсом НБУ.

25.12.2025 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МАЙ ШИПІНГ» підписано акт № 309, з якого вбачається, що експедитором було виконано, а Замовником прийнято роботи на загальну суму без ПДВ – 189160,92 грн, ПДВ – 20% - 11645,42 грн, усього з ПДВ – 200806,34 грн.

31.12.2025 ФОП ОСОБА_1 на рахунок перевізника ТОВ «МАЙ ШИПІН» було сплачено 200806,34 грн за надані послуги, що підтверджується платіжною інструкцією № 4032 від 31.12.2025.

Позивачем також на підтвердження митної вартості товару було надано довідку, складену ТОВ «МАЙ ШИПІНГ» від 23.12.2025 вих. номер MS00475, з якої вбачається, що відшкодування витрат пов`язаних з морським перевезенням за маршрутом порт Сінган ( Китай) – порт Чорноморськ ( Україна) складає 120 772,21 грн.

Аналогічний маршрут підтверджується і коносаментом SAC2590114, де вказано, що товар у вигляді стільців та столів відправляється отримувачу ФОП ОСОБА_2 через перевізника ТОВ «МАЙ ШИПІНГ» по маршруту порт Сінган ( Китай) – порт Чорноморськ ( Україна). Додатком до коносамента є пакувальний лист, який містить посилання на інвойс NWL – 25008 та номер контейнеру MSKU0557964, який зазначено в коносаменті та експортній декларації Китаю, які також були надані відповідачу під час митного оформлення.

По території України перевезення здійснювалося ФОП ОСОБА_3 автомобіль номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується CMR № 7964/1 сформованою 22.12.2025, де зазначено, що до переведення надано товар на загальну вагу 10926,12 кг, що займає 520 місць та складається з столів та стільців та перевезення здійснюється за інвойс № NWL – 25008. ФОП ОСОБА_3 був залучений до перевезення Експедитором та перевізником – ТОВ «МАЙ ШИПІНГ».

Зміст вказаних документів щодо транспортних витрат підтверджує існуючі та беззаперечні факти домовленостей сторін та підтверджує правомірність заявленої митної вартості, і не змінює розмір складових.

Згідно з статтею 53 МК України, заявка і довідка на перевезення не є обов`язковим документом, який має надаватися декларантом для підтвердження митної вартості. Зі змісту статті вбачається, що законодавець взагалі не визначив конкретний документ, який має підтверджувати розмір витрат на перевезення товарів.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд уважає, що надані контролюючому органу документи про транспортні та експедиторські витрати є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.

Таким чином, позивачем повністю підтверджена вартість транспортних послуг на всьому шляху переміщення товару і саме така вартість включена до митної вартості товару відповідно до митної декларації.

Вказане свідчить про те, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є безпідставним та спростовується наданими документами.

Посилання відповідача на те, що наданий переклад митної декларації країни відправник, в даному випадку експертної декларації КНР, не засвідчено належним чином і це вплинуло на визначення митної вартості товару є безпідставним, оскільки вказаний документ не входить до переліку документів, на підставі яких визначається митна вартість товару.

Також є безпідставними доводи відповідача про відсутність в інвойсі від 03.06.2025 посилання на контракт, відомості про умови поставки, підпису та печатки покупця. Натомість, інвойс № NWL – 25008, містить повний перелік Товару за його найменуванням та кількість і вартість, яка повністю співпадає із попереднім замовленням від 30.05.2025 на загальну суму 17 458,60 доларів США, найменування та адресу покупця, посилання на контейнер, у якому відбудеться відправлення, умови поставки: самовивіз та підпис і печатку продавця. Також 03.06.2025 між Покупцем та Продавцем також було укладено лист-погодження до комерційного інвойсу № NWL – 25008, яким сторони підтвердили та погодили таку поставку.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару всіх документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA101090/2025/000007/2 від 24.12.2025 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2025/000242 від 24.12.2025, тому їх слід визнати протиправними і скасувати.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3886,80 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору, належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАС України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 05.02.2026; рахунок-фактура № 3 від 05.02.2026; платіжна інструкція від 05.02.2026.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18.

Враховуючи, що дана справа була розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, оскільки не є складною через сформовану судову практику розгляду даної категорії справ, з огляду на вимоги щодо співмірності, суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, які підлягають стягненню з Житомирської митниці Державної митної служби України, рішення якої були предметом оскарження.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними рішення та скасування картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101090/2025/000007/2 від 24.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2025/000242 від 24.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3886,80 грн і 4000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов