Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №160/7486/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа №160/7486/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

27.03.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 23.01.2026 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (батьком) з інвалідністю II групи;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.01.2026 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (батьком) з інвалідністю II групи по суті, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні, за результатом чого прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на утриманні Позивача перебуває батько, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, та у зв`язку з цим потребує постійного догляду для підтримання належної життєдіяльності. З огляду на це 23.01.2026 року позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХП. Проте, до теперішнього часу, станом на дату подання позову, вказаний рапорт не розглянутий, жодної відповіді від командування військової частини НОМЕР_2 на адресу позивача не надійшло. Дану поведінку позивач розцінює, як бездіяльність, та з метою захисту свого порушеного права змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.04.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти вимог викладених у позові, та зазначив, що Після надходження рапорту його було опрацьовано та направлено повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність проведення обстеження місця проживання батька військовослужбовця для встановлення наявності чи відсутності інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, які є працездатними та могли б здійснювати догляд за ним. Станом на день подачі відзиву на позовну заяву відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_2 не надійшло. Прийняття остаточного рішення є можливим лише після надходження відповідного акта огляду, який формується іншим суб`єктом владних повноважень.

23.04.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Разом з тим, 23.04.2026 року представником позивача було подано клопотання про витребування доказів у справі.

Ухвалою суду від 01.05.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі №160/7486/26 - задоволено.

Витребувано у Військової частини НОМЕР_2 :

- належним чином засвідчену копію запиту (повідомлення, листа) до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо проведення перевірки сімейного стану ОСОБА_1 , на який посилається відповідач у відзиві, у тому числі листа від 06.04.2026 № 2456/31170.

- докази направлення вказаного запиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі реєстраційні дані вихідної кореспонденції, докази відправлення, доставки, вручення або інші документи, які підтверджують дату та спосіб його направлення і отримання адресатом.

Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3

- інформацію про те, чи надходив до нього запит Військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2026 № 2456/31170, а також належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують дату його надходження, вхідний реєстраційний номер, дату реєстрації та подальший рух цього документа.

- належним чином засвідчені копії документів щодо організації та проведення перевірки сімейного стану ОСОБА_1 , у тому числі документи про призначення комісії, службові резолюції, внутрішні доручення, запити до інших органів, отримані відповіді та інші матеріали перевірки.

- належним чином засвідчену копію акта перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , якщо такий акт складався.

- письмову інформацію із зазначенням причин нескладення акт перевірки сімейного стану ОСОБА_1 , стадії розгляду запиту Військової частини НОМЕР_2 , вжитих заходів, дати призначення комісії, дати проведення або непроведення перевірки та причин неповідомлення військової частини і військовослужбовця про результати розгляду.

Копія ухвали від 01.05.2026 отримана відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_4 в системі «Електронний суд», що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа.

08.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про долучення витребуваних документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про залучення співвідповідача до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 продовжено строк розгляду спри на 30 днів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу за призовом під час мобілізації та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Батько позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується витягом з рішення ЕКОПФО № 205/26/32/В від 07.01.2026; оригінал висновку форми 080-4/о № 31 від 20.01.2026;

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

У зв`язку із чим, не бажаючи продовжувати військову службу за сімейними обставинами, 23.01.2026 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п. 3. ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з долученням документів, які підтверджують право на звільнення.

Вказаний рапорт направлено 28.01.2026 засобами поштового зв`язку на адресу Міністерства оборони України для подальшого спрямування за підпорядкуванням до військової частини НОМЕР_2 .

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача, яка виразилась у не розгляді рапорту, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, оцінивши надані докази та приписи діючого законодавства суд приходить до наступних висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).

Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно із пунктом 225 Положення №1153, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 2 розділу І Порядку №531 встановлено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Як вбачається з п 14.30. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, абзацами дванадцятим абзацами тринадцятим, чотирнадцятим визначених п`ятнадцятим пункту 2 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Пунктами 2-5 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 06.04.2026 року ТВО командира військової частини НОМЕР_2 було направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням провести перевірку фактичного складу сім`ї та родинних зв`язків військовослужбовця ОСОБА_1 , скласти акт обстеження сімейного стану та повідомити про наявність або відсутність інших членів сім`ї, які проживають разом із особою, яка потребує постійного догляду, відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд.

Вказаний запит було направлено відповідачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 06.04.2026 року. З матеріалів справи встановлено, що лист був отриманий 07.04.2026 року

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2025 року у справі №280/3782/24.

Дослідивши матеріали справи, суд може дійти висновку, що з вказаних дій відповідача не вбачається протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 23.01.2026 року щодо звільнення з військової служби за абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки на виконання вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України , затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 та з метою перевірки відомостей щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за батьком Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 Відповідачем направлено запит від 06.04.2026 року №2456/31170.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане, позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко