Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №917/97/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/97/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» (вх.№961П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 (рішення ухвалено суддею Киричуком О.А. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 10.04.2026, повне рішення складено 10.04.2026) у справі №917/97/26

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ – 30859524)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» (37362, Полтавська обл., Гадяцький р-н, село Веприк (з), ЄДРПОУ - 44130235)

про стягнення 322832,94 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/97/26 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 322832,94 грн страхового відшкодування, 3873,99 грн витрат по сплаті судового збору, 7050,00 грн витрат на правову допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить, з урахуванням уточнень, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/97/26 від 10.04.2026, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» про стягнення 322832,94 грн в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник зазначає, що він не є власником трактора гусеничного (Challenger) з номерним знаком НОМЕР_1 , а тому не може бути суб`єктом відповідальності. ТОВ «Веприк Агро» стверджує, що про факт дорожньо-транспортної пригоди за участі водія ОСОБА_1 відповідач дізнався з позовної заяви в січні 2026 року. Ані претензій, ані адвокатського запиту відповідач не отримував. Заявник також зазначає, що з матеріалів справи невідомо, де саме вчинено ДТП, чи під час виконання трудових обов`язків водієм ОСОБА_2 , чи на полі, земельні ділянки яких перебувають в оренді відповідача. За твердженням ТОВ «Веприк Агро» на техніці, що перебуває у власності товариства відсутні пошкодження.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» (вх.№961П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/97/26; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16.06.2026.

25.05.2026 від ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги.

16.06.2026 від відповідача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, а апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

У судовому засіданні представник ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

30.05.2018 між ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» та ТОВ «Перша лізингова компанія» був укладений генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-18-00260 (далі - договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 1.1 є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з: володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО - страхування наземного транспортного засобу (надалі - КАСКО); відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим ТЗ - добровільне страхування цивільно- правової відповідальності водія (надалі - ДЦВ); життям, здоров`ям та/або працездатністю застрахованих осіб – добровільне страхування від нещасного випадку з водієм та пасажирами (надалі - ДНВ) (том 1 а.с.7-28).

Згідно визначення термів договору страхування, бордеро застрахованих ТЗ за відповідний період – документ, який підтверджує прийняття кожного окремого ТЗ на страхування та в якому зазначаються всі необхідні дані, що ідентифікують предмет цього договору по окремому ТЗ, зокрема: марка, модель ТЗ, номер кузова, рік випуску, страхова сума по страхуванню КАСКО, страхова сума (ліміт відповідальності) по страхуванню ДЦВ, страхова сума та система по страхуванню НВ та строк дії договору відносно застрахованого ТЗ, тощо.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.1.2 договору страхування страховим випадком по КАСКО є втрата, знищення або пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок «ДТП» (дорожньо-транспортна пригода) - подія, що сталася під час руху застрахованого та/або іншого ТЗ, внаслідок якої завдані пошкодження застрахованому ТЗ, в тому числі під час перевезення застрахованого ТЗ іншим ТЗ, буксирування застрахованого ТЗ або застрахованим ТЗ.

За умовами пункту 13.1 договору страхування розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів згідно з умовами цього договору. Розмір страхового відшкодування в будь-якому випадку не може перевищувати розмір страхової суми за відповідним видом страхування та відповідних лімітів, якщо такі встановлені за кожним окремим застрахованим ТЗ.

За умовами пункту 12.1 договору страхування в разі настання страхового випадку страхувальник зобов`язаний подати письмову заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно з пунктом 16.3 договору страхування страховик протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від страхувальника/посередника всіх необхідних документів, передбачених цим договором, приймає рішення (складає страховий акт) про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. Якщо страховик прийняв рішення про виплату страхового відшкодування щодо кожного окремого ТЗ, страховик повинен здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Відповідно до пункту 1 бордеро №377-2023 застрахованих ТЗ в період з 09.06.2023 по 15.06.2023 одним із застрахованих транспортних засобів є «Volkswagen Tiguan» державний реєстраційний № НОМЕР_2 (том 1 а.с.29).

21.05.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» державний реєстраційний № НОМЕР_2 та транспортного засобу трактор «Challenger» державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 .

Відповідно до схеми місця ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення, відповіді з НПУ, постанови Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.06.2024 у справі №526/1987/24 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху.

Зокрема, у постанові Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.06.2024 з розгляду адміністративної справи №526/1987/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ТОВ «Веприк-Агро» - трактористом, встановлено таке: « 21.05.2024 о 17 год 25 хв на полі ТОВ «Веприк-Агро» в с. Веприк ОСОБА_2 керуючи гусеничним трактором, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом скоїв зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN TIGUAN, НОМЕР_2 , чим порушив п. 10.9 ПДР України. ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі. Вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 21.05.2024 року, схемою місця ДТП від 21.05.2024 року, поясненнями учасників, довідкою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності протягом року та іншими матеріалами справи. Вважаю, що в діях ОСОБА_2 є склад правопорушення передбаченого ст.124КпАП України - порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, зокрема п.10.9 ПДР. Виходячи з матеріалів справи, тяжкості вчиненого правопорушення, відношення до скоєного, вважаю, що ОСОБА_2 слід піддати стягненню у вигляді штрафу, так як саме таке адміністративне стягнення буде необхідним і справедливим з метою запобігання вчинення правопорушень в подальшому» (том 1 а.с. 34).

На підставі вищевикладеного, Гадяцький районний суд Полтавської області у справі №526/1987/24 постановив ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, та піддати стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова набрала законної сили 02.07.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119949539).

Отже, вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, підтверджена судовим рішенням та не заперечується сторонами.

Обставини скоєння ДТП 21.05.2024 за участі транспортних засобів «Volkswagen Tiguan» д.р.з. № НОМЕР_2 та трактору «Challenger» д.р.з № НОМЕР_1 також встановлені у відповіді від НПУ (том 1 а.с 32 - 33), згідно якої, зокрема, вбачається, що одним з учасників ДТП, яке мало місце 21.05.2024 на полі є гусеничний трактор «Challenger» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 з пошкодженою задньою центральною частиною, адреса реєстрації власника ТЗ учасника ДТП – Україна, кваліфікація водія учасника ДТП – водій юридичної особи, який має право керування транспортним засобом, прізвище, ім`я по батькові водія учасника ДТП – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Іншим учасником ДТП згідно відповіді НПУ є легковий автомобіль «Volkswagen Tiguan» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_2 , номер шасі, кузова ТЗ учасника ДТП НОМЕР_3 , пошкодження ТЗ учасника ДТП – задня центральна частина, задня ліва частина, власником є ТОВ «Перша лізингова компанія» (ЄДРПОУ 30436756), адреса реєстрації власника ТЗ учасника ДТП – Україна, кваліфікація водія учасника ДТП – водій юридичної особи, який має право керування транспортним засобом, прізвище, ім`я по батькові водія учасника ДТП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер страхового полісу учасника ДТП – 215072977, код страховика, що видав страховий поліс учаснику ДТП – ПАТ «СК «УСГ».

В матеріалах справи також міститься схема місця ДТП від 21.05.2024, в якій зазначено, що ДТП за участі вищезгаданих транспортних засобів сталося на полі ТОВ «Веприк Агро» неподалік села Веселе (том 1 а.с.30).

Згідно інформації, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД№679460, зокрема, вбачається, що винний у вчиненні ДТП водій ОСОБА_2 працює у ТОВ «Веприк Агро» на посаді тракториста, також зазначено, що транспортний засіб гусеничний трактор «Challenger» з державним реєстраційним знаком № НОМЕР_1 належить ТОВ «Бест Лізинг». У протоколі також зафіксовано, що 21.05.2024 о 17 год 25 хв на полі ТОВ «Веприк Агро» у селі Веприк, громадянин ОСОБА_2 , керуючи гусеничним трактором «Challenger» з державним реєстраційним знаком № НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Tiguan» з державним реєстраційним знаком № НОМЕР_2 , де автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги пункту 10.4 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення також зафіксовано, що пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення містяться на окремому аркуші.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він працює на посаді тракториста у ТОВ «Веприк Агро». За змістом обставин, що трапились з пояснень водія вбачається, зокрема, те, що 21.05.2024 він виїхав в поле на гусеничному тракторі для оприскування полів. Близько 17:10 год водій під`їхав на тракторі на дозаправку хімії в оприскувач, заправився, після чого здійснюючи рух заднім ходом ОСОБА_4 побачив пластмас автомобіля, вийшовши з трактора водій побачив, що здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen днз НОМЕР_2 . Самого зіткнення водій трактору не відчув, залишався на місці подій до прибуття працівників поліції.

22.05.2024 страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «УСГ» з повідомленням про страхову подію з наданням необхідних документів.

В акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 31.05.2024 описані характер та види пошкоджень транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN, НОМЕР_2 , назви деталей, що потребують заміни, ремонту та окраски, вказано опис пошкоджень (том 1 а.с.36-37).

Згідно рахунку-акту виконаних робіт №2059 від 30.07.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, НОМЕР_2 становить 322832,94 грн (без ПДВ) (том 1 а.с.37-39).

09.08.2024 на підставі акту виконаних робіт №2059 від 30.07.2024 ПрАТ «СК «УСГ» було складено страховий акт № ALD-9982 та розрахунок суми страхового відшкодування (том 1 а.с.40, 41).

На підставі вищевказаних документів ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 322832,94 грн, що підтверджується платіжним дорученням №77073 від 09.08.2024 (том 1 а.с.41).

Позивач у позові зазначає, що в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП, а у даному випадку до відповідача, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№679460 від 21.05.2024, пояснень ОСОБА_2 , постанови Гадяцького районного суду Полтавської області у справі №526/1987/24 від 21.06.2024 встановлено, що водій транспортного засобу - трактор «Challenger» державний реєстраційний № НОМЕР_1 на момент настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди працював трактористом у відповідача – ТОВ «Веприк Агро».

Позивач 12.08.2024 звернувся до відповідача з претензією за вих. №52028, в якій пропонував відшкодувати завдану його працівником шкоду в добровільному (в досудовому порядку). Відповіді на претензію матеріали справи не містять, як не містять доказів сплати відповідачем 322832,94 грн страхового відшкодування.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 322832,94 грн страхового відшкодування. Разом із цим, в позовній заяві позивач заявив про стягнення з відповідача 7050,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги №2-12/2025-ВР від 23.12.2025.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача чи не виконував на момент настання вказаної ДТП свої трудові обов`язки. Окрім того, місцевий господарський суд зауважив, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт та обставини настання вказаної пригоди: схема місця ДТП, протокол про адміністративне правопорушення, витяг довідки поліції, постанова Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.06.2024 у справі №526/1987/24, а відповідач у відзиві не вказує прямо на незаконне заволодіння водієм ОСОБА_2 транспортним засобом, за участі якого сталося ДТП. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою та підтверджена належними доказами, зокрема, актом виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №2-12/2025-ВР від 23.12.2025, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 7500,00 грн витрат на правову допомогу.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати.

Частиною 1 ст. 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).

Згідно з положеннями ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вже зазначалось, нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Втім, відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що трактор гусеничний «Challenger» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 був застрахований, зокрема, у відповіді з НПУ відсутні дані про страховика та страховий поліс трактору.

У зв`язку з тим, що трактор не застрахований, позивач звернувся до ТОВ «Веприк Агро», як юридичної особи, яка за твердженням позивача, є роботодавцем особи ( ОСОБА_4 ), винної у ДТП, та є володільцем цього транспортного засобу.

За поясненнями особи ОСОБА_4 , він працює трактористом у ТОВ «Веприк Агро», вказана обставина також зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджується постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.06.2024 з розгляду адміністративної справи №526/1987/24.

З приводу суб`єкта, який за положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц Верховний Суд виснував, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Відтак, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у власності роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тобто, юридична особа, яка має відповідати за шкоду, завдану внаслідок ДТП, повинна на певній правовій підставі володіти транспортним засобом.

Колегія суддів зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що власником гусеничного трактору «Challenger» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 є ТОВ «Бест Лізинг». Водночас у відповіді з НПУ відсутня інформація про власника вказаного транспортного засобу.

Обставини того, що трактор «Challenger» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 на певній правовій підставі перебував чи перебуває у володінні відповідача матеріали справи не містять. Крім того вказані обставини заперечуються ТОВ «Веприк Агро».

Зауваження позивача про те, що ТОВ «Веприк Агро» не надано докази на підтвердження того факту, що вказаний транспортний засіб було викрадено його працівником, винним у вчиненні ДТП (зокрема, заяви про злочин, витягу з ЄРДР за фактом незаконного володіння транспортним засобом), відхиляються колегією суддів, оскільки, як вже зазначалось, відповідач взагалі заперечує той факт, що саме йому належить транспортний засіб.

Позивач зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ «Бест Лізинг» є «фінансовий лізинг», а отже припускає, що вказаний транспортний засіб міг перебувати у володінні ТОВ «Веприк Агро» на підставі договору лізингу. Проте, вказані обставини жодним чином не підтвердженні матеріалами справи.

Як вже зазначалось, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що власником трактору, за участі якого сталось ДТП, є ТОВ «Бест Лізинг». Водночас, в протоколі не зазначено ні його коду ЄДРПОУ, ні місцезнаходження, ні будь-яких інших ідентифікуючих таку юридичну особу ознак.

За результатом пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що зі схожою назвою, а саме «Бест Лізинг» відслідковуються принаймні три юридичні особи.

Згідно норм цивільного законодавства, обов`язок відшкодовувати збитки завдані внаслідок ДТП лежить не на будь-якій особі, а виключно на володільцеві транспортного засобу. Матеріали справи не містять доказів, які б давали можливість пересвідчитись, що ТОВ «Веприк Агро» є власником або особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, відповідно позивачем у межах даної справи не доведено обов`язку відповідача відшкодувати шкоду, завдану цим транспортним засобом.

Обставини того, що ДТП сталося на полі, яке за інформацією, що міститься в постанові Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.06.2924 у справі №526/1987/24, належить ТОВ «Веприк Агро», також не є достатньою підставою для притягнення вказаної юридичної особи до відповідальності, адже вказані обставини не встановлюють юридичний зв`язок між транспортним засобом та відповідачем у справі.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України у випадку скасування або зміни судового рішення постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у даній справі підлягає скасуванню і в частині стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/97/26 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволені позову відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 25.06.2026.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя П.В. Демідова

Суддя І.В. Тарасова