Окрема думка від 24 червня 2026 р. у справі №990/56/26 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В.

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2026 року у справі № 990/56/26 (провадження № 11-168заі26) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВРП, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у нерозгляді дисциплінарної скарги ОСОБА_1 щодо судді Грицка Романа Романовича понад розумний строк;

-зобов`язати ВРП розглянути скаргу ОСОБА_1 та прийняти одне з процесуальних рішень, передбачених законом (відкриття дисциплінарного провадження або вмотивовану відмову).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він подав до ВРП скаргу щодо судді Личаківського районного суду міста Львова Грицка Р.Р. у зв`язку з порушенням суддею присяги, норм Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексу суддівської етики.

3. При цьому позивач вказував, що з моменту подання його першої скарги минуло більше двох років, проте рішення за результатами попередньої перевірки не прийнято, дисциплінарне провадження не відкрито і не відмовлено у його відкритті, жодного мотивованого процесуального рішення йому не надано.

4. Також позивач зазначав, що його перша скарга була зареєстрована ВРП 23 лютого 2024 року, а повторну скаргу направлено на адресу ВРП 05 лютого 2026 року.

5. А тому вважає, що ВРП фактично не здійснює розгляду його скарги, що свідчить про протиправну бездіяльність.

6. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 8 квітня 2026 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 990/56/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив, а провадження у справі закрив.

7.Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до змісту постанов Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 9 жовтня 2025 року у справі № 990/144/25, від 4 грудня 2025 року у справі № 990/248/25 умови і порядок оскарження актів ВРП та її дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема стосовно відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, чітко регламентовані Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

8. Закон № 1798-VIII не передбачає судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги і ухвалення рішення щодо відкриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати ВРП щодо відкриття дисциплінарної справи теж не підлягає оскарженню скаржником до ВРП. Відтак, якщо не підлягає оскарженню рішення Дисциплінарного органу ВРП, то немає причин поширювати адміністративний судовий контроль на їхній перегляд.

9. Окрім того, Касаційний адміністративний суд зазначив, що позивач хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника. Тому правом на оскарження дій / рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.

10.За таких обставин Касаційний адміністративний суд констатував, що заявник за загальним правилом не наділений правом на оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП під час здійснення дисциплінарного провадження, а тому заявлені ним позовні вимоги не підлягають судовому розгляду.

11. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. При цьому позивач зазначав, що суд першої інстанції безпідставно поширив правові висновки Великої Палати у справах № 990/144/25 та 990/11/25 на його ситуацію, адже у згаданих справах ішлось про неможливість оскарження рішень ВРП щодо відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.

13. Крім того, позивач звертає увагу на те, що у цій справі предметом позову є визнання протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка полягає у грубому і системному невиконанні імперативних приписів закону щодо строків розгляду дисциплінарної скарги.

Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

14. Постановою від 09 червня 2026 року Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 990/56/26- без змін.

15. ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду з позовом, в якомупросив суд визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у нерозгляді його дисциплінарної скарги щодо судді Грицка Р.Р. понад розумний строк, зобов`язати ВРП розглянути його дисциплінарну скаргу та прийняти одне з процесуальних рішень, передбачених законом (про відкриття дисциплінарного провадження або вмотивовану відмову).

16. ВодночасВелика Палата, здійснюючи аналіз норм частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII та частини першої статті 108 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зазначила, що днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

17. Крім того, Велика Палата зазначила, що не підлягають оскарженню ухвалені в межах дисциплінарного провадження рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), рішення про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46).

18. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

19. Велика Палата звернула увагу й на те, що за змістом цих норм законодавець закріпив гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП із дисциплінарною скаргою щодо судді, проте наголосив, що право на таке звернення не можна ототожнюватися з правом чи охоронюваним інтересом скаржника вимагати від дисциплінарного органу вчинення певних дій, зокрема повернення дисциплінарної скарги, відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, а також притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Відтак право на подання дисциплінарної скарги щодо судді саме по собі не зумовлює наявності у скаржника права впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень Ради, зокрема на стадії попередньої перевірки скарги.

20.А тому Велика Палата зазначила, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обставини здійснення дисциплінарного провадження, зокрема його тривалість, підстави залишення дисциплінарної скарги без розгляду чи повернення, відкриття дисциплінарної справи або відмова у відкритті не впливають на обсяг прав, обов`язків чи законних інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді та не змінюють таких прав, обов`язків чи інтересів.

21.При цьому, Велика Палата вказала, що відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку з оскаржуваними діями, бездіяльністю чи рішеннями суб`єкта владних повноважень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

22. До того ж, Велика Палата констатувала, що сама по собі фактична тривалість здійснення ВРП дисциплінарного провадження щодо судді не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з відповідною дисциплінарною скаргою і не може вплинути на такі права та інтереси.

23. З урахуванням наведеного Велика Палата акцентувала увагу на тому, що з огляду на встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема на статус ВРП та її дисциплінарних палат у питанні про притягнення суддів до відповідальності, потрібно враховувати, що суд, до якого звернувся позивач, не може здійснювати контроль за органами, які ухвалюють рішення за наслідком попередньої перевірки дисциплінарної скарги. Оскільки рішення дисциплінарного органу ВРП за результатами перевірки дисциплінарної скарги (відмова у відкритті, повернення або відкриття дисциплінарної справи) не підлягає оскарженню, то немає і причин поширювати адміністративний судовий контроль на процедуру його прийняття.

24. Крім того, Велика Палата зазначила, що у контексті частини другої статті 124 Конституції України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.

Підстави і мотиви для викладення окремої думки

25. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

26. Суд першої інстанції та більшість суддів Великої Палати дійшли висновку про закриття провадження у справі № 990/56/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

27. З цим висновком суду першої інстанції та більшості суддів Великої Палати погодитися не можу, виходячи з наступного.

28. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

29.Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

31. За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

32. Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

33. Водночас частиною другою статті 19 КАС України встановлено застереження у вигляді того, що у порядку адміністративного судочинства не можуть бути розглянуті спори щодо визнання протиправними та скасування нормативно-правових та індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень, розгляд яких віднесено до конституційної юрисдикції.

34. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, у тому числі справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.

35. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП (пункт 2 частини першої цієї статті).

36.Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративної справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність ВРП протиправними, зобов`язати ВРП вчинити певні дії.

37. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права, у тому числі з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою, поданою щодо дисциплінарного проступку судді.

38. За змістомЗакону № 1798-VIII не підлягають оскарженнюлише рішення, ухвалені в межах дисциплінарного провадження під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46).

39.Водночас приписами абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII передбачено право скаржника оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

40. Зміст наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити саме рішень ВРП, які прийняті під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги.

41. Разом з тим, жодних обмежень на реалізацію права особи на звернення до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності ВРП протиправною приписи Закону № 1798-VIIIне встановлюють.

42.У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягала у нерозгляді його дисциплінарної скарги щодо судді Грицка Р.Р. понад розумний строк.

43.З огляду на норми статей 22 та 266 КАС України та зміст позовних вимог, вважаю, що заявлені в позові ОСОБА_1 вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо нерозгляду його дисциплінарної скарги понад розумний строк підлягають судовому розгляду, відтак цю справу належало розглядати за правилами адміністративного судочинства.

44. Аналогічний підхід неодноразово знаходив своє відображення і в практиці Великої Палати Верховного Суду у подібних справах (постанова від 07 травня 2020 року у справі 9901/36/19; постанова від 10 лютого 2022 року у справі 9901/369/21; постанова від 01 квітня 2021 року у справі 9901/183/20).

45.Зважаючи на зазначене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно було задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Суддя Володимир КОРОЛЬ