Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №490/5320/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5320/25

н\п 2/490/468/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним.

В обґрунтування позову зазначено, що 11 січня 1997 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 409, а сааме квартири АДРЕСА_1 .

Сторони договору повністю виконали його умови та вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №17075 від 15.08.1995 року. Але, у зв`язку з непосвідченням договору нотаріусом, позивач не має можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою судді від 07.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 21.10.2025 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 18.02.2026 року справу прийнято до свого провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.03.2026 року від представниці позивачки адвоката Шербакової А.О. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії свідоцтва про шлюб позивача, яким підтверджується зміна прізвища позивачки.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 23.04.2026 року витребовано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» засвідчену копію договору купівлі-продажу нерухомого №409 від 11.01.1997 року, зареєстрованого 11.01.1997 року за реєстровим №409 на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т», який стосується квартири АДРЕСА_2 .

Позивачка в судове засідання не з`явилася, 24.03.2026 року представниця позивачки подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка, яка повідомлена належним чином про дату, час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилася, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи проводиться за відсутності сторін та відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 25.06.2026 року постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту Договору №409 купівлі-продажу нерухомого майнавід 11.01.1997 року вбачається, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2 .

Договір купівлі-продажу нерухомого майнавід 11.01.1997 року був укладений на Товарній біржі Універсальна товарна біржа "Віконт-Т" за № 409 від 11.01.1997 року.

Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №17057 від 13.01.1997 року про що міститься відповідна відмітка на договорі.

В подальшому позивачка ОСОБА_3 у результаті укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 , виданного Центральним відділом реєвстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції від 08.12.2007 року, актовий запис №432.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності на спірну квартиру правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 28.02.2001 року, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору договору купівлі-продажу нерухомого майна №409 від 11.01.1997 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарні біржі: Універсальна товарна біржа "Віконт-Т", подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, договір купівлі-продажу нерухомого майна №409 від 11.01.1997 року був укладений на Товарні біржі Універсальна товарна біржа "Віконт-Т" та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю". Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №17057 від 13.01.1997 року, про що міститься відповідна відмітка на договорі. Таким чином, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності на вказану квартиру за реєстровим номером №17057 від 13.01.1997 року, держава цим самим визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1999 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна №409 від 11.01.1997 року, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_2 .

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 , укладеного та зареєстрованого на Товарній біржі Універсальна товарна біржа: "Віконт-Т", 11.01.1997 року за № 409, дійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 223, 247, 259, 263-265, 280 -284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, задовольнити.

Визнати дійсним Договір №409 купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.1997 року, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Саламатін