Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №904/6177/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 м.Дніпро справа №904/6177/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.

з секретарем судового засідання Кахикало А.С.

за участю представників сторін:

від апелянта Тюленєва О.С., адвокат, Черкасова Н.І., особисто

від позивача Літошко В.В., самопредставництво

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 (суддя Красота О.І.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни, м. Запоріжжя

до Східного квартиро-експлуатаційного управління, м. Дніпро

про визнання недійсним правочину, зобов`язання повернути забезпечення виконання за договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

Черкасова Наталія Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Східного квартиро-експлуатаційного управління і просила суд визнати недійсним правочин відповідача від 22.10.2025 про одностороннє розірвання договору №9 від 24.09.2025, який укладений з підприємцем Черкасовою Н.І. та зобов`язати відповідача повернути забезпечення за договором №9 від 24.09.2025 у розмірі 269 999 грн 50 коп.

Позивачка вказує, що відповідач в односторонньому порядку фактично змінив умови договору, вимагаючи поставки всього товару у м.Слов`янськ Донецької області, хоча договором було погоджено перелік складів у трьох областях України. Відповідач, змінюючи місце виконання зобов`язання без погодження з іншою стороною, порушив умови договору, що призвело до неможливості належного виконання договірних зобов`язань позивачкою.

За доводами позивачки, невиконання (часткове виконання) зобов`язання мало місце через обставини непереборної сили - активні ворожі обстріли м.Слов`янськ, про що вона вчасно повідомила відповідача та зобов`язалась надати документальне підтвердження. Місце поставки товару є істотною умовою договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін у тій самій формі, що й договір.

Відповідач 22.10.2025 в односторонньому порядку розірвав договір та прийняв рішення про неповернення суми забезпечення у розмірі 269999 грн 50 коп., однак проектів додаткових угод про розірвання договору позивачці не надсилав.

Водночас, 22.10.2025 відповідач прийняв товар від позивача, що підтверджується видатковою накладною №04, чим відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України засвідчив прийняття пропозиції позивача щодо подовження строків поставки.

Відповідач також порушив пункт 5.2 договору, оскільки належним чином не оформив видаткові накладні та не повернув їх позивачу, що є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позивач вважає, що правочин відповідача про одностороннє розірвання договору та рішення про неповернення забезпечення є неправомірним та таким, що порушує її права та фінансові інтереси.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю, скасовано заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025 у справі №904/6177/25.

Рішення мотивоване тим, що позивачка порушила строк поставки товару, який визначений у пункті 5.1 договору, оскільки повина була поставити 1500 скл.м до 21.10.2025 та ще 1500 скл.м до 24.10.2025, однак фактично поставила лише 367,6 скл.м. Недопоставка деревини становить 2632,4 скл.м, тобто 87,75% від замовленого обсягу, що є істотним порушенням умов договору.

Відповідач правомірно розірвав договір в односторонньому порядку на підставі пункту 6.2.1 договору, який передбачає право замовника на односторонню відмову від договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником.

Надання замовником заявок на здійснення поставки товару на одну із визначених у переліку адрес (м. Слов`янськ) не є зміною істотних умов договору, оскільки сторони у договорі визначили лише перелік можливих адрес поставки, не встановлюючи кількісної прив`язки чи пропорцій розподілу, а позивач зобов`язаний забезпечити поставку відповідно до замовлення.

Прийняття відповідачем часткової поставки 22.10.2025 після спливу строку не є продовженням строку поставки решти замовлення і не позбавляє права на розірвання договору.

Позивачка не довела наявності форс-мажорних обставин, оскільки не надав належних доказів (сертифіката ТПП України або іншого уповноваженого органу), а листи Донецької ОДА та Національної поліції не є такими доказами, які визначені у пункті 11.3 договору.

Договір укладено 24.09.2025 під час дії воєнного стану, тому позивачка повинна була усвідомлювати всі ризики ведення господарської діяльності у таких умовах.

Суд встановив, що оскільки договір розірвано через неналежне виконання позивачкою його умов, то згідно з положеннями пункту 13.3 договору замовник не повертає забезпечення виконання у розмірі 269 999 грн 50 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

05.03.2026 фізична особа-підприємець Черкасова Наталія Іванівна подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026, у якій просить скасувати рішення у справі та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не побачив порушень договірних умов та норм Закону України «Про публічні закупівлі» в частині зміни суті зобов`язання постачальника шляхом фактичного одностороннього внесення змін в умови договору щодо місця поставки товару.

Пункт 5.2 договору не містить пунктуаційної та синтаксичної конструкції, яка б передбачала право вибору замовником одного місця поставки поміж визначених умовами договору, цей пункт не містить сполучника «або», а визначає обов`язок постачальника поставляти товар на всі склади, які визначені як місце поставки.

Якщо весь обсяг товару необхідно було поставляти лише на один склад у м.Слов`янськ, то незрозуміло, чому відповідач визначив у договорі 7 адрес складів, що свідчить про введення в оману потенційного учасника тендеру та позбавлення можливості утриматись від укладення договору на завідомо невигідних умовах.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо умови договору допускають неоднозначне тлумачення, тлумачення має здійснюватися на користь сторони, яка не готувала проєкт договору, тобто на користь позивачки.

Позивачка надала усі можливі та належні докази того, що саме через обставини непереборної сили (обстріли міста та автомобільних шляхів) у неї була відсутня можливість виконати поставку в м.Слов`янськ, у зв`язку з чим вона зверталась до відповідача з вимогою заміни місця поставки згідно з пунктом 5.2 договору.

Суд першої інстанції помилково зазначив, що часткова поставка товару спростовує посилання на неможливість здійснення усієї партії через обстріли, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачка відмовилась здійснювати поставку в інші місця, які перелічені у пункті 5.2 договору.

Суд першої інстанції не надав належного обґрунтування, чому у даному спорі не застосовуються норми статті 654 Цивільного кодексу України та пункт 8.2 договору, якими передбачено, що зміни до договору (його розірвання) оформлюються шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується обома сторонами.

Відповідач прийняв партію товару 22.10.2025 без заперечень, що свідчить про фактичне прийняття виконання часткової поставки та надання згоди на продовження договірних відносин, а несхвалення укладеного і частково виконаного правочину без жодних мотивів є зловживанням правом.

Дії відповідача, як державного замовника, націлені на штучне створення умов для неможливості виконання поставки шляхом висування вимоги про поставку повного обсягу товару на склад, який розташований на території активних бойових дій, що підтверджується опублікованими матеріалами розслідувань.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та принцип добросовісності свідчать про те, що поведінка відповідача, яка не відповідає попереднім заявам та умовам договору, є недобросовісною.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

16.03.2026 Східним квартиро-експлуатаційним управлінням подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що пункт 5.2 договору надає замовнику право вибору адреси поставки («за вимогою замовника»), а договір не містить ніяких обмежень щодо направлення всього обсягу товару на одну адресу. Оскільки позивач погодився з цими умовами при укладенні договору та зобов`язаний забезпечити поставку відповідно до замовлення (пункт 6.3.1), направлення замовлень на склад у м.Слов`янськ не є зміною істотних умов договору, а є правомірною реалізацією договірного права замовника.

Форс-мажорні обставини не підтверджені належними доказами, оскільки надані позивачем листи Донецької ОДА та ГУНП не є документами, які видаються ДСНС України або іншим уповноваженим органом згідно з пунктом 11.3 Договору. Крім того, сам факт здійснення позивачем чотирьох регулярних поставок до м.Слов`янська (09.10.2025, 14.10.2025, 17.10.2025 та 22.10.2025) спростовує наявність непереборної сили, а укладення договору в умовах воєнного стану означає, що позивачка усвідомлювала відповідні ризики.

Пункт 6.2.1 договору є спеціальною нормою, яка прямо передбачає право замовника на одностороннє розірвання договору шляхом повідомлення на електронну пошту, що є дозволеним винятком із загального правила статті 654 Цивільного кодексу України. Прийняття мінімальної партії товару (60,3 скл.м) після спливу строку поставки не є продовженням договірних відносин та не позбавляє права на розірвання, а пункт 13.3 договору прямо передбачає неповернення забезпечення у разі неналежного виконання зобов`язань постачальником.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026, витребувано матеріали справи №904/6177/25 з Господарського суду Дніпропетровської області.

01.04.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 надійшли матеріали справи №904/6177/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 призначено у судовому засіданні 20.05.2026 о 16 год 45 хв.

20.05.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

24.09.2025 між Східним квартиро-експлуатаційним управлінням (далі - відповідач, замовник) та фізичною особою-підприємцем Черкасовою Наталією Іванівною (далі - позивачка, постачальник ) укладено договір №9 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити товар: код за ДК 021:2015 03410000-7 - Деревина (дрова таких порід: бук, береза, ясен, граб, в`яз, акація, клен, дуб, модрина), а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених договором, на суму 5 399 990 грн 00 коп.

Постачальник повинен поставити товар: код за ДК 021:2015 03410000-7 - Деревина (дрова таких порід: бук, береза, ясен, граб, в`яз, акація, клен, дуб, модрина) (далі - товар). Товар постачається партіями. Кількість берези в кожній партії не повинна перевищувати 15% від обсягу партії. Інші породи - без обмежень

Дрова повинні відповідати таким вимогам: Розмір: по довжині - 1,00 м; по товщині - від 5 см і більше: найбільше відхилення по довжині + -0,15 м; дрова повинні відповідати ТУ У16.1-00994207-005:2018 за такими показниками; не допускається зовнішня трухлява гниль; паливна деревина може бути як у корі, так і без кори, має бути очищена від сучків, висота яких не повинна бути більша на 3,0 м(пункту 2.1 договору).

Ціна договору становить: без ПДВ 5 399 990 грн 00 коп., ПДВ 0,00 грн. Всього ціна з ПДВ: 5 399 990 грн 00 коп. Кількість, ціна за одиницю товару за договором визначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 договору).

Оплата здійснюється протягом 120 днів з дня поставки партії товару на підставі акту прийому-передачі товару та (або) видаткових накладних, до якої додається рахунок-фактура, відповідно до статей 46, 49 Бюджетного кодексу України, у разі отримання замовником фінансування на здійснення даної закупівлі (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору строк (термін) поставки та отримання товару: протягом 15 календарних днів з дати відправлення постачальник у замовлення на товар (із зазначенням кількості та адреси поставки). Замовлення направляються на електронну адресу Постачальник а ІНФОРМАЦІЯ_1 до 10.12.2025. Товар постачається партіями згідно з актом прийому-передачі товару та (або) видаткових накладних, складених постачальником. Кількість берези в кожній партії не повинна перевищувати 15% від обсягу партії. Інші породи - без обмежень.

Постачальник здійснює поставку товару за вимогою замовника за такими адресами: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ; Донецька область, с. Петрівка 2; Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дубове; Дніпропетровська область, м.Миколаївка; Дніпропетровська область, паливний склад; Харківська область, м.Харків; Харківська область, м.Чугуїв; Харківська область, паливний склад.

Партія товару належить до приймання, у разі, якщо кількість дров у виборці, яка не відповідає вимогам, зазначеним у пункті 2.1, складає не більш як 5%.

Прийом-передача товару постачальником замовнику за кількістю здійснюється повноважними представниками сторін в місці поставки товару та оформлюється актом прийому-передачі товару та (або) видатковою накладною. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару та (або) видаткової накладної.

Разом з кожною партією товару постачальник надає такі документи: видаткову накладну (3 екземпляри) та (або) акт прийому-передачі товару; рахунок-фактуру (пункт 5.2 договору).

Постачальник зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту оформлення відповідного акту поставити товар у кількості, зазначеній в акті, який відповідає вимогам, зазначеним у пункті 2.1 розділу 2 Договору (пункт 5.5 договору).

За умовами пункту 6.1 договору замовник зобов`язаний: 6.1.1 своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар; 6.1.2 приймати поставлені товари відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Постачальником, повідомивши про це його у строк за 1 календарний день шляхом відправлення відповідного повідомлення на електронну адресу Постачальник а ІНФОРМАЦІЯ_1.

За умовами пункту 6.3 договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів відповідно до замовлення на товар, який передбачений договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.

Зміни до договору про закупівлю можуть вноситись відповідно до норм Цивільного кодексу України і оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною договору (пункт 8.2 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (пункт 11.1 договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 11.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються ДСНС України або інший уповноважений орган (пункт 11.3 договору).

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 14 днів, кожна зі сторін в установленому порядку має право розірвати договір (пункт 11.4 договору).

За умовами пункту 12.1 договору він набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих сторонами зобов`язань.

Постачальник забезпечив належне виконання своїх зобов`язань за договором у грошовій формі у розмірі 5% від суми Договору, а саме: 269 999 грн 50 коп (пункт 13.1 договору).

Замовник не повертає забезпечення виконання Договору та перераховує грошові кошти, визначені пунктом 12.1 договору, до Державного бюджету України у разі невиконання або неналежного виконання постачальником умов договору (пункт 13.3 договору).

У Специфікації (Додаток №1 до договору) сторони узгодили найменування товару: код за ДК 021:2015 03410000-7 - Деревина (дрова таких порід: бук, береза, ясен, граб, в`яз, акація, клен, дуб, модрина); країну походження товару: Україна; одиницю виміру - скл.м; кількість: 3000; ціну за одиницю без ПДВ - 1799,996667; суму без ПДВ - 5 399 990 грн 00 коп., ПДВ - 0,00 грн., разом з ПДВ - 5 399 990 грн 00 коп.

Додатковою угодою №1 від 25.09.2025 до договору сторони домовились змінити ціну у договорі про закупівлю у бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості/товару і викласти у такій редакції пункту 3.1 договору: ціна Договору становить: без ПДВ 5 399 970 грн 00 коп., ПДВ 0,00 грн. Всього ціна з ПДВ: 5 399 970 грн 00 коп. Кількість, ціна за одиницю товару за договором визначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, згідно з Додатком 1 до цієї Додаткової угоди.

Крім того, сторони виклали Додаток 1 до договору «Специфікація» у такій редакції: Додаток №1 до договору, з урахуванням додаткової угоди №1) сторони узгодили найменування товару: код за ДК 021:2015 03410000-7 - Деревина (дрова таких порід: бук, береза, ясен, граб, в`яз, акація, клен, дуб, модрина); країну походження товару: Україна; одиницю виміру - скл.м; кількість: 3000; ціну за одиницю без ПДВ - 1799,99; суму без ПДВ - 5 399 970 грн 00 коп., ПДВ - 0,00 грн., разом з ПДВ - 5 399 970 грн 00 коп.

Додатковою угодою №2 від 26.09.2025 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.2: оплата здійснюється протягом 120 календарних днів з дня поставки партії товару на підставі акту прийому-передачі товару та (або) видаткових накладних, до якої додається рахунок-фактура, відповідно до статей 46, 49 Бюджетного кодексу України, у разі отримання Замовником фінансування на здійснення даної закупівлі.

Позивачка, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань за договором перерахував 269 999 грн 50 коп., що становить 5% від суми договору на рахунок UA948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №74834 від 22.09.2025.

Сторонами визнається, що 06.10.2025 позивачка отримала на свою електронну пошту замовлення на товар від відповідача за №2596/2012 від 06.10.2025, у якому відповідач просив з 07.10.2025 здійснити поставку дров паливних на паливний склад за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Вільямса, 15, у кількості 1500 скл.м. Отже, позивачка мала поставити такий обсяг деревини відповідачу до 21.10.2025 включно (06.10.2025 + 15 календарних днів).

09.10.2025 на свою електронну пошту позивачка отримала друге замовлення на товар від відповідача за №2596/2120 від 09.10.2025, згідно з яким постачальник мав з 10.10.2025 здійснити поставку дров паливних на паливний склад за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Вільямса, 15 (на той самий склад), у кількості 1500 скл.м. отже, позивачка мала поставити такий обсяг деревини відповідачу до 24.10.2025 включно (09.10.2025 + 15 календарних днів).

На виконання умов договору позивачка поставила на склад відповідача у м.Слов`янськ товар у загальній кількості 367,6 скл.м на загальну суму 661 676 грн 33 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- №01 від 09.10.2025 у кількості 98,0 скл.м на суму 176 399 грн 02 коп. (рахунок-фактура №01 від 09.10.2025, акт приймання-передачі запасів від 09.10.2025);

- №02 від 14.10.2025 у кількості 105,3 скл.м на суму 189 538 грн 95 коп. (рахунок-фактура №02 від 14.10.2025, акт приймання-передачі запасів від 14.10.2025);

- №03 від 17.10.2025 у кількості 104,0 скл.м на суму 187 198 грн 96 коп. (рахунок-фактура №03 від 17.10.2025, акт приймання-передачі запасів від 17.10.2025);

- №04 від 22.10.2025 у кількості 60,3 скл.м на суму 108 539 грн 40 коп. (рахунок-фактура №04 від 22.10.2025, акт приймання-передачі запасів від 22.10.2025), які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень.

19.10.2025 позивачка направила відповідачу листа, у якому просила провести заміну місця поставки, за іншими адресами, які визначені у договорі, у зв`язку з неможливістю поставки товару у м. Слов`янськ у повному обсязі (через активні ворожі обстріли).

У листі за №2596/2327 від 22.10.2025 відповідач вказав, що у зв`язку з невиконанням фізичною особою-підприємцем Черкасовою Н.І. умов договору у частині прострочення поставки за замовленням від 06.10.2025, оскільки це замовлення було виконано частково поставлено лише 307,3 скл.м, тому, керуючись пунктом 6.2.1 договору, відповідач має намір розірвати договір в односторонньому порядку, про що направляється дане повідомлення. Також зазначено, що оскільки позивачка не забезпечила належне виконання своїх зобов`язань за договором, то забезпечення у розмірі 5% від суми договору, відповідно до умов Договору та Закону України «Про публічні закупівлі», відповідач не повертає.

У відповідь на лист позивачки від 19.10.2025, відповідач направив лист №2596/2362 від 23.10.2025, у якому вказав, що у договорі визначено, що право на визначення адреси поставки та кількості поставки належить виключно замовнику; він направляє замовлення на поставку, враховуючи потреби у дровах на паливних складах за зазначеними у договорі адресами. Враховуючи необхідність поставки дров саме у місто Слов`янськ, на електронну адресу позивача 06.10.2025 було направлене замовлення на товар із зазначенням адреси поставки: Донецька область, м. Слов`янськ та кількості поставки - 1500 скл.м та 09.10.2025. У цьому листі відповідач підтвердив поставку товару відповідно до замовлення у м.Слов`янськ, у загальній кількості 367,60 скл.м, а також повідомив, що за всіма фінансовими документами, які отримані від позивачки на суму 661676 грн 33 коп., буде здійснена оплата після надходження фінансування.

У листі за №2596/2380 від 24.10.2025 відповідач зазначив, що оскільки позивачка не виконала умови договору за першим замовленням станом на закінчення строку поставки до 22.10.2025, договір є розірваним в односторонньому порядку з 24.10.2025.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом і визнається обома учасниками справи між позивачкою та відповідачем був укладений договір укладено договір, згідно з яким постачальник (позивачка) зобов`язався поставити товар, а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, які визначені у договорі.

За своєю правовою природою цей договір є договором поставки, який урегульований положеннями статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі (частина 1 статті 532 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи на виконання умов договору замовником було надано позивачці замовлення на постачання товару: №2596/2012 від 06.10.2025 на постачання 1500 скл.м до 21.10.2025 (06.10.2025 + 15 календарних днів); та №2596/2120 від 09.10.2025 на постачання 1500 скл.м до 24.10.2025 (09.10.2025 + 15 календарних днів).

Позивачка частково виконала свої зобов`язання, поставивши на склад відповідача у м. Слов`янськ товар загальною кількістю 367,6 скл.м на суму 661676,33 грн: 09.10.2025 у кількості 98,0 скл.м; 14.10.2025 у кількості 105,3 скл.м; 17.10.2025 у кількості 104,0 скл.м; 22.10.2025 у кількості 60,3 скл.м. Отже, за двома заявками відповідач просив поставити 3000 скл.м деревини, а позивачка поставила лише 367,6 скл.м, обсяг непоставленого товару складає 2 632,4 скл.м, що свідчить про порушення позивачкою умов договору у частині строку поставки товару, який передбачений пунктом 5.1 договору.

Ці обставини не заперечуються сторонами, що відповідно в силу частини 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України, є встановленим, оскільки обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Водночас, апелянтка стверджує, що вона не здійснила своєчасну поставку замовленого товару, оскільки за змістом пункту 5.2 договору постачання товару мало відбуватися не в одну адресу, а на всі зазначені у цьому пункті склади, тому вона була позбавлена можливості виконати ці замовлення, крім того, на її переконання, направлення обох замовлень виключно на адресу в місті Слов`янськ є односторонньою зміною істотних умов договору, що є порушенням частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. Згідно з частиною 3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері значення термінів.

За змістом пункту 5.2 договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару за вимогою замовника за такими адресами: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ; Донецька область, с. Петрівка 2; Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дубове; Дніпропетровська область, м.Миколаївка; Дніпропетровська область, паливний склад; Харківська область, м.Харків; Харківська область, м.Чугуїв; Харківська область, паливний склад.

За змістом цього пункту, можна зробити висновок про те, що кожна поставка здійснюється за вимогою замовника, та на тих умовах, що визначені у конкретному замовленні. Пункт не містить умов щодо обов`язкового розподілу товару між усіма адресами, жодних пропорцій, квот чи послідовності поставки на різні склади. На підтвердження такого висновку свідчить і підпункт 6.3.1 пункту 6.3 договору, яким визначено обов`язок постачальника забезпечити поставку товарів відповідно до замовлення замовника.

Апелянт посилається на принцип тлумачення договору на користь сторони, яка не розробляла проєкт договору, який проаналізовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №756/8002/15-ц та від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Проте, апеляційний господарський суд зазначає, що зазначений принцип застосовується лише у разі, коли умови договору об`єктивно є неоднозначними або суперечливими, тобто допускають не менше двох рівноможливих тлумачень. У справі, яка переглядається, умова пункту 5.2 договору є однозначною, вона чітко встановлює перелік адрес поставки та обов`язок виконання поставки обсягом та за адресою, яка міститься у замовленні відповідача, тобто за вимогою, що міститься у конкретному замовленні. Підстав для застосування тлумачення на користь постачальника немає, оскільки неоднозначності в умовах договору не виявлено.

Положення частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняють змінювати істотні умови договору про закупівлю після його підписання. Апелянт стверджує, що визначення у Замовленні конкретної адреси поставки є зміною місця поставки як істотної умови.

Істотними умовами для договору поставки є: предмет (найменування (асортимент) та кількість товару, ціна (вартість одиниці товару та загальна сума договору, порядок розрахунків (передоплата, відстрочка) та умови формування ціни (з урахуванням чи без ПДВ, строк (термін) поставки (дата, період часу або графік, у який постачальник зобов`язаний передати товар покупцю).

Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апелянтки щодо односторонньої зміни договору, оскільки відповідачем не змінювалась ця умова договору, а місця поставки були визначені умовами договору, у пункті 5.2 і цей перелік залишився незмінним. Реалізація замовником права вибору конкретної адреси доставки з-поміж погоджених у договорі є узгодженою умовою договору, а необхідність поставки товару за однією адресою не є його зміною. Зміна ж умов поставки мала б місце тоді, коли б відповідач запропонував здійснити поставку за адресою, що не входить до переліку пункту 5.2 договору.

Щодо посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №160/6513/21 та від 05.09.2024 у справі №200/9815/21 стосовно неприпустимості розширення чи звуження зобов`язань сторін за договорами про публічні закупівлі є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки у зазначених справах предметом розгляду була зміна фактичних умов договору шляхом укладення додаткових угод, тоді як у цій справі відповідач реалізовував своє право на вибір місця поставки у межах визначених умовами договору.

Апелянт стверджує, що здійснення поставки за обома замовленнями до складу у місті Слов`янськ було унеможливлено обставинами непереборної сили - активними ракетними обстрілами міста та автомобільних шляхів, на підтвердження чого надала лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.10.2025 №181зі/20/02-2025, який на її думку, є належним доказом обставин непереборної сили у розумінні пункту 11.3 договору.

Апеляційний господарський суд вважає цей довід необґрунтованим з таких підстав. За приписами частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

За умовами пунктів 11.2, 11.3 договору, сторона, що не може виконувати свої зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються ДСНС України або іншим уповноваженим орган.

Отже, сторони у договорі визначили порядок дій, у разі виникнення обставин непереборної сили. У матеріалах справи відсутні докази дотримання цього порядку позивачкою, яка не звернулася до замовника у строк та у порядку, який визначений у договорі. Лист позивачки від 19.10.2025 не свідчить про дотримання такого порядку, оскільки не містить у собі доводів щодо наявності таких обставин (позивачка просила змінити місце постачання) та не додала до нього відповідні документи, які сторони визнали таким, що є належним підтвердженням таких обставин. Лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.10.2025 №181зі/20/02-2025, на який посилається позивачка не є документом, який виданий ДСНС України, а його кваліфікація як іншого уповноваженого органу у розумінні договірного положення потребує окремого обґрунтування.

Апелянт не навела правових підстав чи нормативного акту, який би підтверджував чи наділяв повноваженнями органи Національної поліції засвідчувати форс-мажорні обставини для цілей виконання господарських договорів. Лист Донецької обласної державної адміністрації від 21.10.2025 №81-68/268-25 сам по собі не є підтвердженням обставин непереборної сили, оскільки, він взагалі не містить доводів щодо виникнення обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, а зацікавленій стороні необхідно довести: (1) факт їх виникнення; (2) що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку; (3) їх надзвичайність та невідворотність.

Сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки само по собі це не свідчить про принципову неможливість виконання стороною своїх договірних зобов`язань.

Ключовою обставиною, яка спростовує доводи апелянта про наявність непереборної сили, є те, що позивачка у ті самі дні, коли, за її твердженням, місто Слов`янськ перебувало під щільним ракетним обстрілом, здійснювала поставку товару до складу за вказаною адресою 09.10.2025, 14.10.2025, 17.10.2025, 22.10.2025. Наявність систематичних, реально здійснених поставок спростовує тезу про об`єктивну неможливість здійснення поставки, оскільки форс-мажорна обставина за своєю природою є такою, що унеможливлює виконання зобов`язання, а не ускладнює або обтяжує його. Апелянт не довів, яким чином ті самі обставини, що не перешкодили здійсненню поставок у зазначені вище дати повністю унеможливили поставку залишку товару.

Також судом враховано ту обставину, що договір №9 укладено 24.09.2025, тобто через більш ніж три роки після початку повномасштабного збройного вторгнення та введення воєнного стану. Суд поділяє позицію суду першої інстанції про те, що суб`єкт господарювання, укладаючи договір в умовах воєнного стану, зобов`язаний усвідомлювати ризики здійснення господарської діяльності на прифронтових і потенційно небезпечних територіях та вживати заходи з управління цими ризиками. Торгово-промислова палата України 28.02.2022 засвідчила форс-мажорний характер військової агресії російської федерації проти України з 24.02.2022. Це засвідчення є загальновідомим фактом, однак воно само по собі не звільняє від зобов`язань кожного суб`єкта, що провадить діяльність на відповідних територіях, оскільки вимагає доведенню той факт, що конкретне зобов`язання конкретної особи стало об`єктивно неможливим для виконання. Апелянтка не довела та належними доказами не підтвердили дотримання нею порядку повідомлення про обставини непереборної сили та не надала доказів, які сторони визначили у договорі, як належні та обов`язкові, на підтвердження таких обставин.

Щодо доводів апелянта, що розірвання договору мало оформлюватись шляхом укладення додаткової угоди, підписаної обома сторонами, відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України та пункту 8.2 договору, то апеляційний господарський суд відхиляє цей аргумент, як безпідставний.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У пункті 6.2 договору таке право замовника визначено та зазначено, що замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником. Направлення повідомлення про розірвання договору шляхом направлення листа, а не шляхом надіслання письмового повідомлення на електронну адресу постачальника, судом враховується, проте не може бути підставою для встановлення факту неналежного повідомлення постачальника.

Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює загальний принцип, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. У пункті 8.2 договору також встановлено, що оформлення змін до договору здійснюється шляхом укладання додаткової угоди. Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що право на односторонню відмову, яке визначено пунктом 6.2 договору є саме таким іншим (яке передбачено у наведеній статті Кодексу), яке встановлено самим договором та передбачає право одностороннього розірвання шляхом надіслання повідомлення на електронну пошту, не вимагаючи укладення додаткової угоди. Тому норма статті 654 Цивільного кодексу України не обмежує застосування пункту 6.2 договору, а пунктом 8.2 передбачено порядок внесення змін до договору за взаємною згодою сторін, а не порядок його одностороннього розірвання.

Апелянт стверджує, що прийняття відповідачем партії товару за видатковою накладною №04 від 22.10.2025 того самого дня, коли надіслано повідомлення про розірвання договору, свідчить про фактичне схвалення часткового виконання та продовження договірних відносин. Апелянт посилається на доктрину «venire contra factum proprium» та постанову Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19.

Принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та заборона суперечливої поведінки (доктрина «venire contra factum proprium») не можуть тлумачитися таким чином, що прийняття замовником товару свідчить про схвалення порушення строку поставки та позбавляє замовника права на розірвання договору, у зв`язку з неналежним виконанням постачальником своїх зобов`язань. Зобов`язання замовника прийняти поставлений товар є обов`язком замовника і не ставиться у залежність з відмовою від права на розірвання договору, оскільки прийняття партії товару, який поставлений як виконання чинного на той момент договору, є виконанням умов договору замовником, а не схваленням зміни умов договору.

Повідомлення про розірвання Договору направлено Замовником на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору з дотриманням встановленої процедури. Вказана умова не містить жодного застереження про те, що прийняття будь-якої партії товару після направлення повідомлення про розірвання договору свідчить про відмову від розірвання. Договір розірвано, про що відповідач повідомив у листі від 24.10.2025 №2596/2380, яким чітко зазначено, що договір розірвано в односторонньому порядку з 24.10.2025.

Постанова Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, на яку посилається апелянт, стосується правовідносин, які не є подібними до обставин, які є у цій справі, оскільки у справі, яка переглядається, відповідач мав очевидні та обґрунтовані підстави для розірвання договору - недопоставка склала 87,75% від замовленого обсягу, строк поставки за замовленням від 06.10.2025 було порушено. Відмова відповідача від повернення забезпечення та розірвання договору не є безмотивним, а ґрунтується на прямих умовах договору (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 та пункт 13.3 Договору) і вимогах законодавства.

Відповідно до пункту 13.3 договору замовник не повертає забезпечення виконання договору та перераховує відповідні кошти до Державного бюджету України у разі невиконання або неналежного виконання постачальником умов договору. Зазначена умова узгоджується із вимогами статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», яка встановлює підстави для повернення та утримання забезпечення виконання договору про закупівлю.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність одностороннього розірвання договору №9 внаслідок неналежного виконання постачальником зобов`язань щодо строку та обсягу поставки, відсутні також підстави для зобов`язання відповідача повернути суму забезпечення виконання Договору в розмірі 269 999 грн 50 коп.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем договору про закупівлю, а у разі порушення переможцем умов договору - замовник має право не повертати забезпечення виконання договору. Обсяг недопоставки 2 632,4 скл.м, що становить 87,75% від замовленого відповідачем обсягу, є безумовним неналежним виконанням умов договору та достатньою підставою для застосування пункту 13.3 договору.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги в їх сукупності, дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи та незгоди з правовими висновками суду, що не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 24.06.2026

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.Ю. Демчина

А.О. Кошля