Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №486/1077/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 486/1077/25

Провадження № 1-кп/486/115/2026

25 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025152120000140 від 20.04.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, працездатного, який не працює та не навчається, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, є учасником бойових дій, має інвалідність 3-ї групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

-22.11.2017 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки без конфіскації майна;

-23.11.2018 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років без конфіскації майна;

-15.10.2019 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років, 6 місяців без конфіскації майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працездатного який не працює та не навчається, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не є учасником бойових дій, інвалідності не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, громадянина України, з повною середньою освітою, працевлаштованого в ТОВ «СТРЕСТ-АЛЬЯНС» на посаді електрозварювальника, неодруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, не є учасником бойових дій, інвалідності не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 20.04.2025, близько 02 год. 00 хв., разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи на території бесідки, що в дворі буд. №5 по просп. Незалежності в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, помітили припаркований поруч з під?їздом N?4, вказаного будинку, транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун N? НОМЕР_2 , шасі N? НОМЕР_3 , кузов N? НОМЕР_4 , білого кольору, 1982 року випуску, належний потерпілому ОСОБА_8 , про що вони достовірно знали та маючи неприязні стосунки відносно останнього, маючи всі разом аналогічну мету, вирішили незаконно заволодіти належним йому транспортним засобом. Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинено за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20.04.2025 близько о 02 год., 03 хв. перебуваючи поруч з під?їздом N?4, в дворі буд. N?5 по просп. Незалежності в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, де згідно розподілених ролей, ОСОБА_3 , усвідомлюючи що його дії являються непомітними для потерпілого, таємно, шляхом вільного доступу та повторно, через незачинені водійські двері, проник до автомобіля марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , де відчинив переднє пасажирське сидіння з метою аби ОСОБА_4 сів за кермо на водійське сидіння. Продовжуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , штовхаючи автомобіль накатом, під керуванням ОСОБА_4 , скерували рух транспортного засобу в напрямку просп. Незалежності, буд. 7 в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, в наслідок чого ОСОБА_4 зумів привести двигун в дію та почав рух на ньому в напрямку виїзду з двору спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , незаконно заволодівши транспортним засобом марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_8 , вартістю 23170 грн., покинувши місце вчинення злочину та спричинивши матеріальні збитки на вказану суму.

ОСОБА_5 20.04.2025, близько 02 год. 00 хв., разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , перебуваючи на території бесідки, що в дворі буд. N?5 по просп. Незалежності в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, помітили припаркований поруч з під?їздом N?4, вказаного будинку, транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун N? НОМЕР_2 , шасі N? НОМЕР_3 , кузов N? НОМЕР_4 , білого кольору, 1982 року випуску, належний потерпілому ОСОБА_8 , про що вони достовірно знали та маючи неприязні стосунки відносно останнього, маючи всі разом аналогічну мету, вирішили незаконно заволодіти належним йому транспортним засобом. Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 20.04.2025 близько о 02. год., 03 хв., перебуваючи поруч з під?їздом N?4, в дворі буд. N?5 по просп. Незалежності в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, де згідно розподілених ролей, ОСОБА_3 , усвідомлюючи що його дії являються непомітними для потерпілого, таємно, шляхом вільного доступу, через незачинені водійські двері, проник до автомобіля марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , де відчинив переднє пасажирське сидіння з метою аби ОСОБА_4 сів за кермо на водійське сидіння. Продовжуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , штовхаючи автомобіль накатом, під керуванням ОСОБА_4 , скерували рух транспортного засобу в напрямку просп. Незалежності, буд. 7 в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, в наслідок чого ОСОБА_4 зумів привести двигун в дію та почав рух на ньому в напрямку виїзду з двору спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , незаконно заволодівши транспортним засобом марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_8 , вартістю 23170 грн., покинувши місце вчинення злочину та спричинивши матеріальні збитки на вказану суму. У подальшому, 20.04.2025, в період часу з 19 год. 05 хв. по 19 год. 29 хв., в ході санкціонованого обшуку на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 виявлено та вилучено транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був залишений ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 20.04.2025 близько о 06 год. 00 хв.

ОСОБА_4 20.04.2025, близько 02 год. 00 хв., разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , перебуваючи на території бесідки, що в дворі буд. N?5 по просп. Незалежності в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, помітили припаркований поруч з під?їздом N?4, вказаного будинку, транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ, моделі 21013; реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун N? НОМЕР_2 , шасі N? НОМЕР_3 , кузов N? НОМЕР_4 , білого кольору, 1982 року випуску, належний потерпіломут ОСОБА_8 , про що вони достовірно знали та маючи неприязні стосунки відносно останнього, маючи всі разом аналогічну мету, вирішили незаконно заволодіти належним йому транспортним засобом, таким чином вступили у попередаю злочинну змову. Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , 20.04.2025 близько о 02 год., 03 хв., перебуваючи поруч з під?їздом N?4, в дворі буд. N?5 по просп. Незалежності в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, де згідно розподілених ролей, ОСОБА_3 , усвідомлюючи що його дії являються непомітними для потерпілого, таємно, шляхом вільного доступу, через незачинені водійські двері, проник до автомобіля марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , де відчинив переднє пасажирське сидіння з метою аби ОСОБА_4 сів за кермо на водійське сидіння. Продовжуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , штовхаючи автомобіль накатом, під керуванням ОСОБА_4 , скерували рух, транспортного засобу в напрямку просп. Незалежності, буд. 7 в м. Південноукраїнськ, Миколаївської області, в наслідок чого ОСОБА_4 зумів привести двигун в дію та почав рух на ньому в напрямку виїзду з двору спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , незаконно заволодівши транспортним засобом марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_8 , вартістю 23170 грн., покинувши місце вчинення злочину та спричинивши матеріальні збитки на вказану суму.

У подальшому, 20.04.2025 в період часу з 19 год. 05 хв. по 19 год. 29 хв., в ході санкціонованого обшуку на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 виявлено та вилучено транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ, моделі 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був залишений ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 20.04.2025 близько о 06 год. 00 хв.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю. Підтвердив, що наведені в обвинуваченні всі обставини вчинення злочину встановлено, а також наведено у обвинувальному акті вірно. Показав, що з потерпілим він особисто не був знайомий, ОСОБА_4 йому сказав, що треба провчити ОСОБА_8 , бо він заборгував йому кошти. Вони з ОСОБА_3 штовхнули авто та поїхали на заправку, а потім поїхали в село Іванівку. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного, зазначив, що подібного більше вчиняти не буде. Вважає за можливе обмежитись його допитом та інших обвинувачених і застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки висунуте обвинувачення йому цілком зрозуміле, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю. Підтвердив, що наведені в обвинуваченні всі обставини вчинення злочину встановлено, а також наведено у обвинувальному акті вірно. Свої дії вважає помилковими, розкаюється у вчиненому, висловивши жаль щодо скоєного. Вважає за можливим обмежитись його допитом та інших обвинувачених і застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки висунуте обвинувачення йому цілком зрозуміле, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю. Підтвердив, що наведені в обвинуваченні всі обставини вчинення злочину встановлено, а також наведено у обвинувальному акті вірно. Показав, що вирішили з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провчити ОСОБА_8 , бо він був винен кошти. Пояснив, що саме він взломав двері до ТЗ, потім туди заліз ОСОБА_4 , а він штовхав авто з ОСОБА_5 . Після чого заправили автомобіль та вивезли в село, планували повернути потерпілому ТЗ, але не встигли, потерпілий написав заяву до поліції. Шкодує про вчинене, зазначив, що відшкодував потерпілому шкоду у розмірі 10 000 грн., що підтверджується наданою суду розпискою. Вважає за можливим обмежитись його допитом та інших обвинувачених і застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки висунуте обвинувачення йому цілком зрозуміле, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Просив суд, з урахуванням думки обвинувачених, здійснювати розгляд, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинувачених, дослідженням висновку експерта та даних, що характеризують обвинувачених.

Суд, зважаючи на повне визнання вини обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України, повідомлення ними фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинувачених та дослідженням висновком експерта, а також даних, що характеризують обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Висновком експерта №959 від 21.04.2025 встановлено, що середня ринкова ціна транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21013», реєстраційний номер НОМЕР_5 , білого кольору, двигун N?6232802, шасі N? НОМЕР_3 , кузов N? НОМЕР_4 , 1982 року випуску, тип палива бензин, без врахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов в яких він експлуатувався (зберігався), без огляду, станом на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме станом на 20.04.2025 становить 23170,00 грн.

Потерпілий жодного разу в судові засідання не з`явився, будь-яких письмових пояснень суду не надавав.

Суд вважає обвинувачення ОСОБА_4 доведеним та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає обвинувачення ОСОБА_5 доведеним та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає обвинувачення ОСОБА_3 доведеним та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особу та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Вчинений обвинуваченими злочин відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щиро розкаюються у вчиненому, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до досудової доповіді та витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, складених відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень ризику небезпеки для суспільства оцінено як середній. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності: 13.04.2016 Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік; 17.09.2018 Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки; 08.12.2021 Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт; 20.02.2015 Южноукраїнським міським судом Миколаївської області ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт. У місцях обмеження або позбавлення волі не перебував. На обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Орган пробації вважає, що дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до досудової доповіді та витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, складених відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень ризику небезпеки для суспільства оцінено як середній. Раніше не судимий, в установах виконання покарань у виді позбавлення або обмеження волі не перебував. На обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Орган пробації вважає, що дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Згідно наданої ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» характеристики на ОСОБА_5 , останній працює в ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» електрозварником ручного зварювання 4 розряду з 24 лютого 2025 року. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходиться в межах його компетенції. Володіє необхідними знаннями та навичками для виконання своїх посадових обов?язків. Він завжди готовий до навчання, находить спільну мову з колегами, завжди готовий допомогти іншим. Дисциплінований і пунктуальний, завжди приходить на роботу вчасно і виконує свої обов`язки якісно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до досудової доповіді та витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, складених відносно обвинуваченого ОСОБА_3 рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, рівень ризику небезпеки для суспільства оцінено як середній. На обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності: 22.11.2017 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 185. 4.3 ст. 15, 4.2 ст. 289, ч.1 ст. 69, ч.2 ст. 289, ст. 69, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3р. (за ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.08.2018; 23.11.2018 Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 70, ч.5 ст. 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5р.: 15.10.2019 Дарницьким районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15. ч.2 ст. 189, ст. 70, ч.4 ст. 70, 4.5 ст. 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 р. 6м. Час, що минув після винесення останнього вироку до вчинення поточного кримінального правопорушення складає 5p. 6м. і 5 д. Час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарань у виді позбавлення/обмеження волі 2р. 6м. 4д. Орган пробації вважає, що дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 надала суду розписку, якою стверджується відшкодування ОСОБА_3 потерпілому шкоди у розмірі 10 000 грн. Згідно наданої захисником обвинуваченого ОСОБА_3 копії посвідчення, останній з 15.11.2023 є УБД. Відповідно до копії пенсійного посвідчення від 09.04.2025, обвинуваченому встановлено 3 групу інвалідності. Як зазначила захисник, ОСОБА_3 , приймаючи участь у бойових діях, втратив гомілку однієї ноги та пересувається за допомогою протеза. Просила призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Водночас суд критично ставиться до даної обставини щодо відшкодування потерпілому шкоди, як пом`якшуючої, з огляду на те, що обвинувачений ані під час його допиту, а ні в судових дебатах не надавав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, не висловлював щире каяття з приводу вчиненого, зазначив, що сплачені потерпілому кошти в рахунок відшкодування шкоди для можливості йому придбати такий ж автомобіль, а якщо його це не влаштовує, то він знову забере його автомобіль.

Отже, суд вважає, що підстави для визнання судом обставиною, яка пом`якшує покарання - щире каяття ОСОБА_3 , відсутні.

Судом враховано, що ОСОБА_3 23.11.2018 вироком Деснянського районного суду м. Києва був засуджений за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 70, ч.5 ст. 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 р. та 15.10.2019 Дарницьким районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15. ч.2 ст. 189, ст. 70, ч.4 ст. 70, ч.5 ст. 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 р. 6 м.

Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд враховує позицію прокурора, який вважав, що виправлення і перевиховання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з огляду на конкретні обставини вчинення ними злочину та його характеру можливе відносно цих обвинувачених без ізоляції від суспільства та просив призначити обвинуваченим покарання з іспитовим строком. Водночас прокурор вважав, що достатнім та необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід призначити в межах закону, за яким вони притягуються до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі з можливістю застосування ст.75 КК України та звільнення їх від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на них передбачених ч.1 ст.76 КК України обов`язків.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує особу обвинуваченого, який на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив свою злочинну діяльність, що свідчить про небажання обвинуваченого дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві норм та правил поведінки, у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому має бути призначено покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.289 КК України ближче до найнижчої межі цього виду покарання.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу індивідуалізації покарання і є достатнє для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає можливе додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Суд зауважує, що вказане положення носить альтернативний характер, що дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень як обрати цей вид додаткового покарання, так і не застосовувати його.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23.04.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 22.06.2025, який ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20.06.2025 було продовжено до 18.08.2025 та який ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.08.2025 змінено на нічний домашній арешт до 17.10.2025 та в подальшому не продовжувався.

Частиною 5 ст. 72 КК України передбачено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення- три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Враховуючи те, що обвинуваченого ОСОБА_3 засуджено до реального відбування покарання, суд вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, та взяти його під варту в залі суду негайно, оскільки наявний ризик продовження злочинної діяльності.

Строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-374,376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року (шість) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу взяття його під варту.

В строк покарання ОСОБА_3 зарахувати строк цілодобового домашнього арешту з 23.04.2025 до 18.08.2025, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту з зали суду негайно.

Речові докази, а саме:

- технічний паспорт на автомобіль ВАЗ 21013 з державним номерним знаком НОМЕР_6 , який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_8 , залишити у останнього;

- DVD-R 4.7 GB диск із вмістом відеозапису з камери відеоспостереження, поміщений до пакету N?l, залишити в матеріалах кримінального провадження;

- транспортний засіб марки ВАЗ 21013 з державним номерним знаком НОМЕР_7 , білого кольору, який зберігається у відділення поліції N3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, повернути потерпілому ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на проведення експертиз в сумі по 706 (сімсот шість) гривень 80 копійок з кожного, а саме за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, висновок експерта №959 від 21.04.2025 в розмірі 2120,40 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не були подані. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя ОСОБА_1