Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №134/550/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

1-кп/134/63/2026

Справа № 134/550/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль, Вінницької області, матеріали кримінального провадження внесеному до ЄРДР за № 12026020190000051 від 06.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхівка, Тростянецького району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, українця, одруженого, працюючого на посаді токаря «Крижопільського цукрового заводу » ПрАТ «ПК «Поділля», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

встановив:

06.03.2026 близько 06:00 години ОСОБА_4 , проходячи по вул. Лесі Українки в с. Городківка Тульчинського району Вінницької області, виявив на проїжджій частині дороги банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , яку остання втратила напередодні. Оглянувши картку ОСОБА_4 виявив, що на зворотній стороні знайденої банківської карти, наявний пін-код та в цей момент у нього виник умисел на крадіжку грошових коштів з вказаної банківської карти.

Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, з метою наживи та звернення чужого майна на свою користь, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.0І.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026) діючи умисно, ОСОБА_4 попрямував до банкомату, розташованого по вулиці Героя України О. Порошенка, 103, с. Городківка Тульчинського району Вінницької області, що розташований на території «Крижопільського цукрового заводу» ПрАТ ПК «Поділля».

Підійшовши до банкомату, ОСОБА_4 вставив у картоприймач знайдену банківську картку та ввівши ПІН-код, що був записаний| на її зворотному боці, у період часу з 06:56 по 07:02 години 06.03.2026, шляхом здійснення шести послідовних транзакцій, таємно викрав грошові кипіти в загальній сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

У подальшому, ОСОБА_4 рейсовим автобусом поїхав до с-ща Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, де продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, підійшов до банкомату розташованого в магазині «Модуль» по вул. Залізної Дивізії, 22, с-ще Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, де діючи аналогічним способом у період часу з 07:42 по 07:43 години, двома транзакціями таємно викрав кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Заволодівши грошовими коштами в загальній сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, зокрема частину коштів у сумі 1700 (одну тисячу сімсот) гривень витратив на власні потреби, а решту коштів у сумі 28300 (двадцять вісім тисяч триста) гривень 06.03.2026 у нього вилучено працівниками поліції.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся. Підтвердив фактичні обставини викладенні у обвинувальному акті, вказав, що 06 березня 2026 року, близько о 6 годині ранку, біля гуртожитка заводу в селі Городківка, коло бордюру, побачив платіжну карту, якого банку не пам`ятає, яку підняв та виявив на звороті написаний ручкою пін-код до неї, вирішив нею заволодіти та попрямував до банкомату у селі Городківка, з метою з`ясування чи на ній є грошові кошти, підійшовши до банкомату, ОСОБА_4 вставив у картоприймач знайдену банківську картку та ввівши ПІН-код, що був записаний на її зворотному боці, близько 7 години ранку в той самий день, зняв кошти, в загальній сумі 10 000 гривень. Надалі автобусом поїхав до селища Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, підійшов до банкомату розташованого в магазині «Модуль», де близько 8 години ранку, зняв кошти в сумі 20 000 гривень. Надалі перебуваючи у селищі Крижопіль, заволодівши грошовими коштами розпорядився ними на власний розсуд, зокрема частину коштів у сумі 1700 гривень витратив на власні потреби. Решту суму коштів у сумі 28300 гривень 06.03.2026 у нього вилучено працівниками поліції в селі Обухівці, коли він прямував до себе додому. На наступний день відшкодував потерпілій кошти в сумі 1700,00 грн., також здійснював добровільно два перекази по дві тисячі гривень потерпілій.

Потерпіла ОСОБА_5 в судові засідання не з`явилася, 24.06.2026 року надала заяву, в якій просила проводити судовий розгляд кримінального провадження без її участі, шкода їй відшкодована у повному обсязі та просила обвинуваченого суворо не карати.

Сторони фактичні обставини визнали, не оспорювали, сумнівів у добровільності їх позиції не вбачається. Наслідки вчинюваної процесуальної дії позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку обвинуваченому роз`ясненні. Враховуючи наведене, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України визнано недоцільно дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 . При цьому, прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, а його дії за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Згідно із ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Враховуючи ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Згідно висновку Гайсинського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області досудової доповіді від 22.05.2026 року, орган пробації вважає доцільним призначення обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального покарання без ізоляції від суспільства. Відповідно до витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення від 21.05.2026 рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення середній.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, суд згідно вимог ст. 65 КК України враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його соціальне становище, те, що на обліку у лікаря психіатра, та у лікаря нарколога не перебуває, пом`якшуючі обставини, думку потерпілої щодо суворості покарання, відшкодування шкоди потерпілій, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде достатнім призначення покарання згідно санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді у виді позбавлення волі з застосуванням статей 75, 76 КК України з ухваленням звільнити засудженого від призначеного покарання, якщо протягом визначеного судом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Обрана міра покарання за переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не обирались.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 4 ст.185 КК України, ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку обчислюється з дня ухвалення вироку Крижопільського районного суду Вінницької області, тобто з 24 червня 2026 року.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 року про накладення арешту на грошові кошти в сумі 28300 гривень, купюри номіналом по 1000 гривень в кількості 15 купюр, номіналом по 500 гривень двадцять чотири купюри, номіналом по 200 гривень п`ять купюр, номіналом по 100 гривень три купюри та банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та після проведення слідчих дій передати їх на зберігання потерпілій ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_2 – скасувати.

Речові докази - банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 28300 гривень, купюри номіналом по 1000 гривень в кількості 15 купюр, номіналом по 500 гривень двадцять чотири купюри, номіналом по 200 гривень п`ять купюр, номіналом по 100 гривень три купюри, які належать ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_2 , які передані на зберігання власниці ОСОБА_5 відповідно до розписки залишити у володінні власниці ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя