Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №904/4273/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/4273/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 (суддя Крижний О.М.; повне рішення складено 10.11.2025) і додаткове рішення від 19.11.2025 у справі № 904/4273/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік», с. Яблуниця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро», м. Дніпро

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» 764275,12 грн заборгованості, 3% річних у розмірі 54815,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 203131,44 грн та пеню в розмірі 82533,20 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з повної і своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.10.2025 позов у справі № 904/4273/25 задовольнив частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» 764275,12 грн основної суми боргу, 203131,44 грн втрат від інфляції, 54800,88 грн трьох процентів річних і 57445,31 грн пені.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023 в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Заперечення відповідача щодо настання строку оплати вартості отриманого товару через порушення постачальником умов договору щодо надання покупцю разом з товаром пакету документів, реєстрації податкових накладних та порушення постачальником черговості зарахування сплачених покупцем грошових коштів за отриманий товар, місцевий господарський суд відхилив, оскільки покупець прийняв товар без зауважень, тому взяв на себе зобов`язання з оплати його вартості, а в платіжних інструкціях він не зазначив призначення платежу, тому постачальник правомірно зарахував ці платежі у хронологічному порядку та зареєстрував податкові накладні.

Часткова відмова від стягнення пені і трьох процентів річних місцевим господарським судом мотивована встановленим положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України шестимісячним обмеженням її нарахування з моменту порушення виконання зобов`язання та її зменшенням на 20%, а також визначенням іншого періоду прострочення.

Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 19.11.2025 частково задовольнив заяву про стягнення 73390,96 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» 39611,10 грн судових витрат у справі № 904/4273/25.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2023 і додаткове рішення від 19.11.2025 у справі № 904/4273/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю доказів заборгованості у розмірі 764275,12 грн зі сплати вартості отриманого на підставі специфікації № 4 товару, оскільки зазначена сума боргу обліковується за іншими поставками товару, водночас позивач на власний розсуд зарахував сплачені відповідачем грошові кошти за відповідними специфікаціями, чим фактично порушено порядок розрахунків за отриманий товар.

Скаржник зауважив, що 86% вартості отриманого за специфікацією № 4 товару, на момент подання позову у даній справі він сплатив, а залишок відтерміновано через затримку реєстрації постачальником податкових накладних, водночас місцевий господарський суд безпідставно розрахував весь залишок боргу на останню поставку товару, не надавши оцінки тому, що постачальник не у повному обсязі виконав умови договору, після чого у покупця настає обов`язок зі сплати вартості отриманого товару, як-от надання повного пакету документів на підтвердження якості товару та реєстрацію податкових накладних щодо здійснених поставок.

Безпідставність ухвалення додаткового рішення у даній справі, на думку скаржника полягає у тому, що подаючи докази витрат на професійну правничу допомогу впродовж п`яти днів після ухвалення рішення у справі, позивач не навів поважних причин, які заважали йому надати ці докази до закінчення судових дебатів, чому місцевий господарський суд не надав оцінки, застосувавши положення статті 221 Господарського процесуального кодексу України за відсутності законних на те підстав. Крім того, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною порівняно із рівнем складності справи.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позивач зазначив, що предметом позову є стягнення 764275,12 грн заборгованості за поставлений товар, без визначення конкретної специфікації, наявність якої відповідач не заперечує, тому не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду про її стягнення доводи скаржника щодо відсутності зазначеної суми боргу саме за специфікацією № 4. Своєю чергою, перераховані покупцем грошові кошти за платіжними дорученнями, які не містять призначення платежу, позивач правомірно зараховував у хронологічному порядку, починаючи з першої поставки, що узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Позивач зауважив на тому, що строк оплати товару за усіма специфікаціями настав, оскільки під час приймання товару, покупець не вимагав документацію, що підтверджує якість товару і отримав його без зауважень. Також постачальник у відповідності до вимог податкового законодавства здійснив реєстрацію податкових декларацій за кожною партією поставленого товару, чим виконав умови договору поставки.

З огляду на викладене, позивач вважає, що наявність заборгованості у розмірі 764275,12 грн за сплату відповідачем вартості поставленого товару доведена, водночас заперечень щодо стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов`язання, апеляційна скарга не містить.

Позивач не погоджується з доводами скаржника, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із обсягом виконаних представником позивача робіт, що підтверджується значною кількістю обставин справи, якими представник обґрунтовував свою правову позицію, а ініціювання порушення провадження у даній справі спровоковане неправомірними діями відповідача, який без наявних на те підстав, отримавши товар за відсутності будь-яких зауважень чи заперечень, відмовився від його оплати.

Позивач зазначив, що місцевий господарський суд майже вдвічі зменшив розмір первісно заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, чим спростовуються доводи скаржника про їх значний розмір.

Позивач зауважив, що такі докази здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу, як-от акт надання послуг та рахунок про надання послуг, до ухвалення оскаржуваного рішення не існували, тому їх подання впродовж п`яти днів після його ухвалення узгоджується з положеннями статей 129, 221 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 і додаткове рішення від 19.11.2025 у справі № 904/4273/25.

У судовому засіданні 12.05.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» (постачальник) уклало 23.03.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» (покупець) договір № С/БВ/23-03-3, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупцю товар – насіння соняшникове 2022 року, українського походження (далі – товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та розрахуватися за нього в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору товар повинен відповідати показникам якості, визначеним сторонами в додатку до цього договору (якщо такий укладено сторонами) або показникам якості, встановленим ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» (якщо додаток не укладався).

Приймання товару за якістю здійснюється покупцем чи його представником за показниками якості, визначеними лабораторією оліє-екстраційного заводу ТОВ «Потоки» або іншою лабораторією за вибором покупця (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що якщо сторони не домовляться про інше, претензії про якості товару можуть бути заявлені покупцем допоки товар не буде вивантажений із транспортного засобу, яким він перевозився до покупця. Доказом неналежної якості товару слугуватиме висновок лабораторії згідно з пунктом 2.3 цього договору. Претензії по якості можуть бути задоволені постачальником, за вибором покупця, або шляхом заміни товару або шляхом відшкодування вартості неякісного товару та збитків про, що зазначається у відповідній вимозі покупця.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість, ціна та вартість товару, строк та умови (базис) поставки товару, умови оплати товару, що поставляється згідно цього договору, а також інші умови, які сторони бажають узгодити, визначаються в специфікаціях до цього договору. У випадку розбіжностей між специфікацією і цим договором, умови специфікації мають пріоритет.

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата товару проводиться покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з реквізитами, зазначеними в цьому договорі.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що при здійсненні поставок постачальник зобов`язується повною мірою виконувати вимоги законодавства України щодо складання та реєстрації податкових накладних (далі – ПН) та розрахунків коригувань до податкових накладних (далі – РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), а також виконувати письмові вказівки покупця щодо порядку заповнення податкових накладних (якщо такі надані покупцем). Покупець розглядає підготовлені постачальником проекти ПН і РК протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх отримання.

У разі порушення постачальником зобов`язань, передбачених попереднім абзацом, покупець вправі:

а) або зупинити розрахунки за цим договором до моменту усунення порушень (право на зупинення розрахунків обмежується сумою, яка дорівнює сумі ПДВ в незареєстрованих та/або неналежним чином зареєстрованих ПН або РК);

б) або застосувати до постачальника штрафну санкцію у розмірі 14 (чотирнадцять) % від вартості господарських операцій, щодо яких ПН та РК були складені та/або зареєстровані постачальником з порушеннями.

Строк дії даного договору встановлений з дати його підписання сторонами і по 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (пункт 6.1 договору).

Додатком до договору визначені вимоги щодо якості товару, в якому зокрема передбачено базисні показники кислотного числа – не більше 2,5 мг КОН, обмежувальні норми – 2,5 – 4,0 мг КОН.

Сторони договору 24.03.2023 підписали специфікацію № 1 про поставку товару на суму 4200000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14% – 515789,47 грн.

Сторони договору 04.04.2023 підписали специфікацію № 2 про поставку товару на суму 3100000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14% – 380701,75 грн.

Сторони договору 10.04.2023 підписали специфікацію № 3 про поставку товару на суму 6400000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14% – 785964,91 грн.

Сторони договору 27.06.2023 підписали специфікацію № 4 про поставку товару на суму 1450000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14% – 178070,18 грн.

Сторонами договору 03.07.2023 підписали специфікацію № 5 про поставку товару на суму 4530000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14 % – 556315,79 грн.

Відповідно до пункту 4 специфікацій розрахунок за товар здійснюється на таких умовах:

- 86% вартості партії товару – протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження його якості;

- залишок вартості поставленої партії товару – протягом 10 банківських днів після настання таких обставин у їх сукупності: реєстрація постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; отримання покупцем від постачальника зареєстрованих податкових накладних і належним чином оформлених первинних документів на поставлений товар (оригінали з підписом та печаткою постачальника, та сертифікат якості на товар).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» поставило товар на загальну суму 15054174,30 грн, що підтверджується такими первинними видатковими накладними:

- № 1 від 26.03.2023 на суму 2128602,75 грн; № 2 від 27.03.2023 на суму 1992919,05 грн; № 3 від 05.04.2023 на суму 1268885,19 грн; № 4 на суму 1755489,72 грн; № 6 від 11.04.2023 на суму 2975100,04 грн; № 9 від 13.04.2023 на суму 2822528,26 грн; № 10 від 14.04.2023 на суму 353824,05 грн; № 14 на суму 1387465,24 грн; № 15 від 29.06.2023 на суму 369360,00 грн

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.05.2024 у справі № 904/4980/23 встановлено, що за видатковими накладними № 16 від 04.07.2023 та № 17 від 05.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» отримало товар загальною вартістю 1258647,67 грн.

На підтвердження вчинення господарських операцій за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» зареєструвало такі податкові накладні:

- № 1 від 24.03.2023, реєстрована 31.03.2023; № 2 від 05.04.2023, зареєстрована 19.04.2023; № 8 від 06.04.2023, зареєстрована 24.05.2023; № 5 від 11.04.2023, зареєстрована 20.04.2023; № 6 від 12.04.2023, зареєстрована 11.05.2023; № 9 від 13.04.2023, зареєстрована 15.06.2023; № 7 від 14.04.2023, зареєстрована 25.05.2023; № 11 від 28.06.2023, зареєстрована 03.08.2023; № 14 від 04.07.2023, зареєстровану 28.07.2023; № 15 від 05.07.2023, зареєстровану 28.07.2023; № 11 від 28.06.2023, реєстрація зупинена, 03.08.2023 прийнято рішення про реєстрацію; № 12 від 29.06.2023 – прийнято 14.07.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ботік» 15548546,85 грн вартості отриманого за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023 товару, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- № 2577 від 24.03.2023 на суму 3612000,00 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023);

- № 2849 від 06.04.2023 на суму 1000000,00 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023);

- № 2866 від 10.04.2023 на суму 1666000,00 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023);

- № 2919 від 11.04.2023 на суму 2752000,00 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023);

- № 2959 від 12.04.2023 на суму 2752000,00 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023)

№ 5785 від 10.07.2023 на суму 1082437,00 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023);

- № 2909 від 26.03.2025 на суму 184065,81 (на виконання рішення суду від 14.05.2024 у справі № 904/4980/23);

- № 5163 від 21.06.2023 на суму 973137,00 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023);

- № 5463 від 28.06.2023 на суму 601134,67 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023);

- № 5559 від 30.06.2023 на суму 317649,60 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023),

№ 5505 від 29.06.2023 на суму 615977,91 грн (плата за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023).

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, оскільки відповідно до умов пункту 1.1 постачальник зобов`язався передати покупцю продукцію (товар), а покупець зобов`язався прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка позивачем на підставі договору товару загальною вартістю 16312821,97 грн підтверджується підписаними сторонами впродовж березня-червня 2023 року видатковими накладними і чинним рішенням господарського суду у справі № 904/4980/23 та не заперечується скаржником.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Апеляційний господарський суд зазначає, що пункт пункту 4 підписаних сторонами договору специфікацій встановлює, що розрахунок за товар здійснюється на таких умовах:

- 86% вартості партії товару – протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження його якості;

- залишок вартості поставленої партії товару – протягом 10 банківських днів після настання таких обставин у їх сукупності: реєстрація постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; отримання покупцем від постачальника зареєстрованих податкових накладних і належним чином оформлених первинних документів на поставлений товар (оригінали з підписом та печаткою постачальника, та сертифікат якості на товар).

Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 14.05.2024 у справі № 904/4980/23 встановив, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Еенергетик Дніпро» настав строк з остаточної оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ботік» 04.07.2023 і 05.07.2023 товару за видатковими накладними № 16 та № 17 (специфікація № 5), загальна вартість якого становить 1258647,67 грн, після спливу встановленого специфікацією № 5 строку реєстрації постачальником податкових накладних.

Апеляційний господарський суд зауважує, що поставка товару за специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4 відбулася раніше ніж поставка товару за специфікацією № 5, тому з огляду на реєстрацію податкових накладних за всіма вказаними поставками товару, строк остаточної оплати його вартості на момент пред`явлення позову у даній справі настав, у зв`язку з чим місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з покупця залишок несплаченої суми грошових коштів за договором № С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023.

При цьому, оскільки умовами договору не визначено порядок зарахування сплачених сум, незазначення у платіжних документах призначення платежу, надає право постачальнику здійснювати їх зарахування у хронологічному порядку, про що зазначив суд першої інстанції.

Доводи скаржника стосовно того, що строк з остаточної оплати отриманого товару не настав, оскільки постачальник не передав покупцю передбачені пунктом 4 специфікацій зареєстровані податкові накладні і сертифікати якості на товар, апеляційний господарський суд відхиляє, з огляду на такі обставини.

Відповідно до положень статті 666 Цивільного кодексу, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» мало право відмовитися від договору або повернути товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро», у разі його передання без сертифікатів якості, водночас покупець отримав товар без зауважень, водночас доказів його повної оплати або повернення постачальнику матеріали справи не містять. Крім того, скаржник у судовому засіданні зазначив, що на момент розгляду справи в господарському суді, предмет договору поставки (насіння соняшникове) вже використаний, тобто припинив існування як об`єкт цивільних правовідносин, що фактично нівелює сенс передання сертифікатів на такий товар.

Також не є підставою для відмови від сплати вартості отриманого товару відсутність доказів надання покупцю зареєстрованих продавцем податкових накладних, оскільки матеріалами справи підтверджується їх складення та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, своєю чергою сам факт реєстрації податкової накладної (а не її направлення контрагенту) дає право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 дійшла висновку, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому, позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Таким чином, невиконання продавцем законодавчо встановленого обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних може бути підставою для стягнення з нього збитків, спричинених такими діями покупцю, водночас не звільняє останнього від виконання обов`язку щодо сплати отриманого за господарською операцією товару.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 сторони договору погодили, що у разі прострочення покупцем оплати партії товару останній сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленого і неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати такого товару.

Місцевий господарський суд частково задовольнив заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, обмеживши розмір її нарахування шістьма місяцями, що відповідає положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, та зменшивши її розмір на 20% від розрахованої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги про стягнення трьох процентів річних, визначивши інший період невиконання грошового зобов`язання. Вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволено у повному обсязі.

Оскільки скаржник не оскаржує розмір нарахованих процентів річних, інфляційних втрат і пені, оскільки вважає вимоги про стягнення основної суми боргу безпідставними, апеляційний господарський суд, з огляду на встановлені положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, не перевіряє рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Надаючи оцінку запереченням скаржника щодо стягнення з нього 39611,10 грн витрат на професійну правничу допомогу, здійснених позивачем під час розгляду справи місцевим господарським судом, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач надав договір з адвокатом, а також акт виконаних робіт з їх детальним описом.

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також доведеність таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Апеляційний господарський суд зазначає, що не зважаючи на ту обставину, що спір у даній справі стосувався правовідносин, що склалися зі звичайного договору поставки, доведення правомірності позовних вимог потребувало від представника позивача виконання значного обсягу роботи, оскільки відповідач заперечував факт настання строків виконання грошових зобов`язань, як-от підтвердження реєстрації податкових накладних, співставлення сплачених за товар сум грошових коштів та частини стягненої вартості отриманого товару на підставі судового рішення в іншій справі щодо кожної окремої поставки, її дати та обсягу, порядку оплати, який відбувається за виконання певних умов тощо. Тобто, з`ясування дійсних правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, потребувало значних витрат часу і відповідної кваліфікації представника позивача, що спростовує доводи скаржника щодо відповідності даної справи незначному рівню складності. Крім того, під час розгляду справи з`ясувалося, що спір виник саме через винні дії відповідача, який за відсутності видимих причин відмовився від сплати отриманого та використаного у виробництві товару, тому у разі належного виконання ним господарського зобов`язання, позивач не мав би необхідності у здійсненні витрат на послуги адвоката.

Доводи скаржника щодо недотримання позивачем вимог статті 221 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтування поважності причин, які заважали йому надати докази здійснення витрат на послуги адвоката до закінчення судових дебатів, апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки таких доказів, як акт надання послуг з деталізованим звітом виконаної роботи та рахунок на її оплату, не існували на момент ухвалення 29.10.2025 рішення у даній справі, тобто вказані документи складені після судових дебатів, тому їх подання після ухвалення судового рішення, з огляду на вчинення відповідної заяви до судових дебатів, не суперечить зазначеній нормі процесуального права. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 25.06.2025 у справі № 910/11809/24.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача 39611,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 і додаткове рішення від 19.11.2025 у справі № 904/4273/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 у справі № 904/4273/25 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 у справі № 904/4273/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.06.2026

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ