Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №160/27719/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокуСправа №160/27719/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 24.10.2025р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно позивача про висновок ВЛК від 31.03.2022 року №39 про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно позивача про його виключення з військового обліку на підставі пп. 3) ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно його тимчасового посвідчення та довідки ВЛК від 31.03.2022 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2008р. йому було оформлено пенсію по інвалідності, оскільки він отримав інвалідність 3 групи опорно-рухомого апарату на підставі трудового каліцтва, 31.03.2022р. він пройшов ВЛК, після якої його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до ст.78А графи 38А Розладу хвороб, також ним було отримане тимчасове посвідчення №4/1276 від 12.04.2022, куди були внесені зазначені вище відомості про його непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку. Разом з тим, позивач зазначив, що наведені вище відомості у застосунку «Резерв+» не відображаються та за даними його електронного ВОД у Резерв+ він все ще перебуває на військовому обліку та не є виключеним з військового обліку, тому вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки повноваження щодо внесення відомостей до відповідного реєстру покладені на відповідача та останній має обов`язок внести такі відмітки у картку первинного обліку позивача та до згаданого вище Реєстру відповідно до вимог п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», п.29 Порядку №1487 та вимог ч.8,9 ст.5 Закону №1951-УІІІ, однак відповідач вищенаведених приписів чинного законодавства не дотримався, його письмове звернення від 21.06.2026р. залишив без реагування, тому з метою захисту і відновлення свого права позивач звернувся з даним позовом до суду та просив визнати бездіяльність відповідача щодо не внесення до реєстру інформації про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі висновку ВЛК від 31.03.2022 №39 протиправною та зобов`язання відповідача внести такі відомості до відповідного реєстру.

Ухвалою суду від 01.12.2025р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві – протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 26.09.2025р. (адміністративний позов з додатками), 03.12.2025р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

16.12.2025р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що наявні правові підстави для залишення позовних вимог позивача без задоволення, оскільки позивач перебуває на військовому обліку і є військовозобов`язаним у розумінні п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключенню з військового обліку підлягають громадяни, які визнані непридатними до військової служби згідно п.3 ч.6 ст.37 згаданого Закону, факт визнання громадянина непридатним до військової служби повинен підтверджуватися відповідним документом, виданим ВЛК у відповідності до вимог Положення від 14.08.2008 №402, проте, у даному випадку матеріали справи не містять документів, які підтверджують факт непридатності позивача до військової служби. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що необхідність проходження ВЛК підтверджена і висновками апеляційної інстанції у справі №160/4193/25, відтак, вважає, що обов`язок проходження позивачем ВЛК є цілком законним та обґрунтованим, оскільки саме ВЛК визначає стан здоров`я військовозобов`язаного та такі дані повинні бути відображені у Реєстрі згідно ст.7 Закону №1951-УІІІ, тому, на переконання відповідача, відсутні правові підстави для виключення позивача з військового обліку та внесення змін до відповідного Реєстру. Також відповідач вказав і на те, що внесення відповідної інформації до Реєстру можливе тільки за особистою участю позивача, про що аналогічної думки дійшов Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 19.03.2024р. у справі №160/1006/24.

Також у згаданому вище відзиві на позов, із наведених у ньому вище описаних обставин, просив позов позивача залишити без розгляду.

Розглянувши вищенаведене клопотання представника відповідача, висловлене у відзиві на позов, про залишення даного позову без розгляду, вивчивши докази надані на його підтвердження, суд вважає, що у задоволенні цього клопотання слід відмовити, зважаючи на таке.

Процесуальні питання та підстави щодо залишення позову без розгляду, визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у вказаній статті наведений виключний перелік підстав для залишення позову без розгляду, а саме: у разі подання позову особою, яка не має права адміністративної процесуальної дієздатності; позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою посадове становище якої не вказано; позивач не прибув у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; у разі надходження заяви позивача про залишення позову без розгляду; у разі, якщо особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; у разі, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Разом з тим, заявляючи у відзиві на позов клопотання про залишення даного позову без розгляду, представником відповідача жодних вищенаведених перелічених підстав не було наведено, належних доказів, які б підтверджували одну або декілька підстав для залишення даного позову без розгляду, до відзиву не було додано, а відтак, суд вважає таке клопотання безпідставним та необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам ст.240 згаданого Кодексу, тому у його задоволенні представнику відповідача слід відмовити.

12.06.2026р. через систему «Електронний суд» представником позивача була надана відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що статтею 37 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що у разі настання однієї з обставин, передбачених ч.6, особа виключається з військового обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, на підтвердження виключення позивача з військового обліку надано тимчасове посвідчення, у якому зазначено, що позивач виключений з військового обліку, а також довідка ВЛК про його непридатність до військової служби, що не заперечується відповідачем, відтак, вважає, що у відповідача була повна та достовірна інформація про виключення його з військового обліку, але відповідачем зазначені документи були проігноровані, тому представник позивача просив до доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов, ставитися критично та задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

17.06.2026р. від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити в повному обсязі посилаючись на ті ж самі обставини, які були викладені і у відзиві на позов, додатково зазначив, що заява позивача від 22.06.2025р., копія якої міститься в матеріалах справи, до відповідача не надходила, доказу отримання згаданої заяви позивача від 22.06.2025р. з особистим підписом уповноваженого представника відповідача позивачем не надано, а чек ТОВ «Нова пошта» від 21.06.2025р. містить інформацію про одержувача, якого не існує – ІНФОРМАЦІЯ_2 , доказу отримання її саме відповідачем не надано.

У додаткових поясненнях від 17.06.2026р. з приводу відправлення на адресу відповідача поштою заяви позивача від 22.06.2025р. представник позивача зазначив, що факт направлення кур`єром вищезазначеної вимоги датований накладною «Нова Пошта» від 21.06.2025р., зі змісту поштового відправлення прямо вбачається, що лист буде вручений кур`єром не пізніше 22.06.2025р. (верхня частина накладної). Позивач, як юридично не обізнаний громадянин вважав, що тоді правильно буде зазначити замість дати відправлення дату вручення 22.06.2025р., оскільки його запевнили працівники поштової служби про вручення 22.06.2025р. За таких обставин, будучи переконаним, що лист буде вручений кур`єром 22.06.2025р. позивач зазначив цю дату, хоча в дійсності відправляв 21.06.2025р.

23.06.2026р. представником відповідача через систему «Електронний суд» були надані витяги з Журналу реєстрації вхідних документів за період 20-24.06.2025 (зроблені шляхом застосування фотокамери), з яких вбачається, що заява позивача від 22.06.2025р. до відповідача не надходила.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.06.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 23.06.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 23.06.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 3 групи опорно-рух.апарат трудове каліцтво, термін дії – довічно, що підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 від 28.11.1997р., пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 02.09.2020р., наявних у справі.

31.03.2022р. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачеві була видана Довідка №39 ВЛК, за формою згідно з Додатком 4 до Положення №402, зі змісту якої вбачається, що стосовно позивача був проведений медичний огляд за результатами якого ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дана довідка підписана Головою ВЛК та секретарем ВЛК і скріплена гербовою печаткою відповідача.

12.04.2022р. позивачеві було видане Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , у графах 7, 8 та 12 і 14 зроблені відмітки про непридатність позивача до військової служби та про виключення його з військового обліку відповідно до ст.78А графи 38А Розладу хвороб 31.03.2022р.

Як зазначив позивач у позові, переглядаючи застосунок Резерв + ним було виявлено, що інформація про виключення його з військового обліку через його непридатність до військової служби відповідно до постанови ВЛК №39 від 31.03.2022 у вказаному застосунку не відображається, а у ньому містяться дані про те, що він все ще перебуває на військовому обліку не є виключеним та є обмежено придатним до військової служби у мирний час та придатним в особливий період часу відповідно до постанови ВЛК 30.04.1998р.

Також позивач у позові зазначив, що 21.06.2025р. згідно експрес-накладної №59001400577411 ТОВ «Нова пошта» позивач як відправник, направив заяву про внесення змін в особову справу військовозобов`язаного від 22.06.2025р., у якій одержувачем було зазначено: ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 .

У вказаній експрес-накладній було зазначено, що датою оформлення є 21.06.2025р., плановий час доставки 22.06.2025р. до 12:00 год.

При цьому, докази вручення вказаного відправлення під підпис уповноваженій особі відповідача в матеріалах справи відсутні, а позивачем суду не надано.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації стосовно висновку ВЛК від 31.03.2022 року №39 про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, протиправною, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування (ч.2).

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ - в редакції на дату проходження позивачем ВЛК – 31.03.2022 року передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Аналогічні приписи були чинними і на момент формування позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр).

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

У разі коли відомості про призовника, військовозобов`язаного або резервіста не включено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовник, військовозобов`язаний або резервіст може за власним бажанням подати відомості для включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів під час формування декларації про місце проживання з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) за умови запровадження інформаційної взаємодії. Механізм та вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між Порталом Дія та Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлюються Міноборони.

Постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.05.2024 Порядок № 1487 доповнений пунктом 15-1, згідно якому до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1487 в редакції, що діяла до 18.05.2024, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

Після вказаної дати (в редакції з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 563) п. 20 Порядку № 1487 передбачено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

За правилами п.22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №3549-IX від 16.01.2024, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII).

Згідно Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, який діяв на час виникнення спірних правовідносин – 31.03.2022 (Наказ втратив чинність 22.08.2024 на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024), до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про стан здоров`я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов`язку (п.2 Розділу ІІІ Порядку).

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Порядку № 94 збирання відомостей здійснюється органами ведення Реєстру на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військовими частинами.

Виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру (п.9 розділу ІІІ Порядку № 94).

Також і пунктом 4 Порядку №559, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Як встановлено судом із матеріалів даної справи, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 31.03.2022 стосовно позивача було проведено медичний огляд та на підставі ст.78А, графи 38А Розладу хвороб, позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що було видано Довідку ВЛК, за формою згідно додатку 4 до Положення №402 від 14.08.2008р. за №39, за підписом голови, секретаря ВЛК та скріплена гербовою печаткою, що підтверджується змістом її копії, наявної у справі.

Також за даними копії Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 12.04.2022р. виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , видно, що до нього були внесені відомості ( у графи 7, 8, 12 та 14) про непридатність позивача до військової служби та виключенням з військового обліку за станом здоров`я 31.03.2022р.

Далі, із даних Реєстру, сформованих позивачем через мобільний застосунок «Резерв+» у його електронному ВОД позивач виявив дані про себе з приводу того, що він (незважаючи на вищенаведені висновки ВЛК про його непридатність до військової служби, виключення з військового обліку) перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний, а також у ньому міститься інформація про те, що він є обмежено придатним до військової служби у мирний час та придатний в особливий період часу відповідно до постанови ВЛК 1998 року, при цьому, відомості про проходження ним ВЛК 31.03.2022, що підтверджено Довідкою ВЛК №39, у ньому відсутні.

Таким чином, із наведених встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у відповідному Реєстрі наявна інформація стосовно позивача про перебування його на військовому обліку без урахуванням відомостей, які містяться у Тимчасовому посвідченні позивача №4/1276 від 12.04.2022 та Довідці ВЛК від 31.03.2022р. №39 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що свідчить про те, що вказані відомості стосовно позивача є недостовірними.

Відтак, такі відомості мають бути виправлені органом ведення Реєстру (у даному випадку відповідачем) за мотивованою заявою позивача, що відповідає вищенаведеним приписам п.2 ч. 1 ст.9 Закону №1951-УІІІ.

Разом з тим, позивач у справі – ОСОБА_1 із відповідною мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього (про перебування його на військовому обліку всупереч відомостей, які містяться у Тимчасовому посвідченні позивача №4/1276 від 12.04.2022 та Довідці ВЛК від 31.03.2022р. №39 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку) до органу ведення Реєстру, тобто, до відповідача не звертався, таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, судом не можуть бути прийняті у якості належних доказів звернення позивача із відповідною заявою від 22.06.2025р. до відповідача з огляду на наступне.

Так, як вбачається зі змісту копії заяви позивача про внесення змін в особову справу військовозобов`язаного, яку позивач адресував на адресу керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 та просив здійснити внесення змін до картки первинного обліку позивача щодо проведення процедури виключення його з військового обліку згідно постанови ВЛК від 31.03.2022, дану заяву позивачем датовано 22.06.2022.

Разом з тим, експрес-накладна ТОВ «Нова пошта» №59001400577411 датована 21.06.2022.

При цьому, у вказаній експрес-накладній одержувачем згаданого вище відправлення зазначено - « ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 », що підтверджено змістом наведеної копії експрес-накладної, наявної у справі.

В свою чергу, представником відповідача 23.06.2026р. були надані Витяги з Журналу реєстрації вхідних документів за період 20-24.06.2025 (фотокопії даних вхідної реєстрації) ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі змісту яких вбачається, що заява позивача від 22.06.2025р. до відповідача не надходила.

На спростування наведеної інформації, яка міститься у витягах з Журналу реєстрації вхідних документів, доказів вручення вказаного відправлення уповноваженому представнику відповідача 22.06.2025р. будь-яких інших доказів позивачем суду не надано.

Відповідно, із аналізу встановлених вище обставин слідує, що вищенаведена експрес-накладна від 21.06.2022 не може бути визнана судом в якості належного доказу направлення заяви від 22.06.2022 на адресу відповідача у розумінні ст.73 КАС України, оскільки заява від 22.06.2022 складена після 21.06.2022, відтак, вона (заява від 22.06.2025р.) не могла бути відправлена позивачем на адресу відповідача раніше дати її складання.

Отже, з урахуванням встановлених вище обставин, слід зробити висновок, що заява у порядку, встановленому п.4 Порядку №559 та п.1 ч.2 ст.9 Закону №1951-УШ про внесення змін до ВОД позивача після 22.06.2025р. позивачем до відповідача засобами поштового зв`язку чи особисто ним до ІНФОРМАЦІЯ_3 не подавалась.

Судом критично надається оцінка доводам представника позивача з приводу того, що позивач юридично є необізнаним громадянином та вважав, що правильно буде зазначити дату вручення у заяві, з огляду на те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності за приписами ст.68 Конституції України.

За таких обставин та враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться вищенаведені недостовірні дані стосовно позивача, такі недостовірні відомості мають бути виправлені за мотивованою заявою позивача, поданою до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідач) у порядку, встановленому п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, суд приходить до висновку про те, що оскільки така мотивована заява позивачем до відповідача не подавалась, відповідачем дане питання за його заявою не вирішувалось, відповідно, права та інтереси позивача ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій справі є передчасними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду також ґрунтується і на правових висновках Верховного Суду, викладених у його постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17 про те, що передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи – ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності до п.4 Порядку №559 та п.1 ч.2 ст. 9 Закону №1951-УІІІ, до відповідача не подавалась (таких доказів суду не надано), відповідачем за нею відповідного рішення про відмову не приймалось, відтак протиправність бездіяльності відповідача у даних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

Окрім того, судом було досліджено і зміст копії заяви позивача про внесення змін в особову справу військовозобов`язаного від 22.06.2025р., на яку позивач посилається у позові, проте, належних доказів про її направлення відповідачеві суду не надав, яка містить прохання лише про внесення змін до картки первинного обліку позивача щодо проведення процедури виключення його з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 31.03.2022 та не містить прохання до відповідача про виключення з Реєстру таких недостовірних відомостей, а відтак, така заява не може бути розцінена судом як звернення позивача до відповідача саме у розумінні п.4 Порядку №559 п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ.

До того ж, як уже зазначалося вище, належних доказів направлення згаданої вище заяви позивача від 22.06.2025р., після цієї дати на адресу відповідача позивачем суду не надано.

А наявні в матеріалах відомості із витягів з Журналу реєстрації вхідних документів ІНФОРМАЦІЯ_3 , у яких інформація про надходження заяви позивача від 22.06.2025р. за період 20-24.06.2025р. відсутня, позивачем та його представником жодними іншими належними, достатніми та допустимими доказами не спростована.

Також у спірних правовідносинах судом враховується і те, що без подання позивачем мотивованої заяви до відповідача (органу ведення Реєстру) та не прийняття жодного рішення за наслідками її розгляду відповідачем, суд позбавлений можливості перевірити правомірність бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах та не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як орган ведення Реєстру, щодо перевірки наведених у заяві та в доданих до неї документах відомостей та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Інші аргументи позивача, уважно вивчені судом, однак не заслуговують на увагу суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього (про перебування його на військовому обліку всупереч відомостей, які містяться у Тимчасовому посвідченні позивача №4/1276 від 12.04.2022 та Довідці ВЛК від 31.03.2022р. №39 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку), відповідач не приймав за такою заявою жодних рішень про відмову у виправленні таких відомостей у Реєстрі, а відповідно, і не вчиняв і жодної протиправної бездіяльності, у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (25.09.2025р.), оскільки позивач із мотивованою заявою до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ не звертався, відповідач ще не приймав жодного рішення про відмову у виправленні таких недостовірних відомостей стосовно позивача, а тому обґрунтовані підстави для визнання оспорюваної бездіяльності відповідача у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесенні до відповідного Реєстру інформації про висновок ВЛК від 31.03.2022 №39 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції №ВР1М-В9МН-5ЕКЗ-5НХ7 від 24.09.2025р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва