Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №904/5695/24 (904/2430/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/5695/24 (904/2430/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 (суддя Суховаров А.В.; повне рішення складено 18.07.2025) у справі № 904/2430/25

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна», м. Дніпро

про стягнення податкового боргу,

розглянутої в межах справи № 904/5695/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/5695/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна».

Головне управління ДПС у Полтавській області Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» податкового боргу у розмірі 115057,31 грн.

Позов мотивований наявністю у відповідача податкового боргу, а саме: з податку на нерухоме майно у розмірі 4464,25грн; орендної плати з юридичних осіб у розмірі 110515,24 грн; екологічного податку у розмірі 77,82грн. Наявність зазначених сум податкового боргу підтверджується податковим повідомленням-рішенням, та поданими боржником податковими деклараціями.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 18.07.2025 задовольнив позов у справі № 904/5695/24 (904/2430/25), стягнувши з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» податковий борг у розмірі 115057,31 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю у боржника податкового боргу, що підтверджується поданими ним податковими деклараціями, відповідно до яких платник податку самостійно визначив грошові зобов`язання з орендної плати та екологічного податку, а також узгодженим повідомленням-рішенням, прийнятим контролюючим органом внаслідок порушення термінів сплати податкового зобов`язання.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 скасувати в частині задоволення позову про стягнення 4464,25 грн, закривши провадження у справі № 904/5695/24 (904/2430/25), і правильно визначивши розмір суми судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви.

Скаржник не заперечує наявність у нього податкового боргу у розмірі 4464,25 грн, проте вважає такі вимоги конкурсними, у зв`язку з чим їх розгляд має відбуватися за заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство, а не в межах позовного провадження.

На думку скаржника, оскільки розгляд вимог про стягнення з боржника грошових коштів, які вимоги за якими виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, суперечить встановленому положеннями статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства порядку розгляду вимог конкурсних кредиторів, таке позовне провадження підлягає закриттю.

Скаржник зазначив, що місцевий господарський суд помилково у резолютивній частині рішення суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача визначив у розмірі 297058,78 грн, замість одного розміру прожиткового мінімуму із застосуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі, що встановлено положеннями частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Головне управління ДПС у Полтавській області відзив на апеляційну скаргу не надало.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.09.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 у справі № 904/5695/24 (904/2430/25).

Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

За результатом проведення ГУ ДПС у Полтавській області камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів, складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за I-IV квартали 2022 року від 06.12.2024 № 16712/16-31-04-06-12/32861451, на підставі якого контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від № 179/0406 від 09.01.2025 про донарахування штрафної санкції у розмірі 4464,25 грн, яке у судовому чи адміністративному порядку не оскаржено.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 27.01.2025 відкрив провадження у справі № 904/5695/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна».

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» 18.02.2025 подало до ГУ ДПС у Полтавській області (Кременчуцька ДПІ) податкову декларацію № 9036474250 з плати за землю за 2025 рік, відповідно до якої платник податку самостійно визначив грошові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у такому розмірі:

- 55257,62 грн з терміном сплати до 03.03.2025;

- 55257,62 грн з терміном сплати до 31.03.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» 06.02.2025 подано до ГУ ДПС у Полтавській області (Кременчуцька ДПІ) розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення до податкової декларації екологічного податку № 9424114300, яким самостійно визначило грошове зобов`язання з екологічного податку у розмірі 77,82 грн з терміном сплати до 19.02.2025.

Матеріали справи не містять доказів сплати вищевказаних сум податкового боргу.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 11.02.2025 прийняв до розгляду справу № 904/5695/24 (904/2430/25) за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» податкового боргу у розмірі 115057,31 грн.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд зазначає, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду задоволено позов Головного управління ДПС у Полтавській області Державної податкової служби України та, між іншим, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» 4464,25 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Апеляційний господарський суд зазначає, що вказані позовні вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області Державної податкової служби України розглянуті господарським судом у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна»

Скаржник не оскаржує наявність та розмір зазначеної суми податкового боргу, водночас вважає що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі стосовно стягнення 4464,25 грн, оскільки такі вимоги є конкурсними, тому їх розгляд має відбуватися в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а не в порядку позовного провадження.

З огляду на встановлені положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини у справі.

В абзаці другому частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац перший частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ухвала господарського суду про визнання вимог конкурсних кредиторів за результатами розгляду їх заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абзаци четвертий, п`ятий частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Апеляційний господарський суд зауважує, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Своєю чергою, позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, оскільки за змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства вони розглядаються господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. При цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Верховний Суд в постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 зазначив, що після введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства неподання кредитором заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може бути підставою для відмови у задоволенні його позову до боржника. У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами Господарського процесуального кодексу України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Апеляційний господарський суд зауважує, що Кодексу України з процедур банкрутства не встановлює преклюзивного строку для заявлення кредиторами вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема і після розгляду таких вимог у позовному провадженні в межах справи про банкрутство відповідача, проте зволікання кредитора із заявленням конкурсних вимог до боржника у визначений частиною першою статті 45 цього Кодексу тридцятиденний строк, зокрема через розгляд аналогічних вимог у позовному провадженні, звужує обсяг правомочностей таких кредиторів та може вплинути на повноту їх задоволення, оскільки такі кредитори не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, розгляд місцевим господарським судом у межах справи про банкрутство позовних вимог, які виникли до порушення справи про банкрутство стосовно такого відповідача, не суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства і не є підставою для закриття такого позовного провадження.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття позовного провадження про стягнення з відповідача 4464,25 грн.

Своєю чергою, місцевий господарський суд помилково зазначив про стягнення з відповідача 297058,78 грн судового збору і не застосував встановлений положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час визначення суми його розміру, що є підставою для зміни рішення суду в цій частині.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для зміни рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 у справі № 904/5695/24 (904/2430/25) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 у справі № 904/5695/24 (904/2430/25) змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у редакції такого змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» (49000, м. Дніпро, вул.Юркевича, буд.31, ідентифікаційний код юридичної особи 32861451) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 2422,40 грн».

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 у справі № 904/5695/24 (904/2430/25) залишити без змін.

Судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.06.2026

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ