Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №904/2342/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/2342/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025 (суддя Ніколенко М.О.; повне рішення складено 05.09.2025) у справі № 904/2342/25

за позовом Нікопольської міської ради в інтересах Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1» Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Нікопольська міська рада в інтересах комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1» Нікопольської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 195200,00 грн завданих збитків.

Позов мотивований порушенням ОСОБА_1 трудового законодавства під час перебування на посаді директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1», внаслідок чого на підприємство накладено штраф, чим завдано збитки.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 26.08.2025 задовольнив позов у справі № 904/2342/25, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1» Нікопольської міської ради 195200,00 грн завданих збитків.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю збитків, спричинених порушенням відповідачем трудового законодавства під час перебування на посаді директора створеного позивачем комунального підприємства, неправомірність дій якого підтверджено рішенням суду в адміністративній справі, а стягнення 195200,00 грн штрафу підтверджено виконавчою службою.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025 скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у справі № 904/2342/25.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд ухвалив рішення про стягнення збитків у даній справі за відсутності доказів їх завдання, що є однією з чотирьох обов`язкових умов застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків), оскільки безпідставно прийняв лист виконавчої служби № 197853 від 02.07.2025, наданий позивачем на підтвердження стягнення з позивача 195200,00 грн штрафу. Скаржник зазначив, що вказаний лист позивач не подав разом з позовною заявою і не повідомив суд про наявність об`єктивних причин неможливості його подання у встановлений законодавством строк, наслідком чого є відмова суду у прийняття такого доказу (частини друг, четверта, восьма статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржник заперечує свою вину у порушенні трудового законодавства, недотримання його стало причиною накладення штрафу на очолюване ним підприємство, оскільки рішення суду в адміністративній справі № 804/7577/17 не має преюдиційного значення до справи № 904/2342/25 в частині встановлення його вини.

Скаржник зазначив, що в порушення частин другої, четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, вказаний доказ позивач подав після відкриття провадження у справі, не обґрунтувавши неможливості його подання разом з позовною заявою, тому на підставі положень частини восьмої вказаної процесуальної норми права місцевий господарський суд не повинен приймати його до розгляду.

Відповідно до наданої Комунальним підприємством «Міські автомобільні дороги-1» інформації, воно з 01.01.2020 не здійснювало фактичної оплати штрафу, своєю чергою, виконавче провадження щодо його примусового стягнення завершене тільки 28.10.2020, тому така розбіжність у майже одинадцять місяців, на думку скаржника, ставить під сумнів доводи позивача про сплату 195200,00 грн штрафу, водночас матеріали справи не містять платіжних документів на підтвердження оплати штрафу.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин позовну давність, яка з огляду на положення пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України спливла 30.06.2023, водночас положення пункту 19 цього Розділу не поширювали свою дію на строки, які продовжувались на строк дії карантину і завершились у зв`язку з їх скасуванням.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Нікопольська міська рада у відзиві заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

На думку позивача, встановленими обставинами справи підтверджується наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, за яке настає така відповідальність, як відшкодування збитків, оскільки рішенням суду в адміністративній справі № 804/7577/17 підтверджено порушення ОСОБА_1 трудового законодавства, вчиненого під час його перебування на посаді директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1», наслідком чого стало стягнення з останнього штрафу, накладеного ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.

Позивач послався на неможливість подати докази сплати штрафу, оскільки матеріали виконавчого провадження щодо його примусового стягнення, знищені 26.02.2024 за закінченням строку зберігання, водночас факт оплати штрафу підтверджується тим, що виконавче провадження завершено 28.10.2020 на підставі положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач зазначив, що сплата штрафу у розмірі 195200,00 грн підтверджується сукупністю доказів, як-от листом виконавчої служби від 02.07.2025, постановами про закінчення виконавчих проваджень та витягом з автоматизованої системи виконавчих проваджень, своєю чергою подання цих доказів у підготовчому провадженні, а не разом з позовною заявою, не суперечить положенням частин восьмої, десятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач вважає безпідставними посилання скаржника на пропуск позовної давності, оскільки внаслідок послідовного введення на території країни карантинних обмежень та воєнного стану, законодавцем внесені зміни до Цивільного кодексу, відповідно до яких встановлені положеннями статті 257 цього Кодексу строки спочатку продовжені на час дії карантину, а потім зупинені через воєнний стан.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.09.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 у справі № 904/5695/24 (904/2430/25).

Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Розпорядженням Нікопольського міського голови від 28.04.2017 № 109к ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1» Нікопольської міської ради з 01.05.2017 по 31.12.2017.

На підставі наказу від 12.09.2017 № 108-1, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області з 13.09.2017 по 18.09.2017 здійснило позапланову перевірку Комунального підприємства «Міськавтодор-1» Нікопольської міської ради щодо додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період січень-вересень 2017 року, за результатами якої склало акт № 143/4.3-4 від 18.09.2017, у якому зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- укладення цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових відносин, зокрема цивільно-правові договори від 01.06.2017 з громадянином ОСОБА_2 та від 02.06.2017 з громадянином ОСОБА_3 передбачали виконання систематичної роботи за посадами водіїв, що свідчить про приховані трудові відносини. Цивільно-правовий договір від 03.01.2017 із громадянином ОСОБА_4 передбачав виконання обов`язків робітника з благоустрою, оплата здійснювалась за відпрацьований час, а не за результат, як це передбачено Главою 28 Цивільного кодексу України. Загалом на підприємстві 30 осіб працювали за цивільно-правовими договорами, які мали ознаки трудових;

- порушення строків виплати заробітної плати, зокрема, затримки виплат за січень-серпень 2017 року, а також несвоєчасна виплата відпускних та розрахункових сум при звільненні;

- не ведення трудових книжок працівників, направлених центром зайнятості на тимчасові роботи.

На підставі акту перевірки № 143/4.3-4 першим заступник начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Тимченко Л.В. ухвалив такі рішення:

- постанову про накладення штрафу № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 на суму 192000,00 грн за порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск до роботи без укладення трудового договору);

- постанову про накладення штрафу № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017 на суму 3200,00 грн (порушення строків виплати заробітної плати).

Комунальне підприємство «Міськавтодор – 1» Нікопольської міської ради оскаржило дії Держпраці до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 804/7577/17). Позивач вимагав визнати протиправними та скасувати наказ від 12.09.2017 № 108-1, приписи № 143/4.3-4-117 від 18.09.2017 та № 143/4.3-4-127 від 27.09.2017, а також постанови про штрафи № 143/4.3-4/667 і № 143/4.3-4/668.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі № 804/7577/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, у задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду справи судами встановлено наявність порушень трудового законодавства, зокрема укладення цивільно-правових договорів із ознаками трудових, затримки виплати зарплати, відпускних, розрахункових сум, а також не ведення трудових книжок.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстав кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення у сфері господарської діяльності, за вчинення якого може бути застосована відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, – наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до частин першої, другої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Позовні вимоги у даному випадку обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1» Нікопольської міської ради, вчинив неправомірні дії, що полягали у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення, наслідком чого стало накладення на підприємство штрафу, що спричинило йому збитки у межах сплаченої суми штрафу.

Частина третя статті 92 Цивільного кодексу України покладає обов`язок на особу, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 92 Цивільного кодексу України, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). Водночас особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язано діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Крім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

За відсутністю доведення вчинення відповідачем протиправних дій, підстав для задоволення позову про стягнення з нього збитків не має. Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.05.2017 по 31.12.2017 ОСОБА_1 обіймав посаду директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1».

За результатами проведеної Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області у період з 13.09.2017 по 18.09.2017 позапланової перевірки Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1», виявлені порушення трудового законодавства, що відображено в акті перевірки № 143/4.3-4, а саме:

- укладення цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових відносин. Зокрема, цивільно-правові договори від 01.06.2017 з гр. ОСОБА_2 та від 02.06.2017 з гр. ОСОБА_3 передбачали виконання систематичної роботи за посадами водіїв, що свідчить про приховані трудові відносини. Аналогічно, цивільно-правовий договір від 03.01.2017 з гр. ОСОБА_4 передбачав виконання обов`язків робітника з благоустрою, оплата здійснювалась за відпрацьований час, а не за результат, як це передбачено гл. 28 Цивільного кодексу України. Загалом на підприємстві 30 осіб працювали за цивільно-правовими договорами, які мали ознаки трудових;

- порушення строків виплати заробітної плати, зокрема, затримки виплат за січень-серпень 2017 року, а також несвоєчасна виплата відпускних та розрахункових сум при звільненні;

- не ведення трудових книжок працівників, направлених центром зайнятості на тимчасові роботи.

У зв`язку з виявленими порушеннями трудового законодавства, Державна служби України з питань праці у Дніпропетровській області винесла постанови від про накладення штрафу № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 на суму 192000,00 грн за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск до роботи без укладення трудового договору) і № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017 на суму 3200,00 грн (порушення строків виплати заробітної плати).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі № 804/7577/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, у задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду справи судами встановлено наявність порушень трудового законодавства, зокрема укладення цивільно-правових договорів із ознаками трудових, затримки виплати зарплати, відпускних, розрахункових сум, а також не ведення трудових книжок.

Тобто, чинними судовими рішеннями підтверджується протиправна поведінка ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги-1», чим спростовуються доводи скаржника про відсутність його вини у накладенні на очолюване ним підприємство штрафу за порушення вимог трудового законодавства.

Сплата відповідачем штрафу у сумі 195200,00 грн підтверджується листом Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 197853 від 02.07.2025, відповідно до якого стягнення 192000,00 грн по виконавчому провадженню № 55545164 проводилися з 13.07.2018 та здійснювалися перерахування на відповідний рахунок стягувача в забезпечення повного та фактичного виконання вищеназваного виконавчого документа. Стягнення 3200,00 грн по ВП № 55545047 не проводилось, у зв`язку зі сплатою вказаної суми грошових коштів. Також згідно з інформацією державної виконавчої служби 28.10.2020 завершено виконавче провадження № 55545164 у відповідності до вимог пункту 9 частини першої статті 39, статі 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника про відсутність доказів сплати зазначеної суми штрафу апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки неможливість надання платіжних інструкцій на підтвердження штрафу обумовлене знищенням вказаних виконавчих проваджень за закінченням термінів зберігання, водночас пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається державний виконавець як підставу для закінчення виконавчого провадження № 55545164, передбачає фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про прийняття порушення місцевим господарським судом норм процесуального права під час вирішення питання про прийняття у якості листом виконавчої служби № 197853 від 02.07.2025 з порушенням норм процесуального законодавства з огляду на такі обставини.

Господарський процесуальний кодекс України містить Главу 3 Розділу 3, яка називається «підготовче провадження».

Частина перша статті 177 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Верховний Суд в постанові від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19 зауважив, що законодавець у Главі 3 Розділу 3 Господарського процесуального кодексу України навів положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні, який полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого засідання. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи.

Апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд підготовче провадження у даній справі закрив 29.07.2025, водночас вищенаведений доказ позивач подав до суду 03.07.2025, тобто під час підготовчого провадження, що узгоджується з вимогами Глави 3 Розділу 3 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, встановленими обставинами справи підтверджується завдання протиправними діями ОСОБА_1 збитків Комунальному підприємству «Міські автомобільні дороги-1» у розмірі 195200,00 грн.

З огляду на доведення спричинення підприємству матеріальних втрат, завданих неправомірними діями відповідача, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність складу цивільного правопорушення у діях останнього, наслідком чого є покладення на нього цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення таких збитків.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивач звернувся з позовом у даній справі в межах загальної позовної давності, встановленої положеннями статті 257 Цивільного кодексу України, з огляду на такі обставини.

Позивач довідався про завдання йому шкоди принаймні з 10.10.2017 (моменту винесення та отримання копій постанов про накладення штрафів № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 та № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017), тому трирічний строк загальної позовної давності мав сплинути 10.10.2020.

Своєю чергою, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, встановлені положеннями статті 257 Цивільного кодексу України строки позовної давності, продовжені з 30.03.2020 на період дії карантину.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46 гс 22).

Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

В подальшому, Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що у разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 – на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 – на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, постановлено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключити.

Своєю чергою, у даній справі позов пред`явлений 08.05.2025, тобто до набрання чинності Законом № 4434-ІХ, місцевий господарський суд правомірно застосував до спірних правовідносин норми розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у відповідній редакції згідно із Законом № 2120-ІХ та з урахуванням умов щодо продовження перебігу позовної давності відповідно до Закону № 540-ІХ.

Доводи скаржника про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права під час вирішення питання про застосування до спірних правовідносин позовної давності є довільним тлумаченням положень пунктів 12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025 у справі № 904/2342/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025 у справі № 904/2342/25 залишити без змін.

Судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.06.2026

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ