Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №141/466/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/466/26

Провадження №3/141/150/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року с-ще Оратів

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Демченко І.В., розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшли протоколи про адміністративне правопорушення серія ВБА № 148089 від 30.05.2026, серія ВБА № 148088 від 30.05.2026, серія ВБА № 148091 від 30.05.2026, серія ВБА № 148090 від 30.05.2026, складені щодо ОСОБА_1 , згідно з якими:

21.05.2026 близько 20 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 умисно повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 в присутності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виражався нецензурною лайкою, чим вчинив порушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

21.05.2026 близько 20 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 умисно повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим вчинив порушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

21.05.2026 близько 20 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 умисно повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , виражався в її адресу нецензурною лайкою в присутності дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав шкоди їх психічному здоров`ю, зазнали негативного психологічного впливу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

21.05.2026 близько 20 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 умисно повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , висловлювався на її адресу нецензурною лайкою в присутності дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав шкоди їх психічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні 25.06.2026 ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, заперечував вживання ним нецензурної лайки на адресу дружини, а також будь-яке інше насильство фізичного чи психологічного характеру. Пояснив, що у нього з дружиною сталась суперечка, дружина поводилась досить агресивно, і для того, щоб не продовжувати конфлікт і щоб вони обидва заспокоїлись, пішов на кілька годин з дому. Також пояснив, що вони з дружиною перебувають на цей час у процесі розірвання шлюбу, дружина на нього ображена. Зі слів ОСОБА_1 ,, старші діти, яких він усиновив, перебувають під впливом дружини, у зв`язку з чим їхні пояснення можуть бути необ`єктивними .

25.06.2026 постановою суду об`єднано адміністративні справи № 141/466/26, № 141/467/26, №141/468/26 та 141/469/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП, в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 141/466/26.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи № 141/466/26, суд доходить таких висновків.

Частиною 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 245, 246, 252, 256 КУпАП суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини за ст. 129 Конституції України, визнання провини згідно зі ст. 252 КУпАП не можуть мати наперед встановлену силу.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП, передбачає відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Частина 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Судом встановлено, що згідно постанови Оратівського районного суду Вінницької області від 19.05.2026, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Оцінивши надані суду докази, а саме: протоколи про адміністративні правопорушення серії ВБА № 148089 від 30.05.2026, серії ВБА № 148088 від 30.05.2026 ; серії ВБА № 148091 від 30.05.2026; серії ВБА № 148090 від 30.05.2026,протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.05.2026; письмові пояснення ОСОБА_3 від 30.05.2026, ОСОБА_2 від 21.05.2026, ОСОБА_3 від 21.05.2026, ОСОБА_4 від 21.05.2026, ОСОБА_1 від 30.05.2026, а також заслухавши ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд доходить таких висновків.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це - діяння дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів того, що дійсно мали місце дії, які підпадають під визначення психологічного насильства і формують склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства, ознаки якого наведені в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», і яке має наслідки, зазначені вище. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відбулась побутова сварка, яка не має ознак домашнього насильства.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи.

При цьому, суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р., адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02).

Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що матеріалами справи № 141/466/26 не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження в справі № 141/466/26 відносно ОСОБА_1 слід закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173-2 КУпАП, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251, 252, 254, 256, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі № 141/466/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях об`єктивно підтвердженого складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.В. Демченко