Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №469/1291/24 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №469/1291/24

Провадження №2/477/311/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання – Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вітовського районного суду Миколаївської області за підсудністю з Березанського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача – Кудіна Анастасія Вячеславівна звернулась з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №76875113 від 08.10.2023 року в сумі 38 637,50 грн., а також судовий збір в розмірі 3028, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 08 жовтня 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики №76875113 від 08.10.2023 року.

Згідно умов кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом.

14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеними між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»., перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №76875113 від 08.10.2023 року в сумі – 38 637,50 грн., з яких: 11 000,00 грн. - загальна сума боргу по тілу; 27 637,50 грн. - загальна сума боргу по відсотках.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не сплачена прострочена заборгованість по кредитним договорам, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

На адресу суду від представника відповідача – адвоката Душенко В.А. надійшов відзив на позовну заяву, яким представник відповідача заперечила проти позову, зазначила, що не погоджується з сумою заборгованості та вважає її необґрунтованою та не підтвердженою належними та допустимими доказами.

Свої заперечення представник відповідача обґрунтовує тим, що позивач зазначив у позовній заяві, що кредитором за відповідним кредитним договором надано відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому вказаним договором.

Однак, представник відповідача вказує, що документи, надані позивачем, не доводять факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, до позовної заяви не додано достатніх належних документів, які підтверджують отримання грошових коштів. Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, є виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Представник відповідача наголошує на тому, що документи, надані позивачем, не доводять факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, а виписка за картковим рахунком могла бути належним доказом щодо підтвердження заборгованості відповідача, однак позивачем не надана.

Також представник відповідача заперечував щодо розміру заборгованості, а саме щодо суми заборгованості за відсотками, вказуючи на те, що нарахування відсотків відбулось після спливу визначеного договором строку кредитування, що суперечить позиції Верховного Суду, відповідно до якої Верховний Суд України дійшов висновку, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц нарахований позивачем розмір відсотків річних по договору більш як в два рази перевищує розмір вказаного в договорі тіла кредиту, що становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності.

На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що відзив на позовну заяву був отриманий позивачем та представником позивача в кабінет в підсистемі «Електронний суд», однак правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подавши під час звернення до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від представника відповідача надійшла заява, в якій просить провести розгляд справи без участі відповідача та її представника, підтримують позицію викладену у відзиві, просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики №76875113 від 08.10.2023 року.

Згідно умов кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом.

Відповідно до договору позики №76875113 сума кредиту – 11 000,00 грн., строк 30 днів, базова процентна ставка 2,5 % на день.

Договір підписаний відповідачем із застосування одноразового електронного ідентифікатора.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

При цьому, 27.10.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, а також додаткова угода №20 якими уточнено предмет договору, а саме об`єм прав вимоги, які відступаються, до складу яких увійшов і договір, укладений із відповідачем.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача у спосіб, встановлений ст. 512 ЦК України, та відхиляє доводи представника відповідача в цій частині, оскільки додаткова угода, якою обумовлена передача прав вимоги до відповідача була укладена вже після укладення договору позики.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 38 637,50 грн., з яких: 11 000,00 грн. - загальна сума боргу по тілу; 27 637,50 грн. - загальна сума боргу по відсотках.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач зобов`язаний довести суду факт надання ним відповідачу кредитних коштів шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, на обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості по за договором позики №76875113 від 08.10.2023 року, позивач надав такі докази: копію договору позики №76875113 від 08.10.2023 року, копію додатку № 1 до договору позики №76875113 від 08.10.2023 року, копію договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію додаткової угоди № 20 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників № 18 від 27.02.2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію розрахунку заборгованості за договором позики №76875113 від 08.10.2023 року.

Проте, зазначені докази жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором позики і чи отримав взагалі. Також суд зазначає про те, що докази не є повними, не містять повністю усього договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (оскільки після п.4.2 одразу йде п. 9.7.)

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку про те, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд у своїй постанові від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зазначив, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за договором позики.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.12.2021 у справі № 752/14554/15-ц, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.

Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за договором позики, проте вони суду надані не були, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не долучено до позовної заяви жодного з таких документів, а саме: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Відтак, як зазначає представник відповідача у відзиві, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, у справах про стягнення кредитних коштів, на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Суд діє у спосіб, визначений ЦПК України та з власної ініціативи не може долучати до матеріалів справи докази або витребовувати їх.

Позивач отримав відзив в підсистемі «Електронний суд», однак, відповідь на відзив, доказів укладення кредитного договору і перерахування відповідачу кредитних коштів до суду не надав, також не скористався своїм правом заявити клопотання про витребування доказів судом, зважаючи на заперечення відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач -ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя А.А.Саукова