Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №142/262/26 — Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/262/26

Номер провадження 2/142/389/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти в розмірі 2/3 частин всіх видів його доходів на її користь на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Піщанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Крижопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерств а юстиції ( м. Київ) до досягнення ними повноліття, стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі три тисячі гривень на надання правничої допомоги згідно квитанції адвоката.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в незареєстрованому шлюбі з відповідачем в них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Піщанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане Крижопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі, Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерств а юстиції (м. Київ). Позивач зазначає, що відповідач деякий період проживав з сім`єю, матеріальну допомогу надавав частково, проте останніх півроку з сім`єю не проживає, матеріального допомоги не надає. Діти проживають разом з позивачем і перебувають повністю на її утриманні. Позивач в даний час не працює, доглядає малолітню дитину, яка постійно хворіє. Позивач вказує, що відповідач фізично здоровий, працює, його заробіток позивачу невідомий, а тому вважає, що відповідно ч.1 ст. 184 СК України відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 2/3 частин всіх видів його доходів, проте в будь-якому випадку відповідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а відповідно ст.. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення ними повноліття. Також позивач зазначає, що дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, проте самостійно вона такий рівень життя для дитини забезпечити не зможе.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2026 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, судом 13 квітня 2026 року було направлено запит до Студенянської сільської ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2

29 квітня 2026 року на адресу суду від Студенянської сільської ради Вінницької області надійшла відповідь на запит суду за вих. № 02-10/324 від 21 квітня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено по цивільній справі судове засідання на 10 годину 30 хвилин 26 травня 2026 року.

26 травня 2026 року у зв`язку із неявкою відповідача судове засідання було відкладено на 09 годину 00 хвилин 25 червня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гордаш Н. М. в судове засідання 25 червня 2026 року не з`явились, проте на адресу суду від представника позивача адвоката Гордаш Н. М. надійшли клопотання, в яких вона просить суд розгляд справи проводити у їхній з позивачем відсутності,з урахуванням зміни позовних вимог просить задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, які позивач підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання по даній справі, в тому числі, призначене на 25 чеврня 2026 року не з`явився, та на адресу суду повернулися конверти, в яких відповідачу за встановленою судом адресою реєстрації його місця проживання з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № R067163826027 та № R067192003722 було направлено повістки про виклик в судове засідання, призначені на 26 травня 2026 року та на 25 червня 2026 року року з відміткою відділення поштового зв`язку про невручення по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, в тому числі, день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Будь-яких інших заяв та клопотань, а також відзиву на позовну заяву, поданих до суду в порядку визначеному процесуальним законодавством на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батькками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 13 листопада 2020 року Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.5) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданим 19 груджня 2023 року Крижопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.7)

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/009134972, сформованого 08 липня 2025 року через Державне підприємство "Дія" на підставі відомостей, отриманих від Піщанської територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , з 01 червня 2021 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3)

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/009135075, сформованого 08 липня 2025 року через Державне підприємство "Дія" на підставі відомостей, отриманих від Піщанської територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23 вересня 2021 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6)

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/009135076, сформованого 08 липня 2025 року через Державне підприємство "Дія" на підставі відомостей, отриманих від Піщанської територіальної громади, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17 січня 2024 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8)

Також, під час судового розгляду на підставі наданих суду письмових доказів, а саме долученої до позовної заяви копії довідки Піщанської селищної ради Вінницької області № 505 від 06 квітня 2026 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та спільно з нею за вказаною адресою зареєстровані та проживають: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9)

Судом встановлено та не було спростовано під час судового розгляду учасниками справи, що сторони по справі проживають окремо, відповідач матеіральної допомогим на утримання малолітніх дітей не надає.

Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що суду не надано жодних доказів та під час судового розгляду не встановлено обставин про досягнення між сторонами – батьками дитини домовленості щодо виконання обов`язку утримувати дитину, в тому числі, того з них, хто проживає окремо від дитини, суд знаходить підстави для присудження коштів на утримання дитини за рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині 2 ст. 183 СК України передбачено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Згідно положень абз. 3 ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817 гривні.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Згідно положень абз. 3 ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідач в судове засідання не з`явився, свої заперечення проти позовних вимог з відповідним їх обгрунтуванням суду не надав.

Спільні діти сторін проживають разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по її утриманню та вихованню.

Суд наголошує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

А тому, враховуючи, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який за віком та станом здоров`я може працювати та отримувати дохід, оскільки зворотнього під час судового розгляду не встановлено, беручи до уваги, що доказів здійснення утримання відповідачемінших дітей, непрацездатних дружини, батьків тощо суду не надано, за відсутності інших обставин, які мають істотне значення, суд погоджується із визначеним позивачем способом стягнення аліментів в частці від доходу відповідача, та приходить до висновку про задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дітей у повному обсязі, та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, оскільки аліменти в даному розмірі суд вважає необхідними та достатніми для забезпечення потреби неповнолітніх дітей з боку батька, він є співмірним з майновим станом відповідача, а їхня сплата не поставить його у скрутне матеріальне становище.

При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, суд виходить із положень ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», згідно яких позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із вимогою про стягнення аліментів, а тому у порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи, ціну позову, яка у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, та розмір задоволених вимог про стягнення аліментів, вбачає підстави для стягнення із відповідача у дохід держави судового збору у сумі 1331, 20 грн., яка підлягала сплаті на день звернення до суду із вказаним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати понесенні нею за надання юридичної допомоги в сумі 3000 гривень, на підтвердження чого надає квитанцію № 2 від 06 квітня 2026 року про отримання адвокатом Гордаш Н.М. від ОСОБА_1 гонорару за надання юридичної допомоги в розмірі 3000 гривень, а також договір №2 про надання правничої допомоги від 06 квітня 2026 року, укладений між адвокатом Гордаш Н.М. та позивачем ОСОБА_1 (а.с.11-14, 15)

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, в п. 3.1. договору № 2 про надання правничої (юридичної) допомоги від 06 квітня 2026 року, укладеного між адвокатом Гордаш Н.М. та клієнтом ОСОБА_1 визначено, що на виконання положень даного договору за надання прававої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі обумовленому, окремою угодою, яка на момент підписання стане невід`ємною частиною даного договору, проте таку угоду суду надано не було.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсну домовленість сторін про адвокатський гонорар та його розмір, містили розрахунок витрат за виконаний адвокатом обсяг робіт, зокрема не надано акту виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а договір про надання правової допомоги таких відомостей не містить, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 141, 142, 200, 206, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст. 105, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом - 08 квітня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів, відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь держави судовий збір у сумі 1331 гривня 20 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання копію заочного рішення направити в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя: